Регулювання ВІДНОСИН у Сфері використання та охорони - це діяльність органів держави та місцевого самоврядування, спрямована на реалізацію державної політики в даній сфері, що має на меті забезпечення реалізації прав на землі даної категорії, забезпечення розвитку і вдосконалення земельних відносин, здійснення контролю та інші юридично значимі дії.
Нормативно-правову базу регулювання відносин у сфері здійснення прав, використання та охорони земель водного фонду становлять норми гл. 2, 3, 12 ЗК України, окремі норми, зокрема гл. 18 ВК України. Діяльність державних органів управління врегульована постановами КМ України "Про затвердження Положення про Державний комітет України по водному господарству" № 882 від 27 червня 2007 р., "Про затвердження Положення про Державний комітет із земельних ресурсів" № 224 від 17 березня 2008 р. Здійснення певних видів діяльності на землях водного фонду регулюється, зокрема, постановою КМ України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" № 557 від 12 липня 2005 р.
Використання окремих видів земель водного фонду підпорядковується окремому правовому регулюванню залежно від виду цих земель відповідно до Закону України "Про курорти", постанов КМ України "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" № 347 від 14 квітня 1997 р., "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" № 486 від 8 травня 1996 р. та ін.
Побудова системи державного і самоврядного регулювання відносин щодо використання та охорони земель водного фонду покликана сприяти найбільш ефективному регулюванню земельних відносин на землях водного фонду.
Серед органів державної влади, що мають регулюючий вплив на відносини з використання та охорони земель водного фонду, можна виділити такі: Держкомзем України, до повноважень якого належить здійснення землеустрою на землях водного фонду шляхом складання необхідних землевпорядних проектів відповідно до Закону України
"Про землеустрій"; проведення моніторингу земель водного фонду для уникнення розвитку негативних явищ і підвищення ефективності використання земель; дотримання режиму використання земель водного фонду в межах екомережі згідно із Законом України "Про екологічну мережу України"; забезпечення виконання зобов'язань України за міжнародними договорами у сфері регулювання земельних відносин, використання і охорони земель водного фонду. Держкомзем України здійснює й інші функції регулятивного характеру, що стосуються всіх без винятку категорій земель і обумовлені положенням про нього, нормами Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та іншими нормативними актами.
Серед центральних органів державної влади у сфері регулювання земельних відносин можна назвати й Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп), який здійснює регулювання використання земель водного фонду шляхом: забезпечення реалізації державної політики з питань меліорації земель відповідно до вимог Закону України "Про меліорацію земель", наскільки ці заходи стосуються земель водного фонду; здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням шкідливій дії вод, включаючи протипаводковий захист сільських населених пунктів і земель; контроль за додержанням режиму використання прибережних захисних смуг; моніторинг довкілля в частині спостережень за станом ґрунтів у зонах впливу меліоративних систем і переформуванням берегів і прибережних зон водосховищ; організація виконання робіт, пов'язаних з мінімізацією наслідків шкідливої дії вод, у тому числі захистом від підтоплення, протипаводковим і протиповеневим захистом земель.
Державне регулювання земельних відносин щодо земель водного фонду здійснює також і Міністерство навколишнього природного середовища (Мінприроди), котре бере участь у формуванні, збереженні та використанні екологічної мережі, складовою якої відповідно до Закону України "Про екологічну мережу України" є землі водного фонду; здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель відповідно до вимог Законів України "Про охорону земель", "Про державний контроль за використанням та охороною земель"; забезпечує в межах своїх повноважень погодження вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів і проектів відведення земельних ділянок згідно з нормами затвердженого власним наказом "Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок" № 434 від 5 листопада 2004.
Самоврядне регулювання земельних відносин, що виникають у сфері використання земель водного фонду, може здійснюватися територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Безпосереднє самоврядне управління на землях водного фонду може полягати у: проведенні місцевого референдуму відповідно до Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", предметом якого може бути будь-яке питання, віднесене до відання місцевого самоврядування, зокрема використання земель загального користування водного фонду; створенні органів самоорганізації населення (правову основу становить Закон України "Про органи самоорганізації населення"), що дозволяє на добровільних засадах брати участь у здійсненні заходів щодо охорони територій загального користування на землях водного фонду.
Представницьке самоврядне управління здійснюється місцевими радами та їхніми виконавчими комітетами. Повноваження місцевих рад полягають у: розпорядженні землями водного фонду комунальної власності (до фактичної появи останньої - розпорядження землями державної власності в межах населених пунктів відповідно до п. 12 розд. X ЗК України); плануванні використання земель, зокрема водного фонду, розробці містобудівної документації на підставі Закону України "Про планування та забудову територій" та інших нормативних актів; здійсненні самоврядного контролю за дотриманням вимог закону при використанні земель водного фонду (відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на підставі ст. 189 ЗК України); регулюванні плати за землю шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (Закон України "Про оцінку земель"), а також установлення пільг із сплати земельного податку (Закон України "Про плату за землю"); вирішенні земельних спорів у межах населених пунктів, зокрема щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності й користуванні громадян, та додержання ними правил добросусідства (ст. 158 ЗК України).
Відповідальність за порушення приписів законодавства саме щодо використання земель водного фонду може наставати за вчинення адміністративних проступків (ст. 59, 65-1 КУпАП). Що ж стосується злочинів, то кримінальний закон не виокремлює спеціальних складів, які б стосувалися саме земель водного фонду.
