Особливості здійснення прав на користування ЗеМЛЯМИ ВОДНОГО фОНДУ

 

Землі водного фонду можуть використовуватися фізичними юридичними особами на юридичному титулі права постійно­го чи права тимчасо­вого користування.

Суб'єктами права постійного користування землями водного фонду відповідно до ч. З ст. 59 ЗК України виступають державні водогоспо­дарські організації, яким ці землі надаються в постійне користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого само­врядування для догляду за водними об'єктами, прибережними захис­ними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо. За ЗК України, право по­стійного користування землями водного фонду не передбачається для інших суб'єктів, які відповідно до ст. 92 ЗК України можуть набувати земельні ділянки в постійне користування.

Водночас ВК України не обмежує коло суб'єктів, яким земельні ді­лянки водного фонду можуть надаватися в постійне користування, виключно державними водогосподарськими організаціями.

Земельні ділянки надаються в постійне користування для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо (ч. З ст. 59 ЗК).

Порядок надання земельних ділянок водного фонду в постійне зем­лекористування та припинення права користування ними встанов­люється загальними положеннями земельного законодавства (ст. 122, 123, 140, 141, 149 та іншими нормами ЗК України).

Право постійного користування землями водного фонду посвідчується державним актом відповідно до ст. 126 ЗК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самовря­дування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських по­треб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Порівняно зі ст. 85 ВК перелік функціонального використання земельних ділянок цієї кате­горії в ч. 4 ст. 59 ЗК є відкритим, це дозволяє отримувати земельні ділянки і для інших потреб, що не суперечать цільовому призначенню земель водного фонду.

Надання земельних ділянок водного фонду має здійснюватися від­повідно до норм ЗК України, ВК України та Закону України "Про оре­нду землі", інших законодавчих і підзаконних актів, норми яких ви­значають правовий режим земель цієї категорії.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону "Про оренду землі" земельна ділянка може передаватися в оренду разом з водоймами, розташованими на ній або без них.

Отже, надання земельних ділянок в оренду не надає самостійного права на водний об'єкт. Крім того, отримання в користування земе­льної ділянки без наміру здійснення спеціального водокористування не повинно супроводжуватись оформленням дозволу на користуван­ня водними ресурсами.

Згідно зі ст. 51 ВК України водні об'єкти (їхні частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержа­вного значення, можуть надаватися в користування на умовах орен­ди лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської й промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Орендодавцями водних об'єктів (їхніх частин) місцевого значення є ВР АР Крим і обласні ради. Окремі повноваження щодо надання вод­них об'єктів (їхніх частин) місцевого значення в користування ВР АР Крим та обласні ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є КМ України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодер­жавного значення визначається КМ України відповідно до цього Ко­дексу та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформляється догово­ром, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Користування земельними ділянками водного фонду можливе і на праві земельного сервітуту відповідно до положень гл. 16 ЗК України. Зауважимо, що обмежений характер використання земельної ділянки не знімає з користувача обов'язку дотримання цільового призначення земельної ділянки. Отже, видами використання може бути водопій тварин, забір води з водного об'єкта тощо.

Емфітевзис та суперфіцій як різновиди землекористування також є припустимими видами користування землями водного фонду в ме­жах цільового призначення з урахуванням положень гл. 12 та на під­ставі норм гл. 16-1 ЗК України.

Крім наведених різновидів користування земельними ділянками водного фонду, ВК України передбачає специфічний вид користу­вання земельними ділянками, які входять до складу земель водного фонду - користування земельними ділянками дна річок, озер, водо­сховищ, морів та інших водних об'єктів. Згідно із ст. 86 ВК України на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобу­ванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших ко­мунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Дозволи на проведення зазначених робіт видаються на підставі по­станови КМ України № 557 від 12 липня 2005 р. "Про затвердження

Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фон­ду". Дозвіл видається за умов недопущення: порушення стійкості при­бережних схилів (берегообвали, ерозійні та зсувні процеси, осідання); зосередження будь-яких забруднювальних речовин, сміття, деревини тощо; утворення перетинів водних потоків; перекриття течії води че­рез водопропускні споруди різних тилів і прогони мостів; затоплення та підтоплення прибережних територій.

Користування земельними ділянками водного фонду здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон і санітарних вимог у порядку, що встано­влюється КМ України.

Загальні обов'язки користувачів земель водного фонду визначені в Порядку користування землями водного фонду, затвердженому по­становою КМ України № 502 від 13 травня 1996 р. Зокрема, користу­вачі земель водного фонду зобов'язані: застосовувати заходи щодо охорони земель від негативних та інших процесів руйнування; суворо дотримуватися встановленого режиму зон санітарної охорони, прибе­режних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шля­хів; запобігати забрудненню водних об'єктів унаслідок використання земельних ділянок. Відповідно до ч. 5 ст. 59 ЗК України використан­ня земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за погодженням із землекористувачами.

Права і обов'язки землекористувачів конкретизуються відповідно до певних видів використання земельних ділянок водного фонду. Так, відповідно до ст. 91 ВК земельні ділянки в межах смуг відведення можуть використовуватися для створення водоохоронних лісонаса­джень, берегоукріплювальних і протиерозійних гідротехнічних спо­руд, будівництва переправ, виробничих приміщень. Натомість у ме­жах берегових смуг водних шляхів дозволяється влаштування споруд і пристроїв для обслуговування потреб судноплавства. Поряд із зага­льними обов'язками користувачі таких земельних ділянок зобов'язані вживати Заходів для охорони земель від ерозії, зсувів, руйнування, підтоплення і забруднення та забезпечувати непроникнення стічних вод, отрутохімікатів і мінеральних добрив у водні об'єкти.

Чинним законодавством України покладаються додаткові обов'яз­ки на тих землекористувачів, які використовують земельні ділянки в місцях імовірного підтоплення внаслідок повеней і паводків. Відпові­дно до постанови КМ України № 87 від 31 січня 2001 р., якою за­тверджено "Порядок використання земель у зонах їхнього можливого затоплення внаслідок повеней та паводків", використання земель за-

топлення в сільськогосподарському виробництві здійснюється згідно з проектами землеустрою, розробленими з урахуванням можливої при­чини затоплення (повінь, паводок), типу річки (або окремих її ділянок) за ухилом дна і частоти можливого затоплення.

Для різних типів річок або окремих їхніх ділянок і різних зон ризи­ку законодавством передбачається окремий порядок їхнього викори­стання в сільськогосподарському виробництві.

Користування землями прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм і на островах здійснюється в режимі обмеженої гос­подарської діяльності. На зазначених землях забороняється діяль­ність, що негативно впливає або може вплинути на їхній стан чи су­перечить їхньому призначенню, зокрема розорювання земель, скла­дування шкідливих речовин, будівництво будь-яких споруд, крім гід­ротехнічних, гідрометричних і лінійних.

Користувачі, що експлуатують гідротехнічні (водопідпірні, водо­пропускні, водозахисні або водозабірні) споруди водогосподарських систем, зобов'язані дотримуватися встановлених режимів їхньої робо­ти та правил експлуатації, здійснювати посадку, догляд і охорону лі­сів у смугах відведення каналів, гідротехнічних та інших споруд між­господарського значення (ст. 78 ВК України).

Численні обов'язки покладаються і на користувачів земельних ді­лянок у межах зон санітарної охорони водних об'єктів, які перелічені в постанові КМ України "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів" № 2024 від 18 грудня 1998 р.

Використання земель водного фонду має здійснюватися з додер­жанням законів України "Про курорти", "Про питну воду та питне во­допостачання", постанови КМ України "Про порядок використання земель у зонах їхнього можливого затоплення внаслідок повеней і па- водків" № 87 від 31 січня 2001 р. та інших актів, які визначають ім­перативні вимоги щодо особливостей та допустимих видів викорис­тання певних видів земель водного фонду для конкретних потреб.

Окремо слід виділити право загального користування земельними ділянками водного фонду, яке здійснюється на підставі ст. 13 Кон­ституції України, ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", яким Закон наділяє фізичних осіб з метою задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, ре­креаційних) безоплатно, без закріплення земельних ділянок за конк­ретними особами і без надання дозволів, за винятком обмежень, пе­редбачених законодавством України. Наприклад, у порядку загально­го користування землями водного фонду здійснюється користування пляжами для відпочинку, доступ до водойм для забору води.