Проти життя і здоров'я особи

Криміногенні чинники, які детермінують навмисні вбивства і тілесні ушкодження, включають криміногенні явища широкого діапазону: від явищ, котрі породжуються глибинними соціально-економічними і політичними проти­річчями (погіршення психологічного стану суспільства, інтелектуального прошарку населення, руйнування духов­ності і законності, підвищення міжособистісної і міжгрупо-вої конфліктності, агресивності та ін.), до патологічних рис і неусвідомлених настанов особи. Але передбачені законом тяжкі насильницькі злочини проти життя і здоров'я особи, маючи кримінально-правову видову спільність, за набором детермінуючих їх криміногенних факторів, а також струк­турою конфлікту у конкретній життєвій ситуації не однакові. Проблемі конфлікту, зокрема, криміногенного конфлікту, його структурі, причинам виникнення й механізму розвит­ку присвячена значна кількість досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених. Структурними елементами будь-якого конфлікту можуть бути різні особисті та індивідуальні особ­ливості учасників конфліктів.

(Залежно від набору криміногенних явищ, а також струк­тури і процесів, що лежать в основі міжособистісних кри­міногенних конфліктів, навмисні вбивства і тілесні ушкод­ження з цих кримінологічних класифікаційних підстав можна об'єднати у чотири групи; 1) сімейно-побутові; 2) ситуаційні; 3) ті, що завчасно плануються; 4) патологічні. /

До першої групи входять насильницькі злочини проти життя і здоров'я особи головним типом мотиву яких є три-

вала побутова й сімейно-побутова конфліктність між зло­чинцем і жертвою.

Другу групу злочинів складають ситуативні криміно­генні конфлікти, тобто, як правило, одноразові сутички між злочинцем і потерпілим, котрі вичерпуються часовими рам­ками ситуації. Подібні короткочасні сутички відбуваються у громадських місцях, у місцях громадського харчування, мешкання, проведення вільного часу і відпочинку, спільного перебування та виконання особами будь-яких операцій, обо­в'язків тощо. Досить різноманітними є місця, де можуть вчинятися ситуаційні злочини. Якщо сімейно-побутові тя­жіють до приміщень (квартира, гуртожиток, двір тощо), то ситуаційні — до вулиць, під'їздів, парків, ресторанів, кафе, транспорту тощо. До цієї групи можна віднести навмисні вбивства і тілесні ушкодження, які вчиняються з хулігансь­ких спонукань, деякі злочини з корисливих та інших мо­тивів, імпульсивні насильницькі злочини.

Третя група злочинів є різноманітною за своїми мотива­ми та детермінуючими їх криміногенними чинниками. До даної групи злочинів належать: навмисні вбивства і тяжкі тілесні ушкодження, завдані з корисливої мети; вчинені у зв'язку з виконанням потерпілим посадового або громадсь­кого обов'язку; вчинені з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, а також поєднані із зґвалтуванням,' з помстою, ревнощами; подружні вбивства, вбивства на за­мовлення. Для цієї групи є характерним те, що зникає ситуа-тивність вчинення злочинів і з'являється намір, який деякий час виношується та планується. Але й тут діянню може пе­редувати конфлікт. Проте він спричиняється, як правило, іншими вчинками його учасників, ніж сімейно-побутові та ситуаційні конфлікти. Мотиви цих злочинів більш обгрунто­вані, глибокі. Для злочинця позбавлення життя жертви чи на­несення їй серйозного тілесного ушкодження є єдиним вихо­дом чи то з глибокого особистого конфлікту, драми життя, чи то усунення перешкод на шляху до досягнення інших, більш значущих для нього матеріальних цінностей, благ, вигод, чи то звільнення від обтяжливих обов'язків, підлеглості, буць-якої іншої залежності. Агресивність набуває сталого характеру.

Четверту групу злочинів складають навмисні вбивства і тілесні ушкодження, Ідо вчиняються особами, які мають аномалії психіки, котрі не виключають їх осудності (хроні­чний алкоголізм, психопатія, залишкові явища черепно-моз­кової травми, органічні захворювання центральної нервової системи, наркоманія, сексуальна патологія., хромосомні ано­малії, деякі психічні захворювання, деякі акцентуації осо­би тощо). Зв'язок насильницької злочинності з такими ано­маліями, що є однією з детермінант злочину, досліджував­ся раніше і продовжує досліджуватись нині. При цьому роль психічних аномалій у злочинній етіології значно пере­більшується. Однак це зовсім не означає, що немає таких природжених патологій (у рамках неосудності), які «не бе­руть участі» у детермінації деяких, насильницьких злочинів. Приклад тому — маніяки-вбивці. Отже, можна припустити, що деякі природжені, а у переважній більшості придбані у процесі індивідуального розвитку особи стійкі аномалії пси­хіки насильницьких злочинців детермінують в окремих ви­падках вбивства і тяжкі тілесні ушкодження, а частіше збіль­шують ступінь криміногенності таких осіб. Щодо останньо­го положення, то тут не психічні аномалії самі по собі активно сприяють злочинній поведінці, а ті соціально-психічні риси, які формуються ^ особи під їх впливом. Психічна патологія відбивається не тільки на Інтенсивності переходу особи на злочинний шлях, але нерідко і наслідки злочину мають відби­ток цієї патології (невмотивованість злочину, афективність, сексуальні збочення, жорстокість тощо).

Криміногенні явища і процеси, які детермінують сімейно-побутові насильницькі злочини.\\.^Характернок> особливістю цієї групи злочинів є те, що криміногенні явища й процеси переплітаються і створюється складне об¹ єктивно-суб'ективне міжособистісне становище, яке по­роджує, як правило, стійкі або періодично криміногенні ситу­ації. Останні виникають або існують постійно, оскільки часто основу конфлікту складають тривалі сутички сторін з приводу дійсних чи надуманих матеріальних або духовних потреб і цінностей. Зовні вони виявляються у вигляді взає­мної ворожнечі, ненависті, неприязні, підозри, ревнощів,

помсти тощо; сварок через аморальну поведінку одного з учасників конфлікту, матеріальні або житлові проблеми, втручання родичів у сімейне життя подружжя та численні інші побутові та сімейно-побутові проблеми.^Близько 70 % насильницьких злочинів було наслідком сваро'к, обопільних бійок, погроз, провокацій з боку потерпілих, жертв або ото-ченнЛ? 2/Злочинам нерідко передує загострення й усклад­нення конфлікту у зв'язку з однобічним чи взаємним засто­суванням фізичної сили для розв'язання конфліктних епі-зодів-ра даними досліджень у всіх криміногенних ситуаціях виявлено закономірність переходу від простих сварок до обопільних бійок і нанесення ушкоджень. ^ВажливимКри­міногенним детермінантом конфліктів і насильницьких зло­чинів? є алкоголізація мікросередовища та безпосередніх їх учасників — сторін конфліктних інцидентів. Детермінують сімейно-побутові і насильницькі злочини недоліки у діяль­ності правоохоронних органів, місцевих органів влади, гро­мадськості, пасивність близьких родичів тощо щодо попе­редження насильницької злочинності.

г/1 Криміногенні явища й процеси, які детермінують ' ситуаційні насильницькі злочипщ "І..)Недостатня матері­альна база закладів культури і дозвілля. Йдеться про недо­ступність культурного дозвілля для значної частини насе­лення. Вуличні компанії молоді, безцільне марнування часу, сумнівний набір повсякденних розваг, вживання спиртних напоїв у випадкових місцях і з випадковими або малозна­йомими особами біля пивних барів, у скверах, дворах, підва­лах; азартні ігри під «інтерес» тощо формують маргіналь­не середовище і створюють однотипні криміногенні ситу­ації 2.•}Невисокий соціальний статус багатьох злочинців, обумовлений демографічними, сімейно-виробничими ха­рактеристиками (невисока заробітна плата, погані житлові умови, безробіття, зайняття сумнівними бізнесом та ін.). 3. Посилення в сучасних умовах психічного навантаження і напруження. 4. Негативна роль кримінальної субкультури, яка виявляється, зокрема, у тому, що поведінка судимих осіб у сфері дозвілля має нездоровий, часто антисуспільний ха-рактер^Підвищена конфліктність, збудливість, пияцтво, хро-

нічний алкоголізм, наркоманія, кримінальні звички, лихо­слів'я, нарочитий чи дійсний захист «блатного світу», частота випадкових конфліктів — усе це робить таких осіб найбільш ймовірними суб'єктами та жертвами насильницьких зло­чинів. 5, Протиріччя між статусом особи та її завищеними орієнтаціями створюють психологічний дискомфорт, у зв'язку з чилі, компанії, де проводиться дозвілля, для ба­гатьох злочинців є зручним місцем для компенсації своїх невдач в інших видах заняття. 6. Зниження соціального та превентивного контролю державних органів, трудових ко­лективів, громадськості за тими сферами життя, які спри­яють розповсюдженню у суспільстві пияцтва, агресив­ності, насильства і зла, фрустрації, психічної патології, страху перед злочинністю, злочинного безкраю, організа­ційного та духовного згуртування злочинного евгіу, пасив­ності населення, формалізму і некомпетентності у роботі правоохоронних органів, особливо у сфері попередження злочинності, тощо.

Криміногенні явища і процеси^ що детермінують Іш-вмисні вбивства і тяжкі тілесні у шкод ження^ які завчає-но плануються. 1. Несприятлива соціально-економічна і морально-психологічна обстановка у країні і близькому за­рубіжжі. Докорінне і часом болюче реформування багатьох сфер життя викликало у країні економічну нестабільність, зміну на рівні державної політики ідеологічних настанов особи щодо власності, засобів виробництва, відверто корис­ливі прагнення значної частини новоявлених бізнесменів і навіть приватновласницький (з метою первісного нагромад­ження капіталу) екстремізм багатьох з них.'Зростає індиві­дуалізм, здирництво, правовий і моральний нігілізм серед усіх верств суспільства, а тим більше серед його маргіналь­ного прошарку; обмеженість матеріальних ресурсів і намір отримати до них доступ щоб то не було, навіть ціною жит­тя іншого, стає домінантою користолюбства, причиною на­пружених міжособистісних стосунків і конфліктів у багать­ох сферах людського буття, які нерідко завершуються тра­гічно. Соціальна нерівність, яка в нашій кра'їні проявляє себе різко і невиправдано жорстоко та несправедливо, при-

меншує значущість людської особи як соціальної цінності, руйнує солідарність у суспільстві, знімає морально-лраво-ву заборону «Не вбий!» Зменшення рівня недоторканності особи робить її життя й здоров'я незахищеним і доступним для будь-яких кримінальних маніпуляцій; ІЖюмиешзаидя, маргінальність, алкоголізація, наркотизація значних груп на­селення. Розширення прошарку не адаптивного до законо­слухняності населення, поширення кримінальних поглядів і субкультури, а з нею примітивізму і стереотипу міжособи-стісних стосунків, які засновані на зневажанні особи, на­сильстві і зловживанні спиртними напоями, породжують конфліктність, агресивність, нерідко насильницький спосіб розв'язання конкретних життєвих ситуацій, 3. Криміногенна корисливість, котра викликається соціально-економічною психологією людей, в основі якої лежить таке, що не зни­кає століттями, не залежить від стадії розвитку суспільства, прагнення до накопичення грошей і матеріальних ціннос­тей, захоплення чужих речей, до неправедного збагачення, багатства, розкошів тощо./Ф. Різні форми віктимної поведі­нки потерпілих. 5. Слабка кримінологічна поінформованість населення про насильницьку злочинність, що значно утруд­нює вжиття запобіжних заходів. 6.'Погіршення соціально-психологічного клімату на виробництві, в сім'ї, в подружніх стосунках, яке спричиняється, зокрема, девіантною повед­інкою різних учасників стосунків, 7. Небувала пропаганда у засобах масової інформації, в кіно, на телебаченні культу сили і кулачного права, насильства, сексуальної розбеще­ності, розпусти, глуму над особою, влади грошей, що зни­жує недоторканність людської особистості, розпалює низькі пристрасті, вседозволеність, кримінальний бізнес, виправ­довує «круту» поведінку. Такого роду інформація здатна підштовхнути до насильницьких посягань, тому що несе в собі стереотипи поведінки. З'явились люди, готові за нака­зом і за гроші вбити кого завгодно: 8. Послаблення соціаль­ного контролю над злочинністю. Соціальний контроль по­стійно відстає від злочинного безкраю, тому що відсутня (або слабо налагоджена) система випереджаючого самоза­хисту суспільства. Послаблена попереджувальна робота

усіх суб'єктів запобігання злочинності, не проводиться на­лежна робота із кримінальним сімейним неблагополуччям, недостатньо реагують правоохоронні органи на ранні про­яви насильницької злочинності, знизився рівень роботи органів внутрішніх справ з незаконним володінням грома­дянами зброєю, слабка робота у місцях позбавлення волі зі злочинцями, які вчинили насильницькі посягання, тощо. 9. Недостатній психологічний, фізичний, правовий, технічний захист особи.

Криміногенні явища і процеси, які детермінують па­тологічні навмисні вбивства і тяжкі тілесні ушкоджен­ня. Криміногенні явища, які детермінують цю групу зло­чинів, можуть включати явища соціально-психологічного і психіатричного, медико-педагогічного, медико-реабіліта­ційного, організаційно-управлінського, правового та іншого характеру; Перш за все, це чинник психічного нездоров'я населення як в цілому, так і у місцях позбавлення волі, де це нездоров'я посилюється і потім виявляється у рецидиві злочинів. Зростання психічних захворювань у всіх економіч­но розвинутих країнах світу є однією з важливих медико-соціальних проблем сучасності (розлад особистості, невро­зи, психози тощо). Дослідження свідчать, що існує пряма залежність між тривалістю злочинної діяльності і психічним розладом особи засуджених. Медикб-педагогічний спектр криміногенних явищ охоплює недостатню диспансеризацію населення з метою встановлення осіб з психічними анома­ліями. Слабо здійснюються заходи щодо боротьби з ранньою алкоголізацією і наркотизацією підлітків, відсутня чітко про­думана концепція медико-педагогічного попереджувального впливу на психічну захворюваність дітей і підлітків. Кримі­ногенні детермінанти медико-реабілітаційного характеру за­надто складні, а деякі взагалі ще мало досліджені. До них можна віднести детермінанти генетичного і фізіологічного походження, вплив зовнішнього природного середовища на психічну активність людини тощо.ІУ країні не створено сис­теми своєчасного виявлення і обліку осіб з психічними ано­маліями, спосіб життя й поведінка яких свідчать про реаль­ну можливість вчинення насильницького злочину, не забез-

печено на належному рівні співробітництва між медичними та правоохоронними органами, постійного відповідного інформаційного обміну між ними, консультативної допомо­ги тощо.1 Істотні недоліки має робота органів охорони здоро­в'я, органів внутрішніх справ та інших суб'єктів попереджен­ня злочинів з особами, які страждають аномаліями психіки. Правове забезпечення такої діяльності практично відсутнє. Крім того, надто негативний вплив на нестійку психіку не­повнолітніх та молоді мають література, кіно, телебачення, відеофільми з елементами сексу і садизму, що формує збочені морально-правові погляди і уявлення злочинців.