Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів проти життя і здоров'я особи

Насильницька злочинність проти життя і здоров'я—це сукупність навмисних посягань, спрямованих на втручання у фізичну і психічну цілісність жертви злочину з метою за­подіяння ЇЙ смерті або тілесного ушкодження. Тілесні уш­кодження і навіть смерть потерпілого від необережних зло­чинів не пов'язані з поняттям насильства, оскільки злочи­нець не мав на меті їх настання. Тому вони не входять до складу насильницьких злочинів. Крім убивств і тілесних ушкоджень до насильницької злочинності часто відносять і розглядають їх разом ще й хуліганство і зґвалтування. Безпе­речно, ці злочини мають деякі спільні кримінологічні риси, але водночас не можна не бачити істотних, відмінностей в їх природі, мотивації, у різній патології особистості злочинців., чинниках, які обумовлюють цей специфічний вид злочинно­го насильства. Крім того, попередження таких злочинів та­кож має свої особливості. Ось чому вони розглядаються са­мостійно. У даному розділі основна увага зосереджена на найбільш небезпечних і поширених видах насильницької зло­чинності — вбивствах і тяжких тілесних ушкодженнях.

Результати вивчення навмисних убивств і тілесних уш­коджень свідчать як про певну стабільність їх основних структурних показників в Україні за багато років, так і про серйозні несприятливі тенденції у розвитку даних злочинів. Це особливо виявляється в останні роки, коли значно зрос­ла частка таких злочинів, учинених з корисливих мотивів,

 

з особливою жорстокістю, і виникли нові різновиди зло­чинів (убивства на замовлення, що чиняться професійними вбивцями).

Загальна кількість зареєстрованих навмисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень в Україні, починаючи з 1972 року, неухильно зростає: 1972 рік — відповідно 1577І2218; 1993 рік — 4008 і 8174; 1994 рік — 4571 і 8872; 1995 рік — 4783 і 8800; 1996 рік — 4896 і 8429; і 997 рік — 4529 і 7602; 1998 рік — 4563 і 6943 злочини. У структурі всієї злочин­ності такі злочини складають у середньому за вказаний пе­ріод близько 1,9 %. Щодо навмисних тілесних ушкоджень середньої тяжкості, навмисних тяжких або середньої тяж­кості тілесних ушкоджень, заподіяних у стані сильного ду­шевного хвилювання, мордування, то їх частка у структурі всієї злочинності за той же період досягає у середньому майже 3 %, хоча динаміка цих злочинів має суттєві коливан­ня. Наявність латентності злочинності дещо збільшує ці по­казники. Щорічно зростає кількість осіб, які зникли безвісти або причина смерті яких не виявлена.

Така тенденція динаміки даних злочинів, мабуть, збере­жеться у найближчі роки з огляду на поглиблення соціаль-

^ью-економічної кризи у країні.

\^исновок вчених і практиків про переважно сімейно-побутовйй і ситуаційний характер навмисних вбивств та тяжких тілесних ушкоджень, притаманний насильницькій злочинності 70-80-х років, вимагає уточненняЗДійсно, знач­на кількість цих злочинів продовжує вчинятися ситуативно, імпульсивно, на ґрунті міжособистісних стосунків і кон­фліктів, що виникають у побутовій сфері життєдіяльності. '../Але, починаючи з 90-х років, у структурі злочинів наміти- *^І лися деякі істотні зміни: постійно збільшується частка на-

ивмисних вбивств, що плануються завчасно.

.^ Найбільша кількість злочинів учиняється під час сва­рок, які переходять у взаємні образи і бійки. При цьому ос­новою криміногенної поведінки і злочинця, і потерпшого є побутові взаємовідносини, оскільки переважна більшість вбивств і тілесних ушкоджень, мордувань вчинено у квар­тирі, будинку, дворі, гуртожитку тощо. Близько 80 % таких

злочинів вчиняється у вечірні та нічні години, тд час та після вживання спиртних напоїв, шляхом заподіяння потер­пшому побоїв руками і ногами, побутовими предметами та іншими речами. Водночас понад 10 % цих злочинів вчи­няється із застосуванням різної вогнепальної зброї, в тому числі і військового зразка, та вибухових речовин.

/ Сімейно-побутові і ситуаційні насильницькі злочини, як правило, вчиняються в умовах конфліктної ситуації (часто алкоголізованої), що виникла при раптовому розвитку подій, коли винні не мають часу всебічно їх осмислити, і тому оцінка обстановки і вибір лінії поведінки відбуваються вик­лючно на емоційній основі,'Нерідко такі злочини вчиняють­ся імпульсивне, тобто у стані сильного душевного хвилю­вання, коли винний діє без більш-менш зрозумілої мети.

І Посилюється тенденція підвищення ступеня суспільної небезпеки насильницьких злочинів, зростання тяжкості їх наслідків, зухвалості та невиправданої жорстокості Результа­тивне вибіркове вивчення кримінальних справ про тяжкі на­сильницькі злочини, проведене у 80-90-х роках, показало, що з особливою жорстокістю їх учинили до ЗО % засуджених за навмисне вбивство за обтяжуючих обставин, усі — за навмисні тяжкі тілесні ушкодження, вчинені способом, який мав харак­тер мордування, близько 15 % — за навмисні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого настала смерть потерпілого,

І Суттєво зростає кількість убивств на замовлення, вбивств при збройних сутичках між членами злочинних угруповань, г Смерть «за прейскурантом» з мотивів кримінальної, підприє­мницької, політичної, іншої громадської діяльності потерпі­лих стає звичайним явищем^У 1995 році в Україні було за­реєстровано 210, у 1996 році —119 убивств на замовлення. Більш професійним стає спосіб їх виконання. Змінюється не лише динаміка цих убивств, але й контингент жертв^кщо раніше вбивць наймали для знищення осіб з мотивів рев- "" нощів, користі, помсти, які виникають на ґрунті побутових стосунків, то сьогодні це замовлення з метою усунення кон­курентів, впливових бізнесменів, керівників злочинних угру­повань тощо. Відбуваються певні негативні зміни в емоцїй-но-мотиваційній сфері вчинення злочинів.

 

Значна частина злочинів пов'язана з мотивами рев­нощів, помсти, хуліганськими спонукань і так званих «не­приязних стосунків», змістом яких є ненависть, неповага, ворожнеча, помста, заздрість, хуліганство та інше. Разом з тим різко зростають злочини, мотивом яких асе більше стає користь: убивають заради декількох гривень, речей, майна, автомашин, приватизованих квартир тощо. Зростає також кількість неадекватних і навіть зовні безглуздих злочинів, мотив яких пов'язаний, певно, з внутрішньою готовністю до злочинуДПочастішали випадки «багатосерійних» убивств, учинених вбивцями-маніяками. Збільшується кількість гру­пової насильницької злочинності проти особи. ^г

При загальній кримінологічній характеристиці насиль­ницьких злочинів слід враховувати регіональні, демо­графічні, сезонні і часові коливання й особливості. Більше половини (52,8 %) вбивств у 1996 році припадає на Дніпро­петровську, Донецьку, Луганську, Одеську, Харківську об­ласті та Автономну Республіку Крим. На 4,2 % менше зареєс­тровано тяжких тілесних ушкоджень, але їх кількість значно зросла у Волинській, Чернівецькій, Житомирській, Івано-Франківській областях.

^Дослідження свідчать про те, що поширення насильниць­ких злочинів у містах і сільській місцевості має відмінність, але незначну. Влітку їх реєструється більше, ніж узимку. ^

_ Переважна частина тяжких насильницьких злочинів вчиняється чоловіками. Але спостерігається тенденція до постійного зростання жіночої насильницької злочинності. При цьому слід вказати на певну особливість: якщо у вчи­ненні вбивства за обставин, які обтяжують вину, жінка відіграє роль організатора, підбурювача або посібника, то при вчиненні вбивств за обставин, що пом'якшують вину, і тяжких тілесних ушкоджень вона є виконавцем злочину. Як правило, дії жінок — це реакція у відповідь на протип­равну або віктимну поведінку потерпілих — чоловіків (бійки, аморальність, антисуспільна поведінка, прини­ження гідності тощо). Справедливо зазначається в літера­турі, що більш висока ймовірність настання «злочинного фіналу» спостерігається у разі конфліктів, які виникають не

з зовнішніх об'єктивних причин, а через особисті характе­ристики їх учасників.

Кримінальна активність має і вікові особливості: по навмисних вбивствах при обтяжуючих обставинах вона припадає на 19-25, 30^40 років; по навмисних вбивствах — 30-40,41-50 років; по тяжких тілесних ушкодженнях - — 26-40 років. Висока кримінологічна активність зазначених віко­вих груп по вбивствах за обставин, що обтяжують провину злочинця, пояснюється мотивами вчинення злочину у моло­дому віці: корисливість, хуліганські мотиви, вчинення інших злочинів і протиправних діянь. Для вікової групи 30-40 років характерне алкогольне обтяження, сімейно-побутові свари, судимість за аналогічні злочини тощо. Це стосуєть­ся і характеристики іншої категорії вбивць. Тут криміналь­на активність охоплює в основному вікові групи від ЗО до 50 років, взаємовідносини яких з середовищем, де вони мешкають, характеризуються сталою криміногенністю, хро­нічним алкоголізмом, психопатіями тощо.

[^Зростає кількість неповнолітніх, які вчиняють вбивства і тяжкі тілесні ушкодження."^ 1995 році серед вбивць більше 5 % було неповнолітніх.

По тяжких тілесних ушкодженнях активність характер­на для різних вікових груп, але понад 50 % з них припадає на осіб віком 26-40 років. Це закономірно, оскільки напру­ження стосунків, наприклад у сімейно-побутовій сфері, обу­мовлюється найчастіше алкоголізацією злочинців і потер­пілих, яка у ці роки набуває «злоякісного характеру», на­слідком чого стає агресивність, ревнощі, бажання помсти тощо. Ці дані ще раз підтверджують відоме положення про те, що прелюдія до злочину триває місяці, а то й роки.

' Існувала думка, що у злочинців освітній рівень невисо­кий. Це підтверджувалося кримінологічними дослідження­ми'спеціалістів, що проводилися у 70-80-х рокахЛАле у наступні роки констатується значне підвищення освітиТло-чинців. Понад 60 % з них мають середню або середню спе­ціальну освіту. Мабуть, низька культура і прогалини в інте­лектуальному розвитку злочинців пов'язані не стільки з їх освітою, скільки з загальною проблемою виховання людей.

 

Соціальний портрет злочинців «домальовують» відо­мості про їх сімейний стан. Особи, які учиняють кваліфіко­вані вбивства, здебільшого не мають сім'ї, серед осіб, засуд­жених за тяжкі тілесні ушкодження, близько 50 % неодру­жених. Значна частина злочинців розлучена.

Соціальний стан осіб до вчинення злочину також має певне значення у причинному ланцюгу. Понад 50 % зло­чинців на день злочину не працювало і не вчилося. Це осо­би молодого і середнього віку, які зловживають спиртними напоями, негативно себе поводять, не мають будь-якої про­фесії, постійно створюють криміногенні ситуації. За со­ціальним станом і за видом заняття серед винних виділяєть­ся група робітників і працівників сільського господарства, працівники некваліфікованої праці, їх частка у структурі злочинців становить близько 40 %. Істотне зниження цього рівня (раніше було до 80 %) пояснюється тим, що багато осіб молодого віку, у минулому зайняті некваліфікованою працею, зараз частково перейшли до категорії службовців різних фірм, малих підприємств, кооперативів, об'єднань тощо. У структурі злочинців, особливо вбивць, незначна частка кваліфікованих робітників, службовців, учнів та інших категорій населення.

У структурі насильницьких злочинців спостерігається підвищення частки осіб без певного місця мешкання і занят­тя. У зв'язку з переходом до ринкових відносин і появою в країні безробітних ця негативна тенденція буде зберігатися. ' Відомо, що переважна частка насильницьких злочинів проти особи вчиняється місцевими жителями і за місцем про­живання громадян.]Цині майже кожне п'яте вбивство, кожне четверте тяжке тілесне ушкодження зі смертельним наслідком і кожне друге-третє тяжке тілесне ушкодження без такого ре­зультату вчиняється або на вулицях, або в інших громадських місцях (двори, під'їзди, сквери, будинки, квартири тощо).

Заслуговує на увагу і така соціально-демографічна оз­нака злочинців, як етнічна приналежність. Зараз проблема «закордонної» злочинності набуває в Україні тривожного характеру. «Гастролери» вчиняють багато злочинів, у тому числі вбивства і тяжкі тілесні ушкодження. 1

18. "

Серед морально-психологічних рис особистості зло­чинців помітні такі: алкогольне обтяження (70-90 %), імпуль­сивність, психопатичність, примітивність потреб, різні психічні аномалії, які мають соціальне і біопсихологічне походження. Так, за деякими даними проведених судово-пси-хіатричних експертиз у кримінальних справах більше як тре­тина злочинців-убивць мали травми голови, наслідком чого стали відхилення психіки (агресивність, дебільність, мстивість, надмірна підозрілість, грубість, брутальність тощо). Не виклю­чено, що ці явища мають своїм джерелом хронічний алко­голізм, наркотизм, а також неодноразову судимість та ін.

Зміст мотивів злочинців стає конкретним, якщо аналі­зувати види зв'язків між злочинцем і потерпілим. Близько 50 % потерпілих при вбивствах без обтяжуючих обставин — це подружжя, в тому числі колишні, особи, які перебу­вають у фактичних шлюбних відносинах. Таке не є харак­терним для кваліфікованих видів убивств, хоча й тут кожний шостий потерпілий — подружжя або розлучені. Основна маса потерпілих припадає на осіб, які знайомі із злочинцем (спільна робота, місце проживання і проведення дозвілля). Взагалі при сімейно-побутових та ситуаційних злочинах мотив має емоційно-ситуативне «забарвлення». Збільшуєть­ся частка неадекватних гостроті конфлікту, зовні безглуздих злочинів. Щодо вбивств з інших підстав, то їх мотиви час­то лежать за межами міжособистісних стосунків між вико­навцем і жертвою (наприклад, вбивства на замовлення). Мотиви дій вбивці-найманця, як правило, не співпадають з мотивами дій організаторів такого вбивства, які пов'язані часто з незаконними угодами у підприємницькій діяльності і сфері фінансово-кредитних відносин, злочинними засоба­ми конкурентної боротьби тощо.

Як відомо, віктимна поведінка потерпілого, жертви є однією з умов, що сприяє вчиненню тяжких насильницьких злочинів. Багато хто з них напередодні злочину поводить себе агресивно, протиправне, провокаційно й іноді лише випадок вирішує, хто стане жертвою, а хто злочинцем. Найбільш віктимними є чоловіки молодого віку, котрі ніде не працюють або займаються некваліфікованою працею,

 

рівню якої відповідає рівень особистості. Поведінка біль­шості з них часто відіграє провокуючу роль. Разом з тим у структурі потерпілих з'явилися особи нових соціальних верств населення (підприємці, бізнесмени, банкіри, ферме­ри, спортивні діячі та ін.). Збільшується кількість потерпі­лих серед людей похилого віку, пенсіонерів, інвалідів.

Криміногенні явища і процеси,