В часи феодальної роздрібненості владу короля контролювали зібрання феодалів-соратників. Подібні інституції походили від часів військової демократії і надовго збереглися в німецьких землях, в Угорщині, у Великому Князівстві Литовському та Речі Посполитій. Король часом ставав заручником подібних інституцій. Структуризація суспільства (розділення кліриків і лицарства, піднесенням міст) та різниця в інтересах різних верств робить короля законним арбітром між всіма станами і зміцнює його позиції.
Королю важливо було обмежити владу феодалів. Інтереси королів і міст все більше співпадають, передовсім у прагненні до єдності країни. Безпека доріг, широкі ринковий обмін, єдина повноцінна монета, тощо. На основі цього виникла звичаєва норма: міста дають королю гроші і солдат, а королі забезпечують містам захист від феодальних утисків.
Представницькі заклади (у Франції - Генеральні штати, в Німеччині – Рейхстаг і ландтаги, в Іспанії – Кортеси, у Англії – Парламент) мали головну відмінність від феодальних з’їздів: в них були присутні і отримали можливість клопотатися про свої станові інтереси представники податного стану.
Таким чином, в той час як феодальні з’їзди і збори князів періоду феодальної роздрібненості були знаряддям знаті проти централізованої влади королів, станово-представницькі заклади стали знаряддям політики централізації й головною передумовою появи абсолютних монархій.
Франція. Приводом для скликання Генеральних штатів у Франції послужило зіткнення короля Філіпа ІV Красивого з римським папою. Потребуючи грошей для придушення фландрійського повстання, той наказав французькому духовенству сплатити все те, що призначалося для папської курії, в казну держави. Папа викликав короля до Риму, де заявив, що він стоїть над правителями. Король звернувся до юристів (легістів), які вирішили питання на користь короля, засудили папу і приговорили його до усунення. Вперше після папської революції суд проголосив королівську волю вище папської: "Воля короля – закон і вище нього нема на землі нікого". Отримавши підтримку Генеральних штатів, Філіп полонив папу (Боніфація VІІІ) і влаштував обрання нового - французького папи Клімента V з допомогою якого знищив іншу силу що заважала його владі - тамплієрів.
Генеральні штати скликались по-різному, в залежності від суб’єктів представництва. На особисте запрошення Філіпа ІV Красивого графи, герцоги й вищі служителі церкви повинні були прибути особисто чи вислати представника, видавши йому посвідчення про доручення – мандат. Інша частина дворянства вибирала депутатів. Городяни частково присилали виборних депутатів, частково призначалися королівськими чиновниками. Селяни представлені не були. Кожен з трьох станів засідав окремо і голосував окремо – за встановленим королем регламентом. В спільному рішенні кожен стан мав один голос.
Головною функцією ГШ стає дозвіл на нові податки. Впродовж певного часу його роль була досить скромною. Він збирався час від часу, ініціатива і порядок денний надходили від короля.
Поразка Франції в Столітній війні сприяла розширенню прав податного населення, зокрема через представницький орган генеральні штати. У 1357 році дофін Карл був примушений видати Великий березневий ордонанс, за яким ГШ отримали змогу збиратися двічі в рік, призначати королівських радників,і по своїй волі ухвалювати чи не ухвалювати податки. Карл втік з Парижу, відмінив ордонанс і став збирати сили для розправи з парижанами. Але тим допомогла Жакерія, що з особливою силою спалахнула в 1358 році. Міські багатії не були зацікавлені в союзі з селянами і не підтримали їх. Після розправи з селянами Карл вступив в Париж, і стратив багато заколотників. З перемогою над Англією і введенням прямого постійного податку Карлом VII у 1439 р. починається новий етап зміцнення (абсолютизації) королівської влад у Франції.
Англія: В 1265 році коаліція городян і лицарів під проводом Симона де Монфора здобула перемогу на королем і баронами, створивши первинний парламент. Після загибелі графа у 1295 р. створено зразковий парламент. Структура парламенту визначилася не зразу. Але і тут найбільш знатні запрошувалися поіменно, а всі інші (лицарі, городяни) - обиралися. Деякий час всі вони засідали спільно. У ХIV ст. Парламент залишає духовенство - для подальшого возз’єднання з лордами у єдиній верхній палаті, яка отримує назву палата лордів. Лицарі і городяни утворюють палату общин. Той факт, що на відміну від французьких Генеральних штатів в англійському парламенті лицарі і городяни засідали спільно, відіграв важливу роль вподальшій історії Англії. Компетенція англійського парламенту також з самого початку була значно ширша і серйозніша (ніж ГШ): в 1297 році король Едуард, щоб уникнути новий заворушень, згодився надати вирішальне і остаточне слово парламенту в питаннях встановлення нових податків. Відтоді питання податків і взагалі бюджетні питання вважається найважливішою функцією парламенту (особливо його нижньої палати). В наступному ХІV ст. до компетенції англійського парламенту відійшло і право контролювати витрати податків, у Франції це також було декларовано у відміненому пізніше ВБО. Було також встановлено право парламенту при черговій вимозі грошей з боку короля, в якості попередній умов для згоди роздивлятися скарги на дії уряду. І найголовніше парламент мав крім законодавчих і судові функції виступаючи як вищий апеляційний орган.
Паралельно в Англії міцніє й місцеве самоуправління – предмет особливої самоповаги англійців. В графствах виникають місцеві збори в містах ради міст. Керівництво там здійснювали значні власники – як лицарського і духовного, так і міщанського стану. Дуже важливим елементом стає в ХІV ст. «мирова юстиція». Мирові судді, здійснюють суд з кримінальних справ і ефективний контроль за діями місцевої поліції на чолі з шерифом.
В Німецьких землях (Священній римській імперії) формування нації було загальмовано, зокрема феодальна роздрібненість була закріплена "Золотою буллою", що перешкоджала виникненню впливових органів представництва. На рейстаги – імперські з"їзди стали запрошувати представників міст, але в основному для того, щоб князі й імператори вимагали грошей з міщани та інших представників податного стану. Три курії рейхстагу складались як і в генеральних штатах дворянами духовенством і міщанами. Але курії неподатних верств були відповідно курією курфюрстів і курією імперської знаті. В удільних князівствах, з яких складалася Німеччина, засідали місцеві збори з дорадчими повноваженнями – ландтаги, які теж складались з трьох курій.
