Категорії приміщень з вибухопожежної і пожежної небезпеки згідно з ОНТП 24 – 86

Вибухопожежо-небезпечна (А)

Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше ніж 28 °С, у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні яких утворюється розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, які здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа

Вибухопожежонебезпечна (Б)

Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше ніж 28°С, горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається надлишковий тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа.

Пожежо-небезпечна (В)

Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, не відносяться до категорій А і Б.

Г – Негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному або в розплавленому стані, “процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскор і полум’я; горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються у вигляді палива.

Д – Негорючі речовини і матеріали у холодному стані.

Визначення категорії приміщень проводиться з урахуванням показників вибухопожежонебезпечності речовин та матеріалів, що там знаходяться (використовуються), та їх кількості. Відповідно до норм технологічного проектування ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п’ять категорій (А, Б, В, Г, Д).

В основу розрахункового методу визначення категорій вибухопожежної та пожежної небезпеки виробничих приміщень покладено енергетичний підхід що полягає в оцінці розрахункового надлишкового тиску вибуху порівняно з допустимим.

Категорія приміщення і клас зони згідно з ПБЕ повинні бути позначені на вхідних дверях приміщення.

1. Способи і засоби гасіння пожеж.

У комплексі заходів, що використовуються в системі протипожежного захиту, важливе значення має вибір найраціональніших способів і засобів гасіння різних горючих речовин та матеріалів згідно з ДБН В. 2.5-13-98 “Пожежна автоматика будинків і споруд”.

Горіння припиняється:

– під час охолодження горючої речовини до температури нижчої ніж температура її займання (охолодження, відведення тепла із зони горіння);

– при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;

– при припиненні надходження парів газів горючих речовин в зону горіння; — при розбавленні горючої речовини негорючою речовиною;

– при ізоляції зони горіння від взаємодії речовини.

Способи гасіння пожежіЄ такі основні способи припинення горіння: Фізичні способи

1. Охолодження горючих речовин або (відведення тепла з зони горіння) здійснюють:

– зрошенням горючих речовин;

– перемішуванням шарів горючих речовин;

– евакуацією горючих речовин та матеріалів.

2.
Розрідження (збільшення теплоємності горючої системи):

– об’ємним розрідженням окислювача інертними газами та парою;

– об’ємним розрідженням горючих речовин інертними газами та парою.

3.
Ізоляція (відімкнення механізму займання) здійснюється:

відривом полум’я повітряною ударною хвилею;

– ізоляцією поверхонь горючих речовин водою, піною, азбестовою тканиною (ковдрою);

– відведенням горючих речовин із зони горіння.

Хімічні способи

– об’ємне розрідження горючої пило-, газо- та повітряної системи флегматизуючими речовинами (вогнегасними порошками, галогеновими вуглеводнями);

– зрошення поверхонь горючих матеріалів флегматизуючими речовинами – інгібіторами, які сповільнюють реакцію.

Засоби гасіння пожеж

Успіх швидкої локалізації пожежі на її початку залежить від наявності вогнегасник засобів, вміння користуватися ними, а також від засобів пожежного зв’язку та сигналізації для виклику пожежної допомоги та введення в дію автоматичних та первинних вогнегасник засобів.

Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів:

– води (у вигляді струменя або в розпиленому вигляді);

– негорючих (інертних) газів, вуглекислоти, азоту тощо;

– хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);

– порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);

– пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин залежить від масштабів загорянь, особливостей горіння речовин та матеріалів.

Вода – найдешевша і найдоступніша вогнегасна речовина Вона має найбільшу теплоємність порівняно з іншими вогнегасними речовинами і термічну стійкість (1700 °С). Для випаровування 1 л води необхідно 2684 кДж теплоти, при цьому утворюється 1725 л пари. Вода застосовується у вигляді компактних і розпилюючих струменів і як пара Струменем води гасять тверді ГР; дощем і водяним пилом – тверді, волокнисті, сипкі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила

Водою не можна гасити – ЛЗР (бензин, гас), вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні, а також лужні метали (Na, К, Мg), електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування.

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщенні об’ємом до 500 м³ і невеликих загорянь на відкритих установках. Вогнегасна концентрація пари у повітрі становить 35 %.

Водні розчини
солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево-активні речовини: піноутворювачі, сульфаноли тощо.

Інертні та негорючі гази

Вуглекислий газ
(СО2) за тиску 36 атмосфер перетворюється у вуглекислоту. Охолоджує і ізолює зону горіння. При випаровуванні в повітрі з 1 кг рідкої вуглекислоти утворюється 506 л вуглекислого газу (снігу). Вуглекислий газ використовують для гасіння ЛЗР і ГР, що знаходяться в ємностях, а також для гасіння електричного обладнання, яке горить.

Азот. Розбавляє та охолоджує реагуючі речовини (температура рідкого азоту і = -250 °С) і ізолює зону горіння.

Піна – це колоїдна дисперсна система, яка складається з комірок -бульбашок газу. Стінки бульбашок утворюються із розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів. Піни поділяються на хімічні та повітряно-механічні.

Хімічна піна отримується при взаємодії лужного та кислотного розчинів у присутності піноутворювача. Така піна складається із 80 % СО2, 19,7 % води та 0,3 піноутворювальної речовини. Утворюється в піногенераторах типу ПГ-50 і ПГ-100 при взаємодії піногенераторного порошку з водою. Піна охолоджує верхній шар, і зокрема зону горіння, зменшуючи здатність горючих речовин випаровуватися. Кратність хімічної піни 5-8, стійкість – до 50 хвилин.

Повітряпв-мехашчна піна є одним з найефективніших засобів вогнегасіння і утворюється при механічному змішуванні повітря (90 %), води (9,4-9,8 %) та піноутворювача (0,2-0,6 %). Кратність повітряно-механічної піни 10-200, стійкість – до 20 хв.

Піноутворювач типу ПО-1 складається з гасового контакту, столярного клею і етилового спирту. Повітряно-механічна піна утворюється внаслідок інтенсивного перемішування водного розчину піноутворювача з повітрям, яка здійснюється в піногенераторі.

Піногенератори типів ГВП-200, ГВП-600 і ГВП-2000 мають продуктивність 200-2000 л/с піни, кратністю 100.

Піни застосовуються для гасіння легкозаймистих рідин.

Вогнегасні порошки

Це – мілко подрібнені мінеральні солі з різними добавками, що протидіють злежуванню та утворенню грудок. Вони характеризуються високою вогнегасною спроможністю та універсальністю щодо сфери застосування Вогнегасні порошки можна використовувати для різноманітних способів пожежогасіння, зокрема для інгібування та подавлення горіння вибухом. Розрізняють порошки загального та спеціального призначення. Основним компонентом порошку ПСБ є бікарбонат натрію (технічна сода); ПФ – діамоній фосфат; ПС – карбонат натрію; СН -селікогель, насичений хладоном.

Вибір вогнегасної речовини залежить від класу пожежі У табл. 4.3 наведена класифікація пожеж відповідно до стандарту ІSО № 3941-77 та ГОСТ 27331-87, а також рекомендовані вогнегасні речовини.

1. Типи і будова вогнегасників. Первинні засоби гасіння пожежі.

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих ділянок пожеж, а також для гасіння пожеж на початковій стадії їх розвитку. До них належать вогнегасники, пожежний інвентар (бочки з водою, пожежні відра, ящики з піском, совкові лопати, покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Пожежний інвентар та інструменти, вогнегасники розмішують на спеціальних пожежних щитах з розрахунку один щит на площу 5000 м² на видних та доступних місцях.

Вогнегасники. За способом транспортування вогнегасної речовини вогнегасники випускають двох видів: переносні (об’єм 1-20 л, вага не більше 20 кг) та пересувні на спеціальних пристроях з колесами).

Ручні вуглекислотні ВВК-2, ВВК-5, ВВК-8 призначені для гасіння невеликих пожеж всіх видів загоряння, їх приводять у дію відкриванням вентиля. При переході вуглекислоти з рідкої фази в газоподібну її об’єм збільшується в 500 разів. Температура знижується до – 70 °С. Корисна довжина струменя вогнегасника до 4 м, час дії – 30-60 с. Вогнегасник необхідно тримати за ручку для уникнення обмороження рук, зберігати подалі від тепла, для запобігання саморозрядженню. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою.

Не можна гасити спирт і ацетон, що розчиняються вуглекислотою, а також фотоплівку, целулоїд, які горять без доступу повітря.

Пересувні вуглекислотні вогнегасники ВВ-25, ВВ-80.

Вуглекислотні-брометилові вогнегасники типу ВВБ-7 (7 л). Склад (97 % бромистого етилу і 3 % рідкої вуглекислоти) знаходиться під тиском стиснутого повітря. Вогнегасна речовина у вигляді туманоподібної хмари. Час дії – 40 с. Довжина струменя – до 5 м. Призначені для гасіння твердих і рідких горючих речовин, а також електроустановок під напругою.

Порошкові вогнегасники ВП-1, ВП-2, ВП-5, ВП-10, ВП-100 заповнені сухим порошком (кальційована або двовуглекисла сода, поташ тощо), крім того, вони наповнені інертним газом (азот, аргон) під тиском ~ до 15 МПа. ВПС-10 має також при основі корпуса балон із стиснутим азотом. Тривалість дії- до ЗО с. Ними можна гасити на відміну від інших видів вогнегасників лужні та лужноземельні метали і їх карбіди а також електроустановки під напругою. Вогнегасники пінні

Ручний вогнегасник хімічнопінний ВХП-10 складається з лужної та кислотної •частин. При змішуванні утворюється вуглекислий газ, який, змішуючись з =шоутворювачем, під дією тиску виходить з вогнегасника у вигляді піни. Час дії – до -50 с. довжина струменя – до 8 м, площа гасіння – 1 м².

Ручні вогнегасники повітряно-пінні ВВП-5, ВВП-10 та пересувний ВПП-100 заповнені 5 % розчином ПО-1 піноутворювача (столярний клей, етиловий спирт, гасовий контакт).

Вогнегасники такого типу мають два балони – 5 і 10 л і додатковий, в якому знаходиться стиснутий вуглекислий газ (СО₂). Час дії – до 20 с, довжина струменя – до 4м.

Галогеновуглеводні (хладони)

Хладонові (аерозольні) вогнегасники (ВАХ-3, ВВБ-ЗА, ВХ-7) призначені для гасіння електроустановок під напругою до 380 В, різноманітних горючих твердих та рідких речовин, за винятком лужних та лужноземельних металів та їх карбідів, а також речовин, здатних горіти без доступу повітря. Як вогнегасна речовина у хладонових вогнегасниках використовуються Галогеновуглеводні (бромистий етил, хладон 114В2, тетрафтордиброметан тощо), які при виході з вогнегасника створюють струмінь із мілкодисперсних краплин. Тому, на відміну від вуглекислого газу, галогено-вуглеводнями можна гасити тліючі матеріали (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали). Крім того, вони не замерзають при виході із запірно-пускового пристрою і вимагають створення значно меншого (0,9 МПа) тиску в балоні, що дозволяє використовувати тонкостінні балони, вага яких є невеликою.

Хладонові вогнегасники – це циліндричні сталеві тонкостінні балони, в горловинах яких встановлені запірно-пускові пристрої. Для створення надлишкового тиску, завдяки якому вогнегасна речовина виходить із розпилювальної насадки, в балон закачують стиснуте повітря.