Протікаючи через тіло людини, електричний струм спричиняє термічну, електролітичну, механічну (динамічну), біологічну дію.
Ці фізико-хімічні процеси притаманні живій та неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, яка є специфічним процесом, властивим лише живій тканині.
Термічна дія струму
проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, нервів, серця, мозку і інших органів, що спричиняють незворотні явища (функціональні зміни).
Електролітична дія струму
характеризується розкладом органічної рідини на складові, зокрема крові, що супроводжується значним порушенням їх фізико-хімічного складу.
Механічна (динамічна) дія – це розшарування, розрив та інші механічні ушкодження тканин організму, зокрема м’язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої тканинної рідини та крові
Біологічна дія струму
проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі і тісно пов’язані з його життєвими функціями.
Подразнювальна дія струму може бути прямою і рефлекторною.
Види електричних травм
Різноманітність впливу електричного струму на організм людини призводить до електричних травм, які умовно поділяють на два види:
– місцеві електричні травми, що означають місцеве ушкодження організму;
– загальні електричні травми (електричні удари), коли ушкоджуються (або виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення норм діяльності життєво важливих органів та систем.
За статистичними даними орієнтовний розподіл НВ внаслідок дії електричного струму має такий вигляд:
– місцеві електричні травми – 20%
– загальні електричні травми (електричні удари) -25%
– змішані травми (одночасно місцеві електричні травми та електричні удари) -55%.
Місцеві електротравми – чітко виявлені порушення щільності тканин тіла, зокрема кісток, спричинені дією електричного струму або електричної дуги. Місцеві електричні травми виліковують і працездатність потерпілого відновлюється повністю або частково. Однак при важких опіках людина помирає.
Характерні місцеві електричні травми – електричні опіки, електричні мітки або знаки, металізація шкіри, електроофтальмія, механічні пошкодження.
Електричні опіки – це ушкодження поверхні тіла під дією електричної дуги або великих струмів. Опіки бувають трьох видів:
– струмові, коли струм проходить через тіло людини;
– дугові, які виникають під дією електричної дуги (температура 3500-15000 °С);
– змішані (90 % зі смертельним наслідком). Невеликі опіки -1, II ступінь; значні – III, IV ступінь.
Електричні мітки або знаки – це ущільнення на шкірі людини овальної або круглої форми діаметром 1-5 мм сірого або блідо-жовтого кольору (20-40 %). Є дві точки: вхід і вихід струму. Електричні знаки безболісні і з часом виліковуються.
Електрометалаація шкіри – проникнення в шкіру частинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією електричної дуги. Уражена ділянка тіла має жорстку поверхню. Металізація шкіри спостерігається у 10 % потерпілих від дії електричного струму.
Електроофтальмія – це запалення зовнішніх оболонок очей внаслідок дії ультрафіолетових променів електричної дуги, яке розвивається через 4-8 годин після ультрафіолетового опромінення. При цьому спостерігаються сльозовиділення, різкий біль в очах. Виліковується через декілька днів.
Механічні ушкодження – судомне скорочення м’язів людини під дією електричного струму. Внаслідок цього можуть відбуватися розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин, нервової тканини і навіть переломи кісток, вивихи суглобів.
Механічні ушкодження існують під час роботи в установках з напругою до ІК1000 В при тривалому перебуванні під напругою.
