Природне освітлення (ПО) поділяється на: бокове (одно- або двостороннє), їло здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.
ПО має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працівників. Воно сприят–Івво впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму загалом і діє тонізуюче. Сонячне їЖфомінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). ПО має і психологічну дію, створюючи з приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв’язку з довкіллям. ПО по відвошенню до штучного не вимагає затрат на експлуатацію.
ПО властиві і недоліки:
– не постійне в різні періоди доби та року, в різну погоду;
– нерівномірно розподіляється по площі виробничих приміщень;
– за незадовільної його організації може спричиняти засліплення органів зору. На рівень освітленості приміщення при ПО впливають такі чинники: світловий клімат, площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла у світлових отворах; колір стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як із середини, так і ззовні приміщення.
Оскільки природне освітлення не постійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником – коефіцієнтом природного освітлення (КПО) КПО= 
*100%
де Евн – освітленість в даній точці (робочому місці) в середині приміщення; Езовн – освітлення ззовні приміщення на цій же горизонтальній площині
Нормовані значення КПО визначаються “Будівельними нормами і правилами” (СниП II-4-79). В основу визначення КПО прийнято розмір об’єкта розпізнавання.
Для бокового освітлення КПО=0,5-3,5 %
Для верхнього та комбінованого КПО=4,0-10 %
Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) відповідно до нормованих значень КПО.
Площа вікон при боковому освітленні визначається за допомогою такого співвідношення:
поверхневого шару, що прилягає до будівлі; 
в – загальний коефіцієнт світлопропускання вікна:
В
= 1 • 2 • 3 • 4 • 5,
де 1 – коефіцієнт пропускання світла матеріалом; 2 – коефіцієнт, який враховує | втрати світла в оправі світлового отвору, 3 – коефіцієнт, який враховує втрати в несучих конструкціях; 4 – коефіцієнт, який враховує втрати в сонцезахисних пристроях; 5 – коефіцієнт, який враховує втрати в захисній сітці, 5 = 0,9.
