З дорсальних частин міотомів розвиваються глибокі (власні) м’язи спини, які іннервуються задніми гілками спинномозкових нервів. Вентральні частини міотомівзапочатковують розвиток м’язів, які розташовані на передній і бічній поверхнях тулуба (глибокі м’язи грудей, м’язи передньої та бічної стінок черевної порожнини, окремі м’язи кінцівок). Ці м’язи іннервуються передніми гілками спинномозкових нервів.
У процесі розвитку під час розростання м’язової тканини відповідно розвиваються і розгалужуються нервові волокна. Тому рівень відходження нерва до м’яза може вказувати на рівень його закладки. Прикладом може бути діафрагма, яка розташовується з четвертого і п’ятого шийних міотомів, опускається до нижнього отвору грудної клітки й іннервується видовженим діафрагмовим нервом із шийного нервового сплетення.
Усі м’язи, що розвиваються з одного міотома, іннервуються одним спинномозковим нервом. У тих випадках, коли зростаються між собою сусідні міотоми, кожен із них не втрачає зв’язку з відповідним нервом. Тому м’язи, які розвиваються з декількох міотомів, іннервуються кількома нервами (наприклад, прямий м’яз живота).
На ранніх стадіях ембріонального розвитку міотоми на кожному боці відділені один від одного сполучнотканинними перегородками, зберігаючи сегментарне розташування. Після народження залишок сегментації виявляють у глибоких м’язах спини, міжребрових м’язах і прямому м’язі живота.
У процесі розвитку спостерігається переміщення багатьох м’язів. Розрізняють три групи таких м’язів. Частину м’язів, яка розвивається на тулубі і нікуди не переміщується, називають автохтонною (від грецького autos – той самий, chton – земля, autochtonos – місцевий) – глибокі м’язи спини, міжреброві м’язи, м’зи живота. Друга група – це м’язи, які перемістилися з тулуба чи голови на кінцівки. Це трункофугальні м’язи (від лат. truncus –тулуб, fugere – бігти; тікати), які розвиваються з ветральних частин міотомів та зябрових м’язів; дистальними кінцями вони переходять з тулуба і черепа на верхні кінцівки і прикріплюються до їх кісток. До трункофугальних м’язів належать: трапецієподібний, груднинно-ключично-соскоподібний, великий і малий ромбоподібні, передній зубчастий, лопатково-пі’язиковий, підключичний м’язи і м’яз – підіймач лопатки. Третя група м’язів – трункопетальні (віл лат. truncus –тулуб, petere – спрямовувати, тобто спрямовані до тулуба) – великий і малий грудні м’язи, найширший м’яз спини. Вони розвиваються з мезенхімальних закладок верхньої кінцівки і своїми верхніми кінцями переміщуються на тулуб, де прикріплюються до його кісток.
М’язи кінцівок є похідними вентральних м’язів тулуба, їх іннервація здійснюється нервами плечового, поперекового і крижово-куприкового сплетень, утворених передніми гілками спинномозкових нервів. М’язи голови мають різне походження. З міотомів сомітів голови (з передвушних міотомів) розвиваються м’язи, що забезпечують рухи очного яблука. З потиличних міотомів розвиваються м’язи язика. Жувальні та мімічні м’язи і деякі м’язи шиї розвиваються з вентрального несегментованого відділу мезодерми в місцях розташування нутрощевих і зябрових дуг. Ці м’язи названі нутрощевими. Жувальні м’язи утворюються з м’язової закладки першої нутрощевої дуги. Розвиток мімічних м’язів здійснюється із закладки другої нутрощевої дуги. З м’язових закладок зябрових дуг розвивається трапецієподібний і груднинно-ключично-соскоподібний м’язи.
Досить часто зустрічаються аномалії розвитку скелетних м’язів, особливо на верхніх кінцівках. Найпоширеніші з них – це повна відсутність окремих м’язів, поява нових м’язів; різні зміни форми, положення та розмірів м’язів (відсутність або недостатність розвитку окремих частин м’яза і його сухожилків, з’єднання з іншими м’язами, зміна початку і прикріплення.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:
1. М’яз, як орган: визначення, описати на препараті.
2. Допоміжні апарати м’язів: описати і продемонструвати на препараті.
3. Розвиток скелетних м’язів: загальні закономірності; особливості розвитку м’язів тулуба, кінцівок, голови та шиї. Ембріологічна класифікація м’язів.
4. Класифікація м’язів за формою, положенням, напрямком волокон, відношенням до суглобів та функцій.
5. Біомеханіка м’язів, їх дія на суглоби, поняття про початок і прикріплення м’язів, про рухому і нерухому точки.
М’язи спини (musculi dorsi)
Ділянка спини обмежена зверху верхніми карковими лініями, знизу – клубовими гребенями, заду - передньо-бічним краєм трапецієподібних м’язів і задніми пахвовими лінями до їх перетину з клубовими гребенями.
Класифiкацiя м’язiв спини (musculi dorsi). Вони подiляються на двi групи: 1) поверхневi (гетерохтоннi) м’язи, якi прикрiплюються до кiсток грудного пояса, плечової кiстки та ребер (в процесi розвитку перемiстилися на спину з iнших дiлянок і розташовуються поверхнево); 2) глибокi м’язи (автохтоннi) - це власнi м’язи спини. Цi м’язи фiксуються до кiсток тулуба та черепа, мають сегментну будову, закладка їх вiдбувається на спинi.
Поверхневі м’язи спини
1. Трапецiєподiбний м’яз (m. trapezius) розташований поверхнево.
Початок: зовнiшнiй потиличний виступ, верхня каркова лiнiя, каркова зв’язка, остисті вiдростки всiх грудних хребцiв.
Прикрiплення: плечовий кінець ключицi, плечовий відросток лопатки, ость лопатки.
Функцiя: верхнi пучки тягнуть лопатку та ключицю вгору, середнi наближають лопатку до середини, нижнi тягнуть лопатку вниз. Якщо грудний пояс зафіксований, нахиляє голову та шию в той самий бiк, повертаючи лице протилежний бiк, а при двобічному скороченнi закидає голову назад.
2. Найширший м’яз спини (m. latissimus dorsi) розташований у поверхневому шарi, частково прикритий трапецiєподiбним м’язом.
Початок: задня третина зовнiшньої губи клубового гребеня клубової кiстки, остистi вiдростки шести нижнiх грудних, усiх поперекових хребцiв, серединний крижовий гребiнь, три-чотири нижнiх ребра, нижнiй кут лопатки.
Прикрiплення: гребiнь малого горбка плечової кiстки.
Функцiя: пiдняту руку опускає, опущену тягне назад i присередньо, обертає її до середини, опускає лопатку. Якщо верхні кінцівки зафiксовані наближає до них тулуб, пiднiмає таз, а також бере участь в актi вдиху.
3. Великий та малий ромбоподiбнi м’язи (mm. rhomboidei major et minor), розташованi пiд трапецiєподiбним м’язом, у другому шарi.
Початок: остисті вiдростки VI-VII шийних та І-IV грудних хребцiв.
Прикрiплення: присередній край лопатки.
Функцiя: наближають лопатку до хребта та доверху.
4. М’яз – пiдiймач лопатки (m. levator scapulae), розташований у другому шарi, пiд трапецiєподiбним м’язом.
Початок: поперечнi вiдростки І-IV шийних хребцiв.
Прикрiплення: верхнiй кут лопатки, частково її присередній край.
Функцiя: пiднiмає лопатку, наближаючи її до хребта.
5. Верхнiй заднiй зубчастий м’яз (m. serratus posterior superior) розташований пiд ромбоподiбними м’язами, в третьому шарi.
Початок: остисті вiдростки VI-VII шийних та I-II грудних хребцiв.
Прикрiплення: II-V ребра, дещо збоку вiд їх кутiв.
Функцiя: пiднiмає II-V ребра, забезпечує вдих.
6. Нижнiй заднiй зубчастий м’яз (m. serratus posterior inferior) розташований пiд найширшим м’язом спини, в другому шарi.
Початок: остисті вiдростки ХI-ХIІ грудних та I-II поперекових хребцiв.
Прикрiплення: IХ-ХII ребра.
Функцiя: опускає IХ-ХII ребра, забезпечує активний видих.
Мал. 86. М’язи спини, вигляд ззаду:
M. latissimus dorsi;
M. trapezius;
