Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


’уд. л≥т. под. на дв≥ велик≥ групи. ÷е л≥тературн≥ джерела досл≥джуваноњ епохи й ≥сторична белетристика




ƒжерела ≥сторичних знань в≥днос€тьс€ твори, автори €ких Ї безпосередн≥ми св≥дками чи учасниками описуваних под≥й. ¬они створюють своЇр≥дн≥ документи епохи, що слугують дл€ п≥знанн€ минулого → не завжди зрозум≥л≥ учн€м, на уроц≥ використовуютьс€ лише фрагменти, заздалег≥дь в≥д≥бран≥ вчителем.

ƒо ≥сторичноњ белетристики належать художн≥ твори про досл≥≠джувану епоху, створен≥ письменниками п≥зн≥шого часу.  ниги написан≥ на основ≥ наукового досл≥дженн€ минулого, вивченн€ ≥сторичних джерел, наукових досл≥джень ≥ монограф≥й.

ѕрийоми використанн€ вчителем книжки на уроках. 5-6 класи → п≥дбираютьс€ фрагменти сюжетного ≥ картинного опису, характеристики ≥ст. ос≥б, уривки дл€ персон≥ф≥кац≥њ ≥ драматизац≥њ под≥й п≥д час розпов≥д≥ на уроц≥.

—пособи застосуванн€ книжки учн€ми на уроках ≥стор≥њ: читанн€ на уроц≥ уривк≥в книжки €к джерела ≥ст. знань → учн≥ мають анал≥зувати ≥сторичний тв≥р з позиц≥њ в≥дпов≥дност≥ його ≥сторичн≥й науц≥; рецензувати; самост≥йно працювати над текстом книжки, п≥дбираючи приклади, складаючи анотац≥њ.

¬ анотац≥њ њм пропонуЇтьс€ враховувати таке: 1. ≈поха (пер≥од), под≥€ (€вище), в≥дбит≥ у твор≥. 2. Ќайб≥льш важлив≥ ≥ €скрав≥ под≥њ твору. 3. ≤сторичн≥ й типов≥ персонаж≥ ≥ кол≥з≥њ, що в≥дбувалис€ з ними. 4. —тавленн€ автора до описуваних под≥й ≥ героњв. 5. ¬исловленн€ власноњ думки про книжку та оц≥нка њњ художньоњ ц≥нност≥.

 

30. ѕасивн≥ методи навчанн€ ≥стор≥њ (методи готових знань).

ѕасивн≥ методи → учень т≥льки механ≥чно засвоюЇ матер≥ал, що його подаЇ вчитель.

’арактерн≥ ознаки: вчитель Ї непорушний авторитет ≥ головний передавач знань. ¬≥д нього самого залежить зм≥ст роботи й увесь њњ розклад. ”чень т≥льки виконуЇ те, що наказуЇ йому учитель. « ≥нтелектуальних процес≥в учн€ моб≥л≥зуютьс€ майже виключно репродукц≥йн≥ здатност≥, переважно механ≥чна пам'€ть. ≤з форм висновуванн€ дуже широко використовують також аналог≥ю.

√оловне знар€дд€ Ч навчанн€ або писанн€; навчальних пос≥бник≥в, €к, наприклад, наочне приладд€, в школ≥ нема або Ї дуже мало. ¬ процес≥ роботи пануЇ сувора дисципл≥на. —лухн€н≥сть ≥ пок≥рлив≥сть Ч найбажанњ≥п≥ риси учн€.

ƒо пасивних метод≥в належать вербальн≥ методи навчанн€, переважно в њх акроаматичн≥й форм≥, а саме: метод заучуванн€ з≥ сл≥в учител€ та метод лекц≥йний. ≤з книжкових метод≥в сюди можна причислити метод книжних завдань, тобто механ≥чне заучуванн€ книжки певними частинами. Ќарешт≥, сюди можна причислити метод пасивного перейманн€ вчителевих д≥й: перейманн€ рух≥в в галуз≥ техн≥чних навичок, €к письмо, ручна прац€ тощо. ѕасивн≥ методи Ї найхарактерн≥ш≥ дл€ навчанн€ в середньов≥чних школах.

 

31. јктивн≥ методи навчанн€ ≥стор≥њ (методи пошуков≥ або досл≥дницьк≥).

јктивн≥ методи - розвиток в учн≥в ≥н≥ц≥ативи й самост≥йноњ думки. “ут учитель даЇ учн€м певне завданн€, вказуЇ основний напр€мок роботи, орган≥зуЇ оточенн€. ¬ останньому ж учн≥ працюють самост≥йно, т≥льки в окремих моментах звертаючись до вчител€ по допомогу.

’арактерн≥ особливост≥ активних метод≥в так≥: з ≥нтелектуальних здатностей найб≥льше використовують лог≥чне мисленн€, застосовують ус≥ форми висновуванн€, а особливо ≥ндукц≥ю. “им часом, €к при нап≥вактивних, а тим паче пасивних методах процеси висновуванн€ проводить або сам учитель, або, €к при сократ≥вському метод≥, хоч ≥ проводить учень, проте п≥д повс€кчасним догл€дом та кер≥вництвом учител€, Ч при активних методах учень робить висновки майже самост≥йно.

–обота учн€ при активних методах в основному нагадуЇ роботу вченого-досл≥дника або д≥€ча, що розв'€зуЇ певне практичне завданн€. –оботу за активними методами здеб≥льшого провод€ть у лаборатор≥€х та каб≥нетах або на природ≥. ¬она вимагаЇ достатньоњ к≥лькост≥ прилад≥в €к простих, так ≥ складних. «ам≥сть звичайних п≥дручник≥в, при активних методах запроваджують у школ≥ дов≥дники, робоч≥ книжки, а в старших класах середньоњ школи ≥ у вищих школах Ч арх≥вн≥ матер≥али, першоджерела ≥ т. ≥н.

ƒисципл≥на при цих методах ≥нша, н≥ж традиц≥йна шк≥льна дисципл≥на, ≥ њњ можна назвати робочою дисципл≥ною. јктивн≥ методи можна под≥лити на дв≥ групи: методи досл≥дницьк≥ й методи проект≥в. ѕерш≥ стосуютьс€ до такоњ роботи, коли учень розв'€зуЇ переважно теоретичн≥ завданн€, друг≥ Ч коли в≥н розв'€зуЇ завданн€ практичне, використовуючи, звичайно, при цьому ≥ теоретичн≥ в≥домост≥, що €вл€ють собою зас≥б до кращого розв'€занн€ практичноњ проблеми. ѕри досл≥дницьких методах учень нагадуЇ де€кою м≥рою вченого-досл≥дника, при метод≥ проект≥в Ч практичного культурного д≥€ча: агронома, ≥нженера ≥ т. п.

 

32. ѕасивн≥ й активн≥ методи навчанн€: проблема взаЇмод≥њ.

ѕасивн≥ методи учень засвоюЇ матер≥ал, €кий вчитель розпов≥даЇ джерелом ≥стор ≥нформ. «астосуванн€ через лекц≥њ, €к монологу, демонстрац≥њ, учн≥ м≥ж собою не сп≥лкуютьс€. ”чень виступаЇ об'Їктом навчанн€.

јктивн≥ методи: учень - суб'Їкт навчанн€, учн≥ виконують творч≥ завданн€, розмова з вчителем. “ворч≥ завданн€ ≥ на уроках ≥ дома ≥ запитанн€, методи навчанн€ можна под≥лити на три категор≥њ: пасивн≥, нап≥вактивн≥ й активн≥. ƒо перших. належать так≥ засоби орган≥зац≥њ навчанн€, коли учень т≥льки механ≥чно засвоюЇ матер≥ал, що його подаЇ вчитель.

ƒо пасивних метод≥в належать вербальн≥ методи навчанн€, переважно в њх акроаматичн≥й форм≥, а саме: метод заучуванн€ з≥ сл≥в, учител€ та метод лекц≥йний. ≤з книжкових метод≥в сюди можна причислити метод книжних завдань, тобто механ≥чне заучуванн€ книжки певними частинами.

ўодо активних метод≥в, то суть њх у так≥й орган≥зац≥њ навчанн€, що розрахована найб≥льшою м≥рою на розвиток в учн≥в ≥н≥ц≥ативи й самост≥йноњ думки. “ут учитель даЇ учн€м певне завданн€, вказуЇ основний напр€мок роботи, орган≥зовуЇ оточенн€. ’арактерн≥ особливост≥ активних метод≥в так≥: з ≥нтелектуальних здатностей найб≥льше використовують лог≥чне мисленн€, застосовують ус≥ форми висновуванн€, а особливо ≥ндукц≥ю.

ѕри нап≥вактивних, а тим паче пасивних методах процеси висновуванн€ проводить або сам учитель, при активних методах учень робить висновки майже самост≥йно.

ƒосл≥дн≥ методи мають дв≥ форми, або в≥дм≥ни.  оли об'Їктом досл≥ду Ї €к≥сь л≥тературн≥ твори, то такий метод маЇ назву рефератно-сем≥нарського.  оли ж об'Їктом досл≥ду Ї реч≥ та €вища природи або сусп≥льне житт€ людини, то метод маЇ назву лабораторно-досл≥дного або екскурс≥йно-досл≥дного.

ѕри пасивних методах учень Ї т≥льки об'Їкт педагог≥чного впливу вчител€, при активних Ч учень Ї ≥ суб'Їкт педагог≥чного процесу, себто в≥н не т≥льки сприймаЇ те, що подаЇ йому учитель, але й сам орган≥зовуЇ свою роботу.

ѕри пасивних методах зм≥ст лекц≥њ залежить в≥д учител€. ¬≥н сам вибираЇ з програми тему дл€ лекц≥њ ≥ плануЇ роботу без участ≥ учн≥в; при активних методах учн≥ беруть участь у вибор≥ теми або нав≥ть самост≥йно ставл€ть перед собою €к≥сь проблеми, що розв'€зуютьс€ самост≥йними шуканн€ми. ”чн≥ неодм≥нно беруть участь у плануванн≥ роботи.

–озробл€ючи €к≥сь теми при пасивних методах, учн≥ д≥стають матер≥ал у готовому вигл€д≥. ѕри активних методах вони сам≥ здобувають його або через безпосереднЇ спостереженн€ над д≥йсн≥стю, або читаючи л≥тературу.

33. ‘ормуванн€ методолог≥чноњ культури учн≥в в процес≥ навчанн€ ≥стор≥њ

ћетодолог≥чна культура складаЇтьс€ з 4 елемент≥в: 1) сукупн≥сть знань про природу ≥ походженн€ самоњ ≥сторичноњ науки 2)3нанн€ про досв≥д зд≥йсненн€ в≥домих способ≥в д≥€льност≥, €к≥ п≥сл€ засвоЇнн€ вт≥люютьс€ в ум≥нн€ ≥ навички. Ќавички - це вм≥нн€ доведене до автоматизму. 3) ƒосв≥д творчоњ д≥€льност≥, що вт≥люютьс€ у специф≥чних ≥нтелектуальних процедурах не представлених у вигл€д≥ сталоњ системи д≥й. 4) досв≥д емоц≥йного ставленн€ до ≥ст д≥йсност≥ до р≥зних њњ про€в≥в ≥ сфер.

ћетодолог≥чн≥ приципи €к≥ мають засвоњти учн≥: 1)об'Їктивн≥сть(пол€гаЇ в тому щоб використати усю на€вну джерельну базу) 2)≥сторизм(вивченн€ ≥ст. явища з точки зору системи ц≥нностей епохи 3) соц≥альний п≥дх≥д (врахуванн€ певних соц≥альних ≥нтерес≥в) 4) множинн≥сть п≥дход≥в (з≥ткненн€ двох п≥дход≥в цив≥л≥зац≥йного ≥ формац≥йного)

ћетоди ≥ст.п≥знанн€ учень повинен знати €к≥ методи ≥снують це способи завд€ки €ким отримуЇтьс€ ≥сторичне знанн€ 1) пор≥вн€льно-≥сторичннй 2)метод аналог≥й 3)статистичний 4)встановленн€ причин за насл≥дками 5)м визначенн€ ц≥лей людей ≥ груп за њх д≥€ми ≥ насл≥дками цих д≥й 6)м визн.зародку за зр≥лими формами 7)м зворотн≥х закдючень (визначенн€ минулого за ≥снуючими його пережитками) 8)м узагальненн€ 9) м реконструкц≥њ ц≥лого за його частинами 10) м визначенн€ р≥вн€ духовного житт€ на основ≥ пам€ток матер≥альноњ культури 11) л≥нгв≥стичний метод ≤стор≥€ в≥дтворюЇтьс€ з джерел €к≥ можуть по р≥зному ≥нтерпритуватис€.

ћетодоглог≥чна культура формуЇтьс€ через роботу з джерелами 1)хто створив джерело €кий статус мала ц€ людина 2)про що розпов≥даЇ нам джерело а про що замовчуЇ 3)коли було створене джерело ≥ €к≥ ≥дењ чи характерн≥ риси вплинули на нього 4) з €кою м≥сцев≥стю пов'€зан≥ под≥њ 5)чому ≥ з €кою метою було створене джерело. 6) €к це джерело було створене “≥льки через роботу з ≥ст.джерелами формуЇтьс€ методолог≥чна культура учн€.

 

34. ћетодика формуванн€ в учн≥в у€влень про хронолог≥чну перспективу.

Ћюдська д≥€льн≥сть Ч це зм≥на ≥сторичних €вищ под≥й, етап≥в, пер≥од≥в, епох. «'€сувавши дати, зм≥ст под≥й Ч встановлюЇмо хронолог≥чну посл≥довн≥сть. ≤сторична наука з'€совуЇ зв'€зки з попередн≥ми та наступними под≥€ми Ч причини, насл≥дки, законом≥рност≥ Ч в≥дтворюЇ конкретну картину под≥й.

≤сторичний процес Ч це законом≥рний процес розвитку людства у час≥ та простор≥. ¬ажливо навчити учн€ мислити категор≥€ми ≥сторичного часу Ч дес€тил≥тт€, стол≥тт€; етапи, пер≥оди, епохи. √оловна проблема Ч це встановленн€ лог≥чних зв'€зк≥в м≥ж под≥€ми, ≥накше ≥стор≥€ перетворитьс€ на л≥топис.

«а допомогою хронолог≥чноњ перспективи у пам'€т≥ закр≥плюЇтьс€ посл≥довн≥сть под≥й. ƒату под≥й учень з часом забуваЇ (це властив≥сть людськоњ пам'€т≥), а посл≥довн≥сть Ч н≥. ’ронолог≥чна перспектива слугуЇ правильному розум≥нню епохи та ≥сторичному розвитку загалом. ÷ьому спри€ють ≥ синхронн≥ зв'€зки м≥ж под≥€ми в р≥зних крањнах (часов≥ та просторов≥ у€вленн€). ¬они показують переб≥г тих самих процес≥в у р≥зних крањнах Ч њхню одночасн≥сть чи р≥зну посл≥довн≥сть (десь ран≥ше), особливост≥ та под≥бност≥.

–озроблен≥ стенди призначен≥ дл€ багатофункц≥онального застосуванн€ на практиц≥. ѕри њхньому використанн≥ на уроках в≥дбуваЇтьс€ поЇднанн€ наочност≥ {самих стенд≥в) та мисленнЇва д≥€льн≥сть учн≥в.

–езультат Ч п≥двищенн€ навченост≥ учн≥в. ћета стенд≥в - сформулювати хронолог≥чну перспективу: вид≥лити певн≥ етапи епохи державотворенн€; показати особливост≥ на кожному з них; створити причинно-насл≥дков≥ зв'€зки. Ѕудь-€кий стенд узагальнюЇ ≥сторичний процес, тому до нього доц≥льно звертатис€ при завершенн≥ вивченн€ одного етапу ≥ переход≥ до вивченн€ ≥ншого. “ак формуЇтьс€ розум≥нн€ самих епох чи етап≥в та встановлюютьс€ лог≥чн≥ зв'€зки м≥ж ними. —тенд Ч схема ≥сторичного розвитку Ч Ї видом наочност≥, але просте њњ спогл€данн€ Ї недостатн≥м.

 

35. √рупи ≥сторичних пон€ть. ѕрийоми ≥ засоби розкритт€ ≥сторичних пон€ть.

3 групи ≥сторичних пон€ть:

1. „астково ≥сторичн≥ пон€тт€ Ч позначають конкретн≥ ≥сторичн≥ €вища, характерн≥ дл€ певного пер≥оду даноњ крањни (бо€ри, чернь закупи, смерди, ун≥версал). ÷≥ пон€тт€ легко по€снити, вони розгл€даютьс€ в рамках уроку ≥ показують специф≥ку ≥сторичного розвитку окремих крањн.

2. «агально≥сторичн≥ пон€тт€ Ч €вл€ють собою вищий ступ≥нь узагальненн€ (феодал, васал, феодальна роздроблен≥сть, законодавство, козацтво, облен≥сть, законодавство, козацтво,≥ндустр≥ал≥зац≥€, голодомор). –озкритт€ цих пон€ть в≥дбуваЇтьс€ через систему урок≥в у межах теми.

3. —оц≥олог≥чн≥ пон€тт€ Ч показують загальн≥ зв'€зки ≥сторичного процесу. ÷е так≥ пон€тт€, €к держава, культура, виробнич≥ сили, революц≥€, нац≥€, Ч найб≥льш складн≥ й загальн≥ пон€тт€.

¬их≥дний момент у процес≥ формуванн€ ≥сторичних у€влень Ї њхн€ ц≥л≥сн≥сть. Ѕудь-€ке пон€тт€ вказуЇ саме на типов≥ риси €вища → необх≥дна конкретизац≥€, наголошенн€ на певних рисах €вища, €к≥ Ї найб≥льш суттЇвими.

ѕон€тт€ - це усв≥домлене, систематизоване знанн€ про зв'€зки, в≥дношенн€, суттЇв≥ ознаки ≥сторичних €вищ ≥ процес≥в. ™ одн≥Їю з форм в≥дображенн€ св≥ту в св≥домост≥ людини, за допомого €коњ засвоюЇтьс€ сутн≥сть €вищ, процес≥в, узагальнюютьс€ њх суттЇ сторони та ознаки.

ѕон€тт€ ≥стор≥њ класиф≥куютьс€ за дек≥льком критер≥€ми:

1) за ступенем узагальненост≥: конкретно-≥сторичн≥ → в≥дбивають суттЇв≥ ознаки €вищ, притаманних дл€ конкретноњ ≥сто ричноњ епохи (≥ндульгенц≥€, козаки, «ах≥дна –имська ≥мпер≥€); загально ≥сторичн≥ → €вища та процеси прот€гом дек≥лькох ≥сторичних епох (держава, республ≥ка, феодал≥зм, ≥ндустр≥альн сусп≥льство, аграрно-рем≥сницька цив≥л≥зац≥€); соц≥олог≥чн≥ - так≥ пон€тт€, €к≥ в≥дбивають суттЇв≥ ознаки €вищ та процес≥в, характерн≥ дл€ всього людства ≥ Ї ф≥лософськими за своњм зм≥стом (сусп≥льство, люд ство, економ≥ка, культура, знар€дд€ прац≥, сусп≥льний лад, пол≥тична система, духовн≥ ц≥нност≥);

2) за характером зм≥сту (€ка сфера сусп≥льного житт€ в≥дображена у пон€тт≥): пол≥тичн≥ або пол≥тично-правов≥ (≥деолог≥€, парт≥€, територ≥альна громада, закон); економ≥чн≥ (ринков≥ в≥дносини, приватна власн≥сть, господарство, продуктивн≥сть прац≥); культурн≥ (–енесанс, –еформац≥€, гуман≥сти, ≥мпрес≥он≥зм, л≥тература, мистецтво) тощо.

„им б≥льшим та р≥зноман≥тн≥шим Ї апарат пон€ть учн≥в, тим б≥льше можливостей маЇ дитина дл€ п≥знанн€ св≥ту, формуванн€ власноњ точки зору та њњ аргументуванн€.

36. ‘ормуванн€ в учн≥в ≥сторичних пон€ть.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 623 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—туденческа€ общага - это место, где мен€ научили готовить 20 блюд из макарон и 40 из доширака. ј майонез - это вообще десерт. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2157 - | 2068 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.027 с.