Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


„инники поширенн€ ≥ст.знань у середньов≥чч≥




1) Ѕажанн€ зТ€сувати вплив Ѕога на долю людей та сусп≥льства; це пер форм етнос≥в (мова, тер);

2) ÷≥лком практичн≥ потреби. ¬ часи —ередньов≥чч€ формуЇтьс€ духовенство, в≥йськов≥ структури, ур€дники. —усп≥льство стаЇ складн≥ше побудованим, складн≥шими стають конфл≥кти м≥ж людьми, це все породжуЇ практичн≥ потреби знанн€ ≥стор≥њ, обгрунт право на власн;

3) форм. осв≥ч промовц≥, €к≥ засобами переконанн€ гурт люд.≤ст. знанн€ охопл. обмеж коло люд: монархиД св€щенники.

4) ѕрагненн€ можновладц≥в обгрунтувати своЇ право на владу.

ѕоступово ≥ст. стаЇ окремою дисципл≥ною. √оловн≥ способи навчанн€ ≥ст. в —ередн. 1) по€сненн€ текст≥в 2) дискус≥њ навколо вибраних питань 3) диктуванн€ певних фрагмент≥в з джерел.

«асоби ≥ прийоми: 1) зб≥р факт≥в; 2) сп≥вставленн€ ≥ пор≥вн€нн€ факт≥в; 3) под≥л матер≥алу на частини з наступним анал≥зом.

17 ст. Ц перш≥ спроби критикуванн€ ≥ст. текст≥в.

 

5. –оль ≥сторичних знань ≥ методи навчанн€ ≥стор≥њ в 19-20 ст.

≤стор≥€ стаЇ пол≥тизованою. ѕ≥дх≥д ≥мперський ≥ нац≥ональний.

≤мперський - минуле викладене в хронолог. пор€дку правл≥нн€ династ≥њ → кр≥зь призму ≥стор≥њ правител≥в.

Ќац≥ональна - спираЇтьс€ на минуле нац≥њ, етносу. ¬ 19 ст. Ц ≥стор≥€ виконуЇ моб≥л≥зац≥йн≥ функц≥њ Ц мета - обТЇднати, згуртувати нац≥ю з≥ сп≥льною мовою, ≥стор≥Їю. 50-60 р 19ст. → ств. нед≥льн≥ школи. 1862 - закрито нед≥льн≥ школи. в 20 ст. нац≥ональн≥ верс≥њ стали державними.

ћетоди навчанн€ ≥ст. ¬ 19ст. - модерн≥зац≥€ ≥стор≥њ, к≥н.19-поч.20ст. зТ€в. методисти - нов≥ вчител≥ → через нов≥ методи намагались зруйнувати монопол≥ю ≥мперську концепц≥ю школи → розвивати особист≥сть ірунт. не на заучуванн€ текст≥в а на власну ≥нтерпретац≥ю минулого. —уть: навчю. ≥ст. грунт. на самост≥йному й активному досл≥дженн≥ ≥ст. джерел учн€ми п≥д кер≥вництвом вчител€.

¬ 20-30 рр. Ц реформи: - буд≥вництво новоњ школи - в≥йна словесним методам ”с≥ знанн€ укладен≥ в к≥лька блок≥в: сусп≥льство- прац€- людина. ƒо м≥н≥муму скороченн€ вивченн€ ≥стор. до 1917р.

ƒальтон-план. Ќа його баз≥: 1) бригадно-лаборат. метод навчанн€. 2) метод проект≥в. 3) метод документац≥њ.

к≥н. XIX - поч. ’’ ст. → активний пошук нових п≥дход≥в у викладанн≥ ≥ст. (ј.‘.√артв≥г, Ќ.√ригор≥Їв, ћ.ћ. оваленський, я.—. ульжинський) → "укор≥нюванн€ в учн≥в любов≥ та в≥дданост≥ престолу та в≥тчизн≥" → методисти почали в≥ддавати перевагу розвивальним ц≥л€м.

Ќа зм≥ну формальному методу навчанн€ мали прийти методи, €к≥ б надавали можлив≥сть актив≥зувати учн≥в: реальний - навчанн€ за допомогою анал≥зу ≥ст. джерел, уникаючи або обмежено використовуючи п≥дручник (ћ.ќ.–ожков, ћ.ћ. оваленський, —.¬.‘арфаровський); реферативний - самост≥йне вивченн€ п≥дручника або ≥ст. джерела, вид≥ленн€ головного ≥ складанн€ конспекту (Ѕ.ќ.¬лахопулов, ј‘.√артв≥г, ћ.ѕ.ѕокотило); к атех≥зичний - побудова навчанн€ у вигл€д≥ запитань ≥ в≥дпов≥дей, активного залученн€ учн≥в до навчанн€ за допомогою бес≥ди (ј.‘.√артв≥г, ћ.ѕ.ѕокотило,я.—. ульжинський); драматизац≥њ -складанн€ сценар≥ю драмат. твору на основ≥ вивченн€ необх≥дноњ л≥т. з навчальноњ, а також теми включенн€ образноњ розпов≥д≥ учн€ у виклад учителем навчального матер≥алу (ј.‘.√артв≥г).

 

6. ‘ункц≥њ ≥сторичного знанн€.

‘ункц≥њ - те, нав≥що ми ≥ст вчимо. –езультат допитливост≥ стаЇ ≥нф ≥ досв≥д. —в≥тогл€дн≥ координати: минуле, тепер≥шнЇ, майбутнЇ.

‘ункц≥њ: - науково-п≥знавальна (загл€нути в минуле) → грунт на допитливост≥; - прогностична - люд не т≥льки хоче знати, що було у минулому, а й загл€нути у майбутнЇ; - соц≥альноњ пам'€т≥ Ц нагромадж. ≥ узагальненн€ соц. досв≥ду (функц≥€ соц. памТ€т≥); - виховна - навчальн≥сть €к сутн≥сна риса ≥ст.

≤стор≥€ виконуЇ к≥лька соц≥ально значущих функц≥й:

- п≥знавальна, ≥нтелектуально розвиваЇ, €ка пол€гаЇ в самому вивченн≥ ≥сторичного шл€ху крањн, народ≥в ≥ в об'Їктивно-справжньому, з позиц≥њ ≥сторизму, в≥дображенн≥ вс≥х €вищ ≥ процес≥в, що становл€ть ≥стор≥ю людства.

практично-пол≥тична. —уть њњ в тому, що ≥стор≥€ €к наука, ви€вл€ючи на основ≥ теоретичного осмисленн€ ≥сторичних факт≥в законом≥рност≥ розвитку сусп≥льства, допомагаЇ виробл€ти науково обгрунтований пол≥тичний курс, уникати суб'Їктивних р≥шень.

- св≥тогл€дна. ≤стор≥€ створюЇ документально точн≥ пов≥ст≥ про видатн≥ под≥њ минулого, про мислител€, €ким сусп≥льство зобов'€зане своњм розвитком. —в≥тогл€д - погл€д на св≥т, сусп≥льство, закони його розвитку - може бути науковим, €кщо спираЇтьс€ на об'Їктивну реальн≥сть. ” сусп≥льному розвитку об'Їктивна реальн≥сть - це ≥сторичн≥ факти. ≤стор≥€, њњ фактолог≥чна сторона, Ї фундаментом, на €кому грунтуЇтьс€ наука про сусп≥льство. ўоб висновки з ≥стор≥њ стали науковими, необх≥дно вивчати вс≥ факти, що в≥днос€тьс€ до даного процесу в њх сукупност≥, т≥льки тод≥ можна отримати об'Їктивну картину ≥ забезпечити науков≥сть п≥знанн€.

- ≤стор≥€ маЇ величезний виховним впливом. «нанн€ ≥стор≥њ свого народу та всесв≥тньоњ ≥стор≥њ формуЇ громад€нськ≥ €кост≥ - патр≥отизм ≥ ≥нтернац≥онал≥зм; показуЇ роль народу та окремих особистостей у розвитку сусп≥льства; дозвол€Ї п≥знати моральн≥ та етичн≥ ц≥нност≥ людства в њх розвитку, зрозум≥ти так≥ категор≥њ, €к честь, обов'€зок перед сусп≥льством, бачити вади сусп≥льства ≥ людей, њх вплив на людськ≥ дол≥. ¬ивченн€ ≥стор≥њ привчаЇ мислити ≥сторичними категор≥€ми, бачити сусп≥льство в розвитку, оц≥нювати €вища сусп≥льного житт€ по в≥дношенню до њх минулого ≥ сп≥вв≥дносити з подальшим ходом розвитку под≥й.

 

7. «м≥ст шк≥льноњ ≥сторичноњ осв≥ти. ƒержавний стандарт ≥сторичноњ осв≥ти.

«м≥ст шк≥льноњ ≥сторичноњ осв≥ти Ї сукупн≥стю зм≥сту вс≥х курс≥в ≥стор≥њ, що вивчаютьс€ сьогодн≥ у 5 11-х класах середн≥х загальноосв≥тн≥х навчальних заклад≥в. ‘орм. на основ≥ в≥дбору та структуруванн€ факт≥в ≥ пон€ть ≥сторичноњ науки в≥дпов≥дно до ц≥лей ≥ завдань навчанн€ ≥стор≥њ в школ≥.

ƒо вивченн€ у шк≥льних ≥сторичних курсах в≥дбираютьс€ основн≥ факти, найважлив≥ш≥ под≥њ та €вища в≥тчизн€ноњ та всесв≥тньоњ ≥стор≥њ, в≥дпов≥дн≥ теоретичн≥ пон€тт€ та ≥дењ, способи ≥сторичного п≥знанн€ та анал≥зу ≥ т. п. «м≥ст ≥сторичноњ осв≥ти, в≥д≥браний дл€ навчанн€ у школ≥, оформлюЇтьс€ у вигл€д≥ ƒержавного стандарту, програм ≥ п≥дручник≥в.

” викладанн≥ ≥стор≥њ застосовуютьс€ цив≥л≥зац≥йний, аксолог≥чний, культуролог≥чний, стад≥альний та ≥нш≥ п≥дходи, багато уваги прид≥л€Їтьс€ ≥ст. особистост€м, дискус≥йним та уразливим питанн€м ≥стор≥њ тощо. ѕедагог учить д≥тей розмежовувати процес п≥знанн€ минулого ≥ процес моральноњ оц≥нки вчинк≥в людей, в≥др≥зн€ти факти в≥д њх ≥нтерпретац≥й ≥ т. п.

«м≥ст осв≥ти засвоюЇтьс€ учн€ми за допомогою методичноњ технолог≥њ навчанн€ → певн≥ форми, методи, прийоми та засоби навчанн€.

Ќавчанн€ ≥стор≥њ може бути орган≥зоване у форм≥ класних, по позакласних та позашк≥льних зан€ть. ‘орми навчанн€: урок, секц≥њ, сем≥нари, практичн≥ та лабораторн≥ зан€тт€, конференц≥њ, екс≠курс≥њ, ≥нтерактивн≥ зан€тт€ (Ђкругл≥ столиї, дискус≥њ, дебати, рольов≥ ≥гри та ≥н.).

ћетоди (способи д≥€льност≥) навчанн€ розпод≥л€ютьс€ на: усно-словесн≥, наприклад по€сненн€ вчител€, словесно-текстов≥ - анал≥з ≥сторичного документа, наочн≥, практичн≥ тощо. → дають в≥дпов≥дь па питанн€, €к вчити, визначають дво≠сторонню д≥€льн≥сть учн€ ≥ вчител€.  ожен з метод≥в Ї складним за структурою ≥ передбачаЇ застосуванн€ певноњ сукупност≥ прийом≥в та засоб≥в навчанн€ (тексти, приладд€, пос≥бники тощо).

«м≥ст осв: систематизований наб≥р знань ≥ вм≥нь, €к≥ мають набути учн в процес≥ навч. —тандарт Ч ступ≥нь оволод≥нн€ цими знанн€ми ≥ вм≥нн€ми, тобто певний бажаний р≥вень €кого треба дос€гти (в абстракт розум-н≥). —тандарт ќсв≥ти - це опис цього бажаного р≥вн€. 3 типи ќ—: 1. ќ— €к можлив≥сть дос€гненн€ навч стандарт≥в (опис процедури €ка мас дати змогу учню опанув навч стандарт); 2. «лн'стов≥ ставд-ти (”кр): весь мат-л под≥л на 2 част: обов€з ≥ виб≥рк компонент. 3. —-т дос€гнень (тобто вм≥нн€, €к≥ уч здатен викор на практиц≥).  ритер≥њ до —ќ: док €кий визнач мету ≥ завд; суч тенденц ≥ вимоги часу; нести в соб≥ ел д≥агностики, за €кими визнач р≥вень п≥дгот учн€ (перетпор €к≥сн≥ у к≥льк≥сн≥); ун≥версальн≥; пор≥внюван≥; реальн≥ дл€ впровадж. ¬ажл склад-ою ƒ— Ї навч програма, €ка може склад: ]. на баз≥ зм≥сту (ц≥л≥? зм≥ст? методи; 3-й св≥т)2. на баз≥ досв≥ду,); €к рамкова структ-ра (склад з 2 комп: встановл ц≥л≥ навч, визнач заг кер≥вн≥ принципи, €кими маЇ керуватис€ вчитель дл€ факт-го кер-ва процесом навч.

8. ѕроблема метод≥в навчанн€ ≥стор≥њ та њх класиф≥кац≥њ

ѕроблема → серед пр≥оритетних у дидактиц≥.

 ласиф≥кац≥€ → розпод≥л предмет≥в, пон€ть ≥ структури за сп≥льними ознаками, властивост€ми.

2 основн≥ групи класиф≥кац≥њ: 1) в основу покладен≥ р≥зн≥ методичн≥ аспекти (специф≥ка навчального матер≥алу, хронолог≥€, локальн≥ прив'€зки. 2)  ласиф≥кац≥€ грунтуЇтьс€ на дидактичних п≥дходах (до уваги берутьс€ форми ≥ способи навчанн€)

50-њ рр. 20 ст - методист ¬.  арцов → в основу класиф≥кац≥њ поклав загальноприйн€ту на той час ф≥лософську теор≥ю про п≥знанн€ д≥йсност≥. ¬ид≥лив: 1) методи ств. ≥ст. под≥й ≥ одиничних пон€ть; 2) методи формув. загал. пон€ть; 3) методи. розкритт€ д≥алектики ≥ст. р-тку в час≥ ≥ простор≥ та ≥ст. законом≥рностей; 4) методи встановленн€ зв'€зку ≥з сучасн≥стю ≥ застосуванн€ ≥ст. знань на практиц≥.

50-≥ рр - класиф≥кац≥€ в основ≥ ф≥лософська теор≥€ про ступен≥ п≥знанн€ ≥ст. д≥йсност≥. 4 групи метод≥в: 1) створенн€ ≥ст. у€влень та ≥ст. пон€ть (про географ.середовище, про самих людей, матер≥альну культуру, под≥њ); 2) формув. загал. пон€ть; 3) методи розкритт€ д≥алектики ≥ст. розвитку в час≥ ≥ простор≥; 4)встановленн€ зв'€зку ≥стор≥њ ≥з сучасн≥стю ≥ застосуванн€ ≥ст. знань на практиц≥.

60-≥ рр.- класиф≥кац≥€ методолог≥чного характеру → вивченн€ найважлив≥ших стор≥н громад.житт€. 1) вивч. умов матер≥ального житт€ сусп.; 2) формув. пон€ть про класову боротьбу та державу. 3) методи вивченн€ ≥стор≥њ воЇн; 4) методи вивченн€ ≥ст. економ. р-тку рег≥он≥в.

60-70 рр перех≥д в≥д методолог≥чних до дидактичних метод≥в % 1) —ловесн≥ методи (усного викладанн€ 2) Ќаочного навч. ≥ст. 3)–оботи з текстом

90рр - з€вл€ютьс€ складн≥ завданн€ перед методистами €к≥ поставили питанн€ методу на другий план. ”вага до проблеми методики в≥дновилась.

 

9. —ловесн≥ методи навчанн€ ≥стор≥њ.

—учасна дидактика надаЇ великого значенн€ словесним методам навчанн€, одночасно в≥др≥зн€ючи неприпустим≥сть њхньоњ ≥зол€ц≥њ в≥д ≥нших метод≥в ≥ г≥пербол≥зац≥њ њхнього значенн€.

–≥зн≥ види словесного викладу матер≥алу вчителем повинн≥ задовольн€ти наступним основним педагог≥чним вимогам: 1. Ќауковост≥ й ≥дейност≥ спр€мованост≥ → строго науковий п≥дх≥д до добору матер≥алу й оц≥нц≥ його ≥дейно-пол≥тичноњ значимост≥. 2. Ћог≥чн≥й посл≥довност≥ ≥ доказовост≥ → забезпечуЇ систематичний характер знань, њхн€ усв≥домлен≥сть. 3. ясност≥, ч≥ткост≥ ≥ дох≥дливост≥ → спри€ють м≥цному засвоЇнню знань, створенню необх≥дноњ основи дл€ правильних узагальнень ≥ висновк≥в. 4. ќбразност≥, емоц≥йност≥ ≥ правильност≥ мови вчител€ → полегшують процес сприйн€тт€ й осмислюванн€ досл≥джуваного матер≥алу. 5. ќбл≥ку в≥кових особливостей учн≥в → поступове ускладненн€ усного викладу матер≥алу вчителем на посл≥довних етапах навчанн€ ≥ посиленн€ абстрактного мисленн€ учн≥в.

¬арто прагнути до сполученн€ усного викладу знань з ≥ншими методами (демонстрац≥њ, ≥люстрац≥њ, вправи ≥ т.п.) ≥ забезпеченню максимальноњ активност≥ учн≥в (попереднЇ ознайомленн€ з темою, коротке розкритт€ мети ≥ плану викладу).

“емп ≥ тон викладу матер≥алу. Ўвидкий → утрудн€Ї сприйн€тт€ ≥ розум≥нн€ почутого; упов≥льнений → губитьс€ ≥нтерес ≥ увага учн≥в; ƒоречн≥ веселий жарт, гостре слово, влучне пор≥вн€нн€.

—ловесн≥ методи навчанн€: розпов≥дь, лекц≥€, бес≥да → широко викор. в почат. класах при виклад≥ описового матер≥алу, у €кому переважають факти, образи, под≥њ, представленн€, пон€тт€.

«а ц≥л€ми вид. к≥лька вид≥в розпов≥д≥: ќпов≥данн€ вступ - п≥дготувати учн≥в до вивченн€ нового матер≥алу, опов≥данн€-опов≥данн€ → виклад нам≥ченого зм≥сту, опов≥данн€-висновок → укладаЇ в≥др≥зок навчанн€.

«м≥ст розпов≥д≥ повинен спиратис€ на на€вний в учн≥в досв≥д, розширюючи його ≥ збагачуючи новими елементами. ”читель нам≥чаЇ план, п≥дбираЇ необх≥дний матер≥ал, а також методичн≥ прийоми. ѕ≥д час розпов≥д≥ вид≥л€Їтьс€ ≥ п≥дкреслюЇтьс€ головне. –озпов≥дь повинна бути короткою, пластичною, прот≥кати на тривалому емоц≥йному тл≥.

—ловесн≥ методи дозвол€ють у найкоротший терм≥н передати велику за обс€гом ≥нформац≥ю, поставити перед тими, кого навчають, проблеми ≥ вказати шл€хи њхнього вир≥шенн€. ¬читель може викликати у св≥домост≥ д≥тей €скрав≥ картини минулого, сьогоденн€ ≥ майбутнього людства. —лово актив≥зуЇ у€ву, пам'€ть, почутт€ учн≥в.

—ловесн≥ методи п≥дрозд≥л€ютьс€ на наступн≥ види: розпов≥дь, по€сненн€, бес≥да, дискус≥€, лекц≥€, робота з книгою. ¬они займають пров≥дне м≥сце в систем≥ метод≥в навчанн€.

 

10. ћонолог≥чна форма викладу ≥сторичного матер≥алу.

1) –озпов≥дь- лежить €кийсь сюжет. ѕод≥л€ють: образну - змальовуЇ под≥њ в час≥ та простор≥, без конфл≥кт≥в; сюжетна - на€вн≥сть драми, з≥ткненн€ протир≥ч. 2) ќпис - посл≥довний виклад ознак чи особливост≥ ≥ст. €вища. Ќе маЇ сюжету ≥ гол.героњв. ќбТЇкт ≥ сутн≥сть його ознак (напр. опис картини) 3) ’арактеристика - точно сформульоване перерахуванн€ сутн≥сних рис ≥ст. €вища та його особливостей у внутр. звТ€зку. 4) ѕо€сненн€ -рокритт€ сутност≥ ≥ значенн€; розкритт€ внутр≥шн≥х звТ€зк≥в ≥ залежност≥ причинних звТ€зк≥в, законом≥рност≥, зм≥сту, сут≥.  омпонентами по€сненн€ Ї - положенн€ €ке по€снюЇтьс€, положенн€ €к≥ аргументуЇмо. 5) –озм≥рковуванн€ - посл≥довне розкритт€ положень, доказ≥в чи аргумент≥в, €к≥ п≥двод€ть учн≥в до певних висновк≥в та узагальнень Ц под≥л€ють: доведенн€, м≥ркуванн€.

 

11. –озпов≥дь €к метод викладу ≥сторичного матер≥алу.

ќдним ≥з прийом≥в усного викладу Ї розпов≥дь → це стисле пов≥домленн€ про ≥сторичн≥ под≥њ. ќдна з вимог → в≥дображенн€ в н≥й конкретноњ ≥ст. х-тики часу, простору, ≥ст.ос≥б, що спри€Ї р-тку в учн≥в у€вленн€ про специф≥чн≥сть кожного ≥ст. факту в пор≥вн€нн≥ з ≥ншими.

—южетна розпов≥дь - це детальне емоц≥йне опов≥данн€, €ке маЇ певний ≥сторичний сюжет, що нер≥дко маЇ драматичний характер. ¬ основ≥ → конфл≥ктна ситуац≥€, €ка розгортаЇтьс€ у в≥дпов≥дност≥ з сюжетною схемою под≥й ≥ вчинк≥в героњв (повстанн€ —партака) → €скрав≥ еп≥зоди, детал≥ ≥ст. под≥й, фрагменти з худ. твору → залученн€ навчальних картин, апл≥кац≥й, схеми воЇнних д≥й, малюнки, ≥люстрац≥њ п≥дручника + елементи по€сненн€.

ƒраматизац≥€ → у вигл€д≥ д≥алогу двох ос≥б, €к≥ намагаютьс€ вир≥шити конфл≥ктну ситуац≥ю. –озкриваЇтьс€ сутн≥сть типового соцо €вища. „асто учн≥ бувають учасниками цих д≥алог≥в → краще усв≥домлюЇтьс€ те, що ви€влено при активн≥й особист≥й участ≥.

ќбразна розпов≥дь → б≥льше теоретичних елемент≥в ≥ передаЇ головн≥ ≥ст. факти у спок≥йн≥й безконфл≥ктн≥й форм≥ (при виклад≥ €вищ ≥ процес≥в економ. житт€ сусп.). ѕоЇднуЇтьс€ з граф≥чною наочн≥стю → створюЇ образн≥ у€вленн€ про €вища.

 онспективна розпов≥дь та ≥нформац≥йне пов≥домленн€ → викладанн€ неголовних факт≥в.  онспективна → позбавлене образност≥ перерахуванн€ факт≥в, њх просторових, часових ≥ к≥льк≥сних характеристик → дл€ встановленн€ зв'€зк≥в м≥ж основними фактами, дл€ створенн€ ц≥л≥сного у€вленн€ про под≥њ. ѕри допомоз≥ карт, схем, траф≥к≥в конспективно викладаютьс€ под≥њ пол≥тичного житт€, воЇнноњ ≥стор≥њ, народних повстань.

≤нформац≥йне → дл€ перерахуванн€ факт≥в, дат, ≥мен, географ≥чних м≥сць, взаЇмозв'€заних один з одним ≥ з головними фактами уроку.

 

13. ’арактеристика ≥сторичного €вища €к метод викладанн€.

ѕри викладенн€ теоретичного зм≥сту учбового матер≥алу використовуютьс€ пор≥вн€льн≥ характеристики. ѕор≥внюютьс€ форми державноњ влади, форми господарств та багато ≥ншого. —л≥д вид≥лити суттЇв≥ сп≥вставн≥ ознаки ≥ст. об'Їкт≥в, пот≥м пор≥вн€ти њх, знайти сп≥льне ≥ в≥дм≥нне та зробити висновок.

–азом з цим використ. текстовпор≥вн€льн≥ таблиц≥ ≥ учбов≥ пам'€тки, що дозвол€Ї реал≥зувати прийом пор≥вн€нн€.

”загальнююча х-тика → п≥дводить висновок вивченому теоретичному матер≥алу, формуЇ пон€тт€. ”загальнюючи щось в лог≥чн≥й посл≥довност≥ перераховують основн≥ риси €вища, найб≥льш суттЇве в ньому. ”загальнююча х-тика застосовуЇтьс€, коли завершено по€сненн€ складноњ ≥ст. под≥њ ≥ в узагальнюючому висновку сл≥д п≥дкреслити њњ сутн≥сть або ви€вити найважлив≥ш≥ ознаки ≥ зв'€зки.

«авершивши по€снювати складний матер≥ал, вчитель в ход≥ узагальненн€ вид≥л€Ї сутн≥сть под≥њ (прийом ≥ндукц≥њ). ѕри по€сненн≥ ≥ндуктивного викладу доповнюЇтьс€ дедукц≥Їю ≥ проблемним викладенн€м факт≥в. ƒедукц≥€ д озвол€Ї використати зм≥ст узагальнюючих характеристик в €кост≥ теоретичного знанн€

 

14. ѕо€сненн€ ≥сторичного матер≥алу вчителем.

ѕо€сненн€ Цсловесне тлумаченн€ пон€ть, €вищ, сл≥в, терм≥н≥в, принцип≥в д≥њ, приклад≥в тощо. √оловне завданн€ Ц розкритт€ причинно-насл≥дкових звТ€зк≥в ≥ законом≥рностей ро-витку природи, сусп≥льства, людського мисленн€. ќс≥к≥льки матер≥ал можна по€снювати р≥зними лог≥чними шл€хами або способами м≥окуванн€, по€сненн€ може бути ≥ндуктивним, дедуктивним ≥ традуктивним.

≤ндукц≥€ Ч спос≥б м≥ркуванн€, при €кому висновок отримують на основ≥ анал≥зу окремих факт≥в. ≤ндуктивне по€сненн€ забезпечуЇ можлив≥сть переходу в≥д одиничних факт≥в до загальних положень. ƒедукц≥€ Ч спос≥б м≥ркуванн€, за €кого частковий висновок робитьс€ лише лог≥чним шл€хом в≥д загальних положень.

” навчанн≥ дедуктивн≥ методи звод€тьс€ до вивченн€ спершу загальних положень (закон≥в, правил, формул та ≥н.), а пот≥м Ч часткових випадк≥в або ви€в≥в загального положенн€. ≤ндуктивн≥ та дедуктивн≥ методи використовують не т≥льки €к засоби по€сненн€ в межах одного уроку, вони можуть бути лог≥чною формою по€сненн€ тем ≥ ц≥лих розд≥л≥в, що охоплюють дек≥лька урок≥в. ƒедуктивн≥ методи спри€ють розвитку анал≥тичних особливостей мисленн€, а ≥ндуктивн≥ Ч синтетичних.

“радукц≥€ Ч вид умовиводу, в €кому посиланн€ ≥ висновки Ї судженн€ми однакового ступен€ загальност≥ (висновок в≥д одиничного до одиничного, в≥д часткового до часткового, в≥д загального до загального). –≥зновидом традуктивного умовиводу Ї аналог≥€.

–озр≥зн€ють к≥лька тип≥в по€снень: причинн≥, €к≥ ви€вл€ють причини певного €вища, под≥њ, факту (наприклад, по€сненн€ передумов р≥зних ≥сторичних под≥й, причин виникненн€ ф≥зичних, х≥м≥чних та ≥нших €вищ тощо); генетичн≥, що розкривають перед≥стор≥ю €вищ; законом≥рн≥, €к≥ розшифровують зм≥ст законом≥рних зв'€зк≥в, конкретних ви€в≥в закону; структурн≥ Ч розкривають будову об'Їкта, взаЇмод≥ю його елемент≥в (наприклад, по€сненн€ будови машин, прилад≥в, механ≥зм≥в); функц≥ональн≥ Ч допомагають усв≥домити специф≥ку функц≥онуванн€ об'Їкта (наприклад, по€сненн€ д≥њ приладу, машини).

ўоб по€сненн€ було результативним, потр≥бно створити базу по€сненн€, тобто Ч актуал≥зувати (оживити, в≥дтворити в пам'€т≥) ран≥ше засвоЇн≥ знанн€, на основ≥ €ких будуватиметьс€ лог≥ка по€сненн€. јктуал≥зац≥€ опорних знань Ї обов'€зковим елементом уроку, њњ зд≥йснюють безпосередньо перед по€сненн€м нового матер≥алу €к пасивним шл€хом (викладач сам нагадуЇ учн€м опорн≥ знанн€), так ≥ активним (учн≥ одержують завданн€, у процес≥ виконанн€ €ких згадують ран≥ше вивчене).

¬ажливою умовою творчоњ д≥€льност≥ Ї здатн≥сть людини до навмисноњ (дов≥льноњ) актуал≥зац≥њ. —утн≥сть њњ в тому, що людина, €ка намагаЇтьс€ подолати певн≥ труднощ≥, ставить соб≥ запитанн€: Ђўо мен≥ необх≥дно знати (ум≥ти) дл€ того, щоб...?ї. “акий п≥дх≥д до вир≥шенн€ проблеми доц≥льно виховувати в учн≥в у процес≥ навчально-п≥знавальноњ д≥€льност≥.

ѕроцес по€сненн€ буде ефективн≥шим, €кщо викладач забезпечить над≥йний та оперативний зворотний зв'€зок, отримуючи ≥нформац≥ю в≥д учн≥в про ступ≥нь розум≥нн€, глибину проникненн€ в сутн≥сть по€снюваного €вища. ¬≥н забезпечуЇ уважне спостереженн€ викладача за п≥знавальною д≥€льн≥стю учн≥в, њх повед≥нкою, зосереджен≥стю, а також ставить запитанн€, €к≥ дозвол€ють оц≥нити ефективн≥сть свого по€сненн€.

ѕолегшують розум≥нн€ по€снюваного матер≥алу тлумаченн€ р≥дко вживаних сл≥в, уточненн€ терм≥н≥в (пон€ть), використанн€ аналог≥њ та образного з≥ставленн€, переформулюванн€ (перефразуванн€) основних питань, використанн€ повторенн€ при роз'€сненн≥ найб≥льш складних момент≥в.

 

15. Ўк≥льна лекц≥€ з ≥стор≥њ та вимоги до нењ.

«алежно в≥д зм≥сту ≥ дидактичних задач шк≥льн≥ лекц≥њ можуть бути:

ќгл€дов≥: 1) вступн≥ - з первинноњ ознайомленн€ учн≥в з основними проблемами тем ≥ розд≥л≥в курсу. 2) повторювально-узагальнююч≥ → дл€ в≥дновленн€ в пам'€т≥ основних питань р≥зних курс≥в ≥стор≥њ; 3) тематичн≥ → м≥ст€ть теоретичний матер≥ал ≥ основн≥ факти з тоњ чи ≥ншоњ теми.

ќгл€дов≥ лекц≥њ м≥ст€ть м≥н≥мум фактолог≥чноњ ≥нфор≠мац≥њ → знайомл€ть учн≥в з вих≥дними теоретичними положенн€ми, що мають принципове значенн€ дл€ розум≥нн€ теми, осмисленн€ гол. ≥ст. факт≥в (вступн≥ огл€дов≥ лекц≥њ), чи систематизують, узагальнюють конкретн≥ питанн€ теми, п≥дн≥мають њх до р≥вн€ проблемного анал≥зу, зв'€зку ≥з сучасн≥стю, актуальних суджень ≥ оц≥нних висновк≥в.

ћета тематичноњ лекц≥њ - сформувати у школ€р≥в €скраве, образне, повне у€вленн€ про головн≥ ≥сторичн≥ факти; конкретизувати, п≥дтвердити прикладами теоретичн≥ положенн€, що ввод€тьс€ па першому етап≥ розгл€ду певного зм≥стового навчального блоку; надати учн€м фактолог≥чний банк даних, необх≥дних дл€ самост≥йних висновк≥в ≥ узагальнень на завершальному етап≥ вивченн€ теми. ‘акти превалюють над теор≥Їю.

ѕроведенн€ лекц≥њ: - оголошенн€ теми, плану лекц≥њ ≥ списку л≥тератури; - мотивац≥€ навчальноњ д≥€льност≥;- постановка п≥знавального (проблемного) завданн€;- посл≥довне викладенн€ матер≥алу за планом з короткими узагальненн€ми кожного питанн€ ≥ лог≥чними переходами до наступного;- узагальненн€ викладеного (може в≥дбуватис€ за активною участю учн≥в) - проведенн€ невеличкого практикуму чи роботи дл€ перев≥рки.

ѕ≥дготовку до лекц≥њ треба починати заздалег≥дь за допомогою випереджуючих завдань: повторити ран≥ше вивчений матер≥ал, п≥д≥брати документальний ≥ образотворчий супров≥д лекц≥њ, скласти анотований список л≥тератури по тем≥ лекц≥њ, орган≥зувати виставку книг чи публ≥кац≥й пер≥одики, зробити екскурс≥ю тощо.

Ўк≥льними лекц≥€ми не варто зловживати, до 8-9кл. њх краще не використовувати.

√оловн≥ умови: 1.Ќауков≥сть. 2. ѕовинна виходити за меж≥ п≥дручника. «.ћаЇ бути присутн€ внутр≥шн€ наочн≥сть(дл€ впевненост≥)'розум≥нн≥ зм≥сту учн€ми)÷е вилучаЇ продуману структуру викладу матер≥алу.ƒ≥алог≥чна форма(бес≥да) передбачаЇ розмову вчител€ з учн€ми.

16. ƒ≥алог≥чна форма пов≥домленн€ ≥сторичного матер≥алу. Ѕес≥да на уроц≥ ≥стор≥њ.

Ѕ≈—≤ƒј - д≥алог≥чний метод навчанн€, при €кому педагог шл€хом постановки ретельно продуманоњ системи питань п≥дводить учн≥в до розум≥нн€ нового матер≥алу чи перев≥р€Ї засвоЇнн€ ними уже вивченого.

—утн≥сть бес≥ди → вчитель шл€хом ум≥ло поставлених запитань спонукаЇ учн≥в до м≥ркуванн€, до анал≥зу у певн≥й лог≥чн≥й посл≥довност≥ досл≥джуваних факт≥в ≥ €вищ ≥ самост≥йному формулюванню в≥дпов≥дних теоретичних висновк≥в ≥ узагальнень.

”читель формулюЇ тему бес≥ди, ставить перед учн€ми питанн€, спр€мован≥ на њњ розкритт€. ќсновним У≥нструментом" у бес≥д≥ Ї запитанн€. «апитанн€ вчител€ повинн≥ бути конкретними за зм≥стом. Ѕажано, щоб ус≥ запитанн€ були ≥ндив≥дуал≥зован≥. Ќа кожне з них в≥дпов≥даЇ той учень, р≥вень п≥дготовки ≥ розвитку €кого дозвол€Ї усп≥шно це зробити. “ак, €кщо запитанн€ складне, то в≥дпов≥дь на нього даЇ УсильнийФ учень, а Усередн≥й" чи УслабкийФ њњ повторюЇ. якщо просте, воно адресуЇтьс€ Услабкому" учнев≥, а ≥нш≥ доповнюють ≥ коригують його в≥дпов≥дь. ћетодика проведенн€ бес≥ди передбачаЇ:

а) обірунтуванн€ вчителем теми €к життЇво важливоњ, а не надуманоњ;

б) формулюванн€ запитань, €к≥ спонукали б до розмови;

в) спр€муванн€ розмови в правильному напр€мку;

г) залученн€ учн≥в до оц≥нки под≥й, вчинк≥в, €вищ сусп≥льного житт€ ≥ на ц≥й основ≥ формуванн€ у них ставленн€ до оточуючоњ д≥йсност≥, до своњх громадських ≥ моральних обовТ€зк≥в;

д) п≥дсумки бес≥ди, формуванн€ на њх основ≥ рац≥онального вир≥шенн€ проблеми, €ка обговорюЇтьс€, прийн€тт€ конкретноњ програми дл€ закр≥пленн€ прийн€тоњ в результат≥ бес≥ди норми.

‘ронтальна бес≥да з класом може проводить на будь-€ку тему: пол≥тичну, моральну, правову, статеву, естетичну ≥ ≥нш≥. јле особлив≥ труднощ≥ виникають тод≥, коли доводитьс€ переконувати учн≥в у помилковост≥ њх погл€д≥в ≥ переконань, неправильност≥ њх повед≥нки. “ому педагогу сл≥д знати р≥зн≥ прийоми, що спри€ють п≥двищенню ефективност≥ фронтальноњ бес≥ди.

ќдним з таких прийом≥в Ї розгл€д допущеного учнем вчинку ≥ оц≥нка його на фон≥ вже в≥домого вс≥м випадку, €кий ран≥ше одержав правильну оц≥нку колективу. ƒосл≥дженн€ психолог≥в переконують, що учн≥ б≥льш критично оц≥нюють д≥њ ≥ вчинки ≥нших людей, н≥ж своњ власн≥. ѕроведенн€ в ход≥ бес≥ди аналог≥й ≥ сп≥вставлень под≥бних випадк≥в позитивно впливаЇ на них.

17. «асоби та прийоми конкретизац≥њ ≥сторичного матер≥алу при його усному виклад≥.

 

«асоби: введ часових характеристик, просторових; використанн€ побутового матер≥алу, цифрового (пор≥вн з ≥н), художньоњ л≥т, ≥ст док та мемуар≥в; краЇзнавч мат-лу. ўоб подолати шаблонн≥сть у виклад≥.

ѕрийоми: виклад ≥ст мат-лу через показ д≥€льн люд; введ типового еп≥з, х-ноњ детал≥, типовоњ б≥огр-њ; персон≥ф≥кац≥€ ≥ драматизац≥€ (емоц≥њ, але не переборщити); введенн€ пр€моњ мови в розпов≥дь

 

18. ћетоди наочного навчанн€ ≥стор≥њ.

Ќа основ≥ безпосереднього сприйн€тт€ предмет≥в чи за допомогою зображень (наочност≥) у процес≥ навчанн€ в учн≥в формуютьс€ образн≥ у€вленн€ ≥ пон€тт€ про ≥сторичне минуле. ѕринцип наочност≥ сфор≠мулював ≥ обірунтував в XVII ст. я.  оменський.

Ќаочн≥сть - один ≥з принцип≥в навчанн€, заснований на показ≥ конкретних предмет≥в, процес≥в, €вищ. «асоби навчанн€: предмети, прилади чи њх сукупн≥сть, €ка необх≥дна дл€ зд≥йсненн€ чого-небудь. ÷е все те, що можна сприймати за допомогою зору (зображ. на екран≥, макети, картини ≥ т. п.), слуху (звукозапису), ≥нших орган≥в чутт€.

” класиф≥кац≥ю за зовн≥шн≥ми ознаками вчен≥ ≥ методисти включають друкован≥, екранн≥, звуков≥ засоби навчанн€.

–озр≥зн€ють: за характером вико≠ристаного матер≥алу - документальн≥ ≥ художн≥ засоби навчанн€; за видами сприйн€тт€ - зоров≥, зорово-слухов≥, слухов≥; за способами поданн€ матер≥алу - техн≥чн≥ ≥ нетехн≥чн≥, статичн≥ ≥ динам≥чн≥; за ор≠ган≥зац≥йними формами - демонстрац≥йн≥ ≥ роздатков≥, за техн≥кою виконанн€ - друкован≥, екранн≥, саморобн≥.

ћетодика: опис та ≥нтерпритац≥€ (первинна - зводитьс€ до ≥нтерпретац≥њ, €ка представлена зображенн€м; вторинна Ц мета: визначити, що хот≥в сказати автор цього зображенн€, тол ознака- з≥ставл к≥лькох джерел ≥нф).

 омб≥нац≥њ: 1. використ. окреме джерело (самодостатнЇ), що п≥дкреслюЇ епоху. 2. б≥льш продукт з креат т.з. парн≥ зображенн€ (альтернативн≥, взаЇмодоповнююч≥; 3.викор групи зображень (переваж фото).

 

19. ‘ункц≥њ та види наочност≥ в навчанн≥ ≥стор≥њ.

‘ункц≥њ: 1). створ в уч €скрав≥ ≥ точних зорових образ≥в мин; 2. функ уточн ≥ конкретиз ≥ет-х у€вл уч; 3.виховна (розв естет смаку.

¬иди: внутр≥шн€ (вч онир вже на готов≥ в у€вл уч образи); предметна (уч спогл€д на реал образи); худ-н€ наочн≥сть (форм-н€ в уч образ≥в ≥ у€вл на осн сприйн худ образ≥в (мист, портр); умовна (вираженн€ ≥ст-х €вищ мовно-умовних знак≥в (карти, схеми, д≥аграми, граф).

–обота з наочн≥стю маЇ 2 частини: опис зображень- маЇ бути детальним; ≥нпретац≥€ зображенн€(первинна ≥ вторинна) функц≥й наочност≥, €к≥ враховуютьс€ при орган≥зац≥њ €к традиц≥йного так ≥ дистанц≥йного навчанн€ а) наочн≥сть €к джерело ≥нформац≥њ;б) наочн≥сть €к зас≥б ≥люстрац≥њ;в) наочн≥сть €к опора п≥знанн€;г) наочн≥сть €к зас≥б постановки учбових проблем ≥ розвТ€занн€ проблемних ситуац≥й. як засв≥дчуЇ практика, а також результати наукових досл≥джень наочн≥сть в≥д≥граЇ велику роль в процес≥ засвоЇнн€ учн€ми знань. Ќа п≥дстав≥ безпосереднього сприйн€тт€ предмет≥в або з допомогою зображень (наочност≥) в процес≥ навчанн€ в учн≥в формуютьс€ образн≥ у€вленн€ ≥ пон€тт€ про ≥сторичне минуле.

 ласиф≥кац≥€ наочних засоб≥в за њх зм≥стом. - монументальна наочн≥сть: монументальн≥ ≥сторичн≥ пам`€тники минулого та ≥сторичн≥ м≥сц€; - речов≥ ≥сторичн≥ джерела; - спец≥ально виготовлена предметна наочн≥сть (макети, модел≥, реконструкц≥њ предмет≥в побуту, прац≥); - образотворча наочн≥сть (учбов≥ картини, репродукц≥њ); - умовно-граф≥чна наочн≥сть (схематичн≥ малюнка, ≥сторичн≥ учбов≥ карти, апл≥кац≥њ, лог≥чн≥ схеми, граф≥ки, д≥аграми, таблиц≥); - техн≥чн≥ засоби навчанн€ (учбов≥ к≥ноф≥льми, д≥аф≥льми, в≥деоф≥льми, компакт-диски (ауд≥о ≥ комп`ютерн≥).

ƒо наочних метод≥в навчанн€ належать: ≥люструванн€, демонструванн€, самост≥йне спостереженн€. ћетод ≥люструванн€ Ч оснащенн€ ≥люстрац≥€ми статичноњ (нерухомоњ) наочност≥, плакат≥в, малюнк≥в, картин, карт, схем та ≥н. ћетод демонструванн€ Ч показ рухомих засоб≥в наочност≥, прилад≥в, досл≥д≥в, техн≥чних установок тощо. ћожливий показ учн€м р≥зноман≥тних наочних об´Їкт≥в Ч реальних предмет≥в (безпосередн€ наочн≥сть) та њх зображень (опосередкована наочн≥сть).

«а критер≥Їм взаЇмод≥њ учн€ з об´Їктом наочност≥ вона може бути спогл€дальною та д≥Ївою. —погл€дальною наочн≥сть Ї тод≥, коли учн≥ п≥д кер≥вництвом учител€ спостер≥гають, розгл€дають об´Їкти в натур≥ або в зображенн€х; д≥Ївою Ї наочн≥сть Ч коли п≥знають об´Їкти, д≥ючи: виготовл€ють (модел≥, карти, д≥аграми, таблиц≥), спостер≥гають ≥ виготовл€ють р≥зн≥ предмети й матер≥али в навчальних майстерн€х, каб≥нетах, лаборатор≥€х тощо.

 

20. ¬имоги до використанн€ наочних матер≥ал≥в на уроках ≥стор≥њ.

¬имоги до використанн€ наочност≥ у навчальному процес≥:





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1063 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинайте делать все, что вы можете сделать Ц и даже то, о чем можете хот€ бы мечтать. ¬ смелости гений, сила и маги€. © »оганн ¬ольфганг √ете
==> читать все изречени€...

2095 - | 1906 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.058 с.