Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень

З метою визначення фінансового результату підприємства ви­трати класифікуються на:

· вичерпані або спожиті (витрати звітного періоду) збільшують поточні витрати (форма № 2);

· невичерпані або неспожиті (втирати, які капіталізуються) збільшують активи і фінансові зобов'язання (форма № 1).

Обґрунтування доцільності фінансових рішень потребує групу­вання витрат підприємства за певними ознаками. Витрати, що залежать від прийняття фінансових рішень:

· релевантними називаються ті витрати, які змінюються в ре­зультаті прийняття рішення;

· нерелееантними, відповідно, ви­трати, що не залежать від прийняття управлінського рішення. До нерелевантних витрат відносять:

• витрати, які вже мали місце в минулому. Так, якщо роз­глядати можливість заміни старого обладнання новим, то вартість старого обладнання не є релевантною, оскільки кошти на його придбання були використані раніше;

• витрати, які є однаковими для всіх альтернативних ва­ріантів реалізації фінансового рішення. Так, у випадку, коли об­ґрунтовується доцільність купівлі чи оренди персонального ком­п'ютера, витрати на придбання ПЕОМ і орендну плату будуть ре­левантними, а вартість програмного забезпечення — нерелевант-ною, оскільки вона однакова для обох альтернативних варіантів рішення.

• диференціальні витрати складають різницю між альтернативними рішен­нями. Тобто релевантні витрати – це майбутні ди­ференціальні витрати.

Залежно від обсягів виробництва витрати групують як змінні і постійні.

Змінними називають витрати, які змінюються прямо пропор­ційно обсягу виробництва. Тобто сукупні змінні витрати перебувають у лінійній залежності від обсягу виробництва, а змінні ви­трати на одиницю продукції є сталою величиною.

Постійні витрати залишаються незмінними для різних обсягів виробництва за конкретний період. Тобто за певних умов госпо­дарської діяльності сукупні постійні витрати не змінюються, а постійні витрати на одиницю продукції зменшуються зі збільшен­ням обсягу виробництва. Слід враховувати, що сукупні постійні витрати можуть змінюватися під дією зовнішніх факторів (на­приклад, зростання цін), а також у випадку, коли подальше на­рощення обсягів виробництва стає неможливим за наявних ре­сурсів (матеріальних, трудових, фінансових). Тому постійні ви­трати можна вважати незмінними лише у межах релевантного діа­пазону діяльності на певному проміжку часу.

На основі інформації про постійні та змінні витрати обґрунто­вується необхідний розмір прибутку, обсяги виробництва, рівень цін, приймаються рішення про форму оплату праці, доцільність придбання додаткового обладнання для збільшення випуску про­дукції тощо. Більш детально методика обґрунтування фінансових рішень з використанням класифікації витрат на змінні й постійні розглянута в наступних розділах.

Залежно від необхідності руху грошових коштів або інших активів:

• дійсні витрати — це такі витрати, що потребують сплати гро­шей або використання інших активів і відображаються в доку­ментах бухгалтерського обліку в міру їх виникнення.

• можливі (альтернативні, або умовні) витрати — це недоотриманий дохід у випадку, коли підприємство, приймаючи якийсь один альтернативний варіант дій, відмовляється від іншого фінан­сового рішення у зв'язку з обмеженістю ресурсів. Обмеженість ресурсів є основною причиною можливих (альтернативних) ви­трат, оскільки при достатніх матеріальних, трудових і фінансових ресурсах підприємству непотрібно чимось жертвувати і відмов­лятися від бажаного.

Можливі витрати мають місце у випадку, коли для виконання вигідного замовлення для виробництва одного виду продукції доводиться зменшувати виробництво інших рентабельних товарів, або коли у зв'язку з виробничими потребами відволікаються з обороту грошові кошти, які б могли приносити додатковий при­буток за умови їх розміщення у банківські вклади, цінні папери, перспективні інвестиційні проекти. Таких прикладів можна на­вести дуже багато. Тому обґрунтовуючи будь-яке фінансове рішен­ня, необхідно детально проаналізувати, чи не спричинює воно можливі витрати через невикористання інших альтернатив. Мож­ливі витрати додаються до дійсних витрат, пов'язаних з реаліза­цією прийнятого варіанта дій.

Залежно від характеру нарощення витрат та доходів пов’язаних із зміною обсягів реалізації:

• інкрементні (прирістні) - додаткові ви­трати і доходи на весь додатковий обсяг продукції. При цьому постійні витрати можуть як включатися, так і не включатися в розмір інкрементних витрат. Так, якщо постійні витрати зміню­ються в результаті якогось рішення, то їх приріст належить до інкрементних витрат. А у випадку, коли постійні витрати не змінюються в результаті прийнятого рішення, інкрементних ви­трат не буде. Наприклад, коли приймається рішення про збільшен­ня обсягів збуту продукції, інкрементними будуть додаткові ви­трати на оплату праці продавців, витрати на рекламу, на службові відрядження, а не зміняться амортизаційні відрахування, витра­ти на утримання приміщень для збуту, на оплату орендної плати (у випадку їх оренди).

• маржинальні (граничні) — це витрати на виробництво або збут кожної додаткової одиниці продукції.

Економісти, розгля­даючи взаємозв'язок між витратами, доходами й обсягами вироб­ництва, як правило, використовують категорію маржинальних витрат і доходів як результату збільшення обсягу виробництва на одиницю продукції. Бухгалтерів більше цікавить аналіз інкре­ментних витрат і доходів як результату загального збільшення обсягів виробництва та збуту.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

 

1. Назвіть склад фінансової служби підприємства.

2. Назвіть основні задачі створення фінансової служби.

3. У чому полягають функції фінансового менеджера на підприємстві?

4. Які напрямки вдосконалення фінансової роботи на підприємстві Ви можете запропонувати?

5. Розкрийте суть правового регулювання фінансової діяльності підприємств.

6. Назвіть і охарактеризуйте основні форми фінансової звітності підприємства.

7. Які основні вимоги до фінансової звітності підприємства.

8. Розкрийте роль внутрішній фінансовий контролю та облікової політики підприємства.

9. Які специфічні методи фінансового контролінгу ви знаєте?

10. Класифікуйте витратипідприємства з метою прийняття фінансових рішень.

 

ТЕСТИ

 

1. До повноважень фінансового менеджера входять:

1. Бухгалтерський облік фінансових вкладень.

2. Розробка кадрової політики.

3. Аналіз та контроль виконання фінансового планування підприємства.

4. Юридичний супровід бізнесової діяльності підприємства.

2. До повноважень фінансового менеджера входять:

1. Бухгалтерський облік невиробничих ресурсів.

2. Фінансовий моніторинг зовнішнього середовища.

3. Аналіз та контроль виконання договірних зобов’язань підприємства.

4. Юридичний супровід бізнесової діяльності підприємства.

3. До складових фінансового менеджменту відносять:

1. Управління зовнішніми відносинами.

2. Бухгалтерський облік.

3. Інноваційний менеджмент.

4. Виробничий облік.

4. До повноважень фінансового менеджера входять:

1. Бухгалтерський облік капіталовкладень.

2. Розробка інвестиційної політики.

3. Аналіз та контроль виконання договірних зобов’язань підприємства.

4. Юридичний супровід бізнесової діяльності підприємства.

5. Довгострокові фінансові інвестиції підприємства оці­нюватися методами:

1. Методом участі у капіталі, методом нижчої з двох оцінок;

2. Метод середньозваженої ціни;

3. Метод "ФІФО";

4. Метод "ЛІФО

6. Методи спи­сання використаних матеріалів на собівартість

1. Методом участі у капіталі;

2. Метод середньозваженої ціни, "ФІФО", "ЛІФО";

3. Метод фактич­них затрат;

4. Метод поточної або остаточної вартості.