В англо-американській економічній літературі умовними синонімами терміна "логістичний ланцюг" (logistical chain) вважаються поняття: "логістичний канал" (logistical channel), "канал розподілу" (distribution channel) та ін. У Німеччині дуже поширеним є поняття "логістичний ланцюжок" (dielogistische Kette), що знайшло відображення в одному з національних стандартів.
Логістичний ланцюг – це складна система, що формується впорядкованою і взаємодіючою сукупністю фізичних чи юридичних осіб на ринку виробництва і постачання матеріальних ресурсів, виробництва та розподілу продукції, які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої та до кінцевого споживача.
Взаємовідносини в такому ланцюзі формуються на підставі замовлень і пропозицій на ринку виробництва сировини (зі своїми постачальниками, посередниками, споживачами), виробництва і споживання продукції відповідного асортименту і якості, виконання роботи, надання послуги
Логістичний ланцюг має такі характеристики: логістичний канал, логістичний цикл та логістичний центр.
Часто логістичний канал ототожнюють з каналом товароруху, каналом збуту, каналом розподілу. Але визначення всіх цих понять потребує певної субординації та уточнення. Так, логістичний канал є більш широким поняттям, ніж усі інші. Логістичний канал – це шлях, що формується частково впорядкованою сукупністю юридичних або фізичних осіб (постачальників, виробника і посередників), що об’єднані для досягнення спільної мети і забезпечують створення та доведення матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої та до кінцевого споживача. У маркетингу синонімічними поняттями можуть бути канал розподілу і дистрибуційний канал. Логістичний канал складається з каналу постачання та каналу товароруху.
Канал постачання – частково впорядкована сукупність юридичних або фізичних осіб – постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих тощо, які забезпечують початкове створення матеріального потоку.
Канал товароруху – це частково впорядкована сукупність посередників (роздрібних та оптових, транспортно-експедиційних компаній) для доведення товарів від конкретного виробника до його кінцевих споживачів. Іншими словами, це система, де продукція і відповідальність за неї або власність на неї передаються від рівня до рівня (від посередника до посередника), у результаті досягаючи споживача.
У маркетингу синонімом каналу товароруху може бути маркетинговий канал.
Тут має значення час з моменту оформлення замовлення на постачання продукції до її доставки кінцевому споживачу, який і визначає логістичний цикл.
Канал збуту – це шлях від виробника товару безпосередньо до кінцевого споживача без посередників.
Канали товароруху можна класифікувати за багатьма ознаками
1За кількістю учасників або рівнів.
Рівень маркетингового каналу – посередник, який виконує функцію доведення товару й права власності на нього до споживача. За цією ознакою виділяють такі їх види (рис. 3.3):
а) без участі посередників:
– маркетинговий канал нульового рівня (або канал збуту, канал прямого маркетингу чи прямий канал), який складається з виробника, який реалізує товар безпосередньо споживачам, минаючи проміжні зупинки та зміни права власності. Наприклад, збутові філії, магазини, які належать виробнику;
б) за участю посередників (непрямий канал):
– короткий – між виробником і кінцевими споживачами (по вертикалі) існує один або два посередники:
– однорівневий канал, який містить одного посередника (на ринках споживчих товарів – роздрібний торговець, на ринках товарів промислового призначення – агент із збуту або брокер).
– дворівневий канал, який передбачає наявність двох посередників, представлених на ринку споживчих товарів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, на ринку товарів виробничого призначення – промисловими дистриб’юторами та дилерами;
– довгий – більше двох посередників, які купують товар один в одного:
– трирівневий канал – охоплює трьох посередників;
– багаторівневий канал, який характеризується наявністю великої кількості посередників.
2.За напрямами руху товарів розрізняють такі канали:
– канали прямого зв’язку, для яких характерним є рух товарів в одному напрямку – від виробника до споживача;
– канали зворотного зв’язку, які передбачають існування двох потоків – товарів від виробника до споживача та вторинної сировини від споживача до товаровиробника. Їх складають приймальні пункти, громадські групи з проведення днів чистоти, посередники з торгівлі безалкогольними напоями, спеціалісти із збирання сміття, центри з вторинної переробки сміття (відходів), брокери з торгівлі сміттям для переробки, централізовані склади-підприємства з перероблення відходів.
3.За місцем формування маркетингові канали поділяються на:
– зовнішні канали, що утворюютьсяміж різними підприємствами і формуються за межами підприємства, бувають:
· довгострокові - за наявності довгострокових контрактів між підприємствами (більше 3 років);
· середньострокові - за наявності контрактів між підприємствами (від 1 до 3);
· короткострокові - за наявності короткострокових контрактів між підприємствами (до одного року);
– внутрішні канали - між ділянками самого підприємства, як правило, циклічні і такі, що періодично поновлюються.
4. Залежно від характеру взаємозв'язку канали поділяються на:
– прямі, коли товарний і супроводжуючі потоки досягають споживача без участі посередників на основі безпосередніх господарських зв’язків (канал нульового рівня або канал збуту)
– гнучкі, якщо доведення товарного і супроводжуючого потоків до споживача здійснюється як за допомогою безпосередніх зв’язків, так і за участі посередників
– ешелоновані, коли товарний і супроводжуючий потоки на шляху від виробника до споживача проходять принаймні через одного посередника
5. За часом дії маркетингові канали можуть бути:
– постійні або довготривалі;
– періодичні;
– разові.
6. За ринками обслуговування канали поділяються на:
– глобальні;
– регіональні;
– локальні.
7. За розподілом функціональних обов’язків та повноважень виділяють такі маркетингові канали:
– традиційні;
– горизонтальні;
– вертикальні;
– комбіновані.
ТОВАРОРУХ
Товарорух – це система, яка має забезпечувати доставку товарів до місць продажу (товарів виробничого призначення, як правило, – до місць установлення (споживання)) у точно визначений час з максимально високим рівнем обслуговування покупця.
Системи товароруху створюють канали, види яких відповідають видам каналів товароруху.
Метою товароруху є забезпечення постачання потрібних товарів у певне місце у визначений час з мінімальними витратами.
Розрізняють дві форми товароруху:
1) складську, при якій переміщення товарів переривається через завезення їх на проміжний склад (склади);
2) транзитну – без перерви в їх русі від місця виробництва (промислових або сільськогосподарських підприємств) до місця продажу кінцевому споживачеві. За характером розрахунків розрізняють транзитний товарорух за участю і без участі в розрахунках. Під час транзитного товароруху за участю в розрахунках посередник, організовуючи транзитний рух, сам веде розрахунки з підприємством-постачальником за відвантажені товари і, у свою чергу, стягує їх вартість (разом з надбавкою) з покупців-одержувачів. Тобто посередник у цьому разі є кредитором роздрібних торговельних підприємств, що дуже вигідно останнім в умовах обмеження обігових коштів. Під час транзитного товароруху без участі в розрахунках роль посередника зводиться до організації товаропросування.