Види соціологічних досліджень

 

Види соціологічних досліджень вирізняються за різноманітними критеріями. Чинниками, що його визначають, є характер поставленої мети та сформульованих завдань. Саме у відповідності до них, тобто залежно від глибини кількісного та якісного аналізу предмета дослідження, масштабності та складності розв’язуваних у ньому завдань розрізняються три найважливіших види соціологічного дослідження: розвідувальне (зондажне, пілотажне); описове; аналітичне.

Розвідувальне (цей вид традиційно ще називають зондажним або пілотажним) є найпростішим видом конкретно-соціологічного аналізу. За допомогою розвідувального дослідження вирішуються досить обмежені за своїм змістом завдання. Таке дослідження охоплює невеликі за своєю чисельністю сукупності людей і засновується на спрощеній програмі та короткому за обсягом інструментарії. Інструментарієм у прикладній соціології вважаються методичні документи, за допомогою яких здійснюється збір первинної соціологічної інформації. До соціологічного інструментарію відносяться: анкети, бланки-інтерв’ю, листи опитування, картки для фіксації результатів спостереження, картки для фіксації результатів аналізу документів тощо.

Розвідувальне дослідження можна застосовувати як попередній етап масштабних проектів наукового пошуку. Потреба у ньому виникає особливо у тих випадках, коли предмет дослідження належить до мало або взагалі не вивчених проблем. Цей вид наукового пошуку може успішно застосовуватися для отримання додаткової інформації про предмет і об’єкт, уточнення і коректування гіпотези і завдань, інструментарію і меж досліджуваної сукупності у поглибленому широкомасштабному дослідженні. За його допомогою можна також виявити складнощі, що можуть з’явитися у процесі здійснення широкомасштабного дослідження.

Розвідувальне дослідження забезпечує доступ до оперативної соціологічної інформації. У цьому аспекті різновидом розвідувального соціологічного дослідження є, наприклад, експрес-опитування. Його метою вважається отримання окремої, на даний момент особливо актуальної інформації. Оперативні опитування спрямовуються на виявлення ставлення людей до актуальних подій і фактів (так званий зондаж суспільної думки), а також для виявлення ступеня ефективності тільки-но проведених заходів. Наприклад, у лекційній пропаганді експрес-опитування застосовують для визначення ступеня задоволення аудиторії якістю прослуханої лекції. Часто такі опитування проводять для визначення рівня оцінки процесу і результатів суспільно-політичних кампаній (екзот-пулів).

Зазвичай у розвідувальному дослідженні застосовують якийсь один із найдоступніших методів збору первинної соціологічної інформації, наприклад, анкетне опитування або опитування-інтерв’ю, який дозволяє значно скоротити термін його проведення. Разом із тим, якщо йдеться про уточнення предмета чи об’єкта широкомасштабного дослідження, можливе застосування цілеспрямованого аналізу спеціальної літератури, а також проведення опитування експертів, що компетентні в питаннях досліджуваної проблеми або добре знають характерні риси і особливості об’єкта дослідження.

Описове дослідження — складніший порівняно із розвідувальним вид емпіричного соціологічного аналізу. За своєю метою і завданнями він передбачає отримання емпіричних даних, які створюють відносно цілісне уявлення про досліджуване явище, його структурні елементи.

Описове дослідження проводиться за повною, досить детально розробленою програмою на підґрунті методично апробованого інструментарію. Його методичний і методологічний рівень дозволяє групувати і класифікувати елементи досліджуваного об’єкта за тими характеристиками, які є істотними для проблеми, що вивчається.

Описове дослідження зазвичай застосовують тоді, коли об’єкт аналізу є відносно великою спільністю людей, що розрізняються за широким спектром характеристик. Це може бути колектив великого підприємства, в якому працюють люди різних професій і вікових категорій, що мають різний стаж роботи, вікові, етнічні, конфесійні характеристики, різний освітній рівень, сімейний стан тощо, або населення міста, району, області чи, нарешті, певного регіону. У цьому разі вичленування в структурі об’єкта, що вивчається, відносно однорідних груп забезпечує можливість зробити почергову оцінку, порівняння рис, що цікавлять дослідника, а крім того, виявити наявність чи відсутність зв’язків між ними.

Вибір методів збору інформації в описовому дослідженні визначається його метою і конкретними дослідницькими завданнями. Так, наприклад, соціологічне опитування щодо ефективності функціонування системи навчання з техніки безпеки методом анкетного опитування або опитування-інтерв’ю може бути доповненим аналізом документів, конспектів і рефератів слухачів або спостереженням за перебігом занять. Таке поєднання методів підвищує представницькість, об’єктивність, повноту соціологічної інформації, а отже, дозволяє робити обґрунтованіші висновки і рекомендації.

Аналітичне дослідження — найскладніший вид соціологічного аналізу, він ставить своєю метою не тільки опис структурних елементів явища, що вивчається, але і виявлення причин, що розкривають його сутність, визначають характер, поширеність, гостроту та інші атрибутивні йому виміри.

Названі характеристики аналітичного дослідження надають йому особливої практичної цінності. Якщо в описовому дослідженні встановлюється, чи мають зв'язок характеристики досліджуваного явища, то в аналітичному виявляється, чи має цей зв'язок причинно-наслідковий характер. Якщо, наприклад, в описовому дослідженні вивчається наявність зв’язку між тим, наскільки задоволені робітники змістом праці, яку вони виконують, і її продуктивністю, то в аналітичному виявляється, чи є задоволеність змістом праці основною або неосновною причиною, що є чинником, який визначає рівень її продуктивності. Тому що реальність виробничого і суспільного життя трудового колективу така, що виокремити в «чистому вигляді» для вивчення якогось одного чинника, що визначає риси цього життя, практично неможливо, майже в кожному аналітичному дослідженні вивчається сукупність багатьох факторів. Із цієї сукупності і вичленовуються чинники основні і неосновні, тимчасові і постійні, керовані і некеровані, контрольовані і неконтрольовані.

Підготовка аналітичного дослідження вимагає значного часу, старанно розробленої програми та інструментарію. Для цього зазвичай через розвідувальне або описове дослідження збирається інформація, що створює попереднє уявлення про окремі сторони досліджуваного об’єкта і предмета та дозволяє вибрати оптимальні шляхи їх подальшого поглибленого аналізу.

Ті методи збирання соціологічної інформації, що використовуються в аналітичному дослідженні, надають йому комплексного характеру. У ньому, доповнюючи один одного, можуть застосовуватися різні форми опитування, аналізу документів, спостереження. Зрозуміло, що це вимагає від дослідника вміння взаємоузгоджувати, «стикувати» соціологічну інформацію, отриману різними каналами, дотримуватися певних канонів її інтерпретації. Цим аналітичне дослідження істотно вирізняється не тільки змістом свого підготовчого етапу і етапу збирання первинної інформації, але і підходами до аналізу, генералізації і тлумачення отриманих результатів.

Самостійним різновидом аналітичного дослідження можна вважати експеримент. Його проведення передбачає створення експериментальної ситуації шляхом створення певного ступеня змін звичайних умов функціонування об’єкта, що цікавить дослідника. У процесі експерименту особлива увага зосереджується на вивченні «поведінки» тих включених в експериментальну ситуацію чинників, що надають цьому об’єкту нових рис і властивостей.

Підготовка і проведення будь-якого експерименту — справа досить трудомістка, вона вимагає спеціальних знань і методичних навиків. Організація соціологічного експерименту вимагає врахування і тієї обставини, що йдеться про людей, тому проведення деяких експериментів неможливе через моральні причини. Адже експериментальні ситуації не проходять безслідно, вони можуть спровокувати «збурення» середовища значніші ніж дослідницькі гіпотези.

Поряд із основним для розрізнення видів соціологічного дослідження (глибина, ступінь складності емпіричного аналізу) можуть застосовуватися й інші критерії, пов’язані з особливостями методу збирання інформації, з формою і характером проведення дослідження. Так залежно від методу збирання емпіричних даних, розрізняють три види соціологічних досліджень: 1) опитування; 2) спостереження; 3) аналіз документів.

Опитування є найпоширенішим видом соціологічного дослідження і одночасно методом збору первинної соціологічної інформації, що найчастіше застосовується. Таким чином збирається майже 90% усієї емпіричної соціологічної інформації.

У кожному конкретному випадку опитування передбачає звернення до безпосереднього носія проблеми, що вивчається і націлюється на ті її (проблеми) аспекти, що малодоступні або взагалі закриті для прямого спостереження. Ось чому соціологічне опитування є незамінним тоді, коли йдеться про дослідження тих змістовних характеристик суспільної, колективної й індивідуальної свідомості, суспільних, колективних і міжособистісних взаємин, що є латентними для зовнішнього спостереження і об’єктивуються тільки у певних умовах і ситуаціях.

Двома основними різновидами соціологічного опитування є анкетування та інтерв’ювання. У межах анкетування опитуваний сам заповнює анкету (дає відповіді на її запитання) у присутності інтерв’юера або без нього. За формою проведення воно може бути індивідуальним або груповим. У цьому останньому випадку за короткий час можна опитати значну кількість людей. Анкетування також буває очним і заочним. Найпоширенішими формами заочного є поштове опитування, а також опитування через газету, журнал.

У свою чергу, інтерв’ювання передбачає особисте спілкування з опитуваним, у цьому випадку інтерв’юер сам ставить запитання і фіксує відповіді. За формою здійснення воно може бути безпосереднім або опосередкованим, наприклад, телефоном.

Залежно від джерела (носія) первинної соціологічної інформації, розрізняються опитування масові і спеціалізовані. У масовому опитуванні основним джерелом інформації є представники різних категорій населення, професійна діяльність яких безпосередньо не має зв’язку з предметом аналізу. Учасників масових опитувань у прикладній соціології називають респондентами. У спеціалізованих опитуваннях головним джерелом інформації є компетентні особи, їх професійна діяльність має тісний зв'язок із предметом дослідження, або чиї теоретичні знання, життєвий досвід дозволяють робити авторитетні висновки. По суті, учасниками таких опитувань є експерти, вони дають всебічну виважену оцінку питань, що цікавлять науковця. Це пояснює ще одну широко використовувану в соціології назву таких опитувань — «експертні опитування».

Соціологічне спостереження є цілеспрямованим і систематизованим сприйняттям певного явища, риси, властивості, особливості якого фінансуються дослідником. Форми і прийоми фіксації можуть бути різними: бланк або щоденник спостереження, фото-або кіно-чи відеозйомка тощо.

Особливість спостереження як особливого виду дослідження і методу збирання первинної інформації полягає у тому, що воно (спостереження) забезпечує науковцю можливість аналізувати і відтворювати процес життя у всьому його різноманітті, постачає найрізніші, іноді занадто «натуралістичні», враження про досліджуваний об’єкт. У контексті спостереження може фіксуватися характер поведінки, жести, міміка, вияв емоцій окремих людей і цілих колективів. Часто спостереження застосовують поряд з іншими методами збирання інформації, «вдихаючи життя» в сухі колонки цифр, результати різних опитувань.

В аналізі документів джерелом соціологічної інформації є текстові повідомлення. Такі дані містяться у будь-яких документах: протоколах, доповідях, резолюціях, рішеннях, публікаціях, листах тощо. Цей метод забезпечує отримання емпіричного матеріалу про події минулого, які уже закриті для спостереження. Вивчення документів, у яких ті або ті явища життя прослідковуються багато років, виявляють тенденції і динаміку їх змін і розвитку.

Залежно від того, як вивчається предмет, що цікавить дослідника, - у статиці чи динаміці, можуть бути вирізнені ще два види соціологічного дослідження: одноразове і повторне.

Разове дослідження дає інформацію про стан об’єкта, що досліджується, про кількісні характеристики певного явища чи процесу на момент його вивчення. Така інформація у певному значенні може бути названа статичною, тому що відображає своєрідний «моментальний зріз» кількісних характеристик об’єкта і не дає відповіді на питання про тенденції його змін у часі.

Дані, що відображають динаміку об’єкта, можуть бути отримані тільки після кількох досліджень, проведених послідовно через певні проміжки часу. Подібні дослідження засновуються на єдиній програмі та інструментарії і називаються повторними. По суті, повторні соціологічні дослідження представляють собою засіб порівняльного соціологічного аналізу, що спрямовується на виявлення динаміки об’єкта, який вивчається.

Залежно від мети, яка ставиться у дослідженні, повторний збір інформації може відбуватися у два, три і більше етапів. Тривалість часового інтервалу між початковою і повторною стадіями дослідження різна, тому що різні соціальні процеси мають неоднакову динаміку і циклічність. Зазвичай, властивості самого об’єкта визначають часові інтервали повторних досліджень. Наприклад, якщо вивчається тенденція реалізації життєвих планів випускників середніх шкіл і перший раз їх опитали перед випускними екзаменами, то, очевидно, найближче повторне опитування слід провести не раніше, як у вересні-жовтні, коли закінчується прийом у вузи і хто в них не поступив працевлаштуються.

Особливим видом повторного є панельне дослідження. Якщо за допомогою звичайного повторного дослідження можна вивчити, наприклад, ступінь ефективності національно-патріотичного виховання на факультеті, незалежно від того, як змінився його склад за період між першою і повторною стадіями дослідження, то панельне дослідження передбачає багаторазове вивчення одних і тих же осіб через задані інтервали часу. Тому для них (панельних досліджень) доцільними будуть такі інтервали, що дозволяють максимально зберегти стабільність досліджуваної сукупності за її розмірами і складом.

Такою в загальних рисах є побудована на різному підґрунті класифікація видів соціологічного дослідження.