Про ритмічну прозу і, насамперед, як виголошується багатьма словами те, що можна сказати декількома

Сказано про те, що означає говорити по-латині і говорити ясно, залишається ще сказати про прикрашену мову, в якій саме й полягає найбільша перевага оратора. Бо якщо він скаже по-латині і ясно, то уникне вади і досягне майстерності, але якщо його промова буде прикрашена, то, здається, матиме славу досконалого мистецького твору.

Прикраса промови полягає в двох ознаках: в ритмі та достоїнстві або формі. Ритм є тоді, коли речення закінчується стількома і такими словами, що заспокоює не тільки \249\ думку, а й вуха слухачів. А достоїнство бачимо в певних неначе кольорах слів і речень, що греки називали «схемами», а ми називаємо мовними фігурами, про які скажемо пізніше.

А ТЕПЕР ПРО РИТМІЧНУ ПРОМОВУ

1. Щоб промова була ритмічною, [вона] повинна бути насичена словами згідно з необхідністю, бо ритмом може охоплюватись тільки відповідна кількість слів. Далі, повинен бути певний порядок і міра у підібраних словах. Адже ми говоримо не про будь-який ритм, а про такий, що захоплює і задовільняє наші вуха. Вони задовольняються тоді, коли сприймають ні менше, ні більше, ніж чують, і захоплюються тоді, коли чують щось для себе милозвучне, а не шорстке чи нерівне, Цього можна досягти, тільки зберігаючи певний порядок.

2. Міра і порядок слів є в періодах, колонах і комах ¹⁷, про які ще буде йтися. Тут коротко натякнемо про запас слів або про те, як речення, що може бути закінчене декількома словами, розливається в багатьох. Ми повинні скоріше шукати запас слів, ніж міру. /95зв./

3. Насамперед треба знати, що кожне речення, яке діалектики називають судженням, має дві основні частини: підмет або ту річ, про яку йдеться, і присудок або те, що говориться про підмет, наприклад: «Нічого не діється без провидіння бога». Підметом є провидіння бога, про яке саме йдеться. А присудком — нічого не діється, бо це говориться про провидіння, що нічого без нього не діється. Тут може поширюватись один і другий член, або будь-який з них. Є чотири головні джерела цього поширення: визначення, перерахування, синоніми і другорядні дані. Скажімо про них окремо.

4. Першим способом будеш поширювати, якщо підметові або присудкові додаси більше визначень. Це буде легко, якщо ти розглянеш справу, яку хочеш визначати, і візьмеш до уваги причину, наслідок, мету або на основі подібності застосуєш до речі назву, взяту метафорично, наприклад, попереднє речення можна виголосити так: ніщо не діється без керівника справ — божого провидіння.

Так, Ціцерон («На захист Мілона», 90), хоч міг сказати декількома словами: ми бачили, як підпалювалась курія, однак поширив речення за допомогою визначування курії: «Ми бачили, як найсвященніший храм, сховище найбільшої величі, державної мудрості, публічної ради, голову нашого міста, вівтаря союзників, притулок для всіх племен, житло, яке весь народ дав одному станові — сенаторам, підпалюється, руйнується, опоганюється». \250\

5. За допомогою перерахування речення поширюється, якщо згадуються частини підмета або присудка або декілька видів. Таким способом можемо поширити наведене речення: жоден рух природи, жодна зміна долі, нічого з земних і небесних речей не може відбувалися без божого провидіння. Так само Ціцерон поширив /96/ речення «Все маємо від бога» (промова «На захист Росція Амеріна». 45, 131): «Блага, якими користуємося, денне світло, яким живемо, повітря, яким дихаємо, дані та наділені нам богом».

Зверни тут увагу, що при поширюваній речення не треба перераховувати всі частини цілого або види роду, як це звичайно буває при оформленні доказу з перелічених частин, досить зібрати декілька окремих частин.

6. Синоніми — це найбагатше джерело, з якого черпаємо слова для поповнення речення, якщо, очевидно, підмет або присудок або щось, що до них прилягає, виголошуємо щораз іншими словами. Однак ми не повинні турбуватися про нагромаджування таких слів, що прямо означають те саме, бо це зайве, а нагромаджувати такі слова, що або поправляють попередні або збільшують. Так можна виголосити попереднє речення: нічого не може статися, нічого не робиться, нічого не починається без знаку, волі, наказу божого провидіння. Так і Ціцерон, хоч міг сказати: «Ми вигнали зі столиці Катіліну», сказав ширше («Проти Катіліни», промова 2, I, 1): «Нарешті, квірити, Луція Катіліну, зухвалого до божевілля, що дихав злочином, що готував батьківщині ганебну загибель, а вам і цьому містові загрожував вогнем і мечем, ми викинули з міста. Випровадили, або, якщо він залишив його добровільно — ми супроводили його словами: «відійшов, відправився, відступив, утік».. Тут не тільки проста синонімія, а й певне посилення. Значення слів зможе побачити той, хто цим питанням займається.

7. А найбагатіші другорядні дані охоплені у віршику: /96зв./ Хто, де, як і т. д.

Якщо зібрані тут слова для визначення місця, часу, способу дії тощо об’єднати в одне речення, то можна зробити його дуже вдалим. Але треба мати на увазі такі дві речі: По-перше, щоб збиралися тільки ті слова, що роблять зміст речення або яснішим або сильнішим, інакше вони зайві. По-друге. З другорядних даних можна брати не лише іменники, а й прикметники та дієслова, дієприкметники, прислівники. Наше речення можна збільшити декількома другорядними даними: так, немає нічого на землі, на небі, в повітрі, чим би не займались люди, але, хоч вони трудяться з запалом і наполегливим бажанням, без волі і провидіння бога ніщо не може бути доведене до кінця. \251\

Ціцерон («Проти Катіліни», прамова 3, 1) речення «Бачите, квірити ¹⁸, врятовану республіку» так поширив другорядними даними: «Ось, нині, на ваших очах, квірити, завдяки любові, якою вас обдаровують боги, завдяки моїм старанням і відвазі республіка і ваше життя, маєтки і багатства, ваші жінки і діти, і ця столиця могутньої держави, найщасливіше і найбагатше місто вирвані з-під вогню і меча, майже з пащі долі, збережені і вам повернені».

8. Запам’ятай, по-перше, одне речення складається з одного простого речення, інше — з багатьох. Отже, скільки простих речень, стільки буде поширень.

9. Запам’ятай, по-друге, кожне речення може бути поширене всіма способами, але треба подумати, яке поширення найбільш відповідне. Отже, одне речення поширюється краще визначенням, інше — перерахуванням, /97/ інше, — іншим способам.

10. Запам’ятай, по-третє, навіть в одному поширюваному реченні можемо використати декілька способів. Наприклад, підмет поширюємо визначеннями, присудок — перерахуванням і другорядними даними. Застосовуємо тут такі способи поширювання, яких вимагає справа.

11. Запам’ятай, по-четверте, часто поширенням слів може бути також ампліфікація, як це видно з поданих висловів Ціцерона. Найдосконалішим, отже, поширенням слів треба вважати таке, що об’єднується з ампліфікацією.

Розділ четвертий