Директор Департаменту макроекономічного прогнозування Міністерства фінансів України

Хотів би спочатку сказати декілька слів про причини кризи. Я вивчав багато цікавої інформації, закордонні засоби масової інформації, дивився на те, як трактують це поняття за кордоном. На жаль, чіткого розуміння природи сучасної фінансової кризи я там не побачив. Є багато різних думок, проте всі вони різняться. Всі пов’язують її з іпотекою, американською кризою. На мій погляд, це лише прояв того явища, яке відбулося. Насправді, основна причина кризи – це винесення виробництва з розвинених країн в треті країни. Практично, країни, які були розвиненими, залишили в себе сферу послуг, фінансових послуг, і внаслідок міжнародного поділу праці відбувається рух товарів з цих країн в розвинені країни, а в зворотному напрямку йде капітал. Фактично, капітал нагромадився в розвинених країнах. В ті роки розвиваються країни, берімо Китай, Південну Корею, Японію, країни Сходу, там величезне нагромадження капіталу, і капітал іде в зворотному напрямку, в Америку.

Що відбулося в Америці? В Америці власного капіталу нема, виробництва нема, практично економіка працює на залученому капіталі. Достатньо було одного струсу, як для цунамі, створюється хвиля, вона ламає всі банки, ламає фінансові відносини, що склалися, і накриває, іде ланцюгова реакція. Така сама природа в Україні. Відбувся інцидент з Промінвестбанком. Власного виробництва в Україні практично нема, про це говорить величезна частка імпорту відносно ВВП. Як тільки «струсонуло», відбувається зворотна хвиля, і хвиля накриває Україну, спонукає до появи фінансової кризи. Наскільки вдалим і швидким буде вихід України з міжнародного поділу праці? Ми бачимо, конкуренція загострюється. Я не впевнений, що Україна зможе зберегти традиційні ринки машинобудівної продукції, які були. В принципі, і я тут погоджуюсь з О.Й.Пасхавером, значний сегмент збережеться за Україною. Це сільське господарство, металургія, важке машинобудування, вони збережуться. Навряд чи Україна зможе розвивати в себе складне машинобудування, приладобудування і т. д. Тут буде занепад, тому що розвивати ці галузі при сучасній системі управління економікою неможливо.

Треба змінювати підходи до формування і наповнення бюджетної системи. При нинішній системі оподаткування сформувати повноцінний бюджет неможливо, коли скорочуються обсяги виробництва, коли не буде прибутку, коли падає прибутковий податок, ми практично приречені на великий дефіцит бюджету. Але він буде реальним, а не номінальним, тому що номінально інфляція доходи наповнить. Це будуть практично інфляційні доходи.

Який вихід? Змінювати систему, в першу чергу - податкову. На сьогоднішній день податок сплачується з тих галузей, які створюють додану вартість, більше, ніж з тих галузей, які не створюють додану вартість. На сьогоднішній день галузі, які створюють додану вартість (складне машинобудування, наука, всі складні виробництва), на одиницю виробленої продукції сплачують на 10 відсоткових пунктів більше податків, ніж скажімо металургія, хімія, де енергоємне матеріаломістке виробництво. Тому структурні зміни, які мають статися, можуть відбутися за рахунок запровадження принципово нової системи оподаткування. Що я маю на увазі. Високі нарахування на фонди заробітної плати при зменшенні надходжень в економіку з фонду заробітної плати, виплат заробітної плати створюють проблему з Пенсійним фондом. Це бере на себе бюджет. В бюджеті немає таких коштів. Пенсіонерам зменшити виплату пенсій і всі соціальні виплати неможливо. Треба змінити підхід до формування пенсійної бази, щоб підприємці сплачували, виходячи не з оплати праці, яку вони прив’язують до найманої праці, а виходячи з того обороту, який вони на сьогодні мають. Скажімо 2-3 % від обороту, який мають, достатньо, щоб наповнити Пенсійний фонд.

Друге, це фактично відмовитися від податку на прибуток, якого в умовах економічної кризи не буде.

Третє, треба захищати вітчизняний ринок. Я проти підходу, який запропонували зараз депутати, коли прийняли 13 % мита. Тому що це тупиковий шлях. Це економічна війна, хоча на короткий термін це можливо по нормах СОТ, проте це неправильний сигнал світовому співтовариству.

Наостанок хотів би сказати наступне. На сьогоднішній день бюджет виконується, і він буде виконаний в лютому, немає проблеми в нас на сьогоднішній день, проте треба шукати шляхи, яким чином підтримати купівельну спроможність населення. Різкий обвал купівельної спроможності населення - це шлях до затягування економічної кризи. Якщо ми скоротимо соціальні виплати, заробітну плату, ми затягнемо фінансову кризу на довгі роки.

Декілька слів з приводу перспектив, які ми бачимо щодо співпраці з Міжнародним валютним фондом. Дійсно, на сьогоднішній день без цих грошей важко обійтися для того, щоб підтримати курс. Проте виникає проблема в наступні роки, про неї не можна зараз мовчати. Адже для того, щоб взяти ці гроші, треба мати джерело погашення їх в наступні періоди. Зважаючи на те, що вчора Україна отримала надто низький рейтинг "С". Це практично означає, що Україна не може брати зовнішніх запозичень. Тобто, ми повинні тоді формувати бюджети на 2010-2012 рр. з профіцитом. Треба буде додатково скоротити видатки. Тому тут позиція така: співпраця з МВФ нам потрібна, ресурс нам потрібний, можливо, навіть провести розмови про те, що відтермінувати виплату зовнішнього боргу, якщо це можливо, в корпоративному секторі.