Необхідність управління потенціалом підприємства

Динамізм економічних процесів та розвиток економічної теорії викликає необхідність уточнення та переосмислення сутності поняття «потенціал». Термін «потенціал» у своєму походить від латинського слова «potentia» і означає «приховані можливості», які у виробничій практиці завдяки праці можуть перейти в реальну дійсність.

Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такій спосіб корпоративні та суспільні інтереси [1, с. 11].

Потенціал підприємства – це складна, динамічна, поліструктурна система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання. Отже, потенціал підприємства характеризується наступними рисами:

1. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.

2. Можливості підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів та резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так лише підготовлених для використання.

3. Потенціал підприємства визначається не тільки наявними ресурсними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу щодо його використання і отримання максимального доходу.

4. Рівень і результати реалізації підприємницького потенціалу, а саме: обсяги виробленої продукції або отриманого прибутку визначаються також формою підприємництва і організаційною структурою управління [1, с. 12].

Потенціал підприємства — головний критерій доцільності його існування. Через ріст потенціалу йде розвиток підприємства і його підрозділів, а також всіх елементів виробничо-господарської системи. Управляти процесами реалізації потенціалу — значить управляти як процесами функціонування підприємства, так і процесами його розвитку, розширюючи коло можливостей для досягнення цілей підприємства.

В сучасних умовах управління потенціалом підприємства виступає як загальноекономічний чинник раціонального споживання ресурсів та ефективного функціонування виробничої системи. Відомо, що навіть ті підприємства, які мають близькі за рівнем потен­ціали, часто різняться за результатами їх діяльності. Інакше кажучи, за інших рівних умов, величина результату буде тим більша, чим вдалішою буде система управління потен­ціалом підприємства [2, с. 103].

Отже, управління потенціалом — це цілеспрямоване формування складу і структу­ри утворюючих елементів потенціалу і встановлення взаємозв'язків між ними. Управління потенціалом підприємства спрямовуються на процеси його формування, використання та розвитку. В тріаді понять «формування — використання — розвиток» формування є найбільш містким, що передає всю сукупність дій пов'язаних із забезпеченням високої результативності потенціалу підприємства. Це пояснюється наступними причинами:

Процес використання потенціалу підприємства має в основному тактичний характер, який пов'язаний із теперішнім часом. Його можна ідентифікувати як процес використання ресурсів підприємства та реалізації наявних на сучасному етапі можливос­тей у зовнішньому середовищі.

Процес розвитку потенціалу підприємства передбачає визначені дії щодо удос­коналення, покращення, підвищення якості складових елементів та рівня ефективності їх використання. Даний процес поєднує теперішній час, протягом якого здійснюються заходи спрямовані на розвиток, і майбутнє, коли будуть отримані і оцінені результати розвитку.

Процес формування дозволяє поєднати всі три часові відрізки: минуле, теперішнє і майбутнє. Сучасний стан потенціалу підприємства визначається минулими діями щодо забезпечення наявності, відповідного стану та ступеня використання ресурсів та можливос­тей. Процес формування потенціалу розпочинається із створенням підприємства і не припиняється протягом всього часу його існування.

Основним завданням управління потенціалом підприємства є формування стратегіч­ного потенціалу підприємства з орієнтацією на зовнішнє середовище для створення стра­тегічного потенціалу успіху та забезпечення довгострокових конкурентних переваг [3, с. 186]. При цьому управлінський вплив повинен спрямовуватися на основні складові потенціалу: ресурси, компетенції, можливості підприємства, а також структуру потенціалу, яка харак­теризує взаємозв'язки між його елементами. Основною задачею такого впливу є досягнен­ня позитивного синергічного ефекту у використанні зазначених елементів потенціалу, який буде виражатися у позитивній тенденції результатів функціонування підприємства у відповідності із цільовими настановами.

Управління потенціалом підприємства базується на процесному, системному і ситу­аційному підходах. Процесний підхід дозволяє розробити механізми управління в просторі і часі у вигляді взаємопов'язаних дій, спрямованих на досягнення цілей підприємства.

Процеси управління потенціалом підприємства реалізуються в циклі функції управління підприємством на основі оцінки і аналізу потенціалу підприємства та зовнішньо­го середовища [4, с. 95-96]. Таким функціями виступають планування, організація, регулювання, координація, мотивація, контроль, облік, які спрямовують свій вплив на потенціал під­приємства як об'єкт управління.

Методологічною основою поняття «потенціал» і підприємства як складної відкритої системи є загальна теорія систем, що обумовлює використання системного підходу до управління потенціалом як системної сукупності його елементів. Ситуаційний підхід до управління потенціалом передбачає реагування на сукупність ситуацій, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства, на основі принципів адаптивності, гнучкості та саморегулювання.

Однією із найважливіших проблем запровадження управління потенціалом на під­приємствах є розробка організаційного механізму. В залежності від розміру підприємства, його організаційно-правової форми, диверсифікованості, територіальної розосередженості, кількості і складу структурних підрозділів управління потенціалом може здійснюватися в межах існуючої системи управління або ж через створення окремої організаційної одиниці. В першому випадку, функції управління потенціалом підприємства розподіля­ються між окремими керівниками, як правило найвищого рівня. На великих підприємст­вах доцільно створювати окремий структурний підрозділ, який може отримати назву відділу стратегічного або перспективного розвитку. Створення такого відділу передбачає здійснення відповідної реорганізації системи управління підприємством, яка вимагає проведення організаційно-правових, кадрових та інформаційних змін.

Організаційно-правові зміни передбачають визначення основних функції та їх розподіл, обґрунтування структури підрозділу, визначення прав, обов'язків та відповідаль­ності його співробітників, розробку положення про відділ та посадових інструкцій. Кадрові зміни передбачають відбір персоналу, його підготовку та підвищення кваліфікації в контекс­ті формування та розвитку потенціалу підприємства. Інформаційні зміни стосуються організації інформаційного забезпечення підрозділу, розробки нових або використання існуючих методик оцінки та аналізу потенціалу підприємства, а також процесів його форму­вання, використання та розвитку, організації моніторингу зовнішнього середовища, розробки форм документів та організації документообігу, налагодження комунікацій із іншими підрозділами всередині підприємства та різноманітними контактними аудито­ріями зовнішнього оточення [5, с. 55].