Які види вбирної здатності грунтів виокремив К.К.Гедройц. Механічна вбирна здатність-властивість грунту затримувати зважені у воді тверді частинки,які надходять до нього разом із скаламученою водою

Механічна вбирна здатність - властивість грунту затримувати зважені у воді тверді частинки,які надходять до нього разом із скаламученою водою.

Фізична вбирна здатність - здатність грунту концентрувати біля енергонасиченої поверхні своїх тонко дисперсних частинок молекули розчинених або газоподібних речовин.

Фізико-хімічна,або обмінна вбирна здатність - властивість грунту обмінювати певну частину катіонів твердої фази на еквівалентну кількість катіонів грунтового розчину.

Хімічна вбирна здатність - це утворення у грунтовому розчинні (унаслідок суто хімічних реакцій) важкорозчинних сполук, які випадають в осад і долучаються до твердих фаз грунту.

Біологічна вбирна здатність - зумовлена вибірковим фізіобіохімічним вбиранням рослинами та мікроорганізмами необхідних для їхньої життєдіяльності елементів живлення з грунтового розчину.

3. Від складу вбирних (обмінних) катіонів у грунті залежать:його структурно-агрегатний склад,водно-фізичні та фізико-механічні властивості,утворення органо-мінеральних сполук, рівень pH грунтового розчину і його сольовий склад, формування кислотно-основної та інших видів буферності, кількісне і якісне забезпечен рослин елементами мінерального живлення.

4. Катіонний обмін –це частина іонного обміну,особливістб якого єзворотність процесу стехіометричного обміну іонами, між двома контактуючим фазами.Катіонообмінні властивості грунтів пов’язані з наявністю відємних зарядів на поверхні мінеральних, органічних та органо-мінеральних компонентів грунтового вбирного комплексу.,які характеризуються високим ступенем дисперсності,є нерозчинним у воді та здатні вбирати і обмінювати катіони.

5. ГВК -це сукупність мінеральних, органічних і органо-мінеральних компонентів твердої частини грунту,які володіють іонообмінною здатністю.У ГВК згідно із означенням,входять і здатні до обмінних реакцій катіони,які в еквівалентній кількості можуть обмінюватисьтна катіони грунтового розчину. Ґрунтові колоїди утво­рюються в процесі вивітрю­вання гірських порід і ґрун­тоутворення в результаті! подрібнення крупних часток або шляхом з'єднання мо-лекулярно подрібнених ре­човин, їх стан підпорядко-ваний законам фізичної і колоїдної хімії. В ґрунтових колоїдних розчинах вони становлять дисперсну фазу, де дисперсним середо­вищем є вода. Між дисперсною фазою і дисперсним середовищем постійно відбуваються процеси взаємодії, існує динамічна рівно­вага.

Що розуміють під ємністю катіонного обміну (ЄКО)?

Під ємністю катіонного обімну розуміють загальну кількість катіонів одного роду, яку грунт спроможний утримувати в обмінному стані у визначених стандартних умовах. За своїм змістом величина ЄКО відображає кількість від*ємних зарядів ГВК або кількість позитивних зарядів обмінних катіонів, які компенсують ці заряди ГВК.

На які види поділяться ЄКО?

Ємність катіонного обміну стандартна. Визначають її за допомогою буферних розчинів при постійному рН. ЄКО_ст. дає змогу порівнювати ЄКО грунтів з різними кислотно-основними властивостями.

Ємність катіонного обміну реальна або ефективна. Визначають її шляхом обробітку грунту не буферними розчинами солей. ЄКО_еф характеризує ЄКО грунту у наближених до реальних кислотно-основних умовах.

Диференційна (рН-залежна) ємність катіонного обміну характеризує приріст ЄМО унаслідок зростання рН рівноважного розчину: ∆ ЄКО/∆рН.Для того шоб знайти диференційну ЄКО, насамперед грунт насичують катіонами одного роду із буферних розчинів з різними значеннями рН, після чого обчислюють або загальний приріст ЄКО, або приріст ЄКО на одиницю рН.