Діти, сім’я і соціальне оточення

Виховують і розвивають людину всі позитивні і негативні емоції та найкращий університет за висловом Олександра Пуш­кіна — щастя.

Щастя довершує виховання душі, здатної до добра і прекрасного.

Суть емоційних відносин між батьками і дітьми роз­крив відомий педагог Василь Сухомлинський, який підкреслював, що нормальний моральний розвиток, гармонія любові, щастя (а від гармонії по суті залежить моральне здоров'я людини) можливі тіль­ки за умови, якщо дитина переконана:

я комусь-то дуже, дуже пот­рібна. Я для когось безмежно дорога. Хтось-то бачить в мені сенс свого життя. Але і я кимось дуже, дуже дорожу, без когось-то я не можу жити. Можливо, це переконання не виступає у вигляді ясної, чіткої думки, але воно наповнює всю людську суть, єство дитини переживаннями радості, повноти життя. По суті, таке переживання відбувається в процесі формування в дитини своєрідної психологіч­ної бази її дальшого морального розвитку, включаючи формування механізмів відповідальності і волі, гідності і упевненості в собі.

Гід­ність і упевненість є антитеза комплексу неповноцінності, що зни­жує можливості самоутвердження і самореалізації особи.

С самого початку соціалізації дитина зустрічається з зовнішнім світом, починає пізнавати суспільні відносини з допомогою батьків і в дитячих сад­ках. Та, на жаль, з середини 90-х років в Україні через складні економічні обставини дитячі дошкільні установи не розширяються, а скорочуються і лише близько 50 % дітей забезпечені ними. До того ж, далека від оптимального і система виховання дітей в них (низька кваліфікація вихователів, слаба матеріальна база, погане медичне обслуговування та ін.).

Дедалі гострішою стає і проблема психологічної самотності і її вплив на формування і життєді­яльність особи.

Соціологічні дослідження, проведені в Донбасі, Придніпров'ї, Харкові та інших регіонах в дитячих будинках, показали, що рівень емоцій­ного і інтелектуального розвитку дітей нижче, аніж у дітей, які живуть і виховуються в сім'ях. Звичайно, сім'ї також бувають різні.

Не випадково багато підлітків висловлювали думку, що сім'ї в основному займаються їх матеріальним забезпеченням (одягом, їжею та ін.), що дорослим ніколи спіл­куватися з дітьми, а часто в них і нема бажання. Ось тоді і формуються стихійно різні групи, що служать психологічним «пристанищем», якого не вистачає дитині в сім'ї. Особливо актуальна проблема в умовах міста, де соціальний контроль майже не бере участі у вихованні молоді, хоча суспіль­на думка могла б бути ефективним засобом соціалізації молоді.

В життя молоді, особливо у передпідлітковий і підлітковий її період, вхо­дять так звані неформальні групи однолітків з їх специфікою субкультури, груповими цінностями, жорстко регламентованим лідерством. Такі групи од­нолітків часто досить успішно конкурують з сім'єю, чому можна і радіти, якщо група соціально здорова, а сім'я неблагополучна, але що не може не викликати занепокоєння і тривогу, якщо моральна перевага на боці ущер­бної групи або деформованої сім'ї. В таких ситуаціях її поведінка залежить від закладеного в дітях в ранній період їх моральної сформованості, певного запасу міцності, що базується на моральному авторитеті батька і матері. Адже неформальні групи молоді часто густо є основними каналами впливу морально нечистих, але процвітаючих сімей на інших підлітків. Соціологічні дослідження, проведені в Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, Києві, Харкові та інших містах, показали, що значний вплив неформальних груп молоді з процвітаючих сімей — це результат деформації не лише потреб, але й уявлень про можливості і шляхи їх задоволення, наслідок переконань, що здобути матеріальні блага можна і без особливої праці, без докладання зусиль. Приводом для таких настроїв є факти безгосподарності, розбазарю­вання народного добра, захоплення обманом, нечесними методами речей, майна тощо. Все це підриває віру в справедливість і непорушність права і законності. Зрозуміло, що безкарність, процвітання аморальності — навіть в сусідніх сім'ях знецінює потенціал виховання в морально здоровій сім'ї, під­німаючи в якийсь закон «подвійне» моральне дотримання слова, діла, створює невідворотні, неспростовні в очах підлітків аргументи цинічності і ді­ляцтва у ставленні до людей, до життя. Елементи соціальної корозії непомітно підточують, підривають моральні цінності — переконаність, трудову моралі, тощо. Виростає прошарок людей для яких мета життя — матеріальне благополуччя, нажива будь-якими методами. Нерідко потворні явища породжують і такі ж потворні форми реакції на них.

Коли з поругою над публічно пропагованою мораллю, цінностями життя зустрічається не сильна, а слаба натура, то і виникають потяги до алкоголізму, наркоманії та ін. Руйнування моральних устоїв веде до вседозволеності, розвращеності в сфері статевих відносин, п'янства не тільки підлітків, а й їх сімей. Протистояти всім аморальним явищам і відхиленням від норми може лише здорова морально, зріла, педагогічно обізнана сім'я, згуртована на основі гуманних цінностей і інтересів.