В поняття демографічна політика часто вкладається дуже вузьке коло питань, обмежених природним відтворенням населення.
Демографічна політика — фактично соціальна політика в широкому розумінні, але з врахуванням якісного складу населення того або іншого регіону, населеного пункту, а також виробничого колективу — і повинна сприяти зміцненню сім'ї, соціальної справедливості при розподілі суспільних благ, що створюють найсприятливіші умови для виховання підростаючого покоління, поєднання материнства з трудовою і соціальною активністю жінки, збільшення тривалості життя, поліпшення становища пристарілих та інвалідів, планомірного розвитку соціальних благ відповідно демографічній ситуації.
Отже, демографічна політика — система соціальних заходів, спрямована на формування бажаної для суспільства усвідомленої демографічної поведінки. Демографічна політика передбачає і систему заходів по регулюванню народжуваності, піклування про всі статево вікові категорії (дітях, жінках, чоловіках, пристарілих та ін.), зміцнення сім'ї.
Шляхи зміцнення сім’ї
Основними функціями держави по розвитку і зміцненню сім'ї є: охорона сім'ї, захист від необґрунтованого втручання в її справи.
В Конституції України багато уваги приділено правам людини. Так, це важливо, але сім'ї, де починається формування громадянина як особи, закладається повага до прав інших людей, їх гідності, відведено лише кілька рядків. В сучасних умовах охорона сім'ї зводиться в ранг державної політики і, насамперед, через гарантоване право на працю кожної людини, кожної сім'ї. Тут необхідно відмітити, що ефективне використання трудового потенціалу молодих сімей, які вступають в життя — один з важливих шляхів сучасного етапу соціальної політики держави.
По-перше, саме підростаюче покоління — практично єдине джерело в державі поповнення робочої сили. Якщо приріст чисельності працівників в середині 60-х років йшов за рахунок молоді на 30 %, в 70-х років — на 57 %, а в 80-х роках — на 90 %, то в середині 90-х років — більше 80 %.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство оберігається державою.
По-друге, перетворення техніки і технології на виробництві в процесі впровадження досягнень науки і техніки народжує нові складні професії, збільшує кількість видів кваліфікаційної праці, що вимагає не тільки глибоких професійних знань, але й здібностей для швидкого переучування в ході самого трудового процесу. Молодь, через вікові соціально-психологічні особливості, має здебільшого необхідні для працівника якості.
Науково-технічний прогрес змінює уявлення про необхідний набір якостей, характерних рис працівника. Зі зміною вимог, що ставить суспільне виробництво перед молодим робітником, змінюються і орієнтири в системі трудового виховання, насамперед, в межах впливу сім'ї на підлітка. Становлення цілісної системи трудового виховання і зміна його напрямку зв'язана з реалізацією ряду суперечностей. Одна з суперечностей обумовлена тим, що підприємствам властивий відомствений підхід до організації трудового виховання, спрямований на закріплення молодих робітників на виробництві. Підхід такий реалізується і в сімейному трудовому вихованні. В сім'ї стійкі уявлення про необхідність формування у молоді поважного ставлення до певної професії, необхідності здійснення майбутньої трудової діяльності та ін. Такий підхід ґрунтується на особистому досвіді батьків, міркуваннях престижності тієї чи іншої професії, підприємства та ін. Друга суперечність виникає у зв'язку з потребами суспільства в ініціативних виконавцях, в яких основний критерій дисциплінованості і відповідальності є усвідомлена дія за принципом: «Зробив — добре!». Близько 80% підлітків залучаються до домашньої роботи, але одночасно не беруть участі у вирішенні питань, зв'язаних з організацією праці, розподілом сімейного бюджету та ін. Підліток формується як сторонній спостерігач, для якого головне — виконати будь-яку роботу аби його похвалили. Третя суперечність зв'язана з тим, що в трудовому вихованні, сім'я і підприємство спрямовують підлітка на вибір однієї професії на все життя, а постійний розвиток технології, оновлення техніки ставлять перед працівниками проблему постійного навчання, оволодіння знаннями, тобто професійної переорієнтації. З початку 90-х років йде, хоча і повільно, оновлення верстатного парка в машинобудівництві і триватиме роками, що з необхідністю вимагає оволодіння працівником нової спеціальності. З врахуванням суперечностей і необхідності їх вирішення потрібно скоректувати взаємодію сім'ї і виробництва, тим більше це складно в умовах ринкових відносин.
По-третє, не менш важливим напрямком зміцнення сім'ї є державні заходи, безпосередньо спрямовані на стимулювання народжуваності та ін. Демографічна політика держави спрямована на забезпечення не тільки народжуваності, але і охорони материнства та дитинства, на збереження здорової сім'ї і врахування сучасних змін її соціальних функцій. В сучасних умовах потреба в дітях ґрунтується не на економічних міркуваннях, а швидше, на моральних і психологічних мотивах: любов до дітей, радість спілкування з ними та ін. Ефективність соціально-демографічної політики залежатиме від того, наскільки вона сприяє вирішенню проблеми сім'ї, дитинства, материнства та ін. Сучасна сім'я виступає сферою формування і практичного прояву ідеалів, світогляду, інтересів.
По-четверте, важливим об'єктом демографічної політики виступають молоді, зокрема, студентство. Основні соціальні проблеми молоді зв'язані з «життєвим стартом» — здобуттям освіти, початком трудової діяльності, формуванням сім'ї, професійним зростанням і просуванням та ін., всі проблеми в умовах неспівпадіння фізіологічної зрілості (акселерація) і соціальної, яка навпаки, затягується у зв'язку з зростанням тривалості навчання (сучасна багатоступінчатість), поширення ранніх шлюбів, труднощів адаптації в умовах ринку в трудовому колективі і загальному соціальному навантаженні вимагає ефективності і компетентності у реалізаціях і рішенні проблем, зосередження демографічної політики на молодих сім'ях і таких, де виховуються неповнолітні діти, батьки яких беруть участь у суспільному виробництві та ін. Мета і доцільність демографічної політики на
поєднувати в сім'ї відтворення, народження дітей і власне життя батьків, враховуючи соціальні якості і гармонійний розвиток особистості батьків і дітей. Висловлюється думка, що одним з засобів зміцнення сім'ї є повернення до материнського покликання жінки, залишення нею роботи на виробництві, в суспільному житті та ін. Та ряд соціологів і західних і вітчизняних вважають, що повернення жінки до материнства не вирішує проблеми, бо жінка, яка спробувала, вкусила свободи, не відмовиться від вільного вибору трудової і суспільної діяльності. Перспективним їй здається і є спільне ведення домашнього господарства. Сім'я — конкретно історична система взаємовідносин між подружжями, як мала соціальна спільність — осередок суспільства, обумовлений спільністю побуту, взаємної моральної відповідальністю і соціальною необхідністю у фізичному і духовному відтворенні населення суспільства.
Історично три процеси: зменшення народжуваності, нуклеаризація сім'ї, збільшення розлучень, - в усіх країнах ідуть поряд.
Тому неможливо вплинути на один з них, не зачіпаючи інших.
Найскладнішою соціальною проблемою майже у всіх сучасних суспільствах є проблема розлучень. В Україні протягом року реєструється близько 500 тисяч, в тому числі повторних шлюбів, і понад 200 тисяч розлучень. Пік розлучень припадає на перший - четвертий роки подружнього життя.
Увага! Соціологами виявлено, що найчастіше розлучаються діти розлучених батьків, ті, хто вступає в шлюб у ранньому віці, подружжя так званих "змушених" шлюбів (з дошлюбною вагітністю).
Розлучення стяло більш поширеним способом вирішення серйозних конфліктів між подружжям, які існували завжди. Н.Смелзер
Основні мотиви розлучень:
Мотиви, обумовлені дією соціально-економічних факторів:
незадоволеність житловими і побутовими умовами
матеріальний розрахунок при заключенні шлюбу
засудження чоловіка або дружини з позбавленням волі на тривалий строк
часті відрядження чоловіка (дружини) і т.п.
Мотиви, обумовлені соціально-психологічними факторами:
відмінності в потребах, інтересах, цілях
орієнтація подружжя
несхожість характерів
втручання третіх осіб
скупість, грубість, сварливість
необґрунтовані ревнощі
нова любов і зрада
