Після Другої світової війни впродовж 2-х десятиліть у Західній Європі (у Центральній і Східній — впродовж 4-х десятиліть) домінувала сім'я, яку характеризували такі ознаки:
створення сім'ї в молодому віці на підставі офіційно зареєстрованого шлюбу;
раннє народження дітей, наявність 2-3 їх у сім'ї;
незначна кількість неформальних шлюбів і позашлюбних народжень.
У 60-ті роки XX ст. у Західній Європі почалися поступове зниження кількості шлюбів і народжувань, поширення громадянських союзів (консесуальних шлюбів), постарішання шлюбів (середній вік нареченої — 23—24 роки) і перших народжень дітей. Усе це засвідчило перехід до сучасної моделі сім'ї. Дослідники назвали ці зміни другим демографічним переходом (перший спричинив зміну режимів народжуваності і смертності), маючи на увазі утвердження якісно нової стратегії демографічної поведінки, заснованої на цінностях індивідуалізму і раціоналізму.
З ними пов'язане виникнення когабітації — шлюбної поведінки, за якої створення пар відбуваються на основі неформальних союзів, домінує настанова на добровільну бездітність, збільшується чисельність людей, які ніколи не перебували у шлюбі.
Отже, когабітація як нова форма сім'ї є альтернативою її традиційної форми, притаманна вона для покоління, що народилось на початку 70-х років.
Наприкінці 80-х — на початку 90-х років подібні тенденції намітилися й у пострадянських країнах. Однак вони ще не свідчать про крах сім'ї.
Йдеться лише про те, що сучасна сім'я, особливо у великих містах, перебуває на стадії інтенсивних змін, переживає перехід від насильницької (патріархальної) до добровільної (егалітарної) моногамії.
Головним напрямом еволюції сучасної сім'ї є її трансформація від соціального інституту до групи.
Це означає, що відбуваються послаблення її економічної функції, актуалізація таких факторів, як психологічна атмосфера, особистісна взаємодія подружжя.
На позначення такої сім'ї, відносини в якій засновуються не на основі батьківства, спорідненості, а на основі шлюбності, особистих інтересів,
у західній соціології використовують поняття: «шлюбна», «партнерська», «товариська (дружня)», вітчизняна — «подружня».
Глибинними причинами еволюції сім'ї від інституту до групи є:
— перехід до сучасної організації виробництва, зорієнтованого на індивідуальну працю;
— зміна соціальної функції дітей у сім'ї (у доіндустріальних суспільствах потреба у дітях була зумовлена економічною необхідністю,
тому їх рано залучали до трудового процесу);
— у сучасній сім'ї потреба у дітях детермінована продовженням роду;
— зміна традиційної процедури укладення шлюбу, перехід від закритої до відкритої практики обрання шлюбного партнера;
— зміна соціального становища жінки у суспільстві і сім'ї. Сучасна жінка поєднує сімейно-побутові і професійні ролі, одночасно є розпорядником бюджету, психотерапевтом, вихователем.
Завдяки емансипації сучасна сім'я перетворилась на добровільний егалітарний союз. Однак відсутність реальних умов для гармонійного поєднання професійних і сімейних ролей спричинила негативні явища у шлюбно-сімейних відносинах, зокрема позашлюбну народжуваність, асоціальну поведінку підлітків.
Основні мотиви розлучень:
Мотиви, обумовлені дією соціально-економічних факторів:
незадоволеність житловими і побутовими умовами
матеріальний розрахунок при заключенні шлюбу
засудження чоловіка або дружини з позбавленням волі на тривалий строк
часті відрядження чоловіка (дружини) і т.п.
Мотиви, обумовлені соціально-психологічними факторами:
відмінності в потребах, інтересах, цілях
орієнтація подружжя
несхожість характерів
втручання третіх осіб
скупість, грубість, сварливість
необґрунтовані ревнощі
нова любов і зрада
