Соціальними особливостями її є

соціально-історична зумовленість сімейної організації;

зумовленість об'єктивними потребами у продовженні роду та відтворенні життя;

наявність специфічних соціальних особливостей (ступінь родинності, спільність побуту та ін.).

Ос­новні ознаки сім'ї: шлюбні або кровно-родинні зв'язки між всіма її членами (подружжям, рідними, дітьми та ін.),

спільне проживання в одному приміщенні, спільний сімейний бюджет. Юридичне офор­млення тут не виступає неодмінною умовою.

Та й інші ознаки не такі вже чіткі: скільки часу потрібно жити спільно — тиждень або кілька років, все життя, яку частину від особистого бюджету кожно­го з членів сім'ї включає весь сімейний бюджет та ін. І це тоді, коли такі ознаки, здавалось би найефективніші, фіксовані.

А як і чим ви­міряти ті тонкі системи відносин, що перетворюють сім'ю в особли­ве духовне об'єднання. Як не парадоксально, але саме це все, не стільки осягаєме розумом, скільки сприймається інтуїтивно, і ста­новить той самий стрижень сім'ї, без якого сім'я не сім'я. Добра, міцна сім'я — один з найважливіших компонентів людського щастя.

 

У соціологічному сенсі сім'я виникає з моменту утворення подружньої пари (з оформленням шлюбу чи без його офіційного оформлення),

а припиняє існування після оформлення розлучення.

Життєвий цикл сім'ї охоплює послідовність її соціальних і демографічних стадій з утворення до припинення існування.

 

Загальноприйнятої градації стадій не існує, оскільки їхнє виокремлення залежить від завдань дослідження.

 

Протягом життєвого циклу змінюються сімейні ро­лі: одні зникають, інші з'являються, переходять від одного члена сім'ї до іншого.

Багато сімейних ролей зберігаються протягом усього життєвого циклу, але змінюються їхній зміст і зовнішні прояви.

 

З інституціонального погляду формування сім'ї відбувається як довготривалий процес засвоєння соціальних норм, ролей, стандартів, які регулюють залицяння, вибір шлюбного партнера, стабілізацію сім'ї, сексуальну поведінку в ній тощо.

 

Сім'я як інститут, точніше, як сукупність інститутів, є соціологічною категорією, що відображає звичні закони і правила поведінки, які закріплюють відносини родинності між людьми.

У цьому сенсі вона відрізняється від сім'ї як первинної групи, оскільки група складається з людей, які виконують певні ролі і пов'язані і безпосередніми особистісними відносинами. Зазвичай вона охоплює представників двох поколінь.

Шлюб —це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма відно­син між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і обов'язки один до одного і до дітей та рідних.

 

В процесі історичного розвитку під впливом панівного в суспіль­стві способу виробництва, способу життя і суспільних відносин сис­тематично змінювались і змінюються відносини сім'ї і суспільства, сім'ї і особи. Прогрес суспільства тісно зв'язаний з усуненням, зменшенням дискримінації жінки на виробництві, в соціальній і духов­ній сферах, в шлюбному законодавстві, з істотними змінами функції сім'ї, створенням умов для вдосконалення шлюбно-сімейних відно­син, посиленням і розширенням виховання. Всі соціально-економіч­ні, культурні процеси — позитивні та негативні, що відбуваються в суспільстві, впливають на функціонування сім'ї, яка є осередком суспільства. На сім'ю і її моральне становище безпосередньо впли­вають фактори навколишнього соціального середовища: соціально-економічні процеси виробничих, трудових колективів, повсякденне життя.

 

В сім'ї відображаються і переплітаються найрізноманітніші сус­пільні відносини: економічні, соціальні, політичні, правові, духовно-ідеологічні, психологічні, моральні, естетичні. Зрозуміло, не можна не враховувати і природнобіологічні сімейно-шлюбні відносини.

 

Сім'я - це сплав трьох любов: подружжя, батьківської і дитячої. Любов невіддільна від обов’язку, вірності, самодисципліни, спільності інтересів і мети,

відповідальності, взаємної поваги, гордості один за одного.

Який же тип сім'ї існує в сучасному суспільстві? Як не дивно, але досі в соціології, психології та ін. галузей знань відсутня чітка типоло­гія сім'ї, хоча така прогалина починає поступово усуватися. Є ряд досліджень, де розкривається той чи інший бік питання.

 

Якщо три типи сім'ї (за соціально-класовою ознакою, типом поселення, національною ознакою) характеризуються досить прос­то, то типи сім'ї за віком, тривалістю існування, кількісному, чисель­ному складу та ін. мають багато відмінностей.

Сім'я молодіжна. Це сім'я, яка тільки створилася, оформилась. Для такої сім'ї атмосфера ейфорії — нормальне явище. Про такі сім'ї вдало підмітив поет Сергій Чекмарьов: «їх любов — це перець, вогонь і жовч. Це розою квітуча рана. Вона має мучити і пекти, вона не терпить спокійної мови».

Молода сім'я. Це сім'я, яка зустрілась з першими для них несподіваними перешкодами. Кожний з сім'ї — чоловік чи жінка думають, що однієї любові малувато. Треба б мати побільше доброти, про яку так вдало сказав Уїльям Шекспір: «Моя любов без дна, доброта — як ширина морська, чим більше її бачу, тим становлюсь безмежніше й багатіше», більше уступчивості, турбот­ливості, тактичності, прояву належної уваги до батьків і близьких.

В сім'ї, яка чекає дитини, помітно зміцнюються подружжя: дружина не залишаєть­ся без уваги, появляється надзвичайна турботливість один до одного.

Сім'я середнього подружнього віку (від трьох до десяти років спільного проживання). Це період найкритичніший, відповідальний в житті такої сім'ї. Це пояснюється тим, що саме в такий період появляються скука, одноманіт­ність стереотипів у взаємовідносинах подружжя. Прислів'я говорить: одні­єю любов'ю ситим не будеш і вік, обнявшись не просидиш. Починають роз­горатися конфлікти, і на такий період припадає більшість розлучень і розпаду сімей.

Сім'я старшого подружнього віку (десять-двадцять років подружжя). Морально-психологічне благополуччя подружжя в такій сім'ї залежить від багатства їх осіб, взаємної уступчивості, співпадіння потреб, інтересів. Літня подружня сім'я — сім'я, яка прожила не один десяток років спільно.

А як відомо, у прожитого життя є два крила: одно несе радості, а другим — сльо­зи утирає. Ця різновидність сімей виникає після вступу в шлюб їх дітей, появи онуків. Подружжя вступають в нові для них ролі — бабусь і дідусів, освоюють нові функції в сім'ї і як раніше люблять один одного.

Про таку любов поет Степан Щипачов писав: «Нехай пильно дивляться чоловіки і гадають як хочуть. Нехай! Бувають жінки, подібні на ледь зів'ялі квіти. Ще миліше, ще дорожче для чоловіка стала ти».

 

Бездітні сім'ї — це сім'ї, де протягом десяти років спільного життя в подружжя не народилась дитина.

Таких сімей на Україні близько 30 % за­гальної кількості сімей. Причому близько 12 % з них залишаються бездітни­ми через медико-біологічні причини, решта — через небажання мати дітей. Кожна третя сім'я з такої групи розпадається частіше з ініціативи чоловіків.

Однодітні сім'ї - в Україні становлять в містах - 53,6 %, а в селі - 38 - 40 %. З таких сімей розпадається приблизно кожна друга.

Проте, неможна стверджувати, що такі сім'ї розпадаються через те, що в них тільки одна дитина, оскільки подружжя вважають, що жити спільно скільки-небудь триваліше вони не можугь і тому ризикують обзавестись другою дитиною. З однодітної сім'ї нерідко виходять люди добре розвинуті інтелектуально, але дуже ущербні морально-психологічно і комунікативно.

Малодітні сім'ї (сім'я з двома дітьми) - найпоширеніші, і тут менше буває розлучень (якщо серед однодітних сімей розпадається майже кожна друга, то в малодітних — лише кожна сьома сім'я).

Багатодітні сім'ї мають більше трьох дітей. Серед таких сімей майже не буває розлучень, а якщо і трапляється розпад сім'ї, то винятково з вини чоловіка. Головна заслуга в міцності і стабільності сім'ї належить жін­ці, матері.

 

Неповна сім'я, де є лише один з батьків з дітьми (частіше — одинокі матері). Причин такого становища багато і вони дуже різноманітні: смерть одного з батьків, розлучення або позашлюбне народження дитини, а то і усиновлення одинокою жінкою чужої дитини та ін. Такий тип сім'ї соці­ально найменш ефективний.

Окрема сім'я, яка створюється подружжями з дітьми або без них, що живуть окремо від батьків та інших рідних. Це самос­тійні, незалежні сім'ї.

Тут частіше виникають суперечки, тривалі сімейні конфлікти та ін.

Бувають ще великі сім'ї, які об'єднують представників кіль­кох поколінь. Тепер за даними соціологічних досліджень приблизно до 60 % молодих подружь живуть в таких сім'ях. Сімей же, які включають дві под­ружніх пари, налічується в Україні 56 %. В таких сім'ях раціонально налагод­жений побут, у молодших подружніх парах часто буває більше часу на доз­вілля.

Є ще великі сім'ї, які складаються з трьох і більше подружніх пар.

За особливими умовами сімейного життя виділяються студентська сім'я, дістатні сім'ї та ін.

 

Аналіз і характеристика типів сім'ї не вичерпується їх різновид­ністю. Сім'я легше і ефективніше здійснює індивідуальний підхід до люди­ни, своєчасно помічає прорахунки у виховній діяльності, активно стимулює прояви позитивних якостей і бореться з негативними рисами характеру.

В сучасних умовах мало хто заперечуватиме той факт, що ключова роль в сім'ї належить жінці. Саме її свідомість, поведінка, її роль як подруги, матері, працівниці ставлять перед нею високі вимоги. Безперечно, що професійна діяльність, спілкування з людьми, участь в соціально-політичних рухах розширює кругозір жінки, збагачує її інтелектуальний і емоційний світ і цим створює можливість для зростання шансів матері і виховательки, підвищує її авторитет серед дітей і в сім'ї.

 

Уміння створювати сім'ю — особливий дар подружжя, особливо жінки. Соціологічні дослідження показують, що ніколи не супере­чать приблизно тільки чверть сімей. Але порівняно широке розпов­сюдження суперечок і конфліктів свідчить, наскільки велике для фун­кціонування сім'ї є уміння не загострювати, а долати суперечки, тобто створювати, формувати культуру подружніх взаємовідносин, яку потрібно цілеспрямовано виховувати в сім'ї, в школі, на вироб­ництві, всюди. Культурою визначаються і відносини подружжя у самому вихованні дітей, зокрема розуміння сенсу і значення морального виховання у формуванні особи та ін.

 

Суспільні порядки, за яких живуть люди певної історичної епохи і певної країни, обумовлюються ступенем розвитку, з одного боку—праці, з другого — сім'ї. Через сім'ю змінюється покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід. За Аристотелем, сім'я — перший вид спілкування людей. Вона є первинним осередком, з якого виникла держава. Об'єднання декількох сімей грецький мислитель називає "поселенням", вважаючи його перехідною формою від сім'ї до держави.

 

З одного боку, сім'я — досить замкнуте об'єднання людей, які захищають свій внутрішній світ, свої таємниці і секрети, що протистоять зовнішнім впливам. Якщо сім'ю позбавити її внутрішнього світу, зробити все, що діється в ній, відкритим для суспільства, вона розпадеться.

З другого боку, сім'я — об'єднання людей, відкрите для всього, що відбувається у суспільстві. Для неї характерні проблеми, якими живе суспільство.

 

Якою б герметично замкнутою сім'я не була, вона пов'язана із суспільством. Кожний член сім'ї зберігає певну автономію і завдяки цьому входить у різні інші об'єднання людей, в різні соціальні групи: виробничі, навчальні колективи, дитячі та юнацькі організації, суспільні рухи, політичні партії та об'єднання, вступає у взаємовідносини з державними структурами, місцевою владою, сусідами та іншими спільностями.

Відносини у сім'ї складаються не лише за волею її членів, а й під впливом зовнішніх умов, соціального життя суспільства.

 

Водночас сім'я впливає на відносини у суспільстві, на характер процесів суспільного життя. Вона не тільки задовольняє потреби людей, що вступили у сімейний союз, а й виконує ряд соціальних функцій і є невід'ємним елементом соціальної структури суспільства.

Тому форма сім'ї не може бути довільною. Сім'я і шлюб — це форми, що по суті, відносин подружжя, які санкціоновані суспільством.

 

Як бачимо, сучасні соціологи при визначенні сім'ї аргументують ті, чи інші, на їх погляд, найважливіші сторони цього соціального феномена.

 

нуклеарна сім'я (від лат. — ядро). Вперше така назва вжита в 1949 р. американським соціологом Ж.П. Мурдоком.

Така сім'я складається з подружжя та дітей, які не перебувають у шлюбі. При одруженні дітей утворюється інший тип сім'ї — розширена або складна сім'я. Вона включає три і більше поколінь або дві і більше нуклеарних сімей, які проживають разом і ведуть спільне господарство.

Залежно від наявності в сім'ї батьків виділяють повну сім'ю (коли є обидва подружжя) і неповну, де один із батьків відсутній.

Отже, тип сім’ї визначається станом родинних зв'язків.

Сім'я - соціальна система, яка має риси соціального інституту і малої соціальної групи, первинної і основної клітинки суспільства.

 

Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, які регламентують взаємні стосунки між подружжям, батьками, дітьми та іншими родичами.

 

Сім'ю як соціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспіль­ства. Модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім'ї.

 

Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, які регламентують взаємодії між подружжями, батьками, дітьми та іншими родичами.

 

Як малу соціальну групу сім'ю можна визначити як спільність, яка утворюється на основі шлюбу або кровному родстві, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємодопомогою і взаємною моральною відповідальністю подружжя за здоров'я дітей та їх виховання.

 

При розгляді сім'ї як соціального інституту вивчаються:

суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних відносин, узагальненні характерис­тики сімейної поведінки груп населення в різних економічних і культурних умовах, вплив суспільних потреб та характер відносин та спосіб життя сім ї;

причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім’ї в тих чи інших умовах;

соціальний механізм зміцнення сімейних норм і цінностей;

ефективність реалізації інститутом сім’ї своїх основних функцій в різних ідеологічних, політичних, соціально-економічних і культурних умовах;

співвідношення зразкових сімейних норм і цінностей, а також реальної поведінки членів сім’ї тощо.

 

При аналізі сім'ї як малої соціальної групи доцільно виділяти три основних типи характеристик: характеристики групи в цілому:

ціпі та завдання сімейної групи,

склад і струк­тура сім'ї,

соціально-демографічний склад сім'ї,

групова згуртованість,

групова діяльність і характер групової взаємодії сімейної групи,

структура влади,

комунікації в сім'ї тощо;

 

характеристики зв'язків і відносин сімейної групи з більш широкими суспільними системами в межах соціальної структури суспільства.

Тут насамперед слід виділити функції сім’ї щодо суспільства;

 

цілі, завдання і функції стосовно до індивіда, групова регуляція поведінки та взаємодії індивідів у сім’ї, груповий контроль, групові санкції тощо, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення індивіда в сім'ю, його задоволеність перебуван­ням у сім’ї, її функціональними вимогами та ін.

 

Отже, сім'я як соціальний інститут вивчається на макрорівні, а як мала соціальна група - на мікрорівні. Парадигма соціального інституту зорієнтована в основному на зовнішні зв'язки сім’ї, а парадигма малої соціальної групи - на внутрішні зв'язки. Поєднання цих підходів буде сприяти більш глибокому аналізу сім'ї як соціальної системи.

 

Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім'ї використовує такі категорії: умови та спосіб життя, структура сім'ї, спосіб мислення (сімейна ідеологія), етапи життєвого циклу сім'ї.

 

Під структурою сім'ї розуміється сукупність відносин між її членами, включаючи, крім родинних, систему духовних, моральних відносин, у тому числі відносин влади, авторитету та ін.

 

Важливу роль у сучасних сімейно-шлюбних відносинах відіграють правові відносини, які регламен­тують закріплені в юридичних нормах взаємні права й обов'язки подружжя, батьків і дітей один до одного.

Так, наприклад, сімейний кодекс України акцентує увагу на право особистої власності дружини і чоловіка, сумісної власності подружжя, на права і обов'язки матері, батька і дитини, інших членів сім’ї і родичів.

 

Важливим зрізом структури сім'ї є структура комунікації, при вивченні якої найбільш вагомим вважається встановлення міжособистісних каналів комунікації і характеру їх функціонування. Структура комунікації суттєво впли­ває на всі сторони функціонування сім’ї, оскільки характер питань, що обго­ворюються, культура та інтенсивність духовного спілкування між подружжям як на стадії формування сім’ї, так і на більш пізніх етапах сімейно-шлюбних відносин багато в чому впливають на згуртованість сімейної групи і задово­леність шлюбом, а адекватна структура комунікацій між батьками і дітьми є важливою передумовою успішного виконання сім'єю її виховних функцій.

 

Існує також рольова структура сім'ї. Вона пов'язана з виконанням кож­ним членом сім'ї певних ролей, а також із системою їх рольових сподівань.

Така структура характеризує систему взаємодій і відносин членів сім’ї відповідно до традицій та звичаїв, що існують у суспільстві в цілому, найближчому соціальному оточенні і закріплених в особистісному досвіді членів сім'ї.

Увага! У вивченні сімейно-шлюбних відносин доцільно конкретизувати роль членів сім'ї і розглядати їх зв'язок з іншими, позасімейними ролями.

 

Традиційна роль, коли жінка вела домашні справи, господарство, народжувала і виховувала дітей, а чоловік був хазяїном, часто одноосібним власником майна і забезпечував економічну самостійність сім'ї, змінилась. Нині переважна більшість жінок в одних регіонах і значна частина в інших бере участь у виробничій діяльності, економічному забезпеченні сім'ї на рівних правах, вирішує загальносімейні питання. Це вплинуло на функціонування сім'ї, на особливості сімейно-шлюбних відносин, сприяло звільненню і розвиткові особистості жінки-матері, рівності подружжя.

 

На кожному етапі сім'я має специфічні соціальні та економічні характеристики. Життєвий цикл сім'ї, який іноді називають моделлю сім'ї, або моделлю розвитку сім'ї, досліджується за шкалою віку подружжя (або одного з них) чи віку сім'ї, під яким розуміється тривалість шлюбу подружжя, яке становить ядро сім'ї. Нормальна послідовність фаз сімейного циклу може порушуватися внаслідок смерті одного з членів сім’ї або припинення шлюбу. В цих випадках набуває важливого соціального значення час та причини припинення шлюбу (смерть одного з подружжя або розлучення), вступ у другий шлюб тощо.

 

Частота і причини таких змін, а також їх вплив на дальший розвиток сім'ї вивчені ще недостатньо. Однак зрозуміло, що при високій смертності населення основною причиною припинення шлюбу виступає смерть одного з подружжя, в умовах низької смертності — розірвання шлюбу.

 

Чи можна збільшити середню тривалість шлюбу? Для цього є, безумовно, багато можливостей:

зниження смертності, поліпшення показників середньої тривалості життя, зменшення загибелі людей від нещасних випадків, поздоровлення нашого способу життя тощо.

 

Значення цих факторів визначається їх зв'язком не тільки із здоров'ям матері і дитини, із загальною психологічною атмосферою в сім'ї, умовами виховання дітей, але й з фінансово-матеріальною забезпеченістю сім'ї, її побутовими умовами.

 

Існує ще один соціологічний підхід до аналізу шлюбно-сімейних відносин: сім'я розглядається під кутом зору її способу життя.

В цьому випадку виділяються такі основні сфери життєдіяльності сім'ї:

репродуктивно-виховна діяльність, ведення домашнього господарства, трудова діяльність, спілкування.

Спосіб життя сім’ї дозволяє простежити взаємозв'язок різних сторін життя, а також співвідношення одного й того ж виду діяльності у членів сім’ї.

У сімейних відносинах через їх складність, інтимність і індивідуальність виникає багато суперечностей, що регулюються мораллю.

Моральні норми, що регулюють сімейні суперечності, ємкі за змістом і значимістю.

Це взаєм­на любов між подружжям, визнання рівності меж подружжям, недопусти­мість підкорення одного з них іншому, або спроб командувати іншим, піклу­вання і чуйність у відносинах між подружжям і всіма членами сім'ї; любов до дітей, виховання і підготовка їх до трудового, соціально корисного життя, тактичність у вирішенні сімейних суперечностей; взаємодопомога у всіх ви­дах діяльності, в тому числі і в побуті.

Вимоги взаємної любові, рівності і взаємодопомоги подружжя — основа, від якої залежить вирішення багатьох великих і малих питань, які щоденно виникають в сім'ї і в суперечках, зіт­кненні інтересів, думок, позицій та ін.

Рівність між подружжям — основа їх взаємної поваги та дружби: це часто піддається випробуванням, особливо здебільшого у випадках розходження в рівнях духовного, політичного і мо­рального розвитку подружжя і відмінності їх суспільного становища. Ось чому рівність в сім'ї вимагає участі обох: чоловіка і жінки в суспільно-корис­ній праці, в суспільній діяльності і домашній праці і тому що тільки рівна їх участь створює сприятливі умови для такого ж рівного розвитку обох — жінки і чоловіка, для їх духовної близькості, дружніх стосунків. Особливу важливість становить моральний обов'язок по вихованню дітей. Здійснення сім'єю функції виховання дітей може успішно вирішуватись, якщо в сім'ї встановлюється атмосфера дружби, взаємоповаги, взаємодопомоги, розум­ної вимогливості до дітей, поваги до праці.

Або взяти таку важливу соціаль­ну проблему - проблему захворюваності та стану здоров'я населення. Адже саме в сім'ї закладаються генетичні, біологічні основи здоров'я, а також звич­ки, навики, установки оберігати і дбати про здоров'я. Займається людина фізкультурою чи не займається, любить в часи дозвілля бувати в лісі, на природі або не любить, чи завжди дотримується діяльного способу життя та, ін. - все звичайно починається з сім'ї.

 

Користування людей матеріальними благами і духовними ціннос­тями також багато чим визначається сім'єю. Саме сім'я виховує сма­ки, потреби, схильності молодого покоління. Саме від сім'ї, насам­перед, залежить, наскільки молода людина зуміє залишатися сама собою, протистояти нерозумній і руйнівній моді та ін. Яка ж якість спеціаліста і, отже, яка ефективність його функціонування — це та­кож багато залежить від сім'ї. У сім'ї закладаються звички, навики, формуються традиції, моральні відносини між старшими і молодши­ми, милосердя або байдужість, тепла доброта або холодна користь. Все це стосується до соціальної значимості сім'ї. Але сім'я має і пер­сональну значимість. Для більшості людей сім'я — нормальне, необ­хідне середовище проживання, існування.

За даними соціологічних досліджень смертність людей, які не в шлюбі, значно перевищує смертність серед людей сімейних, одружених. Це стосується прак­тично всіх причин смертності і самогубств і в наслідок зловживан­ня алкоголем, нікотином або наркотиками і смертності через хво­робу, що вимагає тривалого лікування. Особливо це стосується чоловіків. Так, у віці від 20 до 65 років розлучені чоловіки удвічі частіше вдаються до самогубств, аніж сімейні, в 3,3 рази частіше вмирають від цирозу печінки і від рака, в 5,4 рази частіше — від діабету і туберкульозу та ін.

 

Зрозуміло, сприятливо впливає на чоловіків лише здорова, благо­получна, щаслива сім'я, створення якої, як правило, вимагає значних зусиль і певних якостей особи. Неблагополучна, нещаслива ж сім'я швидше посилює, погіршує становище чоловіка. Немало неврозів та інших захворювань, аномалій мають свої джерела саме в сім'ї у взаємовідносинах між подружжям. Увага до сім'ї держави, науки, публі­цистики, суспільної думки зростає.

Процес формування сім'ї в надто тяжкий період, що переживає держава, посилюється рядом обста­вин. Ще не подолані ті традиції, що заважають становленню сім'ї, не всі ще досить усвідомили те нове, без чого неможлива практична ділова сім'я. Адже багато століть сім'я виступала лише постачальни­ком людських і трудових ресурсів, об'єктом державної політики, що здійснювалась за принципом «суспільне надусе».

Держава вирішува­ла за сім'ю все. Звідси і вторинність для держави тих функцій, які завжди декларувались: навчання, виховання, охорона здоров'я, підвищення добробуту та ін. Повна залежність сім'ї від держави перет­ворила її фактично в безпорадну, безвладну. Все це потребує змін.

Держава має будувати політику так, щоб сім'я могла розраховува­ти, насамперед, на свої можливості. А власні можливості можуть виникнути у сім'ї тоді, коли державою створюються для неї необ­хідні умови: економічні, соціальні, правові.

 

До специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує сім'я, нале­жать:

місце проживання (регіон, вид поселення);

соціально-класова та етніч­на належність;

матеріальне становище;

рівень освіти і культури членів сім’ї;

традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх життєвих планах і прагненнях члени сім’ї;

стартова позиція, тобто та моральна й економічна база, на якій будується кожна сім'я і від якої багато в чому залежить її здатність до консолідації, згуртування, інтеграції.

 

Перебуваючи у тісному взаємозв'язку із соціальним організмом, будучи його невід'ємною частиною, сім'я неминуче реагує на будь-які позитивні й негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив. Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток.

Спад виробництва, інфляція, безроб­іття, невпевненість у завтрашньому дні, що стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних моментів у функціонуванні і розвитку сім’ї, послабленню її стабільності. Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на зміцнення сім'ї, збагачення її соціальних функцій.

 

Водночас розвиток сім'ї, зміцнення її і стабілізація - справа не тільки держа­ви і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім'ї тієї чи іншої людини.

 

Будучи "фабрикою" людей, родина справді мусить відповідати за ту чи іншу підготовку майбутніх членів суспільства. М.Шаповал

 

Було б помилкою перебільшувати ці тенденції або доходити висновку, що відбувається процес глобального розкладу сучасної сім'ї.

Сім'я була і залишається найбільш сталим і гнучким соціальним інститутом. її монополія на регулювання інтимних стосунків, дітонародження і догляд за маленькими дітьми збережеться і в майбутньому. Безумовно, значення одних функцій сім'ї (наприклад, соціалізації, дозвільної, емоційної) може з тих чи інших причин зменшитися а інших, навпаки, - збільшитися. Такою є діалектика її функціонування і розвитку у всі історичні часи.

 

Резюме

Сім'я - це група споріднених між собою людей, пов'язаних спільним побутом, сумісним проживанням та взаємною моральною відповідальністю.

Шлюб - соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, за допомогою якої суспільство санкціонує й впорядковує їх статеве життя, встановлюючи права і обов'язки подружжя.

 

® При вивченні сім’ї як соціального інституту соціологія звертає увагу перш за все на соціальний механізм зміцнення і підвищення ефективності його функціонування, на зміст і характер шлюбно-сімейних відносин, ефективність реалізації інститутом сім'ї своїх функцій в суспільстві.

при розгляданні сім'ї як малої соціальної групи вивчаються умови формування і етапи розвитку сім’ї склад і структура сім’ї, групова взаємодія членів сім'ї, структура влади в ній, умови її життя тощо.

 

Основні ролі індивіда-члена сім’ї:

щодо суспільства в цілому (роллю члена суспільства);

виробничої діяльності індивіда (роль виробника);

за його неформальними контактами з друзями, знайомими, сусідами (роль товариша);

за контактами з родичами (сімейна роль).

Шлюб - це визначена державою сукупність формальних приписів, які визначають права й обов'язки чоловіка та дружи­ни стосовно одне одного, щодо дітей, родичів і суспільства.

Інститут шлюбу є сукупністю норм і санкцій, які ре­гулюють відносини членів подружжя.

Одні його норми мають юридичний характер (регламентуються законо­давством), інші відносяться до культурних (регламен­туються мораллю, звичаями, традиціями).

Це означає, що шлюб є інститутом, який регулює відносини між статями,

сім’я - інститутом, що регулює відносини між батьками, між батьками і дітьми.

Шлюб є сукупністю прав, обов'язків і привілеїв у відносинах чоловіка і дружини; контрактом між чоловіком, жінкою і державою.

На відміну від всіх інших формальних контрактів у ньому зафіксована тільки дата його встановлення, тобто він об'єднує людей до кінця їхнього життя. У багатьох країнах держава бере на себе тільки оформлення шлюбу, а освячує його церква.

Чоловік і жінка дають клятву вірності один одному і беруть на себе обов'язок взаємної соціальної, економічної і фізичної опіки.

За словами Е. Богардуса, шлюб є інститутом, який допускає чоловіків і жінок до сімейного життя.

Шлюб є тільки відносинами, а сім'я ще і соціальною організацією.

Отже, шлюб - це суспільство визнаний і схвалений союз між: двома дорослими індивідами. Інститут шлюбу втілює певні соціальні норми, визнання кола прав та обов'язків подружжя по відношенню один до одного, до дітей, майна, оточення.