Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—оц≥олог≥чне спостереженн€




–ќ«ƒ≤Ћ V

 ≤Ћ№ ≤—Ќ≤ ћ≈“ќƒ» «Ѕќ–” —ќ÷≤ќЋќ√≤„Ќќѓ ≤Ќ‘ќ–ћј÷≤ѓ

ƒо ц≥Їњ групи метод≥в емп≥ричних соц≥олог≥чних досл≥джень в≥днос€ть способи

отриманн€ ≥нформац≥њ про досл≥джуваний обТЇкт, що дозвол€ють ви€вити його

к≥льк≥сн≥ характеристики. ћова йде, насамперед, про контент-анал≥з, спостереженн€,

соц≥ометр≥ю, сукупн≥сть опитувальних метод≥в, а також соц≥олог≥чний експеримент.

 онтент-анал≥з

—лово Ђконтентї означаЇ вм≥ст (чи зм≥ст) документа.  онтент-анал≥зом називають

метод збору к≥льк≥сних даних про досл≥джуване €вище чи процеси, €к≥ м≥ст€тьс€ в

документах. ѕ≥д документом при цьому розум≥Їтьс€ не т≥льки оф≥ц≥йний текст (типу

≥нструкц≥њ чи правового закону), але все написане чи вимовлене, усе, що стало комун

≥кац≥Їю.  онтент-анал≥зу п≥ддаютьс€ книги, газетн≥ чи журнальн≥ статт≥, оголошенн€,

телев≥з≥йн≥ виступи, к≥но- ≥ в≥деозаписи, фотограф≥њ, гасла, етикетки, малюнки,

≥нш≥ твори мистецтва, а також, зрозум≥ло, ≥ оф≥ц≥йн≥ документи.

÷ей метод використовуЇтьс€ соц≥ологами вже б≥льш ста рок≥в. «а його допомогою

вивчалас€ рел≥г≥йна символ≥ка ≥ попул€рн≥ п≥сн≥, установлювалис€ в≥дм≥нност≥

еротичних к≥нокартин в≥д порнограф≥чних, установлювалас€ м≥ра ефективност≥ пол

≥тичних гасел, використовуваних у виборних кампан≥€х, рекламах ≥ пропаганд≥, визначалис€

особливост≥ суњцидальноњ повед≥нки, що про€вилис€ в передсмертних записках

самогубц≥в, стереотипи св≥домост≥ р≥зних соц≥альних груп, ви€вл€лас€ спр€мован

≥сть демонстрац≥њ людей певноњ нац≥ональност≥ на телеекранах, ≥деолог≥чне

п≥дірунт€ передовиць газет, в≥дм≥нност≥ в трактуванн€х т≥Їњ самоњ под≥њ в р≥зних «ћ≤,

досл≥джувалис€ багато ≥нших тем. ¬ останн≥ дес€тил≥тт€ даний соц≥олог≥чний метод

запозичили й активно використовують т≥ представники соц≥огуман≥тарних наук (юристи,

≥сторики, журнал≥сти, мовознавц≥, л≥тературознавц≥, пол≥тологи, психологи, економ

≥сти, педагоги, соц≥альн≥ прац≥вники, культурологи, б≥бл≥отекознавц≥, мистецтвознавц

≥ тощо), €к≥ зац≥кавлен≥ у встановленн≥ обТЇктивних ознак р≥зноман≥тних

людських комун≥кац≥й.

як≥ документи п≥дл€гають контент-анал≥зу? ¬≥дпов≥дь на це запитанн€ залежить

в≥д досл≥дницькоњ програми, обТЇкта, предмета, мети, завдань ≥ г≥потез досл≥дженн€.

ёр≥й ћ.‘. —оц≥олог≥€

якщо, скаж≥мо, сл≥д зТ€сувати перспективи страйку робочих п≥дприЇмства (продовжимо

цей приклад), то стане очевидною потреба контент-анал≥зу, €к м≥н≥мум, протокол

≥в збор≥в роб≥тник≥в, р≥шень в≥дпов≥дних профсп≥лкових ком≥тет≥в, розпор€джень

кер≥вник≥в, закон≥в, що регулюють страйкову боротьбу тощо.

 онтент-анал≥з не скасовуЇ необх≥дност≥ звичайного (тобто зм≥стовного) анал≥-

зу документ≥в. ѕерший доповнюЇ другий, њх сполученн€ поглиблюЇ розум≥нн€ зм≥сту

будь-€кого тексту.  онтент-анал≥з дозвол€Ї знайти в документ≥ те, що вислизаЇ в≥д

поверхого погл€ду при його традиц≥йному вивченн≥, але що маЇ важливий соц≥альний

зм≥ст. ѕринципова в≥дм≥нн≥сть цих метод≥в анал≥зу пол€гаЇ у €вно виражен≥й

строгост≥, формал≥зованост≥, систематизованост≥ контент-анал≥зу. ¬≥н нац≥лений на

виробленн€ к≥льк≥сного опису значеневого ≥ символ≥чного зм≥сту документа, на ф≥ксац

≥ю його обТЇктивних ознак ≥ п≥драхунок останн≥х. Ќа думку р€ду соц≥олог≥в (ћаркоффа,

Ўап≥ро, ¬ейтмана й ≥н.), контент-анал≥з можна було б назвати Ђтекстуальним

кодуванн€мї, тому що в≥н припускаЇ отриманн€ к≥льк≥сноњ ≥нформац≥њ про вм≥ст

документа на основ≥ њњ кодуванн€.

 р≥м того, контент-анал≥з в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д вс≥х ≥нших способ≥в вивченн€ документ

≥в тим, що в≥н дозвол€Ї Ђвписатиї зм≥ст документа в соц≥альний контекст, осмислити

його одночасно ≥ €к про€в, ≥ €к оц≥нку соц≥ального житт€. Ђ¬писуванн€ї документа

в досл≥джувану проблему припускаЇ ви€вленн€ того, що: а) ≥снувало до нього

й отримало в ньому в≥дображенн€, б) Ї в на€вност≥ т≥льки в ньому, в) буде п≥сл€

нього, тобто стане п≥дсумком його сприйн€тт€ адресатом.

‘ормал≥зован≥сть, систематизован≥сть ≥ строг≥сть контент-анал≥зу ви€вл€Їтьс€ в

наступному. ѕерш н≥ж безпосередньо анал≥зувати текст документа, досл≥дник визнача

Ї категор≥њ анал≥зу, тобто ключов≥ пон€тт€ (значенев≥ одиниц≥), що Ї в текст≥ ≥

в≥дпов≥дають тим деф≥н≥ц≥€м ≥ њх емп≥ричним ≥ндикаторам, що заф≥ксован≥ в програм≥

досл≥-дженн€. ѕри цьому бажано уникнути крайностей. якщо за категор≥њ анал≥зу

будуть прийн€т≥ занадто загальн≥ (абстрактн≥) пон€тт€, то це визначить поверхов≥сть

анал≥зу тексту, не дозволить заглибитис€ в його зм≥ст. якщо ж категор≥њ анал≥зу будуть

гранично конкретними, то њх ви€витьс€ занадто багато, що призведе не до анал≥зу тексту,

а до його скороченого повторенн€ (конспекту). ѕотр≥бно знайти золоту середину

≥ намагатис€ дос€гти того, щоб категор≥њ анал≥зу були: а) доречними, тобто в≥дпов≥дали

вир≥шенню досл≥дницьких завдань; б) вичерпними, тобто досить повно в≥дбивали зм≥ст

основних пон€ть досл≥дженн€; в) взаЇмовиключними (один ≥ той самий зм≥ст не повинен

входити в р≥зн≥ категор≥њ в однаковому обс€з≥); г) над≥йними, тобто такими, котр≥

не викликали би розб≥жностей м≥ж досл≥дниками з приводу того, що сл≥д в≥дносити до

т≥Їњ чи ≥ншоњ категор≥њ в процес≥ анал≥зу документа.

ѕ≥сл€ визначенн€ системи категор≥й анал≥зу вибираЇтьс€ в≥дпов≥дна ним одиниц€

анал≥зу тексту. «а одиницю анал≥зу може бути прийн€то: а) слово, б) пропозиц≥€,

в) тема, г) ≥де€, д) автор, е) персонаж, ж) соц≥альна ситуац≥€, з) частина тексту,

обТЇднана чимось, що в≥дпов≥даЇ зм≥сту категор≥њ анал≥зу. ≤нод≥, точн≥ше, коли контент-

анал≥з виступаЇ Їдиним методом ≥нформац≥њ, оперують не одн≥Їю, а одразу

к≥лькома одиниц€ми анал≥зу.

ѕот≥м встановлюЇтьс€ одиниц€ рахунку, тобто к≥льк≥сна м≥ра одиниц≥ анал≥зу, що

дозвол€Ї реЇструвати частоту (регул€рн≥сть) по€ви ознаки категор≥њ анал≥зу в текст≥.

ќдиниц€ми рахунку можуть бути число визначених сл≥в чи њх сполучень, к≥льк≥сть

р€дк≥в, друкованих знак≥в, стор≥нок, абзац≥в, авторських аркуш≥в, площа тексту, виражена

у ф≥зичних просторових величинах ≥ багато чого ≥ншого.

–озд≥л V.  ≥льк≥сн≥ методи збору соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ

ѕроведенн€ контент-анал≥зу вимагаЇ попередньоњ розробки р€ду досл≥дницьких

≥нструмент≥в. « них обовТ€зковими Ї:

Х класиф≥катор контент-анал≥зу;

Х протокол п≥дсумк≥в анал≥зу, що маЇ друге позначенн€ Ц бланк контент-анал≥зу;

Х реЇстрац≥йна картка чи кодувальна матриц€;

Х ≥нструкц≥€ досл≥днику, що безпосередньо займаЇтьс€ реЇстрац≥Їю ≥ кодуванн€м

одиниць рахунку;

Х каталог (список) проанал≥зованих документ≥в.

 ласиф≥катором контент-анал≥зу називаЇтьс€ загальна таблиц€, в €ку зведен≥ вс≥

категор≥њ (≥ п≥дкатегор≥њ) анал≥зу й одиниц≥ анал≥зу. ѓњ основне призначенн€ Ц гранично

ч≥тко заф≥ксувати те, в €ких одиниц€х виражаЇтьс€ кожна категор≥€, використовувана

в досл≥дженн≥.  ласиф≥катор можна упод≥бнити соц≥олог≥чн≥й анкет≥, де категор

≥њ анал≥зу в≥д≥грають роль запитанн€, а одиниц≥ анал≥зу Ц в≥дпов≥дей. ¬≥н Ї основним

методичним документом контент-анал≥зу, що визначаЇ зм≥ст вс≥х ≥нших ≥нструмент≥в

цього методу.

ѕротокол (бланк) контент-анал≥зу м≥стить: по-перше, дан≥ про документ (його

автора, час виданн€, обс€г тощо); по-друге, п≥дсумки його анал≥зу (к≥льк≥сть випадк≥в

вживанн€ в ньому певних одиниць анал≥зу ≥ наступн≥ зв≥дси висновки щодо категор≥й

анал≥зу). ѕротоколи заповнюютьс€, €к правило, у закодованому вигл€д≥, але не заради

збереженн€ таЇмниц≥ п≥дсумк≥в контент-анал≥зу, а виход€чи з бажанн€ на одному

лист≥ папера ум≥стити всю ≥нформац≥ю про документ, щоб зручн≥ше було з≥ставл€ти

один з одним п≥дсумки анал≥зу р≥зних документ≥в. якщо в досл≥дженн≥ зд≥йснюЇтьс€

контент-анал≥з невеликоњ к≥лькост≥ документ≥в, то можна об≥йтис€ без кодуванн€ ≥ заповнювати

ц≥ протоколи у в≥дкритому-зм≥стовному вигл€д≥.

–еЇстрац≥йна картка €вл€Ї собою кодувальну матрицю, у €к≥й в≥дзначаЇтьс€

к≥льк≥сть одиниць рахунку, що характеризуЇ одиниц≥ анал≥зу. ѕротокол контент-анал

≥зу кожного конкретного документа заповнюЇтьс€ на основ≥ п≥драхунку даних ус≥х

реЇстрац≥йних карток, що в≥днос€тьс€ до цього документа.

‘ормал≥зован≥сть контент-анал≥зу ≥ складн≥сть його ≥нструментар≥ю найчаст≥ше

в≥дштовхують починаючих соц≥олог≥в в≥д використанн€ даного методу. “им самим

вони зб≥днюють своЇ досл≥дженн€, знижують його евристичн≥сть. якщо цей метод

застосовуЇтьс€ вперше, то допускаютьс€ численн≥ помилки. ¬≥дзначимо прорахунки,

що найб≥льш часто зустр≥чаютьс€.

1. јнал≥з документ≥в випереджаЇ розробку досл≥дницькоњ програми.

2. јнал≥зуютьс€ документи, не позвТ€зан≥ з г≥потезами досл≥дженн€ (що мають

под≥бн≥сть з темою досл≥дженн€ лише за назвою).

3. Ќе перев≥рена д≥йсн≥сть документа.

4. Ќе уточнене його авторство.

5. Ќеповно враховане його призначенн€.

6.  атегор≥њ анал≥зу не визначен≥ до такого ступен€, €кий дозвол€Ї ч≥тко розр≥зн€ти

значенев≥ одиниц≥ тексту документа.

7.  атегор≥њ анал≥зу не субординарн≥ ≥ не приведен≥ у в≥дпов≥дн≥сть з тими деф≥н≥-

ц≥€ми й операц≥онал≥зуючими њх терм≥нами, що заф≥ксован≥ в програм≥ досл≥дженн€.

8.  атегор≥њ анал≥зу непор≥вн€нн≥ з≥ зм≥стом ≥ мовою тексту анал≥зованого документа.

9. ќдиниц≥ анал≥зу характеризують категор≥њ анал≥зу лише зовн≥, а не по сут≥, а

тому одиниц≥ анал≥зу не дозвол€ють ≥дентиф≥кувати зм≥ст документа в повн≥й в≥дпов

≥дност≥ з категор≥€ми анал≥зу.

ёр≥й ћ.‘. —оц≥олог≥€

10. јнал≥з документа ведетьс€ без попередньоњ п≥дготовки всього комплексу методичних

≥нструмент≥в.

11.  ласиф≥катор маЇ недол≥ки, складений з порушенн€м правил лог≥ки.

12. –еЇстратори (кодувальники) не отримали належноњ методичноњ п≥дготовки.

13. ≤нструкц≥€ з реЇстрац≥њ ≥ кодуванн€ недостатньо повна, складена досл≥дником,

що сам попередньо не апробував ≥нструментар≥й.

14.  одуванн€ не в≥дпов≥даЇ програм≥ математичноњ обробки даних досл≥дженн€.

15. –езультати контент-анал≥зу не переперев≥рен≥ ≥нформац≥Їю, з≥браноњ ≥ншими

методами.

—оц≥олог≥чне спостереженн€

—постереженн€ Ц загальнонауковий метод, широко використовуваний у природознавств

≥, а також у повс€кденному житт≥. …ого застосуванн€ в соц≥олог≥њ маЇ обмеженн€,

тому що далеко не вс≥ соц≥альн≥ €вища п≥ддаютьс€ безпосередньому в≥зуальному

≥ слуховому сприйн€ттю. јле коли соц≥олог маЇ справу з обТЇктами, €к≥ можна

спостер≥гати, тобто сприймати за допомогою зору ≥ слуху, в≥н зобовТ€заний робити

це. ¬икористовуючи приклад з вивченн€м страйку, скажемо, що це досл≥дженн€ неможливе

без спостереженн€ за повед≥нкою потенц≥йних страйкар≥в, њх л≥дер≥в ≥ протид

≥ючих ним кер≥вник≥в п≥дприЇмства. Ќе менш очевидно й ≥нше Ц спостереженн€

в цьому випадку (€к, до реч≥, ≥ у вс≥х ≥нших) повинно застосовуватис€ в комплекс≥ з

≥ншими методами збору ≥нформац≥њ.

ѕом≥тимо, що не ус€ке в≥зуальне ≥/чи слухове сприйн€тт€ досл≥джуваного

обТЇкта Ї спостереженн€м у науковому розум≥нн≥. ўоб перетворити його в науковий

метод, необх≥дно зд≥йснити такий р€д досл≥дницьких процедур:

1. ¬ичленувати в програм≥ досл≥дженн€ т≥ завданн€ ≥ г≥потези, що будуть зважуватис€

й улаштовуватис€ даними спостереженн€.

2. ¬изначити в загальн≥й програм≥ досл≥дженн€ чи спец≥альн≥й програм≥ спостереженн€:

Х обТЇкт спостереженн€ (весь колектив п≥дприЇмства, окрема група його, л≥дери

страйкового руху чи щось ≥нше);

Х предмет спостереженн€, тобто сукупн≥сть ц≥кавл€чих спостер≥гача властивостей

(ознак) обТЇкта (фактор≥в його повед≥нки);

Х категор≥њ спостереженн€, тобто конкретн≥ ознаки згаданоњ сукупност≥, що одночасно

в≥дпов≥дають таким вимогам:

Х вони особливо значим≥ дл€ вир≥шенн€ визначених у загальн≥й програм≥ досл≥-

дженн€ завдань ≥ г≥потез;

Х виражають т≥ операц≥онал≥стськ≥ пон€тт€, що визначен≥ в програм≥;

Х мають к≥льк≥сний характер, тобто можуть бути зам≥р€н≥;

Х ситуац≥њ, що спостер≥гаютьс€, тобто т≥, при €ких можуть про€витис€ категор≥њ

спостереженн€;

Х умови спостереженн€, тобто т≥ вимоги до ситуац≥њ, при на€вност≥ €ких спостереженн€

робити можна (чи не можна);

Х одиниц≥ спостереженн€, тобто т≥ акти повед≥нки, що спостер≥гаютьс€, в €ких

ви€вл€ютьс€ категор≥њ спостереженн€ в оговорених ситуац≥€х за певних умов.

3. ѕ≥дготувати ≥нструментар≥й спостереженн€, тобто:

–озд≥л V.  ≥льк≥сн≥ методи збору соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ

Х щоденник спостереженн€, де будуть ф≥ксуватис€ його результати в закодован≥й

чи загальнозрозум≥л≥й форм≥, а також д≥њ спостер≥гача ≥ реакц≥њ, що спостер≥гаютьс€;

Х картки дл€ реЇстрац≥њ одиниць спостереженн€ в строго формал≥зованому ≥ закодованому

вигл€д≥ (цих карток повинне бути р≥вно ст≥льки, ск≥льки одиниць спостереженн€);

Х протокол спостереженн€ Ц методичний документ, що узагальнюЇ дан≥ вс≥х карток

≥ м≥стить, €к м≥н≥мум, три оц≥ночн≥ показники;

Х коеф≥ц≥Їнт ст≥йкост≥ спостереженн€ ( ——), що характеризуЇ зб≥г результат

≥в, отриманих тим самим спостер≥гачем у р≥зний час;

Х коеф≥ц≥Їнт згоди спостер≥гач≥в ( —Ќ), що показуЇ ступ≥нь зб≥гу даних, отриманих

одночасно р≥зними спостер≥гачами в р≥зний час;

Х класиф≥катор контент-анал≥зу щоденникових ≥ протокольних запис≥в;

Х ауд≥ов≥зуальн≥ техн≥чн≥ засоби ф≥ксац≥њ одиниць спостереженн€;

Х програму обробки даних спостереженн€.

4. ѕроп≥лотувати (апробувати) ≥нструментар≥й, внести в нього, у раз≥ потреби,

належн≥ корективи, розмножити його в необх≥дн≥й к≥лькост≥ екземпл€р≥в.

5. —класти план ≥/чи с≥тковий граф≥к виконанн€ спостереженн€ (хто, де, коли його

проводить).

6. –озробити ≥нструкц≥ю спостер≥гачам, провести њх навчанн€ й ≥нструктаж.

7. «д≥йснити комплекс операц≥й безпосереднього спостереженн€ в повн≥й в≥дпов

≥дност≥ з зазначеними вимогами ≥ рекомендац≥€ми.

—постереженн€ маЇ низку переваг у пор≥вн€нн≥ з ≥ншими соц≥олог≥чними методами.

√оловн≥ з них Ц безпосередн≥й звТ€зок досл≥дника з обТЇктом його вивченн€,

в≥дсутн≥сть ланок, що опосередковують, оперативн≥сть отриманн€ ≥нформац≥њ. ÷≥ досто

њнства, однак, не виключають р€д недол≥к≥в. —постер≥гач в≥льно чи мимовол≥ вплива

Ї на досл≥джуваний процес, вносить у нього щось таке, що не притаманне його природ

≥. ќперативн≥сть же обертаЇтьс€ локальн≥стю, обмежен≥стю досл≥джуваноњ ситуац≥њ,

нездатн≥стю охопити сукупн≥сть вс≥х ознак п≥знаваного €вища. ≤накше кажучи, цей

метод дуже субТЇктивний, особист≥сн≥ €кост≥ спостер≥гача неминуче позначаютьс€ на

його результатах. “ому, по-перше, останн≥ п≥дл€гають обовТ€зковому повторному огл€ду

≥ншими методами, по-друге, до повед≥нки спостер≥гач≥в предТ€вл€ютьс€ особлив

≥ вимоги.

’арактер цих вимог залежить, насамперед, в≥д того, €ку р≥зновидн≥сть спостереженн€

вони зд≥йснюють. –озр≥зн€ють:

Х невключеневключене спостереженн€, п≥дрозд≥л€ючи останнЇ на сховане (≥нкогн

≥то) ≥ в≥дкрите;

Х лабораторне, польове ≥ лабораторно-польове спостереженн€;

Х стандартизоване ≥ нестандартизоване спостереженн€;

Х систематичн≥, еп≥зодичн≥ ≥ випадков≥ спостереженн€.

Ќевключеним називають спостереженн€, призначене дл€ ф≥ксац≥њ акт≥в традиц

≥йноњ (звичайноњ, звичноњ) ≥ в≥дкритоњ (неприхованоњ в≥д ≥нших) повед≥нки. «д≥йснюючи

його, спостер≥гач зобовТ€заний знаходитис€ поза досл≥джуваним обТЇктом,

сприймати цей обТЇкт ≥з боку, н≥€ким чином не втручаючись в природний переб≥г

под≥й, зокрема, не ставити спостер≥гачу жодних запитань. ≤деальний спостер≥гач

невключеного спостереженн€ намагаЇтьс€ бути невидимим. ќск≥льки цей ≥деал недос€жний,

спостер≥гачу сл≥д поводитис€ так, щоб на нього звертали €кнайменше уваги,

аби зменшити перешкоди, внесен≥ ним у €вище, що спостер≥гаЇтьс€. …ому протипо214

ёр≥й ћ.‘. —оц≥олог≥€

казаний €скравий (пом≥тний) од€г, екстравагантн≥сть повед≥нки, зайва демонстрац≥€

своЇњ зац≥кавленост≥ досл≥джуваними под≥€ми. ¬≥н повинен мати ст≥йку псих≥ку, флегматичний

темперамент, здатн≥сть збер≥гати самовладанн€ при р≥зких зм≥нах ситуац≥њ,

терп≥нн€ ≥ ст≥йк≥сть у збереженн≥ своЇњ позиц≥њ стороннього спостер≥гача.

¬ключене спостереженн€ зветьс€ так тому, що спостер≥гач навмисно включаЇтьс€

(упроваджуЇтьс€) у досл≥джуваний обТЇкт, бере участь у процесах, що в≥дбуваютьс€

в ньому. ¬≥дкритому вар≥анту включеного спостереженн€ властиво те, що спостережуван

≥ знають про факт перебуванн€ серед них досл≥дника ≥ мають у€вленн€ про

мету його д≥€льност≥. “акому спостер≥гачу буде потр≥бне ум≥нн€ швидко й ефективно

налагоджувати контакти з незнайомими людьми, товариськ≥сть, доброзичлив≥сть, тактовн

≥сть, стриман≥сть ≥ толерантн≥сть (терпим≥сть до ≥нших людей).

¬ключене спостереженн€, що проводитьс€ ≥нкогн≥то (сховано), коли спостережуван

≥ не знають про спостер≥гача, думають, що в≥н Ц один з них, ≥нод≥ ототожнюЇтьс€

з науковим шпигунством. “ут спостер≥гачу знадобл€тьс€ не т≥льки згадан≥ €кост≥,

але й артистизм, ум≥нн€ реагувати одночасно на багато сигнал≥в (максимально можливо

одночасно заф≥ксувати девТ€ть параметр≥в), швидко систематизувати ≥ надовго

(точн≥ше до моменту заповненн€ в≥дпов≥дноњ методичноњ документац≥њ) запамТ€тати

њх, здатн≥сть не збитис€ з досл≥дницькоњ позиц≥њ п≥д впливом р≥зноман≥тних обставин,

збер≥гати нейтрал≥тет при конфл≥ктах м≥ж спостережуваними ≥ багато ≥нших €костей,

близьких до €костей розв≥дника.

¬ключене спостереженн€, однак, принципово в≥дм≥нне в≥д шпигунства в звичайному

розум≥нн≥. …ого ц≥ль Ц не шкода, а користь дл€ тих, хто спостер≥гаЇтьс€, використовуван

≥ в ньому прийоми отриманн€ ≥нформац≥њ повинн≥ в≥дпов≥дати нормативам

науковоњ етики. ÷е означаЇ, що досл≥дник-спостер≥гач ф≥ксуЇ лише т≥ акти повед

≥нки (под≥њ), на реЇстрац≥ю €ких нац≥люЇ досл≥дницька програма. ¬≥н не маЇ права

розголошувати отриману ≥нформац≥ю, використовувати њњ не дл€ наукових, а €кихнебудь

≥нших ц≥лей. ≤ нарешт≥, досл≥дник несе в≥дпов≥дальн≥сть не т≥льки за €к≥сть

з≥браноњ й обробленоњ ним ≥нформац≥њ, але й за вс≥ насл≥дки свого втручанн€ в досл≥джуван

≥ соц≥альн≥ €вища.

—пециф≥чн≥ вимоги до профес≥йних знань ≥ ум≥нь, а також особист≥сних €костей

соц≥олога предТ€вл€ють ≥ ≥нш≥ р≥зновиди спостереженн€. ” лабораторних спостереженн€х,

проведених у штучно створених умовах, п≥двищуЇтьс€ значим≥сть ум≥нн€

досл≥дника регулювати ц≥ умови ≥ контролювати њх вплив на тих, хто спостер≥гаЇтьс€,

а також таких рис, €к принципов≥сть ≥ акуратн≥сть, техн≥чна грамотн≥сть (у звТ€зку з

використанн€м ауд≥ов≥зуальних засоб≥в спостереженн€). ” польових спостереженн€х,

зд≥йснюваних у звичайному соц≥альному житт≥ ≥ €к≥ дають б≥льш обТЇктивну ≥нформац

≥ю, особливу роль в≥д≥грають знанн€ зм≥ст≥в невербальних реакц≥й людей (посм

≥шок, жест≥в), оперативна памТ€ть, анал≥тичн≥сть мисленн€ спостер≥гача, його

здатн≥сть в≥дмежовувати одну в≥д одноњ окрем≥ ознаки досл≥джуваного обТЇкта, розпод

≥л€ти свою увагу на вс≥ ц≥ ознаки ≥ переключати його на один ≥з них.

—тандартизоване спостереженн€, €кому властив≥ ч≥тко формал≥зован≥ процедури

й ≥нструменти, припускаЇ п≥двищену здатн≥сть спостер≥гача до зосередженн€ уваги

на подробиц€х ≥ самоконтрол≥, а також пунктуальност≥, ретельност≥ ≥ педантизму.

Ќестандартизоване спостереженн€, коли заздалег≥дь не визначена велика частина елемент

≥в, що п≥дл€гають реЇстрац≥њ, вимагаЇ багато в чому протилежного Ц сол≥дноњ теоретично

њ п≥дготовки в галуз≥ соц≥олог≥њ, психолог≥њ, соц≥альн≥й психолог≥њ ≥ конфл≥ктолог

≥њ, ум≥нн€ з однаковою увагою стежити, €к м≥н≥мум, за 5-7 параметрами ситуа215

–озд≥л V.  ≥льк≥сн≥ методи збору соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ

ц≥њ, здатност≥ швидко переключати увагу, не зациклюючись лише на €кому-небудь одному

про€в≥ категор≥њ спостереженн€.

¬ипадков≥, не передбачен≥ досл≥дницькою програмою, спостереженн€, при €ких

одиниц≥ спостереженн€ жорстко не регламентован≥, можуть стати евристично ц≥нними

лише за умови розвиненост≥ теоретичного мисленн€, науковоњ у€ви й ≥нтуњц≥њ соц

≥олога. јле ц≥ €кост≥ необовТ€зков≥ в систематичному спостереженн≥, нац≥леному на

регул€рну ф≥ксац≥ю (за граф≥ком ≥ в ч≥тко регламентованих методичних документах)

одиниць спостереженн€, визначених не самим спостер≥гачем, а науковим кер≥вником

досл≥дженн€.

як бачимо, досл≥дники-спостер≥гач≥ в р≥зних випадках виконують принципово

в≥дм≥нн≥ функц≥њ Ц у д≥апазон≥ в≥д простоњ техн≥чноњ реЇстрац≥њ до ≥стинно науковоњ

творчост≥. ”сп≥шн≥сть використанн€ методу, що характеризуЇтьс€, багато в чому залежить

в≥д того, наск≥льки профес≥йн≥ й особист≥сн≥ €кост≥ в≥дпов≥дають специф≥ц≥ та

типу спостереженн€. “ому п≥дбор, п≥дготовка й ≥нструктуванн€ спостер≥гач≥в Ц дуже

в≥дпов≥дальний етап реал≥зац≥њ даного методу.

«авершимо опис соц≥олог≥чного спостереженн€ перел≥ком поширених прорахунк

≥в у його застосуванн≥.

1. ѕрограма спостереженн€ недостатньо продумана, неч≥тко визначен≥ категор≥њ

спостереженн€, у силу чого в одну категор≥ю потрапл€ють р≥зн≥ класи ознак.

2.  атегор≥њ спостереженн€ не мають орган≥чного звТ€зку з г≥потезою(ами) досл

≥дженн€.

3.  атегор≥њ спостереженн€ мають т≥льки описовий чи т≥льки оц≥ночний характер.

4. ƒо числа одиниць спостереженн€ не включен≥ значим≥ властивост≥ ситуац≥њ,

що спостер≥гаЇтьс€.

5. ”мови спостереженн€ сформульован≥ аморфно, що визначаЇ труднощ≥ реЇстрац

≥њ одиниць спостереженн€.

6. ћасов≥ спостереженн€ почат≥ ран≥ше н≥ж готовий весь ≥нструментар≥й.

7. ≤нструментар≥й не отримав належноњ апробац≥њ.

8. Ќе врахована специф≥ка наукового призначенн€ використовуваного р≥зновиду

спостереженн€.

9. ѕрофес≥йна п≥дготовка й особист≥сн≥ €кост≥ спостер≥гача не в≥дпов≥дають тому

набору функц≥й, що њм реально доведетьс€ виконувати.

10. ¬≥дсутн≥й класиф≥катор контент-анал≥зу щоденник≥в спостер≥гач≥в.

11.  одуванн€ карток спостереженн€ не в≥дпов≥даЇ програм≥ обробки даних.

12. «аписана за допомогою техн≥чних засоб≥в ≥нформац≥€ не сп≥вв≥днесена з даними

спостереженн€, отриманими ≥ншими способами.

13. ѕ≥дсумковий протокол спостереженн€ не включаЇ вс≥Їњ отриманоњ ≥нформац≥њ.

14. Ќе п≥драхован≥ коеф≥ц≥Їнти ст≥йкост≥ спостереженн€ ( ——), згода спостер≥-

гач≥в ( «—) ≥ над≥йност≥ спостереженн€ ( Ќ—).

15. –езультати спостереженн€ не перев≥рен≥ ≥ншими методами.

—оц≥олог≥чний експеримент

ƒаний метод найб≥льш ефективний дл€ перев≥рки по€снювальних г≥потез. ¬≥н

дозвол€Ї установити на€вн≥сть чи в≥дсутн≥сть впливу визначеного фактора (њх де€коњ

сукупност≥) на досл≥джуваний обТЇкт, тобто знайти причинно-насл≥дков≥ звТ€зки.

ёр≥й ћ.‘. —оц≥олог≥€

—оц≥олог≥чний експеримент може проводитис€ в р≥зних формах. –озр≥зн€ють у€вн≥

≥ натурн≥ експерименти, розд≥л€ючи останн≥ на лабораторн≥ ≥ польов≥. ”€вним експериментом

називають спец≥альну технолог≥ю ≥нтерпретац≥њ отриманоњ ≥нформац≥њ про досл

≥джуваний обТЇкт, що виключаЇ втручанн€ досл≥дника в процеси, €к≥ в≥дбуваютьс€ в

обТЇкт≥.

ћи розгл€немо натурний польовий експеримент, що в≥д≥граЇ роль не т≥льки методу

збору ≥нформац≥њ, але й особливоњ соц≥альноњ технолог≥њ, способу св≥домого регулюванн€

соц≥альних процес≥в. ѕроведенн€ таких експеримент≥в вимагаЇ в≥д досл≥дник≥в

великоњ обережност≥ ≥ п≥двищеноњ в≥дпов≥дальност≥. ѕомилки в њх орган≥зац≥њ ≥ реал≥-

зац≥њ не т≥льки знижують €к≥сть соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ, але ≥ шк≥длив≥ дл€ практики

соц≥ального житт€, а ≥нод≥ згубн≥ дл€ тих соц≥альних систем, природне функц≥онуванн€

€ких порушено непродуманим втручанн€м експериментатора. –обити експеримент

потр≥бно не завжди, коли хочетьс€, а лише тод≥, коли Ї впевнен≥сть, що його

позитивний ефект перевищить негативний, коли в≥н ретельно спланований ≥ до подробиць

продуманий. ” б≥льшост≥ випадк≥в до нього не можна приступати без отриманн€

згоди тих людей, на €ких в≥н безпосередньо вплине.

” методолог≥чному в≥дношенн≥ соц≥олог≥чний експеримент базуЇтьс€ на концепц

≥њ соц≥ального детерм≥н≥зму. ¬≥дпов≥дно до нењ соц≥олог, вз€вши на озброЇнн€

даний метод, повинен, насамперед, вид≥лити значим≥ детерм≥нуюч≥ ≥ детерм≥нован≥

фактори досл≥джуваного €вища. ÷≥ фактори (њх називають перем≥нними) €вл€ють

собою категор≥њ експериментального анал≥зу, а тому повинн≥ бути системно представлен

≥ (прооперац≥онал≥зован≥) у досл≥дницьк≥й програм≥.

” систем≥ перем≥нних виокремлюЇтьс€ експериментальний фактор, що ≥накше познача

Їтьс€ незалежною перем≥нною. ¬≥н характеризуЇтьс€ трьома ознаками.

ѕо-перше, експериментальний фактор визначаЇтьс€ соц≥ологом не мимовол≥, а

в повн≥й в≥дпов≥дност≥ з досл≥дницькою програмою, зокрема, г≥потезою, що виноситьс€

на експериментальну перев≥рку.

ѕо-друге, незалежна перем≥нна повинна бути керованою експериментатором

(т≥льки в≥д нього повинн≥ залежати напр€м ≥ ≥нтенсивн≥сть д≥њ ц≥Їњ перем≥нноњ).

ѕо-третЇ, напр€м ≥ ≥нтенсивн≥сть њњ д≥њ повинн≥ п≥ддаватис€ контролю експериментатора

≥ соц≥олог≥чних вим≥р≥в.

ѕор€д з експериментальним фактором (незалежноњ перем≥нноњ) визначаютьс€

залежна(н≥) перем≥нна(≥), тобто фактори, що приблизно (г≥потетично) будуть зм≥нюватис€

п≥д впливом незалежноњ перем≥нноњ.

¬становленн€ звТ€зку м≥ж незалежною ≥ залежними перем≥нними входить у предмет

будь-€кого соц≥олог≥чного експерименту, нав≥ть прим≥тивного. ≈ксперимент

б≥льш досконалого характеру включаЇ у св≥й предмет, кр≥м сказаного, вивченн€

звТ€зк≥в м≥ж системою перем≥нних, з одного боку, ≥ не в≥дбитими в ц≥й систем≥ властивост€ми

п≥знаваного обТЇкта Ц з ≥ншоњ.

ќбТЇктом соц≥олог≥чного експерименту може бути окрема особист≥сть, кожна (€к

у к≥льк≥сному, так ≥ в €к≥сному в≥дношенн≥) група людей, соц≥альний ≥нститут, усе

сусп≥льство. ѕриродно, що обТЇкт конкретного експерименту повинен в≥дпов≥дати

обТЇкту того досл≥дженн€, частиною €кого цей експеримент виступаЇ. ќбТЇкт експерименту

конкретизуЇтьс€ пон€тт€ми Ђекспериментальна групаїЂконтрольна групаї.

” першому випадку маЇтьс€ на уваз≥ та група, на €ку безпосередньо впливають незалежною

перем≥нною (експериментальним фактором). ¬ другому Ц аналог≥чна експериментальн

≥й (за визначеними досл≥дником параметрами) група, що не перено217

–озд≥л V.  ≥льк≥сн≥ методи збору соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ

сить вплив≥в експериментального фактора. «≥ставленн€ характеристик цих двох груп до

≥ п≥сл€ експерименту дозвол€Ї глибше оц≥нити насл≥дки експериментального чинника ≥

забезпечуЇ чистоту експерименту, тому що створюЇ можлив≥сть дл€ ви€вленн€ д≥Ївост≥

фактор≥в, випадкових дл€ даного експерименту.

ќсмислюючи експериментальний метод, важливо врахувати, що конкретн≥ визначенн€

його обТЇкта, предмета, категор≥й анал≥зу (системи перем≥нних), експериментально

њ ситуац≥њ (м≥сц€, часу й ≥нших умов експерименту) залежать в≥д зм≥сту загально

њ досл≥дницькоњ програми. якщо експеримент в≥д≥граЇ роль додаткового методу

в досл≥дженн≥ (а основним, скаж≥мо, виступаЇ анкетуванн€), то пор€д ≥з загальною

програмою досл≥дженн€ розробл€Їтьс€ спец≥альна програма експерименту. ѕри цьому

останн€ виходить з першоњ, конкретизуючи ус≥ компоненти њњ теоретико-методолог

≥чноњ частини. якщо ж експеримент використовуЇтьс€ €к Їдиний метод, що буваЇ

вкрай р≥дко, то його програма зб≥гаЇтьс€ з загальною програмою досл≥дженн€. „аст

≥ше зустр≥чаЇтьс€ трет≥й вар≥ант, коли експеримент застосовуЇтьс€ €к один з основних

метод≥в (у сполученн≥ або з≥ спостереженн€м, або €ким-небудь опитуванн€м). ”

такому випадку, €к правило, спец≥альноњ програми експерименту не робл€ть. «ам≥сть

нењ в загальн≥й досл≥дницьк≥й програм≥ особливо вид≥л€Їтьс€ та (т≥) г≥потеза(и), €ка(≥)

буде перев≥р€тис€ експериментальним шл€хом, ≥ описуютьс€ процедури њњ перев≥рки

(система перем≥нних, експериментальний фактор, ситуац≥€ (умови) експерименту, експериментальна

≥ контрольна групи, ≥нструментар≥й експерименту).

як≥сть експериментального методу багато в чому залежить в≥д контрольних процедур,

ч≥ткост≥ реЇстрац≥њ перем≥нних ≥ њх стан≥в, а також п≥дтримки заданих умов експерименту.

«в≥дси випливаЇ п≥двищена вимоглив≥сть до ≥нструмент≥в його орган≥-

зац≥њ, проведенн€ й обробки отриманих даних.

ƒе€к≥ соц≥ологи, знаючи про те, що в ≥нструментар≥й експерименту вход€ть протокол,

щоденник ≥ картка спостереженн€, не бачать його в≥дм≥нностей в≥д ≥нструмент≥в

спостереженн€. ” цьому звТ€зку потр≥бно в≥дзначити: по-перше, можлив≥сть включенн€

в ≥нструментар≥й експерименту багатьох ≥нших методичних документ≥в: анкет,

≥нтервТю, тест≥в тощо; по-друге, суто формальна под≥бн≥сть ≥ принципова в≥дм≥нн≥сть

ц≥льових настанов ≥ реального зм≥сту, що однаково називаютьс€, ≥нструмент≥в р≥зних

метод≥в емп≥ричноњ соц≥олог≥њ.

¬≥дм≥нною рисою вс≥х ≥нструмент≥в експериментального методу, зокрема

≥нструкц≥њ спостер≥гачам, Ї њх дом≥нуюча ор≥Їнтован≥сть на проблему забезпеченн€ чистоти

експерименту. ќсновн≥ труднощ≥ розробки документ≥в даного методу пол€гають

в складност≥, часом неможливост≥ п≥лотажу. ” звТ€зку з цим зростаЇ значим≥сть њх

апробац≥њ ≥ншими способами (консультац≥њ колег, запозиченн€ њх досв≥ду, мозкова

атака, фокус-групове обговоренн€ тощо).

√оловним результативним документом методу, що характеризуЇтьс€, тут виступа

Ї протокол експерименту, в €кому повинн≥ бути в≥дбит≥, €к м≥н≥мум, так≥ позиц≥њ:

1. Ќайменуванн€ теми експерименту.

2. “очний час ≥ м≥сце його проведенн€.

3. „≥тке формулюванн€ г≥потези, що перев≥р€Їтьс€.

4. «м≥ст експериментального фактора (незалежноњ перем≥нноњ).

5. ’арактеристика залежних перем≥нних ≥ њх ≥ндикатор≥в.

6. —утн≥сний опис експериментальноњ групи.

7. ’арактеристика контрольноњ групи ≥ принцип≥в њњ добору.

ёр≥й ћ.‘. —оц≥олог≥€

8. ќпис експериментальноњ ситуац≥њ.

9. ’арактеристика умов експерименту.

10. ѕереб≥г експерименту, тобто обстановка:

Х до введенн€ експериментального фактора,

Х у процес≥ його введенн€,

Х п≥сл€ його введенн€,

Х п≥сл€ зак≥нченн€ експерименту.

11. ќц≥нка чистоти експерименту ≥ використаного ≥нструментар≥ю.

12. ¬исновок про в≥рог≥дн≥сть г≥потези.

13. ≤нш≥ висновки.

14. ƒан≥ про укладач≥в протоколу ≥ ступ≥нь њхньоњ згоди.

15. ƒата п≥дписанн€ протоколу.

ќск≥льки експериментальний метод складн≥ший в≥д ≥нших, у його застосуванн≥

допускаЇтьс€ багато помилок. Ќазвемо де€к≥ з них:

1. ≈ксперимент зд≥йснюЇтьс€ дл€ отриманн€ ≥нформац≥њ, €ка може бути отримана,

≥ншими, б≥льш простими способами.

2. «а експеримент видаЇтьс€ включене чи стандартизоване невключене спостереженн€.

3. ЌемаЇ орган≥чного звТ€зку проведеного експерименту з метою, завданн€ми ≥

г≥потезами досл≥дженн€.

4. ƒопущена двозначн≥сть чи ≥нша ≥стотна значима неточн≥сть у формулюванн≥

г≥потези, винесеноњ на експериментальну перев≥рку.

5. Ќеправильно побудована теоретична система перем≥нних, переплутан≥ причини

≥ насл≥дки.

6. ≈кспериментальний фактор (незалежна перем≥нна) обраний дов≥льно, без обл

≥ку того, що в≥н повинен в≥д≥гравати роль детерм≥нанти ≥ п≥ддаватис€ управл≥нню з

боку досл≥дника.

7. Ќезалежна ≥ залежн≥ перем≥нн≥ не знайшли адекватного вираженн€ в емп≥ричних

≥ндикаторах.

8. Ќедооц≥нено вплив на залежн≥ перем≥нн≥ фактор≥в, що не вход€ть у незалежну

перем≥нну.

9. ≈кспериментальна ситуац≥€ ч≥тко не визначена, у силу чого експеримент проводитьс€

з порушенн€м його умов.

10. —убТЇктивн≥ оц≥нки експериментальноњ ситуац≥њ переважають над обТЇктивними

характеристиками.

11. ” ход≥ експерименту зТ€сувалис€ так≥ важлив≥ властивост≥ експериментальноњ

групи, що не були в≥дом≥ до його початку.

12.  онтрольна група не €вл€Ї собою аналога експериментальноњ групи за ≥стотними

дл€ досл≥дженн€ параметрами.

13.  онтроль за переб≥гом експерименту був ослаблений ≥/чи не ефективний.

14. ≤нструментар≥й експерименту нац≥лений лише на ф≥ксац≥ю визначених даних

(за типом ≥нструмента спостереженн€), а не на дотриманн€ чистоти експерименту.

15. ¬икористан≥ при анал≥з≥ отриманоњ ≥нформац≥њ статистичн≥ методи не в≥дпов

≥дають природ≥ причинно-насл≥дкових звТ€зк≥в.

16. ¬исновки експериментатор≥в прилаштовуютьс€ (п≥дган€ютьс€) п≥д г≥потезу

без достатн≥х на те п≥дстав.

17. ≈ксперимент проводитьс€ над людьми, що не бажають цього ≥ пручаютьс€ йому.

–озд≥л V.  ≥льк≥сн≥ методи збору соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ

18. ѕрактичним п≥дсумком експерименту стало не вир≥шенн€ соц≥альноњ проблеми,

а зб≥льшенн€ њњ нерозвТ€заност≥.

ќпитувальн≥ методи

ќпитуванн€ провод€тьс€ соц≥ологами наст≥льки часто, що дехто оц≥нюЇ њх €к головний

≥ ледь чи не Їдиний метод емп≥ричноњ соц≥олог≥њ. “ака оц≥нка помилкова, €к

м≥н≥мум, у двох моментах. ѕо-перше, в арсенал≥ соц≥олог≥њ Ї безл≥ч неопитувальних

метод≥в, про €к≥ йшлос€. ѕо-друге, цей спос≥б не Ї т≥льки соц≥олог≥чним. ќстанн≥м

часом в≥н широко використовуЇтьс€ в пол≥толог≥чних, журнал≥стських, економ≥чних,

демограф≥чних, культуролог≥чних, психолог≥чних, правознавчих ≥ ≥нших соц≥альних

досл≥дженн€х.

ќсновне призначенн€ соц≥олог≥чних опитувань Ц отриманн€ ≥нформац≥њ про думки

людей, њх мотиви ≥ оц≥нки соц≥альних €вищ, про феномени ≥ стани сусп≥льноњ, групово

њ й ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥. ќск≥льки ц≥ думки, мотиви ≥ феномени виступають

властивост€ми досл≥джуваних соц≥олог≥Їю обТЇкт≥в, то опитуванн€ дають про них

необх≥дну ≥нформац≥ю. «начущ≥сть опитувань зростаЇ, €кщо про досл≥джуване €вище

немаЇ достатньоњ документальноњ ≥нформац≥њ, €кщо воно не доступне безпосередньому

спостереженню чи не п≥ддаЇтьс€ експерименту. ” таких ситуац≥€х опитуванн€

може стати головним методом збору ≥нформац≥њ, але доповнюване обовТ€зково ≥ншими

досл≥дницькими методиками.

Ќа жаль, у в≥тчизн€н≥й соц≥олог≥њ нер≥дко зустр≥чаютьс€ спроби використовувати

опитуванн€ €к головний метод отриманн€ емп≥ричних даних тод≥, коли досл≥джуване

€вище краще вивчати ≥ншими способами. “ак≥ спроби по€снюютьс€ тим, що

починаючим досл≥дникам опитувальн≥ методи здаютьс€ найб≥льш легкими ≥ зручними,

€к≥ можна застосувати у вс≥х випадках. ÷ей невинний самообман профануЇ соц

≥олог≥ю €к науку.

Ќе сл≥д думати, що досл≥дницьк≥ можливост≥ опитувань безмежн≥. ƒан≥, отриман≥

опитувальними методами, виражають субТЇктивн≥ думки опитаних (респондент≥в).

ѓх потр≥бно з≥ставл€ти з ≥нформац≥Їю обТЇктивного характеру, €ку необх≥дно виробл€ти

≥ншими способами. Ќайб≥льший досл≥дницький ефект опитуванн€ дають лише

в сполученн≥ або з контент-анал≥зом, або з≥ спостереженн€м, або з експериментом,

або з ≥ншими методами.

ќпитувальн≥ методи дуже р≥зноман≥тн≥. ѕор€д ≥з загальнов≥домим анкетуванн€м,

вони виражаютьс€ у вигл€д≥ ≥нтервТюванн€, поштових, телефонних, пресових, факсових,

експертних ≥ ≥нших опитувань.  ожне з р≥зновид≥в опитувань маЇ свою специф

≥ку, про €ку буде сказано нижче. «араз охарактеризуЇмо њх загальн≥ принципи.

Ѕудь-€ке соц≥олог≥чне опитуванн€ не можна проводити доти, поки не стане зрозум

≥ло, нав≥що ≥ €к це потр≥бно робити. ≤накше кажучи, проведенню опитуванн€ повинна

передувати розробка досл≥дницькоњ програми, ч≥тке визначенн€ ц≥лей, завдань,

пон€ть (категор≥й анал≥зу), г≥потез, обТЇкта ≥ предмета, а також виб≥рки й ≥нструментар

≥ю досл≥дженн€.

 ожне опитуванн€ припускаЇ упор€дкований наб≥р питань (опитувальний лист),

€кий слугуЇ дос€гненню мети досл≥дженн€, вир≥шенню його завдань, доказу ≥ спростуванню

його г≥потез. ‘ормулюванн€ питань повинн≥ ретельно продумуватис€ в багатьох

в≥дносинах, але, насамперед, €к спос≥б ф≥ксац≥њ категор≥й анал≥зу.

ёр≥й ћ.‘. —оц≥олог≥€

—оц≥олог≥чне опитуванн€ втрачаЇ велику частину свого зм≥сту, €кщо в≥дпов≥д≥ респондент

≥в не анал≥зуютьс€ в площин≥ њхньоњ соц≥альноњ ≥ демограф≥чноњ характеристик.

“ому воно припускаЇ обовТ€зкове заповненн€ так званого Ђпаспортаї, куди внос€тьс€ т≥

дан≥ про кожного респондента, необх≥дн≥сть €ких диктуЇтьс€ знов-таки досл≥дницькою

програмою.

Ѕудь-€ке опитуванн€ Ц специф≥чний акт комун≥кац≥њ м≥ж ≥нтервТюером (особою,

що його проводить) ≥ респондентом (опитуваним). “ому воно маЇ проводитис€ з дотриманн€м

таких правил:

1. –еспондент знаЇ, хто ≥ нав≥що його опитуЇ.

2. –еспондент зац≥кавлений в опитуванн≥.

3. –еспондент не зац≥кавлений у видач≥ помилковоњ ≥нформац≥њ (говорить, що

думаЇ насправд≥).

4. –еспондент однозначно розум≥Ї зм≥ст кожного питанн€.

5. ѕитанн€ маЇ один зм≥ст, не м≥стить у соб≥ к≥лькох запитань.

6. ”с≥ питанн€ ставл€тьс€ таким чином, щоб на них можна було дати обірунтовану

≥ точну в≥дпов≥дь.

7. ѕитанн€ сформульован≥ без порушенн€ лексичних ≥ граматичних норматив≥в.

8. ‘ормулюванн€ питанн€ в≥дпов≥дають р≥вню культури респондента.

9. ∆одне з питань не маЇ образливого дл€ респондента зм≥сту, не принижуЇ його

достоњнства.

10. »нтревТюер поводитьс€ нейтрально, не демонструЇ своЇ ставленн€ н≥ до поставленого

запитанн€, н≥ до в≥дпов≥д≥ на нього.

11. ≤нтервТюер пропонуЇ респонденту так≥ вар≥анти в≥дпов≥д≥, кожне з €ких прийн€тне

однаковою м≥рою.

12.  ≥льк≥сть запитань сп≥вв≥дноситьс€ з≥ здоровим глуздом, не спричинюЇ зайвого

≥нтелектуального ≥ психолог≥чного перевантаженн€ респондента, не перевтомлю

Ї його.

13. ”с€ система питань ≥ в≥дпов≥дей достатн€ дл€ отриманн€ того обс€гу ≥нформац

≥њ, що необх≥дна дл€ вир≥шенн€ досл≥дницьких завдань.

«агальн≥ правила соц≥олог≥чних опитувань по-р≥зному модиф≥куютьс€ в њх конкретних

р≥зновидах.

јнкетуванн€

јнкетуванн€ Ц письмова форма опитуванн€, €ка зд≥йснюЇтьс€, €к правило, заочно,

тобто без пр€мого ≥ безпосереднього контакту ≥нтервТюера з респондентом. ¬оно доц≥льне

в двох випадках: а) коли потр≥бно запитати велике число респондент≥в за в≥дносно

короткий час, б) респонденти повинн≥ ретельно подумати над своњми в≥дпов≥д€ми, маючи

перед очима надрукуван≥ запитанн€. «астосуванн€ анкетуванн€ дл€ опитуванн€ численно

њ групи респондент≥в, особливо з питань, €к≥ не потребуюють глибоких м≥ркувань,

не виправдано. ” так≥й ситуац≥њ доц≥льн≥ше поговорити з респондентом в≥ч-на-в≥ч.

јнкетуванн€ р≥дко буваЇ загальним (охоплюючим ус≥х член≥в досл≥джуваноњ

сп≥льност≥), набагато част≥ше воно маЇ виб≥рковий характер. “ому в≥рог≥дн≥сть ≥

над≥йн≥сть отриманоњ анкетуванн€м ≥нформац≥њ залежить, насамперед, в≥д репрезентативност

≥ виб≥рки.

ќсновним (але не Їдиним) ≥нструментом цього методу Ї анкета, що складаЇтьс€

не т≥льки з опитувального листа ≥ Ђпаспортаї, але ≥ з преамбульно-≥нструктивного

–озд≥л V.  ≥льк≥сн≥ методи збору соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ

розд≥лу. «начим≥сть останнього не можна недооц≥нювати, тому що в умовах заочного

сп≥лкуванн€ з респондентом преамбула Ц Їдиний зас≥б мотивац≥њ респондента на заповненн€

анкети, формуванн€ його установки на щир≥сть в≥дпов≥дей.  р≥м того, у

преамбул≥ говоритьс€ про те, хто ≥ нав≥що проводить опитуванн€, даютьс€ необх≥дн≥

коментар≥ й ≥нструкц≥њ з роботи респондента з анкетою.

√оловна частина анкети (опитувальний лист) розробл€Їтьс€ не т≥льки на основ≥

загальних вимог до опитуванн€, але ≥ з урахуванн€м р€ду додаткових узагальнень. ¬

анкет≥ можна ≥ потр≥бно ставити:

Х не т≥льки програмно-тематичн≥, тобто так≥, що безпосередньо випливають з

досл≥дницькоњ програми питанн€, але й процедурно-функц≥ональн≥, нац≥лен≥ на оптим

≥зац≥ю ходу опитуванн€;

Х €к пр€м≥, що пропонують респонденту виразити свою власну позиц≥ю, так ≥

непр€м≥ (згода чи незгода з позиц≥€ми ≥нших людей) запитанн€;

Х запитанн€-Ђгачкиї, що ставл€тьс€ дл€ того, щоб респондент Ђзачепивс€ї, тобто

заради п≥дтримки його ≥нтересу до заповненн€ анкети;

Х запитанн€-Ђф≥льтриї, що дозвол€ють вид≥лити частину респондент≥в за €коюнебудь

ознакою, скажемо, в≥дс≥€ти ту њх частину, думка €коњ за наступним за

Ђф≥льтромї запитанн€м у€вл€Їтьс€ або особливо ц≥нною, навпаки, або не дуже важливою;

Х контрольн≥ запитанн€, що перев≥р€ють ст≥йк≥сть ≥ несуперечн≥сть думок респондент

≥в;

Х запитанн€-Ђпасткиї, що Ї р≥зновидом контрольних, призначен≥ дл€ зТ€суванн€

ступен€ щирост≥ в≥дпов≥дей;

Х нав≥дн≥ запитанн€, що допомагають точн≥ше зрозум≥ти зм≥ст наступного (б≥льш

важливого) питанн€;

Х дихотом≥чн≥ запитанн€, що припускають два взаЇмовиключн≥ вар≥анти в≥дпов≥д≥

(типу Ђтак-н≥ї);

Х запитанн€-Ђменюї, тобто з пол≥вар≥антними в≥дпов≥д€ми, коли респондент

може вибрати будь-€к≥ вар≥анти в≥дпов≥дей;

Х запитанн€-Ђд≥алогиї, в≥дпов≥д≥ на €к≥ складаютьс€ з в≥дпов≥дей у€вних ос≥б;

Х шкальн≥ запитанн€, тобто так≥, в≥дпов≥дь на €к≥ пол€гаЇ у шкалюванн≥ чогонебудь;

Х табличн≥ запитанн€, що припускають в≥дпов≥дь у форм≥ заповненн€ таблиц≥;

Х закрит≥ запитанн€, тобто супроводжуван≥ вс≥ма теоретично можливими вар≥антами

в≥дпов≥д≥, з €ких респонденту потр≥бно вибрати той, €кий в≥дпов≥даЇ його думц≥;

Х в≥дкрит≥ запитанн€, €к≥ не м≥ст€ть жодного вар≥анта в≥дпов≥д≥ ≥ припускають,

що респондент напише те, що хоче, у спец≥ально в≥дведеному м≥сц≥ анкети;

Х нап≥взакрит≥, точн≥ше, частково закрит≥ (або частково в≥дкрит≥) запитанн€, на

€к≥ заздалег≥дь дана лише частина вар≥ант≥в в≥дпов≥д≥, що може не задовольнити респондент

≥в, €к≥ мають можлив≥сть дописати св≥й вар≥ант.

–озробл€ючи текст анкети, сл≥д уникати одноман≥тност≥ використовуваних тип≥в

≥ форм питань, памТ€тати, що кожний з них маЇ своњ достоњнства ≥ недол≥ки. Ќе сл≥д

забувати при цьому ≥ про наступну обробку анкетних даних. ¬≥дкрит≥ запитанн€, скаж

≥мо, переважн≥ш≥ в≥д закритих, €кщо важливо ви€вити вс≥ нюанси думок респондент≥в,

але отриману на њх основ≥ ≥нформац≥ю важко буде формал≥зувати й обробити. «акрит≥

запитанн€, особливо у форм≥ Ђменюї, шкал, таблиць ≥ дихотом≥й, б≥льш зручн≥ дл€ обробки,

але не дають гарант≥њ обл≥ку повноти респондентских оц≥нок.

ёр≥й ћ.‘. —оц≥олог≥€

¬ажливо п≥дкреслити необх≥дн≥сть дотриманн€ правила системност≥ анкети. ÷е потр

≥бно, щоб використовувати в наукових ц≥л€х ≥нформац≥ю не т≥льки з окремих питань,

але й ту, €ка ви€вл€Їтьс€ при осмисленн≥ вс≥х питань €к взаЇмод≥ючих структур, а ус≥х

в≥дпов≥дей на них €к взаЇмод≥ючих елемент≥в.

ѕостановка в анкет≥ контрольних питань (зокрема Ђпастокї) не зв≥льн€Ї њњ укладача

в≥д лог≥чноњ вив≥реност≥ посл≥довност≥ питань, що забезпечуЇ њх взаЇмоконтроль.

“радиц≥йна дл€ соц≥олог≥чного анкетуванн€ лог≥ка побудови опитувальник≥в будуЇтьс€

на принцип≥ Ђв≥д загального до частковогої, при €к≥й наступн≥ запитанн€ в≥д≥грають

роль контрольних стосовно попередн≥х. јле ≥нод≥ доц≥льно керуватис€ протилежним

принципом Ђв≥д часткового до загальногої.

Ќаприклад, пом≥чено, що на анкети, €к≥ м≥ст€ть багато запитань, соц≥ологи отримують

меншу ≥нформац≥ю, н≥ж проектувалос€, насамперед тому, що к≥нець опитувального

листа ви€вл€Їтьс€ незаповненим. ѕрагнучи виправити справу, соц≥ологипочатк

≥вц≥ механ≥чно под≥л€ють опитувальний лист анкети на дв≥ приблизно р≥вн≥

частини ≥ половин≥ респондент≥в пропонують почати заповненн€ анкет ≥з другоњ частини

(скаж≥мо, з 15 по 30 запитанн€), а продовжити в≥дпов≥д€ми по 1-15 позиц≥€м. Ћог

≥ка анкетуванн€, Їдина думка автора анкет з респондентом при цьому порушуютьс€

найгруб≥шим ≥ недозволенним чином. ” випадках необх≥дност≥ вир≥вн€ти частоту ≥

€к≥сть в≥дпов≥дей на перш≥ й останн≥ запитанн€ потр≥бно мати другий вар≥ант анкети,

заснований на строгому виконанн≥ принципу Ђв≥д часткового до загальногої.

≤нтервТюванн€

≤нтервТюванн€ Ц форма очного проведенн€ опитуванн€, при €кому досл≥дник знаходитьс€

в безпосередньому контакт≥ з респондентом. ÷ей метод кращий за анкетуванн€

з таких причин:

Х запитань без в≥дпов≥дей при ньому практично не буваЇ;

Х невизначен≥ чи суперечлив≥ в≥дпов≥д≥ можуть бути уточнен≥;

Х маЇтьс€ можлив≥сть спостереженн€ за респондентом ≥ ф≥ксац≥њ не т≥льки його

вербальних в≥дпов≥дей, але й невербальних реакц≥й;

Х отримувана ≥нформац≥€ повн≥ша, глибша ≥ достов≥рн≥ша пор≥вн€но з анкетою.

√оловний недол≥к методу ≥нтервТюванн€ Ц його мала оперативн≥сть, ≥стотн≥ витрати

часу, необх≥дн≥сть великого числа ≥нтервТюер≥в, неможлив≥сть його використанн€

в ситуац≥€х короткострокових масових опитувань. ƒл€ починаючих соц≥олог≥в в≥н

викликаЇ чимало труднощ≥в, тому що вимагаЇ спец≥альноњ п≥дготовки ≥ сол≥дного трен

≥нгу. ƒо того ж р≥зн≥ види ≥нтервТюванн€ припускають на€вн≥сть у досл≥дника неоднозначних

набор≥в знань ≥ ум≥нь.

Ќайб≥льшого поширенн€ в соц≥олог≥њ отримало стандартизоване ≥нтервТю, в≥дм≥нною

рисою €кого Ї жорстка посл≥довн≥сть, заздалег≥дь п≥дготовлен≥ ч≥тк≥ формулюванн€ запитань

≥ продуман≥ модел≥ в≥дпов≥дей на них. …ого можна проводити за опитувальним листом

анкети, що найчаст≥ше ≥ робитьс€ дл€ контролю ≥ доповненн€ даних анкетуванн€.

“рохи р≥дше використовують нап≥встандартизоване ≥нтервТю. ¬оно проводитьс€

на основ≥ не формал≥зованого опитувального листа, а памТ€тки (Ђпут≥вникаї) з перел

≥ком обовТ€зкових запитань, €к правило, нап≥взакритих, що не виключаЇ обговоренн€

з респондентом ≥нших, але повТ€заних з темою досл≥дженн€ проблем.

ўе р≥дше зустр≥чаютьс€ фокусован≥ ≥нтервТю, у €ких стандартизоване лише вих≥-

дне запитанн€ (правда, у к≥лькох вар≥ац≥€х), а головне завданн€ бачитьс€ в зосере223

–озд≥л V.  ≥льк≥сн≥ методи збору соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ

дженн≥ уваги респондент≥в на обговоренн≥ того вар≥анта проблеми, що вважаЇтьс€ ним

найважлив≥шим.

“≥льки досв≥дчен≥ соц≥ологи (та й то не завжди) застосовують в≥льне ≥ розв≥дувальне

≥нтервТюванн€. ¬≥льним називають таке ≥нтервТю, коли перед ≥нтервТюером стоњть проблема

з≥брати в≥дпов≥дну досл≥дницьким завданн€м ≥нформац≥ю без на€вност≥ попередньо

розробленого ≥нструмента. “ут соц≥олог в≥льний у вибор≥ запитань, визначенн≥

њх пор€дку, к≥лькост≥ ≥ способ≥в вираженн€, а також прийом≥в ф≥ксац≥њ ≥нформац≥њ.

–озв≥дувальне ≥нтервТю (≥нше його позначенн€ Ц глибинне) використовують при

визначенн≥ ≥/чи уточненн≥ формулюванн€ робочих г≥потез на етап≥ розробки програми

досл≥дженн€. …ого ц≥ль не т≥льки ≥ не ст≥льки в тому, щоб отримати ≥нформац≥ю

про обТЇкт, ст≥льки в зТ€суванн≥ того, €ку ≥нформац≥ю потр≥бно зд≥йснити в майбутньому

досл≥дженн≥. ѕри цьому €к ≥нтервТюер, так ≥ респондент в≥льн≥ у вибор≥ способ

≥в веденн€ бес≥ди.

 ожний з пТ€ти охарактеризованих тип≥в ≥нтервТю може реал≥зуватис€:

Х одноразово чи панельно (багаторазово через певний часовий ≥нтервал);

Х у м≥жособист≥сн≥й (≥нтервТюер Ц респондент), ≥ндив≥дуально-групов≥й (група

≥нтервТюер≥в Ц респондент, чи навпаки, ≥нтервТюер Ц група респондент≥в) ≥ групогрупов

≥й форм≥ (коли група ≥нтервТюер≥в розмовл€Ї з групою респондент≥в).

ƒ≥апазон вимог до ≥нтервТюер≥в, що працюють у наст≥льки р≥зних ситуац≥€х, природно,

дуже широкий €к у соц≥олог≥чному, так ≥ в психолог≥чному, педагог≥чному,

конфл≥ктолог≥чному, журнал≥стському й ≥нших в≥дношенн€х. ƒл€ проведенн€ разових

стандартизованих ≥нтервТю м≥жособист≥сного характеру можна не залучати квал

≥ф≥кованих соц≥олог≥в (часом це нав≥ть бажано, щоб п≥двищити неупереджен≥сть даних).

јле без них неможливо отримати достов≥рну ≥нформац≥ю у вс≥х ≥нших р≥зновидах

≥нтервТюванн€. –озв≥дувальн≥, в≥льн≥, фокус-групов≥ ≥ де€к≥ ≥нш≥ ≥нтервТю п≥д силу

т≥льки соц≥ологам екстра-класу.

ѕресове опитуванн€

ѕресове опитуванн€ Ц р≥зновид анкетуванн€, що зд≥йснюЇтьс€ за допомогою пер

≥одичноњ преси. ќсновн≥ переваги: оперативн≥сть, масов≥сть, економ≥чн≥сть,

в≥дверт≥сть респондент≥в, обумовлена добров≥льн≥стю њх участ≥ в опитуванн≥.

√оловн≥ його недол≥ки: низька репрезентативн≥сть, невисок≥ показники поверненн€

заповнених анкет, що зб≥льшуютьс€ великим њх вибракуванн€м, нечисленн≥сть

запитань, перевага закритих запитань, обмежен≥ можливост≥ застосуванн€ шкальних,

табличних, д≥алогових, менюпод≥бних, контрольних ≥ ф≥льтруючих запитань,

≥мов≥рн≥сть впливу на респондента ≥нших ос≥б.

ќбовТ€зков≥ вимоги до методу:

1. попередн€ апробац≥€ (п≥лотаж) серед ус≥х €к≥сно р≥зних груп читач≥в даноњ преси;

2. гранична простота формулювань запитань ≥ ≥нструкц≥њ до заповненн€;

3. використанн€ р≥зних шрифт≥в при публ≥кац≥њ (дл€ вид≥ленн€ значеневоњ структури

анкети);

4. повторний передрук анкети в т≥й само газет≥ через тиждень-п≥втора п≥сл€ першо

њ публ≥кац≥њ;

5. оголошенн€ результат≥в опитуванн€ на стор≥нках цього ж виданн€.

ќск≥льки кожна газета маЇ своњх пост≥йних читач≥в, що в≥др≥зн€ютьс€ в≥д ≥нших

людей р€дом соц≥альних характеристик (р≥внем матер≥ального статку, м≥сцем про224

ёр≥й ћ.‘. —оц≥олог≥€

живанн€, ≥деолог≥чними, пол≥тичними й ≥ншими пристраст€ми), ост≥льки за результатами

пресового опитуванн€, проведеного одн≥Їю газетою, не можна судити про стан

сусп≥льноњ думки, що властива всьому населенню. «в≥дси виникаЇ бажанн€ ≥ потреба

одночасного проведенн€ пресових опитувань по одн≥й ≥ т≥й же анкет≥ в газетах р≥зних

напр€м≥в. ѕорушенн€ цього принципу (на жаль, воно в сучасних украњнських умовах

зустр≥чаЇтьс€ не в пор€дку прикрого вин€тку, а €к правило) призводить не до п≥знанн€

справжньоњ сусп≥льноњ думки, а до р≥зного роду ≥дейно-пол≥тичних спекул€ц≥й.

ѕоштове опитуванн€

ѕоштове опитуванн€ Ц форма анкетуванн€ за допомогою пошти, що припускаЇ

розсиланн€ анкет (за спец≥ально п≥д≥браними адресами) тим особам, €к≥ у сукупност≥

репрезентують досл≥джуваний обТЇкт.

ƒостоњнства методу Ц можлив≥сть:

Х отримати в≥дпов≥д≥ на запитанн€ дел≥катного й ≥нтимного характеру;

Х охопити опитуванн€м населен≥ пункти, куди анкетерам неможливо добратис€;

Х мати додаткову ≥нформац≥ю, що коригуЇ дан≥, зроблен≥ будь-€ким ≥ншим методом;

Х заощаджувати засоби (поштове опитуванн€ обходитьс€, €к м≥н≥мум, у два рази

дешевше звичайного ≥нтервТюванн€).

Ќедол≥ки: мала ≥мов≥рн≥сть поверненн€ анкет, перекоси репрезентативност≥, неминуч

≥сть вибракуванн€, порушенн€ правила анон≥мност≥ опитуванн€, що п≥дсилюЇ

перекручуванн€ в≥дпов≥дей.

ќбовТ€зков≥ вимоги даного методу:

1. ретельний, багатоаспектний ≥ багаторазовий п≥лотаж проекту анкети;

2. докладна ≥нструкц≥€ до њњ заповненн€;

3. шифровка конверт≥в;

4. вкладенн€ в поштов≥ в≥дправленн€ чистого конверта дл€ поверненн€ анкети;

5. нагадуванн€ респондентам про необх≥дн≥сть поверненн€ заповненн€ анкети

(телефоном, поштою й ≥ншими засобами).

“елефонне опитуванн€

“елефонне опитуванн€ Ц специф≥чний синтез анкетуванн€ й ≥нтервТюванн€, використовуваний,

€к правило, у рамках одного м≥ста чи ≥ншого населеного пункту.

ѕопул€рн≥сть використанн€ цього методу в сучасних украњнських умовах п≥двищуЇтьс€,

особливо, у пер≥оди виборчих кампан≥й.

ќсновн≥ переваги: оперативн≥сть, короткостроков≥сть ≥ економ≥чн≥сть. √оловний

недол≥к зумовлений неможлив≥стю дотриманн€ правила репрезентативност≥ виб≥рки.

÷е обставина зумовлена в≥дсутн≥стю телефон≥в у певних соц≥альних груп населенн€;

великою к≥льк≥стю в≥дмов абонент≥в в≥д опитуванн€ з р≥зноман≥тних причин ≥

привод≥в; багатьма ≥ншими факторами.

ќбовТ€зков≥ вимоги до методу:

1. попереднЇ вивченн€ карти м≥ста, м≥сць контактного проживанн€ представник≥в

р≥зних соц≥альних груп, розташуванн€ ј“—;

–озд≥л V.  ≥льк≥сн≥ методи збору соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ

2. розробка спец≥ального ≥нструмента, що включаЇ картограму опитуванн€, опитувальних

бланк≥в ≥ кодувальних аркуш≥в, щоденника ≥ протоколу опитуванн€, докладноњ

≥нструкц≥њ ≥нтервТюера;

3. на€вн≥сть телефонних дов≥дник≥в;

4. дотриманн€ заздалег≥дь установленоњ паузи (≥нтервалу) при набор≥ номера телефон

≥в одн≥Їњ ј“—;

5. особлива п≥дготовка, зокрема, спец≥альний трен≥нг телефонних ≥нтервТюер≥в;

6. п≥двищена вимоглив≥сть до њх чесност≥;

7. обовТ€зков≥сть контролю за њх д≥€льн≥стю;

8. повторний огл€д отриманих даних шл€хом виб≥ркових контрольних опитувань

опитаних абонент≥в.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1545 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—ложнее всего начать действовать, все остальное зависит только от упорства. © јмели€ Ёрхарт
==> читать все изречени€...

1339 - | 1293 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.532 с.