З середини 80-х років у вітчизняній соціології розробляються складні концепції, пов'язані з великою кількістю мотиваційних факторів трудової діяльності. Заслуговує на увагу концепція мотивів трудової діяльності, розроблена соціологом Андрієм Здравомисловим. Пропонується схема мотивації трудової діяльності людини.
І. Зміст праці II. Матеріальна зацікавленість III. Відносини в колективі IV. Сенс праці
Перший початковий (вихідний) рівень мотивів трудової діяльності — матеріальна зацікавленість людини в результатах праці. Саме у визначальній сфері людської діяльності — матеріальному виробництві — розвиваються потреби й інтереси людини. У пошуках засобів задоволення потреб людина з необхідністю включається реальний процес праці (виробничу діяльність). Праця була і завжди залишається для людини засобом репродукування життя. Але тут виникає безліч проблем, пов'язаних з мотивами, що потребують певного уточнення. Так, спроби прямо пов'язати розмір заробітної плати з ефективністю праці робітників мало що дають. Заробіток по-справжньому стимулюватиме працю, якщо відповідатиме індивідуальному трудовому внеску робітника. Практика господарювання показала, що зрівнялівка в оплаті праці привела до зниження не тільки інтересу особистості до праці, а й до штучного стимулювання її продуктивності. І хоча проголошувалось право суспільної власності, практично робітник не відчував себе господарем на виробництві. Зростала байдужість, бездіяльність, знижувалась цінність вільного часу в межах робочого дня. Але мотиви трудової діяльності людини не вичерпуються тільки матеріальною зацікавленістю.
Фактором, що обумовлює ставлення до праці, виступають технологічні й функціональні особливості змісту конкретного виду праці. Функціональний зміст праці — сукупність об'єктив них можливостей розвитку творчих здібностей особи у конкретному виді трудової діяльності. Саме тут реалізується творча функція праці, а її відсутність у трудових стимулах сильно знижує дієвість будь-яких систем заохочення. Мотиви трудової діяльності породжуються всією сукупністю взаємин у колективі, де працює людина: стосунки з керівником, колегами, елемент змагання у трудових відносинах і т. п. Такий рівень мотивів не відмінює інші, а ніби надбудовується над ними, надаючи їм колективної орієнтації. У трудових колективах народжуються початки суспільного прогресу. Існують у трудовому колективі й різноманітні системи солідарності, які стимулюють установлення сприятливого клімату в бригадах, цехах і т. п. (великого розмаху набула солідарність на підприємствах США, Франції, Англії, Японії та ін.). Здійснюються різні програми, засновані на теорії людських відносин (Елтона Майо, соціометрії Джекоба Морено). Вважаючи найбільш небезпечною хворобою США «низьку згуртованість», Джекоб Морено говорить, що за допомогою соціометричних тестів, соціального контролю за поведінкою малих груп, здійснення соціального регулювання з урахуванням відносин потягу й огиди можна замінити соціальні революції «революціями співробітництва». Існують і мотиви усвідомлення змісту праці, підготовлені всім розвитком інтересів людини. Такий рівень закінчує мотивацію трудової діяльності і випливає з особливостей соціально зумовленої структури особи робітника (зміст та інтенсивність потреб і запитів, характер життєвих ідеалів і прагнень). Сукупна для всіх мотивів активність людини свідчить про те, що результативність праці, зростання її продуктивності залежать не тільки від рівня її технічного оснащення, професійної дієспроможності людини — її знань, умінь і гідної матеріальної винагороди, а й від не завжди придатних для обліку показників соціального розвитку: морального потенціалу особистості, форми людського спілкування, атмосфери у трудових колективах і т. п. Виникає соціально-психологічний баланс, який зумовлює загальний стан задоволення чи незадоволення людини виконуваною нею роботою. Підвищення ефективності праці все більше залежить від тих капіталовкладень суспільства, які спрямовуються не тільки на науково-технічне переозброєння праці, а й у сферу соціального розвитку і забезпечення людей.
