Головною соціально-економічною проблемою, вирішенням якої сьогодні займається соціологія праці, є зайнятість населення. Адже вона не тільки забезпечує матеріальну основу буття людини, а й сприяє розвитку її духовних, моральних якостей. Успішно вирішена проблема зайнятості забезпечує соціальну гармонію в суспільстві. Невирішеність її призводить до соціальної напруги, деградації творчих і професійних якостей людини. Тому програми зайнятості, будучи спрямованими на вирішення проблем як зайнятого, так і незайнятого населення, охоплюють прогнозування дисбалансу на ринку праці; професійний добір, підготовку і перепідготовку кадрів; запобігання масовому безробіттю; стимулювання гнучкого ринку праці; стабілізацію кадрів на підприємствах тощо.
Значна роль у цьому належить соціології праці і зайнятості, рекомендації якої є неоціненними під час вироблення програм зайнятості населення, що здебільшого охоплюють такі питання:
— стабілізація сфери застосування праці;
— створення додаткових робочих місць;
— внутрігалузевий і територіальний перерозподіл працівників;
— професійна орієнтація, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників;
— соціальний захист працівників;
— організація громадських робіт і тимчасової зайнятості;
— управління програмою та контроль за її виконанням.
Соціологія праці і зайнятості бере активну участь у виробленні та реалізації засобів соціального захисту працівників. Раніше ці питання у нашій країні відображались у планах економічного і соціального розвитку підприємств, згодом — у колективних договорах між працівниками та адміністрацією. Для забезпечення ефективності такого договору соціологи праці повинні спочатку вивчити потреби та інтереси працівників у виробничій і невиробничій сферах, виробити разом з іншими службами заходи щодо їх задоволення. Певну роль відіграє соціологія праці в організації контролю
за реалізацією колективного договору та з’ясуванням його ефективності.
Традиційно соціологія праці та зайнятості виявляє неабияку зацікавленість умовами праці.
Актуальним її напрямом є впровадження на підприємствах наукового менеджменту. Ускладнення соціально-економічних умов праці, поглиблення самостійності підприємств, розвиток ринкових відносин вимагають уважнішого ставлення до проблем регулювання трудової поведінки, формування трудової мотивації, стимулювання працівників. Відповідно до цього перед соціологією праці та зайнятості постало завдання вивчення потреб та інтересів працівників і вироблення ефективної системи матеріальних, соціальних, соціально-психологічних стимулів.
Соціологія праці та зайнятості активно впливає на вирішення проблем адаптації працівників до нових умов праці. У сфері її досліджень перебувають особливості пристосування до зовнішнього середовища різних за освітою, фахом та іншими параметрами категорій працівників.
Дослідження, прогнози, рекомендації соціології праці стосуються не тільки окремих підприємств. Надто важливим є функціонування її на макрорівні, у формуванні державних програм щодо певних аспектів або комплексу проблем у сфері праці та зайнятості у галузі, регіоні, державі. Адже науково вивірена, раціональна державна політика є необхідною передумовою ефективного втілення конкретних рекомендацій на кожному підприємстві.
Найчастіше соціологія праці бере участь у розробці таких проблем:
— діагностика процесів у трудових колективах;
— вивчення соціального самопочуття працівників;
— встановлення зворотного зв'язку між керівниками та працівниками для прийняття науково обґрунтованих рішень, нейтралізації трудових конфліктів;
— вивчення ділових та особистих якостей керівників підприємства;
— організація ділових ігор, тренінгів для розвитку професійних навиків працівників підприємств, формування ефективного стилю керівництва;
— участь у виробленні іміджу керівництва;
— участь у маркетингових дослідженнях. Результатом її досліджень активно послуговуються як різноманітні соціальні, суспільно-політичні галузі знань, так і економічна, політична, соціальна наука і практика.
Запитання. Завдання
1. У чому полягають особливості об'єкта і предмета соціології праці й зайнятості?
2. Охарактеризуйте головні категорії, поняття соціології праці та зайнятості.
3. Які елементи міжнародного досвіду регулювання зайнятості населення можна використати в Україні?
4. Які специфічні ознаки безробіття в Україні?
5. Охарактеризуйте періоди розвитку західної соціології праці.
6. Проаналізуйте погляди на працю Ф.-В. Тейлора. Що нового він вніс у розвиток соціології праці?
7. Поясніть сутність Хоторнського експерименту. Чим збагатив він соціологію праці?
8. У чому полягають особливості розвитку вітчизняної соціології праці?
9. Визначте головні завдання соціології праці на сучасному етапі розвитку українського суспільства.
Андрущенко
