Сфера праці завжди була об'єктом вивчення природничих (фізіологія, психологія, ергономіка), суспільних (філософія, історія, соціологія), економічних (політекономія) наук. Важливе місце серед них посідає соціологія праці та зайнятості.
Соціологія праці та зайнятості — галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних утворень (систем, спільнотта інститутів) у сфері праці й пов'язані з ними процеси та явища.
Праця є основою функціонування і розвитку людського суспільства.
Праця — діяльність людини, спрямована на розвиток і перетворення ресурсів природи на матеріальні, інтелектуальні й духовні блага, необхідні для задоволення її потреб. Ця діяльність може бути добровільною і примусовою (адміністративний, економічний примус) або в єднанні добровільності і примусу.
Її соціальна сутність зумовлена кількома чинниками. По-перше, вона є процесом взаємодії людини і природи, в якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює обмін речовин між собою і природою. По-друге, людина, впливаючи на природу, використовуючи та змінюючи її для задоволення своїх матеріальних та духовних потреб, не тільки створює матеріальні та духовні блага, а й змінює власну природу, розвиває здібності й нахили, виробляє соціально необхідні якості, формує себе як особистість. Праця є фундаментом, на якому базуються соціальні процеси, формуються соціальні відносини. Вона змінює становище, формує соціальний та професійний портрет особистості.
Праця є не тільки економічною, а й соціологічною категорією. Предметом соціології праці та зайнятості є структура і механізми соціально-трудових відносин, соціальні процеси у сфері праці, об'єктом — праця як суспільно значуще явище. Особливості соціологічного вивчення праці полягають насамперед у системності та комплексності дослідження соціальних і соціально-психологічних явищ у сфері праці (з урахуванням способу життя, інших чинників, що впливають на трудову діяльність людини).
Соціологія праці та зайнятості виконує такі функції:
а) теоретико-пізнавальна. Вона полягає у дослідженні соціальних явищ, процесів у сфері праці, з'ясуванні ролі праці у житті сучасного суспільства і людини, аналізі ринку праці як регулятора мобільності трудових ресурсів, вивченні соціально-професійної структури суспільства, пошуку шляхів оптимальної реалізації трудового потенціалу сучасного працівника тощо;
б) прогностична. Виявляється вона у виробленні коротко- та довгострокових прогнозів щодо тенденцій функціонування соціально-трудових відносин, соціальних процесів у сфері праці;
в) дослідницька. Суть її полягає в дослідженні соціальних проблем у сфері праці: ставлення робітників до праці, поведінки на ринку праці роботодавців та найманих працівників, особливостей трудової мотивації, трудової адаптації молоді тощо;
г) інформаційна. Сприяє вона отриманню за результатами соціологічних досліджень необхідної інформації для вирішення соціальних проблем і протиріч, що супроводжують трудову діяльність людини;
ґ) управлінська. Стрижнем її є формування соціальної політики у сфері праці, створення системи соціальних гарантій, соціального захисту працюючих, розроблення науково обґрунтованих програм соціально-економічного розвитку трудових колективів, організацій;
д) соціально-технологічна. Вона пов'язана із розробкою і впровадженням у життя соціальних технологій, спрямованих на регулювання процесів адаптації, розвитку професійної кар'єри працівників, формування соціально-психологічного клімату в колективі, вирішення конфліктних ситуацій;
є) світоглядна. Покликана вона формувати в суб'єктів виробничої діяльності соціологічний погляд на сучасну сферу праці.
Реалізуючи свої функції, соціологія праці та зайнятості взаємодіє з багатьма соціологічними і несоціологічними галузями знань, які зі своєї точки зору досліджують соціальні аспекти праці (рис. 3.1, 3.2).
Рис. 3.1. Зв'язок соціології праці та зайнятості з несоціологічними науками про працю
| Соціологія праці та зайнятості | |
| Психологія праці | Філософія |
| Економіка праці | Демографія |
| Фізіологія праці | Археологія |
| Ергономіка | Медицина |
| Гігієна праці | Статистика |
| Трудове право | Етнографія |
| Економічна психологія |
Рис. 3.2. Зв'язок соціології праці та зайнятості з соціологічними науками про працю
| Соціологія праці та зайнятості | |
| Соціологія професій | Соціологія соціальної структури |
| Соціологія організацій | Соціологія способу життя |
| Соціологія міста | Економічна соціологія |
| Промислова соціологія | Соціологія особистості |
| Соціологія села | Соціологія освіти |
| Соціологія колективу | Заводська соціологія |
| Соціальне планування |
Сутність праці як соціального явища виявляється в її функціях:
— виробничій, яка полягає у створенні матеріально-культурних благ, забезпеченні суспільства предметами та послугами;
— соціально-відновлювальній, що виявляється у забезпеченні життєдіяльності, матеріального добробуту працівників та їх сімей за рахунок заробітної плати та інших видів винагородження;
— соціально-диференційній, яка полягає у суттєвих відмінностях соціальних рис працівників, зумовлених соціально-економічною неоднорідністю праці. Це є передумовою соціальної неоднорідності в суспільстві, формування соціальної структури підприємства, суспільства загалом;
— статусній, яка, будучи тісно пов'язаною із соціально-диференційною, зумовлена неоднаковим значенням у суспільстві різних видів праці;
— формування особистості. Виявляється в тому, що прогрес виробництва має забезпечувати вільний розвиток сутнісних сил особистості, який залежить від матеріально-технічної бази, системи освіти, професійного навчання тощо. Праця повинна стати сферою самореалізації, самоствердження людини;
— ціннісній, сутність якої полягає у формуванні в працівників ціннісних установок, мотиваційної сфери, життєвих цілей і планів на майбутнє.
