Предмет, об'єкт і функції соціології праці та зайнятості

Сфера праці завжди була об'єктом вивчення природ­ничих (фізіологія, психологія, ергономіка), суспільних (філософія, історія, соціологія), економічних (політеко­номія) наук. Важливе місце серед них посідає соціоло­гія праці та зайнятості.

Соціологія праці та зайнятості — галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвит­ку соціальних утворень (систем, спільнотта інститутів) у сфері пра­ці й пов'язані з ними процеси та явища.

 

Праця є основою функціонування і розвитку людсь­кого суспільства.

Праця — діяльність людини, спрямована на розвиток і перетво­рення ресурсів природи на матеріальні, інтелектуальні й духовні блага, необхідні для задоволення її потреб. Ця діяльність може бу­ти добровільною і примусовою (адміністративний, економічний примус) або в єднанні добровільності і примусу.

 

Її соціальна сутність зумовлена кількома чинника­ми. По-перше, вона є процесом взаємодії людини і природи, в якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює обмін речовин між собою і природою. По-друге, людина, впливаючи на природу, використовуючи та змінюючи її для задоволення своїх матеріальних та ду­ховних потреб, не тільки створює матеріальні та духов­ні блага, а й змінює власну природу, розвиває здібності й нахили, виробляє соціально необхідні якості, формує себе як особистість. Праця є фундаментом, на якому ба­зуються соціальні процеси, формуються соціальні від­носини. Вона змінює становище, формує соціальний та професійний портрет особистості.

 

Праця є не тільки економічною, а й соціологічною категорією. Предметом соціології праці та зайнятос­ті є структура і механізми соціально-трудових відно­син, соціальні процеси у сфері праці, об'єктом — праця як суспільно значуще явище. Особливості соціологічно­го вивчення праці полягають насамперед у системності та комплексності дослідження соціальних і соціально-психологічних явищ у сфері праці (з урахуванням спо­собу життя, інших чинників, що впливають на трудову діяльність людини).

 

Соціологія праці та зайнятості виконує такі функції:

а) теоретико-пізнавальна. Вона полягає у дослі­дженні соціальних явищ, процесів у сфері праці, з'ясу­ванні ролі праці у житті сучасного суспільства і людини, аналізі ринку праці як регулятора мобільності трудових ресурсів, вивченні соціально-професійної структури сус­пільства, пошуку шляхів оптимальної реалізації трудо­вого потенціалу сучасного працівника тощо;

б) прогностична. Виявляється вона у виробленні ко­ротко- та довгострокових прогнозів щодо тенденцій функціонування соціально-трудових відносин, соціаль­них процесів у сфері праці;

в) дослідницька. Суть її полягає в дослідженні соці­альних проблем у сфері праці: ставлення робітників до праці, поведінки на ринку праці роботодавців та найма­них працівників, особливостей трудової мотивації, тру­дової адаптації молоді тощо;

г) інформаційна. Сприяє вона отриманню за резуль­татами соціологічних досліджень необхідної інформації для вирішення соціальних проблем і протиріч, що су­проводжують трудову діяльність людини;

ґ) управлінська. Стрижнем її є формування соці­альної політики у сфері праці, створення системи соціальних гарантій, соціального захисту працюючих, розроблення науково обґрунтованих програм соціаль­но-економічного розвитку трудових колективів, орга­нізацій;

д) соціально-технологічна. Вона пов'язана із розроб­кою і впровадженням у життя соціальних технологій, спрямованих на регулювання процесів адаптації, розви­тку професійної кар'єри працівників, формування соці­ально-психологічного клімату в колективі, вирішення конфліктних ситуацій;

є) світоглядна. Покликана вона формувати в суб'єк­тів виробничої діяльності соціологічний погляд на суча­сну сферу праці.

 

Реалізуючи свої функції, соціологія праці та зайня­тості взаємодіє з багатьма соціологічними і несоціологічними галузями знань, які зі своєї точки зору досліджу­ють соціальні аспекти праці (рис. 3.1, 3.2).

Рис. 3.1. Зв'язок соціології праці та зайнятості з несоціологічними науками про працю

Соціологія праці та зайнятості
Психологія праці	Філософія
Економіка праці	Демографія
Фізіологія праці	Археологія
Ергономіка	Медицина
Гігієна праці	Статистика
Трудове право	Етнографія
Економічна психологія

Рис. 3.2. Зв'язок соціології праці та зайнятості з соціологічними науками про працю

Соціологія праці та зайнятості
Соціологія професій	Соціологія соціальної структури
Соціологія організацій	Соціологія способу життя
Соціологія міста	Економічна соціологія
Промислова соціологія	Соціологія особистості
Соціологія села	Соціологія освіти
Соціологія колективу	Заводська соціологія
Соціальне планування

 

Сутність праці як соціального явища виявляється в її функціях:

— виробничій, яка полягає у створенні матеріально-культурних благ, забезпеченні суспільства предметами та послугами;

— соціально-відновлювальній, що виявляється у за­безпеченні життєдіяльності, матеріального добробуту працівників та їх сімей за рахунок заробітної плати та інших видів винагородження;

— соціально-диференційній, яка полягає у суттєвих відмінностях соціальних рис працівників, зумовлених соціально-економічною неоднорідністю праці. Це є пе­редумовою соціальної неоднорідності в суспільстві, формування соціальної структури підприємства, суспі­льства загалом;

— статусній, яка, будучи тісно пов'язаною із соціально-диференційною, зумовлена неоднаковим значен­ням у суспільстві різних видів праці;

— формування особистості. Виявляється в тому, що прогрес виробництва має забезпечувати вільний розви­ток сутнісних сил особистості, який залежить від мате­ріально-технічної бази, системи освіти, професійного навчання тощо. Праця повинна стати сферою самореалізації, самоствердження людини;

— ціннісній, сутність якої полягає у формуванні в працівників ціннісних установок, мотиваційної сфери, життєвих цілей і планів на майбутнє.