При розгляді взаємозв'язку соціології праці та управління з іншими нау-ками про працю виникає ще одна важлива й актуальна про-блема. Йдеться про менеджмент, його розгортання та впро-вадження в умовах переходу нашої країни до ринку. Причому тут ми маємо на увазі не своєрідну "моду" на менеджмент, а реальне співвідношення соціології праці та управління і менеджменту, предмети яких, безумовно, у деяких аспектах збігаються.
Як вже зазначалося, першим спробував обгрунтувати головні засади наукового менеджменту американський інженер Ф.-В. Тейкор.
Система Тейлора заклала основи наукової організації праці, вимагала нової організації управління, нових обов'язків управляючих менеджерів.
Уточнимо, що ж розуміють нині під менеджментом. Менеджмент (від англ. "тапа§тепі" — управління, керівництво). Нині менеджмент трактується принаймні в таких чотирьох значеннях:
> як специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає на підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у ринковому суспільстві (який, наприклад, дуже відрізняється від способу життя у суспільстві розвинутого соціалізму, чому ми так важко і звикаємо до оточуючих нас нових реалій);
У>як сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та суспільного бізнесу, тобто це своєрідний клас управляючих;
>як наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільним виробництвом, У цьому плані виділяють два рівні менеджменту. З одного боку, це загальні теорії соціального управління, які по суті є ні чим іншим, як загальними політико-економічними чи соціально-філософськими концепціями (наприклад, теорії революції менеджерів, постіндустріального суспільства, наукового менеджменту, менеджменту людських відносин та ін.). З другого боку, це прикладні теорії організації й управління, тобто спрямовані на вироблення конкретних підходів щодо раціоналізації та вдосконалення управління (наприклад, бригадні форми організації праці чи "гуртки якості").
Характерною рисою менеджменту як науки € плюралізм методологічних підходів, установок, розробка різних засобів, прийомів, способів управлінського впливу без суворої орієнтації на якусь загальну теорію. Тут увага здебільшого приділяється прикладним соціологічним та психологічним дослідженням. Тому менеджмент часто і пов'язують з
такими дисциплінами, як соціологія праці й управління, прикладна соціологія, психологія праці та ін.;
> як своєрідне мистецтво управління, поєднання керівництва виробництвом і практичних зразків ефективного управління, які становлять основу професійної кваліфікації менеджера. Тобто йдеться про формування у менеджерів і застосування ними на практиці яки-хось загальних принципів, методів, прийомів управління, придатних для будь-якої організації (визначення цілей та завдань управління; поділ завдань на окремі операції: розподіл робіт;пошук адекватної мотивації до праці; прийняття ефективних рішень та їх реалізація тощо).
♦ Таким чином, коли йдеться про взаємозв'язок соціології праці й управління, з одного боку, і менеджменту — з другого, то мається на увазі третє значення менеджменту (тобто менеджмент як наука управління).
А тепер поставимо таке запитання: як співвідносяться предмети соціології праці й управління і менеджменту? Чи дійсно менеджмент поглинає всі проблеми, якими займається соціологія праці й управління? Відповідь на це запитання не може бути простою, тому що в нас впровадження менеджменту тільки починається (причому на фоні недостатньо розвинутої соціології праці й управління). Щодо США та інших країн, то там ніколи не було жорстких кордонів між суміжними науками. Однак і там ця проблема існує і деякі вчені навіть вважають, що соціологія праці як самостійна наука не конституювалася на Заході, існує всередині чи між іншими дисциплінами.
Відміна нашої ситуації від ситуації на Заході полягає не в тому, що там соціологія праці й управління (індустріальна соціологія), з одного боку, і менеджмент — з другого, конституювалися як різні наукові дисципліни, а в тому, що і індустріальна соціологія, і менеджмент там реально існують та мають порівняно тривалу історію розвитку. Так, соціологія праці розвивається на Заході понад сторіччя, виникла задовго, до менеджменту, у її межах були здійснені досить глибокі дослідження соціальних проблем праці (роботи Ф.Тейлора, Е.Мейо та ін.). Щодо вітчизняної соціології праці, то її розвиток не був перманентним, постійно стримувався різноманітними ненауковими чинниками (наприклад, у роки культу особи).
Крім того, менеджмент, що існує на Заході як могутній соціальний інститут, за яким стоять великі монополії і корпорації, не міг виникнути у нас із загальновідомих причин. Однак навіть незалежно від розвитку соціології праці й управління (це, наприклад, у США головним чином академічна дисципліна, представники якої теоретично вивчають проблеми праці або займаються соціоінженерною діяльністю на виробництві), проблеми менеджменту, управління виробництвом там розвивалися.
Таким чином, у нас нині склалася така ситуація, що треба наздоганяти Захід, паралельно і швидко розвивати соціологію праці й управління і менеджмент. Тому важливо чітко розмежувати їх предмети. Перша вивчає соціальні проблеми праці, соціальні інститути, соціально-трудові відносини і процеси, соціальне управління; другий є міждисциплінарним підходом до управління виробництвом.
^Якщо тепер розглянути предмети цих наук сумісно, то можна зробити такі висновки. Менеджмент, по-перше, пов'язаний лише з проблемами управління виробництвом (звичайно, у найширшому плані), по-друге, розглядає ці проблеми комплексно, поєднуючи соціологічні, економічні, організаційні, психологічні та інші підходи.
^Соціологія праці й управління, по-перше, розглядає не тільки проблеми
управління виробництвом, а й методологічні й інші аспекти функціонування і розвитку соціальних інститутів, специфіку соціально-трудових відносин, різноманітні соціальні групи в сффі праці тощо. По-друге, коли вона розглядає проблеми управління, вона це робить, виходячи з найбільш широкого соціального змісту, використовуючи принципи, методи, закономірності соціального управління.
♦Таким чином, предмети соціології праці та управління, з одного боку, і менеджменту — з другого, взаємно перехрещуються, а не знаходяться у відносинах підпорядкованості. Тобто, коли чіткіше визначити співвідношення соціології праці й управління і менеджменту, то йдеться у випадку з соціологією про соціологічні основи, підвалини менеджменту. Очевидно, вони повинні вивчатися паралельно з економічними, організаційними, психологічними, правовими та іншими під-валинами менеджменту, які потім інтегруються у комплексний, менеджерський підхіддо управління виробництвом. Виходячи з цього, зрозуміло, що соціологія праці й управління і менеджмент повинні розвиватися ефективно, швидко і паралельно. Причому розвиток першої повинен дещо випереджати розвиток другого, оскільки його принципи, методи, форми, якщо їх переносити із західної практики, не завжди можуть давати і дають відповідний ефект, і це цілком зрозуміло, бо специфіка соціальних процесів, тобто основа менеджменту, в нас дещо інша, відрізняється від західних традицій, західного менталітету тощо.
ФОтже, соціологія праці й управління йде попереду менеджменту, вивчає найбільш глибокі загальні тенденції, притаманні розвитку соціальних інститутів, соціально-трудових відносин і процесів, найважливіші методологічні принципи і методи їх регулювання. Менеджмент, використовуючи ці підходи, поєднуючи їх з підходами економічними, організаційними, правовими, психологічними та іншими, виробляє і застосовує на практиці найбільш ефективні моделі, технології, засоби, методи управління виробництвом.
Резюме
© Соціологія праці та управління - галузь соціології, спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних спільнот, інститутів у сфері праці, соціально-трудових відносин та процесів та управління ними.
© Соціологія праці та управління тісно взаємодіє з такими науками про працю, як економіка праці, трудове право, інженерна психологія, наукова організація праці, фізіологія та психологія праці, гігієна праці, промислова соціологія, економічна соціологія, соціологія організацій, соціологія трудового колективу та ін., але предмет соціологія праці та управління не перекривається предметами ніяких інших дисциплін;
він тільки перехрещується, взаємодіє з ними.
® Соціологія праці та управління є найважливішою соціологічною основою, підвалиною менеджменту - міждисциплінарної дисципліни, яка комплексно вивчає проблеми управління виробництвом, поєднуючи соціологічні, економічні, організаційні, політичні, правові, психологічні та інші підходи. На відміну від менеджменту, соціологія праці та управління розглядає не тільки проблеми управління виробництвом, а й методологічній інші аспекти функціонування і розвитку соціальних утворень у сфері праці й пов'язані з ними процесами та явищами. Причому проблеми управління виробництвом вона розглядає, виходячи з найбільш широкого соціального змісту, використовуючи принципи, методи, закономірності соціального управління.
® Основними завданнями вивчення студентами соціології праці й управління є узагальнення та систематизація усієї сукупності знань, що відкриті у межах цієї науки, забезпечення найвищого рівня підготовки майбутніх фахівців, формування у них системи соціологічних і управлінських знань та навиків
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
Що вивчає соціологія праці й управління?
2. Чим пояснити, що довший час розвиток вітчизняної соціології праці та управління не був перманентним, постійно стримувався ненауковими чинниками?
3. Що є об'єктом соціології праці та управління?
4. У чому полягають особливості розвитку вітчизняної соціології праці та управління?
5. У чому полягає специфіка соціально-трудових відносин?
6. Що таке соціально-трудові процеси?
7. Які соціальні інститути мають найважливіше значення у сфері праці і чому?
8. Трудова поведінка яких соціальних спільностей в сфері праці повинна нині, на вашу думку, вивчатися найглибше?
9. Який зв'язок існує між соціологією праці та управління з іншими науками?
10. У чому відмінність соціологічного підходу до вивчення праці від підходів інших наук?
11. Чим різняться предмети соціології праці й управління і економічно соціології?
12. Яка специфіка використання в менеджерській діяльності методологічних принципів і наукових доробок соціології праці й управління?
13. Чому у нас на відміну від Заходу впровадження менеджменту як науки управління виробництвом тільки починається?
14. Чим пояснюється зростання ролі соціології праці та управління в умовах переходу до ринкової економіки?
15. Які завдання курсу соціології праці й управління як навчальної дисципліни?
с5 План семінарського заняття (2 год.)
1. Предмет і основні категорії соціології праці й управління.
2. Соціально-трудові відносини і процеси.
3. Соціальні інститути і спільності у сфері праці.
4. Зв'язок соціології праці й управління з іншими науками про працю.
5. Соціологія праці та управління і менеджмент: відмінність і взаємозв'язок предметів дослідження.
