Вкрай важливо розуміти глибини масштабів і поведінки змін, зв'язаних з переходом до ринку. Саме це і може стати реальним стимулом творчої праці, допоможе здобути яскраве уявлення про власне місце, роль у процесі демократизації і становлення державності. Ось чому як ніколи раніше важливо розуміння молоддю переломного моменту в розвитку України і своєї відповідальності перед народом за успіх перетворень, бажань активніше включитися в процес оновлення всіх сторін життя суспільства.
Сучасне суспільство зацікавлене в активній молоді, соціально зрілій, що бере участь у вирішенні всіх питань сучасності. Говорячи про соціальну зрілість людини, можна констатувати лише відносну завершеність процесу. В умовах, коли формується демократичне, соціально-орієнтоване суспільство, молодь ще не визначила свого місця в складних економічних, соціальних, політичних, духовних процесах хоча взагалі сприймає схвально зміни, що відбуваються в суспільстві. Та більшість молоді займає пасивну, вичікувальну позицію і лише 10—15% готові діяти активно. Йде неприхована відкрита боротьба політичних партій та різноманітних політичних рухів за завоювання на свій бік молоді, тим-то дедалі більше стає політичним процес самовизначення молоді. Боротьба за молодь дуже часто зводиться до прагнення за будь-яку ціну завоювати її голоси та завербувати до участі у разових політичних акціях. Лише незначна кількість політичних партій та політичних об'єднань мають молодіжні секції, осередки (республіканська партія, Рух, комуністична та соціалістична партії) і вироблену молодіжну програму дій. Найактивнішими є радикальні партії, членами яких є більшість молоді, схильна до конкретних, доволі неконституційних дій — УНА-УНСО, СНПУ тощо. Спостерігається в сучасних умовах і тенденція зменшення представництва молоді в управлінських та владних структурах. Відчуженню молоді від участі в управлінні властиві дві взаємозв'язані особливості: наростання пасивності і недовіри молоді до офіційних органів управління та зростання інтересу до суто молодіжних угрупувань та об'єднань тощо.
Досягнення соціальної зрілості — не якийсь підсумок, а лише визначення рівня соціальної підготовки людини. Соціальна зрілість впливає на весь духовний світ молодої людини, проявляючись в усіх видах соціальної активності. Соціальна зрілість — якісний показник розвинутості життя і діяльності молодої людини. Соціально зрілу людину відрізняє високий рівень мислення, розсудливість, обдуманість і виваженість рішень, що їх приймає, висока соціальна активність, спрямована на вдосконалення, оновлення і зміни існуючих суспільних відносин. Соціальна зрілість не виникає раптом, на пустому місці, а є результат, з одного боку, цілеспрямованого формування людини суспільством, властивим йому устроєм суспільних відносин (економічних, політичних, моральних, правових та ін.), духовною культурою, а з другого — результат її власної самоосвіти.
Соціально зрілу людину, яка бере активну участь в оновленні суспільства, важко уявити без глибоких соціальних знань життя. Соціальна зрілість — це, насамперед, широкі соціальні знання економічної структури суспільства і його політичної системи, знання природи влади і політики, принципів, норм, ідей і світоглядів, що лежать в основі управління соціальними процесами, знання форм і способів участі громадян в реалізації соціальних питань, в само-управлінському процесі, знання конкретних прав, свобод і обов'язків громадянина. Соціальна зрілість означає не лише наявність у людини широких знань, необхідних їй для здійснення своїх соціальних ролей, прав та обов'язків, але й глибоке усвідомлення властивих ладу соціальних цінностей, вироблення стійких мотивів поведінки. Усвідомлення оточуючих реалій з позицій загальнолюдських цінностей — важливий елемент процесу формування соціальної зрілості людини. Усвідомлення є результат і сугубо раціональне мислення, і чуттєве пізнання дійсності, емоціональне життя людини, її активно соціальна діяльність.
