Специфіка молодіжної свідомості та поведінки

Проблема формування свідомості молоді — одна з провідних в соціологи. Свідомість молоді — спільнісна та групова — різновиди масової свідомості: політико-правової, економічної, мо­ральної тощо, які функціонують на теоретико-пізнавальному, емоці­онально-чуттєвому та поведінковому рівнях. Теоретико-пізнавальний рівень охоплює систематизовані наукові погляди і знання, що слу­жать основою для формування наукового світогляду і міцних пере­конань, сукупності моральних норм і принципів, що визначають ду­ховне багатство та поведінку молодої людини, здатність об'єктивно і адекватно оцінювати дійсність. Емоційний рівень становить взаємо­дія емоцій, духовних станів, почуттів особистості в їх єдності і ціліс­ності. Емоційно-чуттєвий рівень тісно взаємозв'язаний зі змістом поведінкового рівня і перебуває в певній залежності від поведінки індивіда, адже головна особливість молодіжної свідомості — надмір­на емоційність — загрожує перетворитися в її недоліки. Поведінковий рівень молодіжної свідомості охоплює соціальні настанови, а та­кож волю, прагнення і вміння здійснювати свої дії якісно. Свідомість молоді є цілісним діалектичним переплетінням всіх її складових рів­нів, що відмінні за змістом і метою. Цілісність сукупності всіх скла­дових свідомості молоді не виключає суперечностей в середині кожного рівня і в їх взаємодії і суперечності, джерелом духовного роз­витку особистості. Та внутрішні суперечності духовного світу молоді мають мету, тому що роздвоєність знань і переконань, емоцій, по­чуттів та соціальних настанов може призвести до руйнування ціліс­ності особи. Проявами порушення міри є двоякість моралі та свідо­мості взагалі, почуття та емоції, що взаємно виключають одне одного, суперечливість поведінки, недотримання слова та ін. Це певна соці­альна незрілість, інфантилізм молоді.

Свідомості молоді властиві і особливості. Свідомість молодої лю­дини визріває повільно, відстає від фізичного розвитку і реалій змін буття молоді. Сучасність ставить нові вимоги, піддає її вимогливій перевірці її здібності забезпечити неухильне зростання економіки, дальше вдосконалення суспільних відносин, розширення і поглиб­лення демократії. Відомий педагог Антон Макаренко вважав вихо­вання певного типу людини — людини гордої, сміливої, яка не підда­ється сумніву. Та в сучасних умовах така особа уже не ідеал. Цінність її не відповідає загальнолюдським цінностям. Зрозуміло, мабуть не варто за це картати Антона Макаренка, але не можна прийняти і його ідеали, адже ж рішуче виступав проти інтелігентика — такого паночка, розслабленого, розвалькуватого, з міщанськими поглядами та ін. Але Антон Макаренко відстоював і виховання всебічно розви­нутої особи, морально стійкої та ін. Владним ешелонам так і не вда­лось звільнитись від «страху молоді». З 70-років «страх молоді» набу­ває широкого розмаху, буквально захоплюючи всі структури суспільства. Просторікуючи про увагу до молоді владні структури здійснюють тотальний патронаж будь-яких форм її діяльності. Мо­лодь ставиться в нерівноправне, залежне від старших вікових груп становище, висловлюються небажання рахуватися з їх специфічни­ми інтересами і особливостями способу життя, придушуючи будь-які форми інакомислення та ін. Суспільство прагне створити міцний стереотип слухняної молодої людини. її формула проста: будь задо­волений тим, що є, бери те, що пропонують, думай і роби так, як більшість. Що ж стосується суспільної активності молоді, то вона має виливатись в боротьбу з тими, хто дотримується інших принци­пів та поглядів. Такий підхід пронизував всі сфери взаємодії суспіль­ства і молоді. І мабуть, така молодь навряд чи здатна на соціальну творчість, новаторство. В сучасних умовах якась частка молоді зам­кнулась у вузькому світі, пішла або намагається піти від реальностей життя. Можна назвати немало негативних змін, що сталися в сере­довищі молоді. Але мабуть не варто все списувати на негативні яви­ща і зміни, пояснюючи їх обставинами «об'єктивного порядку». Ад­же сама людина — не пасивний продукт обставин, і саме суспільство створюється людьми, соціальними ситуаціями в оточуючому молодь середовищі.

Ідея про зв'язки розвитку особистості молодої людини з вплива­ми зовнішніх умов при їх активній взаємодії із середовищем, вису­нута відомим психологом Львом Виготським. Молода людина — це особа зі своїм індивідуальним.психічним життям. Але молода люди­на є ще і член колективу, соціальної спільності — класу, нації, її свідомість індивідуальна, її моральні відносини соціально обумовлені. Індивідуальна психіка визначається суспільним середовищем, має його відбиток. Саме соціальні формування психіки і розвиток особи і вив­чає соціальна психологія. Не можна зрозуміти соціальну ситуацію виховання поза складним ланцюгом залежностей між макросередовищем суспільства, макросередовищем соціальної спільності і осо­бистим світом молодої людини. Виховна ситуація виникає в процесі активної взаємодії молодої людини із середовищем. Поза нею моло­да людина не може існувати, не може розкритися. Вирішальне зна­чення тут в моральному розвитку молодої людини має створення таких ситуацій і режимів, за яких її стимулюють до моральної пове­дінки, де вона зможе вибирати, віддавати перевагу, діяти, відповіда­ти. Тут-то основою морального розвитку молоді і стає соціальна ко­ординація поведінки молодої людини з поведінкою соціальної спільності, колективу, з їх громадською думкою. Набутий досвід у процесі спілкування і соціальної діяльності молоді в соціальній спіль­ності має велике значення для вироблення у молоді внутрішніх меха­нізмів морального саморегулювання поведінки. Саме принциповість, чесність, соціальна зрілість багатьох молодих людей зробила можли­вими ті рішучі плодотворні зміни. Проте проблема полягає не тільки в тому, наскільки людина вірна переконанням, але і в тому, наскіль­ки її особисті переконання відображають об'єктивну істину, об'єк­тивну потребу розвитку. Адже цілеспрямовані і програмовані ідеали, моральні норми суспільства можуть досягти виховного впливу, до­сягти мети — виховання всебічно розвинутої і морально піднесеної молоді, якщо підкріпити їх відповідними ситуаціями в оточуючому молодь середовищі.

Сучасність наполегливо поставила вимогу перегляду багатьох ре­комендацій і принципів, висунула насущними вимогами нове мис­лення молоді. Заскорузлість старих поглядів на суспільне життя, на пояснювальні їх закони багато в чому стала гальмом розвитку. І в сучасних умовах демократизації суспільного життя важливе значен­ня у вихованні молоді має сім'я. Адже відносини в сім'ї зазнають впливу психічного, емоцій і настроїв, внутрішнього світу членів сім'ї. В сімейному побуті особливо сильна інерція пересудів і негативних звичок. Все це утруднює реалізацію вимог моралі в сфері сімейних відносин: взаємна повага, вірність подружньому обов'язку, піклуван­ня про виховання дітей та ін. В сім'ї дитина чує про те, як треба жити, що треба знати, як діяти, чинити. Моралізаторство мало спри­яє правильному вихованню дитини в сім'ї. Дитина завжди відобра­жає внутрішній світ сім'ї. Якщо батьки кар'єристи, міщани, своєкорисні люди, вони можуть скрити це від усіх, але не від своєї дитини.

Масовим соціальним інститутом виховання молоді є і школа. У молодої людини — юнака, дівчини, школа не тільки закладала знання і переконання, а й виховувала спосіб поведінки. В школі є всі необ­хідні передумови для створення стрункої розумної системи вимог, контролю і відповідальності, практичних моральних відносин молоді. Та школа використовує можливості не повністю. Дуже багато ще в сучасних умовах покладається надій на вербалізм (моралізаторство) і холодний риторизм. У випадку моралізаторства молодь перетворю­ється в покірних рабів красивих фраз, солодкуватого пережовуван­ня принципів моралі, а в випадку холодного ригоризму молодь стає рабом адміністративного впливу, залякуванні та санкцій. Обидві край­ності мають єдину основу — формалізм і ведуть до лицемірства в пове­дінці молодої людини. Тут-то недооцінюється особа підлітка як сві­домої і творчої істоти, як суб'єкта своєї діяльності і поведінки. Чи варто забувати про непорушність основних ідеалів і цінностей випро­буваних істотою. На жаль, в молодіжному середовищі нерідко вис­ловлюється передбачення провести ревізію багатьох цінностей способу життя. Нерідкі випадки, коли піддається сумніву сама мож­ливість збереження безкоштовної освіти, медичного обслуговування та ін. Безумовно, діалектика розвитку — непроста, її на сумі буден­них прикладів життя та побутових фактів відразу ж не осягнеш. Особ­ливо відразно усвідомлювати, що молодь могла б спостерігати зміни в навколишній їх дійсності, уловити тенденцію початку динамічного росту суспільного оновлення. Взяті в сучасних умовах рубежі став­лять перед народом і особливо перед молоддю дедалі складніші проб­леми. Радикальні перетворення в суспільному житті України супро­воджуються ускладненням ситуації у сфері виховання підростаючого покоління.

Аналіз соціологічних досліджень свідчить, що в сучасних умо­вах молодь — це одна з найураженіших економічно та найбільш безправно соціально і позбавлена правово-соціальних цінностей, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруги і психологічного дис­комфорту. Як наслідок такого становища — появляються все нові й нові факти зростання в молодіжному середовищі злочинності, нар­команії, токсикоманії, алкоголізму, проституції. Рівень злочинності серед молоді та неповнолітніх має стійку тенденцію до значного зростання. За 80-і ~ першу половину 90-х років злочинність серед молоді в Україні зросла на 16%, а серед наркоманів 80% складає молодь, в тому числі 40% — неповнолітні. Щорічно у скоєнні тяж­ких злочинів бере участь більше 30 тис. молодих людей. У першій половині 90-х років в порівнянні з 80-ми роками злочинність серед дівчат зросла в 2,5 разу. З кінця 80-х років зростає кількість само­губств серед молоді. Зменшується питома вага молоді серед насе­лення України: якщо на початку 80-х років кількість молодих людей в Україні складала 23,2%, то в середині 90-х років — уже 18,3%. Дослідження показують, що серед молоді явно домінують цінності мікросоціуму, що визначає суть проблем.

Мабуть є закономірністю коли рушиться «великий» соціум, люди інстинктивно намагаються зміцнити сім'ю, зберегти осередок ста­більності. Економічні і соціально-політичні ситуації в Україні мають негативну динаміку: наростають кризові явища. Це загострює існу­ючі та народжує нові проблеми, нові тенденції розвитку. В сучасних умовах в Україні проявляються основні тенденції соціального само­визначення молоді: і, по-перше, заперечення можливості повернен­ня до минулого та невизначеність власного місця і ролі у створенні нового, руйнування традиційних форм соціалізації, заснованих на досить жорсткій визначеності життєвого шляху та наявності великої кількості соціальних інститутів, що здійснюють соціалізацію. По-друге, розширення можливостей самостійного вибору життєвого шляху, зростання особистої відповідальності; поява нових соціальних посе­редників, не властивих для самовизначення молодіжних поколінь; наявність різноманітних форм власності, джерел інформації тощо. По-третє, посилення регіональних та національних етнічних відмін­ностей та зростання їх питомої ваги в життєвій самовизначеності молоді. Отже, більшість молоді стоїть нині перед складним вибором у житті, до якого молодь не підготовлена ні психологічно, ні органі­заційно, ні соціально, ні духовно.