Соціальний портрет молоді формується під впливом різноманітних суспільно-політичних і соціальних чинників, соціологія виявляє інтерес до того, яку роль відіграватимуть для молоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції тощо. Для того щоб формування молоді відбувалося адекватно суспільним процесам, необхідно визначити її роль і місце в суспільстві, з'ясувати її труднощі та проблеми. Серед них є традиційні — кохання, дружба, пошуки сенсу життя, створення сім'ї тощо. Вирішення багатьох проблем залежить від факторів соціального життя. Йдеться про вибір професії, життєвого шляху, самовизначення, професійну мобільність тощо. Не менш актуальними є здоров'я, освіта молоді, спілкування її з дорослими й однолітками.
У вивченні молодіжних проблем неможливо обходитися простим констатуванням позитивних чи тривожних фактів життєдіяльності молодих людей. Потрібен глибокий системний аналіз буття молоді, чим і покликана займатися соціологія молоді.
Соціологія молоді — галузь соціології, яка досліджує молодь як соціально-демографічну спільність суспільства.
Теоретичне осмислення молоді почалося з погляду на неї як носія психофізичних якостей молодості. У концепціях, що репрезентують цей підхід, акцент робиться на молодості (юності) як періоді життя індивіда. Представниками його є Гренвіл-Стенлі Холл (1846— 1924) (описав амбівалентність, парадоксальність характеру підлітків, виокремив 12 протиріч, між якими коливається юність: надмірна активність змінюється занепадом сил, несамовита веселість — смутком, самовпевненість — соромливістю, спрямованість до високого — низькими пристрастями, товариськість — потребою в усамітненні тощо); австро-американський психолог Шарлотта Бюллер (обґрунтувала концепцію пубертату (дозрівання) для пояснення специфіки юнацького віку); 3. Фройд (описав стадії психосексуального розвитку дитини, досліджував особливості міжпоколінних взаємовідносин); австро-американський психолог Вільгельм Райх (1897—1957) (досліджував роль сексуальності в суспільному розвитку, розглядав психосексуальну проблематику у соціально-класовому контексті).
Багато прихильників здобули теорії, за якими молодь є феноменом культури, тобто вона розглядається не як певна вікова фаза, а як суспільно-історичне явище, якому притаманні певні культурні якості і характеристики. Відповідно до культурно-психологічної концепції молоді Е. Шпрангера особистість молодої людини є проявом певної культурної визначеності, «психічного портрету» епохи. Юнацький вік характеризують: відкриття власного «Я», життєве планування; інтеграція в соціальне життя і культуру. М. Мід виокремила постфігуративну (орієнтується на досвід старшого покоління), кон-фігуративну (визнання досвіду старшого покоління поєднується з орієнтацією на актуальне знання, продуковане молодшими поколіннями) і префігуративну (дорослі покоління вчаться у своїх дітей) культурні взаємодії поколінь. Ш. Ейзенштадт вважав молодь головним чинником соціалізаційного процесу в сучасних суспільствах.
Ще одним напрямом є дослідження молоді як об'єкта і суб'єкта спадкоємності поколінь (акцентування на соціальній функції молоді). Одне з його відгалужень — марксистська соціологія молоді, розвинута у працях російських учених І. Кона, С. Іконнікової, В. Боряза та ін. К. Манхейм наголошував на значенні молоді як певного прихованого суспільного ресурсу, від мобілізації якого залежить його життєздатність. Динамічні суспільства зацікавлені в активізації молодіжного потенціалу, традиційні — в його ігноруванні і навіть пригнобленні.
Особливість сучасного етапу розвитку соціології молоді полягає в теоретичному осмисленні накопичених знань, формуванні сучасної методології, аналізі соціальних процесів у молодіжному середовищі.
Соціологія молоді на початку 70-х років XX ст. була інституалізована у Світовому професійному співтоваристві створенням у Міжнародній соціологічній асоціації відповідного дослідницького комітету.
На сучасному етапі соціологічне вивчення молоді відбувається у руслі психоаналітичної, структурно-функціональної, культурологічної концепцій, а також теорії соціальної поведінки, соціального конфлікту, економічного детермінізму.
У західних країнах соціологічний інтерес до молодіжної проблематики посилювався у періоди загострення молодіжних проблем: сплеску злочинності, наркоманії, кризових явищ у сфері праці (безробіття), освіти, проявів політичного, національного екстремізму тощо. Від соціології суспільство жадало рекомендацій, соціальних технологій, які б могли допомогти йому у вирішенні цих проблем. Тому головна увага спрямовувалася передусім на практичне розв'язання проблеми, а теоретичний аспект здебільшого ігнорувався. Внаслідок цього у деяких західних країнах соціологія молоді більш пов'язана із соціальною практикою, ніж із теорією.
В Україні склалася подібна ситуація, хоча причини цього дещо інші: нехтування реальними молодіжними проблемами у колишньому Радянському Союзі, недостатня увага до них в сучасних умовах; «нормативний» підхід до вивчення соціальних процесів у молодіжному середовищі, який панував у суспільних науках, коли певні прогресивні вияви, явища, притаманні окремим прошаркам молоді, приписувались усій молоді країни; розгляд молоді винятково як об'єкта впливу з боку соціальних інститутів. Це спричинило недорозвинутість теоретичних засад соціології молоді, особливості соціологічних досліджень молодіжних проблем на сучасному етапі.
Предмет соціології молоді охоплює такі аспекти:
— вироблення понятійно-категоріального апарату для визначення сутності молоді, специфіки її життєдіяльності в суспільстві;
— аналіз стану та динаміки ціннісних орієнтацій молоді;
— вивчення процесів формування політичних, моральних, професійних та естетичних інтересів і позицій;
— вивчення чинників, які впливають на формування свідомості та реальної поведінки різних груп молоді;
— визначення поняття «молодь» та встановлення її вікових меж;
— вивчення механізму формування свідомості молоді, співвідношення біологічного та соціального, а також чинників, які впливають на свідомість і поведінку людини;
— дослідження взаємодії поколінь і визначення ролі вікових етапів у структурі життєвого циклу особи;
— вивчення механізмів соціалізації та виховання молодого покоління, набуття соціальної зрілості та становлення молоді як суб'єкта історії.
Об'єктом її є молодь, тобто велика соціально-демографічна група, яку виділяють на підставі сукупності вікових характеристик, соціального стану, соціально-психологічних особливостей.
Функціями соціології молоді є:
а) методологічна — забезпечує розробку наукових засад для сучасної соціологічної молодіжної концепції та формування на цій основі сильної державної молодіжної політики;
б) теоретико-пізнавальна — полягає у виробленні специфічного понятійно-категоріального апарату, дослідженні сутнісної характеристики молоді як особливої соціально-демографічної спільноти;
в) прогностична — виявляє себе у дослідженні актуальних економічних, правових та соціальних проблем молоді, виробленні коротко- і довгострокових прогнозів їх розвитку;
г) практична — пов'язана з виробленням сучасних методик комплексного вивчення молодіжних проблем, встановленням ефективних механізмів, забезпеченням тісного зв'язку дослідницьких інститутів, лабораторій з державними і громадськими структурами, що працюють з молоддю;
ґ) управлінська — реалізується через науково обґрунтовані методи та форми діяльності державних, громадських установ щодо регулювання соціальних процесів у молодіжному середовищі.
Вивчення молодіжних проблем відбувається за багатьма напрямами, у різноманітних сферах життєдіяльності: праці, навчанні, сім'ї, неформальних організаціях, під час дозвілля, що передбачає активний обмін інформацією з іншими зацікавленими науками. Наприклад, демографія виявляє тенденції кількісних змін молоді у структурі населення, рівень народжуваності, смертності, співвідношення кількості молодих чоловіків і жінок тощо. Разом із соціологією молоді вона досліджує проблеми вікових меж, вікової дискримінації, зміни поколінь, специфіку соціального статусу молоді, що перебуває у перехідному стані, послідовність життєвих подій.
Психологія досліджує вікові особливості свідомості та поведінки молоді, вікові зміни у структурі особистості, процес акселерації, динаміку інтелектуального, емоційного розвитку тощо. Соціальна психологія розкриває специфіку механізмів спілкування, формування контактних груп, зміни соціальних ролей. Педагогіка визначає можливості та засоби виховання і навчання молодої людини, засвоєння нею необхідної інформації, залучення молоді до різноманітних видів діяльності.
Молодіжні проблеми вивчають також соціологія праці, соціологія освіти, соціологія шлюбу і сім'ї, соціологія виховання, соціологія девіантної поведінки. Ці галузі соціологічного знання досліджують молодь в окремих сферах її життєдіяльності. їх дані допомагають скласти повнішу картину молодіжних проблем, процесів, явищ.
Соціологія молоді не тільки запозичує здобуті ними знання, а й інтегрує їх у цілісну систему, завдяки чому перебирає на себе функції цілісного системного аналізу молодого покоління у соціальній структурі, політичному, економічному, соціальному й духовному житті суспільства.
