Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќац≥онально-етн≥чн≥ процеси та в≥дносини




Ќац≥ональн≥ в≥дносини завжди повТ€зан≥ з вир≥шенн€м певних етн≥чних проблем,

€к≥ стосуютьс€ умов виживанн€ ≥ розвитку етнос≥в (проблеми територ≥њ, пол≥тичноњ

влади, мови, культури, традиц≥й, збереженн€ самобутност≥ тощо). ќбТЇктивною

передумовою виникненн€ та розвитку нац≥онально-етн≥чних в≥дносин Ї ≥снуванн€ окремих

етн≥чних сп≥льнот, що в≥др≥зн€ютьс€ своњми етнокультурними особливост€ми

(народ≥в, нац≥й). «а даними ќќЌ, у б≥льш н≥ж 220 державах св≥ту ≥снуЇ понад 3 тис.

етн≥чних сп≥льнот. Ѕагато з них проживають компактно, де€к≥ перебувають за межами

одн≥Їњ крањни. “аким етносом Ї й украњнц≥, велик≥ етнокультурн≥ групи €ких проживають

за кордоном.

Ќац≥ональн≥ в≥дносини н≥коли не ≥снують поза ≥ншими сусп≥льними €вищами

(пол≥тичними, духовними, соц≥альними, економ≥чними тощо). —убТЇкти таких в≥дносин

часто демонструють особливост≥ своЇњ етн≥чноњ св≥домост≥ та самосв≥домост≥. “ому

м≥жнац≥ональн≥ в≥дносини, нав≥ть маючи ст≥йку обТЇктивну основу, розгортаютьс€ у

сфер≥ почутт≥в, ≥люз≥й, нац≥ональних м≥ф≥в та упереджень.

Ќац≥ональн≥ в≥дносини завжди мають ≥деолог≥чний характер, перебувають на

перетин≥ культур. —убТЇктами њх Ї, €к правило, окрем≥ етн≥чн≥ утворенн€, хоч ≥нколи

й окрем≥ сусп≥льн≥ групи та страти населенн€. «важаючи на те, що сучасн≥ етн≥чн≥

проблеми ≥снують у межах державних утворень, найчаст≥ше ведуть мову про взаЇмини

м≥ж титульними нац≥€ми ≥ нац≥ональними меншинами.

ƒо титульних належать нац≥њ, що компактно проживають на певних територ≥€х,

дають назву ≥снуючому державному утворенню (украњнц≥ в ”крањн≥, естонц≥ в ≈стон≥њ

та ≥н.). ƒо нац≥ональних меншин в≥днос€ть етнонац≥ональн≥ групи, що не належать

до титульних нац≥й (рос≥йське населенн€ в Ѕалт≥њ, н≥мц≥ в ѕоволж≥ та ≥н.). ≤снують ≥

багатонац≥ональн≥ держави, в €ких питома вага нетитульних нац≥й не менша пор≥вн€но

з основним населенн€м (Ўвейцар≥€). ¬≥дносити так≥ етноси до нац≥ональних меншин

некоректно н≥ в пол≥тичному, н≥ в культурному сенс≥: сп≥льн≥сть етн≥чноњ дол≥,

культур, нав≥ть нац≥ональних стереотип≥в робить ус≥ нац≥ональн≥ утворенн€ в пол≥етн

≥чних крањнах формально р≥вноправними.

¬ ”крањн≥ €к багатонац≥ональн≥й держав≥, за даними перепису 1989 р., проживало

до 130 етн≥чних сп≥льнот чисельн≥стю понад 52 млн ос≥б. ÷е св≥дчить про те, що

м≥жнац≥ональн≥ в≥дносини Ї одним з найважлив≥ших чинник≥в њњ сучасноњ внутр≥шньо

њ пол≥тики.

ќск≥льки в ”крањн≥ ≥снують щонайменше три велик≥ л≥нгвоетн≥чн≥ групи (до 40 %

тут Ц украњнц≥, що говор€ть украњнською мовою, майже 33 % Ц рос≥йськомовн≥ укра

њнц≥ та до 21 % Ц рос≥йськомовн≥ рос≥€ни), складною Ї ≥ л≥нгв≥стична ситуац≥€. ”

неоф≥ц≥йному сп≥лкуванн≥, зг≥дно з досл≥дженн€м украњнських учених, переваги

не набула жодна з цих мов, водночас, на р≥вн≥ державних ≥нституц≥й простежуЇтьс€ намаганн€

п≥дн€ти значенн€ украњнськоњ мови €к державноњ.

ћ≥жнац≥ональн≥ в≥дносини ви€вл€ютьс€ в економ≥чному, культурному, мовному

та ≥нших аспектах. „асто в них дом≥нують р≥зними своњми гран€ми питанн€ соц

≥альноњ справедливост≥.

ёр≥й ћ.‘. —оц≥олог≥€

≈коном≥чн≥ нац≥онально-етн≥чн≥ в≥дносини спр€мован≥ на задоволенн€ економ

≥чних потреб етн≥чних творень. ≈коном≥чн≥ потреби можуть формуватис€ €к

стих≥йно, через особливост≥ ≥сторичного розвитку (наприклад, у середньов≥чн≥й

™вроп≥ б≥льш≥сть кап≥тал≥в, нагромаджених завд€ки лихварництву, концентрувалас€

в руках Їврейського населенн€ через рел≥г≥йн≥ упередженн€ христи€нства),

так ≥ завд€ки пол≥тиц≥ держави (заборона в ѕ≥вденно-јфриканськ≥й республ≥ц≥

чорношк≥рому населенню займатис€ управл≥нською, адвокатською та ≥ншими

видами д≥€льност≥). ÷≥ в≥дносини вт≥лен≥ в ≥снуючому сусп≥льному розпод≥л≥ прац≥,

в систем≥ економ≥чних звТ€зк≥в м≥ж р≥зними нац≥онально-етн≥чними утворенн€ми.

Ќе завжди це Ї насл≥дком св≥домоњ практики держави. “ак, в ”крањн≥ завд€ки

особливост€м розселенн€ рос≥йськоњ етн≥чноњ групи (переважно в центрах урбан

≥зац≥њ) в≥дсоток рос≥€н, зайн€тих в ≥нтелектуальн≥й сфер≥, пом≥тно вищий, н≥ж

украњнц≥в.

ѕол≥тичн≥ етнонац≥ональн≥ в≥дносини стосуютьс€, передус≥м, р≥вноњ участ≥ вс≥х

етн≥чних утворень у реал≥зац≥њ пол≥тичноњ влади в крањн≥ та вир≥шенн≥ найважлив≥ших

проблем державного житт€. ¬они спр€мован≥ на реал≥зац≥ю громад€нських прав ≥

свобод представник≥в р≥зних етн≥чних груп. ѕро невир≥шен≥сть пол≥тичних проблем

етн≥чних груп св≥дчила в≥дсутн≥сть виборчих прав в афроамериканського населенн€

до час≥в √ромад€нськоњ в≥йни в —Ўј. „асто важливими щодо цього Ї питанн€ державного

устрою: Ї крањна федеративним утворенн€м на демократичних засадах, де

передбачено широку участь нац≥ональних меншин у реал≥зац≥њ владних повноважень,

чи вона маЇ ун≥тарний характер.

≈тнонац≥ональн≥ в≥дносини у сфер≥ культури створюють можливост≥ дл€ контакт≥в

культур р≥зних етн≥чних груп. «агалом весь спектр етнонац≥ональних €вищ реал≥зуЇтьс€

не лише ≥снуванн€м багатьох нац≥ональностей у межах певноњ держави, а й завд€ки

систем≥ етнонац≥ональних ≥нтерес≥в. ÷≥ ≥нтереси стосуютьс€ збереженн€ њх самобутност

≥, розвитку економ≥ки, культури етн≥чних груп, тобто усв≥домлюваного нац

≥онального самоутвердженн€. ¬≥дпов≥дно, перед етносоц≥олог≥Їю постаЇ питанн€

нац≥онал≥зму.

Ќац≥онал≥зм Ц теор≥€ ≥ практика етн≥чних в≥дносин, €к≥ грунтуютьс€ на само≥дентиф

≥кац≥њ нац≥њ у вир≥шенн≥ своњх проблем, реал≥зуютьс€ у р≥зноман≥тних формах д≥€льност

≥, зумовлених специф≥кою економ≥чного, пол≥тичного, духовного розвитку крањ-

ни, традиц≥€ми, сусп≥льною психолог≥Їю тощо.

як сусп≥льний рух в≥н зародивс€ одночасно в розвинутих крањнах «ах≥дноњ ™вропи

(јнгл≥€, ‘ранц≥€) внасл≥док загального розвитку пол≥тичноњ та соц≥ально-економ

≥чноњ системи цих крањн, а також у багатоетн≥чних крањнах ≥мперського типу (јвстро-

”горщина, –ос≥€) Ц внасл≥док протест≥в нетитульних етнонац≥ональних груп проти

нац≥онального гнобленн€ та нер≥вност≥.

–ад€нська соц≥олог≥€ трактувала нац≥онал≥зм €к систему установок ≥ пол≥тичних

≥дей щодо вин€тковост≥, переваги власного народу над ≥ншими, небажанн€

≥нтегруватис€ з ≥ншими народами, а також €к д≥њ, спр€мован≥ на њх дискрим≥нац

≥ю.

ќднак п≥сл€ розпаду пол≥тичноњ та ≥деолог≥чноњ системи –ад€нського —оюзу у

пострад€нськ≥й науц≥ набувають чинност≥ концепц≥њ, що тлумачать нац≥онал≥зм €к

теор≥ю ≥ практику само≥дентиф≥кац≥њ нац≥њ у вир≥шенн≥ пол≥тичних, державних, економ

≥чних, соц≥окультурних проблем сусп≥льного розвитку, €к≥ реал≥зуютьс€ в р≥зноман

≥тних формах д≥€льност≥.

–озд≥л ≤≤≤. ќсновн≥ соц≥олог≥чн≥ пон€тт€

“аке розум≥нн€ нац≥онал≥зму стосуЇтьс€ сутност≥, а не пол≥тичних чи ≥деолог≥чних

його оц≥нок. ј сам феномен класиф≥кують на громад€нський (державний), етн

≥чний, дифузний.

√ромад€нський (державний, територ≥альний) нац≥онал≥зм вважають найб≥льш

рац≥ональним, таким, що базуЇтьс€ на принципах в≥льного самовизначенн€ особистост

≥. “ака форма нац≥онал≥зму (≥нод≥ його пор≥внюють з патр≥отизмом) визнана нормою

людського сп≥в≥снуванн€, оск≥льки в≥н спр€мований на консол≥дац≥ю всього населенн€

держави за допомогою юридичних ≥нститут≥в, загальногромад€нських прав, культури,

≥деолог≥њ.

≈тн≥чний нац≥онал≥зм под≥л€ють на пол≥тичний ≥ нац≥онал≥зм у сфер≥ культури.

ѕол≥тичний нац≥онал≥зм заснований на розум≥нн≥ нац≥њ €к пол≥тичноњ сутност≥, маЇ

своЇю метою боротьбу за утриманн€ державност≥ з урахуванн€м ≥нститут≥в, ресурс≥в,

культурноњ системи. „асто його критикують за спр€мован≥сть на дос€гненн€ владних,

≥деолог≥чних, культурних та ≥нших переваг дл€ одного народу. ѕол≥тичний нац≥онал

≥зм дом≥нуючих народ≥в може призвести до дискрим≥нац≥њ нетитульних нац≥ональностей,

узурпац≥њ державних ≥нститут≥в та ≥деолог≥њ. Ќац≥онал≥зм недом≥нуючих

етн≥чних меншин за екстремального свого розвитку пересл≥дуЇ сепаратистськ≥ (лат.

separatus Ц окремий, в≥дособлений) ц≥л≥, домагаЇтьс€ вир≥шенн€ проблем етн≥чноњ

нер≥вност≥ будь-€кими засобами. Ќац≥онал≥зм у сфер≥ культури спр€мований на

збереженн€ ц≥л≥сност≥ народу, п≥дтриманн€ ≥ розвиток його мови, культури, ≥сторично

њ самосв≥домост≥ тощо. ¬≥н може виконувати позитивну роль, €кщо уникатиме

культурного ≥зол€ц≥он≥зму, негативного сприйн€тт€ ≥нших культур, не матиме схильност

≥ до в≥дродженн€ та поширенн€ архањчних елемент≥в культури, що стримують

розвиток етносу.

«агалом проблеми нац≥онал≥стичних рух≥в звод€тьс€ до вир≥шенн€ нац≥онального

питанн€.

Ќац≥ональне питанн€ Ц форма в≥дкритоњ постановки в сусп≥льств≥ проблеми розвитку

нац≥й, нац≥ональних в≥дносин (територ≥альних, еколог≥чних, економ≥чних,

пол≥тичних, правових, мовних тощо).

¬иникаЇ воно у звТ€зку з реальними або у€вними несправедливост€ми у м≥жнац

≥ональному сп≥лкуванн≥. ”€вленн€ про нац≥ональну несправедлив≥сть формуЇтьс€

на основ≥ категор≥њ Ђнац≥ональний ≥нтересї, в≥д д≥апазону усв≥домленн€ €кого нац≥ональне

питанн€ набуваЇ широкого або вузького тлумаченн€. Ќеможлив≥сть остаточного

вир≥шенн€ нац≥онального питанн€ потребуЇ пост≥йноњ уваги до нац≥ональних

процес≥в, пошуку можливостей гармон≥зац≥њ м≥жнац≥ональних в≥дносин, подоланн€

суперечностей з метою недопущенн€ переростанн€ њх у м≥жнац≥ональний конфл≥кт.

«г≥дно ≥з законом соц≥альних спод≥вань, що п≥двищуютьс€, з актив≥зац≥Їю процес

≥в урбан≥зац≥њ, зростанн€м к≥лькост≥ представник≥в нац≥ональностей у процесах

≥нтелектуал≥зац≥њ, модерн≥зац≥њ розширюЇтьс€ й д≥апазон њх потреб. “ому ц≥лком природним

Ї бажанн€ нац≥ональних утворень пол≥пшувати своЇ житт€.

Ќац≥онал≥зм може посилюватис€ ≥ €к реакц≥€ на можлив≥сть (реальну чи вдавану)

втрати ≥снуючого р≥вн€ автоном≥њ, особливо в пол≥етн≥чн≥й держав≥. —причинити

його може, наприклад, експанс≥€ (економ≥чна, пол≥тична, культурна) ≥ншоњ держави

або метропол≥њ (€кщо йдетьс€ про пол≥етн≥чну державу).

Ќе менш впливовим може бути ≥ соц≥альний чинник, наприклад, конкуренц≥€ за

робоч≥ м≥сц€, особливо у престижних сферах зайн€тост≥ (рухи мезоамериканського

чи афроамериканського населенн€ —Ўј). ≤нколи, щоправда, трапл€Їтьс€, що престижн≥

ёр≥й ћ.‘. —оц≥олог≥€

сфери зайн€тост≥ займають здеб≥льшого представники нац≥ональних меншин даноњ

крањни (високий р≥вень рос≥€н у б≥знес-ел≥т≥ крањн Ѕалт≥њ або вплив €понських промисловц

≥в у —Ўј). ” будь-€кому раз≥ проблеми соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ можуть впливати

на розвиток нац≥ональних рух≥в €к титульного етносу, так ≥ етнонац≥ональних

меншин.

ƒифузний нац≥онал≥зм повТ€зують з особливост€ми психолог≥чного становища

марг≥нальних груп, €к≥ не можуть ≥дентиф≥кувати себе з жодною з ≥снуючих соц≥альних

нац≥ональних груп, мають досить високий соц≥альний, економ≥чний, культурний статус.

“ак≥ групи характеризуЇ пасивна форма нац≥онал≥зму, що про€вл€Їтьс€ здеб≥льшого

в стресових ситуац≥€х.

ѕоширеною Ї концепц≥€, зг≥дно з €кою в розвинутих крањнах ор≥Їнтац≥€ на нац≥онал

≥зм т≥сно повТ€зана з консервативними та авторитарними погл€дами (на в≥дм≥ну в≥д

крањн, що розвиваютьс€, де нац≥онал≥зм може бути чинником подальшого розвитку

пол≥тичного та соц≥ального потенц≥алу крањни).

Ѕеручи за основу особливост≥ реал≥зац≥њ настанов нац≥онал≥зму, вид≥л€ють так≥

його р≥зновиди:

 ласичний нац≥онал≥зм. –еал≥зуЇтьс€ €к спроба дос€гненн€ повноњ незалежност≥.

ѕростежуЇтьс€ у б≥льшост≥ пострад€нських держав.

ѕаритетний нац≥онал≥зм. ¬и€вл€Ї себе у прагненн≥ до повноњ незалежност≥, €ке

обмежують певн≥ внутр≥шн≥ чи зовн≥шн≥ чинники, наприклад, передача повноважень

центру (автономн≥ республ≥ки –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ).

≈коном≥чний нац≥онал≥зм. …ого особлив≥стю Ї прагненн€ до економ≥чноњ незалежност

≥ етнонац≥ональних утворень (√онконг за час≥в протекторату ¬еликобритан≥њ).

«ахисний нац≥онал≥зм. ƒом≥нуючими в ньому Ї ≥дењ про необх≥дн≥сть в≥дс≥ч≥

Ђзовн≥шн≥м силамї, збереженн€ культури, мови, територ≥њ тощо („еченська республ

≥ка).

Ћ≥беральний нац≥онал≥зм. ќбстоюЇ права ≥ свободи особистост≥, виступаЇ за додержанн€

базових ЂЇвропейськихї ц≥нностей.

—учасний св≥т базовими вважаЇ так≥ принципи нац≥онального розвитку:

Х право на ≥снуванн€ (заперечуЇ законн≥сть таких €вищ, €к геноцид чи етноцид,

насильницьке знищенн€ будь-€кого народу чи культури);

Х право на само≥дентиф≥кац≥ю (передбачаЇ самовизначенн€ громад€нами своЇњ

нац≥ональноњ належност≥);

Х право на суверен≥тет, самовизначенн€ ≥ самовр€дуванн€ (реал≥зуЇтьс€ завд€ки

самост≥йному налагодженню своЇњ життЇд≥€льност≥, без втручанн€ ззовн≥);

Х право на збереженн€ культурноњ самобутност≥ (основна увага зосереджуЇтьс€

на питанн€х мови, осв≥ти, збереженн≥ ≥ розвитку традиц≥й, культурноњ спадщини

тощо);

Х право на контроль за використанн€м природних багатств ≥ ресурс≥в територ≥й

њх проживанн€;

Х право на використанн€ дос€гнень сучасноњ цив≥л≥зац≥њ.

ƒотриманн€ цих прав Ї п≥дставою дл€ тверджень про збереженн€ за кожною окремою

нац≥Їю прав на ≥снуванн€ та розвиток1.

_______________

1 —оц≥олог≥€ / «а ред. док. ≥ст. наук, проф. ¬.√.√ород€ненка.Ц .: јкадем≥€, 2003.Ц —. 348Ц

354.

–озд≥л ≤≤≤. ќсновн≥ соц≥олог≥чн≥ пон€тт€





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 637 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬аше врем€ ограничено, не тратьте его, жив€ чужой жизнью © —тив ƒжобс
==> читать все изречени€...

1273 - | 1252 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.026 с.