Методи контролю і самоконтролю у навчанні

Методи контролю навчально-пізнавальної діяльності за-Ос: і ночують одержання зворотної інформації про зміст, ха­рактер і досягнення у навчально-пізнавальній діяльності уч­ні н та про ефективність праці вчителя. Важливим засобом активізації свідомості, зміцнення знань, розвитку умінь і навичок є самоконтроль.

Належно від форми контрольних завдань (проходження Інформації між викладачем і учнями) перевірка може бути усною, письмовою, графічною і практичною.

Метод усного опитування. Використовують його при ви­вченні майже всіх предметів як один із найефективніших методів контролю знань. Полягає він у з'ясуванні рівня знань учня завдяки прямому контакту з ним під час переві­рочної бесіди. Усне опитування передбачає постановку вчи­телем питань (завдань), підготовку учнів до відповіді та де­монстрування своїх знань, корекцію і самоконтроль викла­дених знань у процесі відповіді, аналіз та оцінювання її.

Індивідуальне опитування передбачає перевірку знань, умінь та навичок окремих учнів. При цьому більшість уч­нів залишається пасивними. Тому важливо під час такого контролю активізувати увагу та діяльність усього класу. Цього можна досягти за допомогою таких прийомів, як про­довження або рецензування відповіді, внесення до неї допо­внень та уточнень.

Фронтальна (побіжна) перевірка передбачає оператив­не, найчастіше, усне опитування всіх учнів. Масовість та опе­ративність часто роблять її дещо формальною і поверховою. Однак з її допомогою викладач може визначити прогалини у знаннях усіх учнів.

Групова перевірка охоплює невелику групу (5—7) учнів і відбувається найчастіше у формі ущільненого опитуван­ня. Під час неї одночасно різними способами опитують кі­лькох учнів (індивідуальне опитування біля дошки, вико­нання завдань на місці за картками, коментування або ре­цензування відповіді товариша та ін.). Вона дає змогу перевірити більшу, ніж звичайно, кількість учнів, але по­рушує фронтальну роботу і логічність у побудові уроку. Гру­пову перевірку використовують здебільшого під кінець чве­рті, переважно для спеціальної перевірки учнів, підготовка яких викликає певні сумніви. Групове опитування займає проміжне місце між фронтальним та індивідуальним за гли­биною перевірки і кількісним охопленням учнів.

Письмовий контроль. Особливістю письмової контроль­ної роботи, порівняно з усною перевіркою, є глибина від­повідей на запитання і виконання практичних дій, більша тривалість її проведення і підбиття підсумків. її проводять у формі письмових відповідей на запитання, письмового розв'язання задач, предметних диктантів (математичних, фізичних тощо), які дають змогу оперативно визначити якість знань учнів. Найпоширенішим способом проведення предметних диктантів є письмове завершення учнями фра­зи, початок якої вимовляє викладач.

Практична контрольна перевірка. Практичне вирішен­ня контрольних завдань (складання схем, вмикання вимі­рювальних приладів, зняття показників приладів, ремонт, регулювання або технічне обслуговування обладнання та ін.) теж потребують перевірки. Найчастіше вдаються до неї при вивченні прикладних спецпредметів.

Тестові методи перевірки знань. Тестування пов'язане з необхідністю учня розв'язати певну кількість завдань, з яких складається тест.

Тест (англ. test — випробування) — сукупність підібраних за пев­ними правилами стандартизованих завдань для вимірювання знань, психофізичних та інших особливостей особистості.

Здебільшого тести передбачають вибір особою, яка про­ходить тестування, однієї з кількох запропонованих відпо­відей. Термін «тест» першим використав у 1899 р. амери­канський психолог Джеймс Кеттел (1860—1944), а тести як прийом оцінювання почали застосовувати у Великобрита­нії у 1864 р. На відміну від традиційних методів контролю, орієнтованих в основному на перевірку засвоєння конкрет­них знань, тестовий контроль спрямований на перевірку за­своєння ключових елементів навчального матеріалу. Він відзначається більшою об'єктивністю, усуває суб'єктивізм, скорочує час на перевірку, сприяє дотриманню єдності ви­мог, запобігає випадковості при оцінюванні знань, забезпе­чує сприйняття учнем оцінки як об'єктивної, дає змогу ста­тистично опрацювати одержані результати.

Завдання у спеціалізованих тестах досягнень можуть бути закритими (містять готові варіанти відповідей) і відкритими (вимагають самостійного формулювання відповідей).

Закриті завдання передбачають:

1. Вибір відповіді з кількох запропонованих.

2. Вибір однієї з альтернативних відповідей (так — ні; пра­вильно — неправильно; точне — неточне; відповідає дійс­ності — не відповідає дійсності

3. Встановлення відповідності (взаємозв'язку, відповід­ності між елементами пропонованих різних за кількістю списків). Для уникнення випадкового угадування викорис­товують різні за кількістю відповідей списки:

4. Встановлення правильної послідовності (операцій, фак­тів, подій, етапів досліджуваного процесу). Використовують для контролю знання учнями алгоритмів, хронологій істо­ричних подій, фактів, логіки взаємозв'язків.

Іспити (екзамени). Екзамени, як і інші види перевірки успішності, підвищують відповідальність учителя і кожного школяра за свою роботу, сприяють систематизації вивчено­го, вихованню в учнів вимогливості до себе тощо. Влаштову­ють їх в урочистій, діловій і спокійній атмосфері, перевіряю­чи знання учнів вимогливо, але тактовно і доброзичливо, ви­ставляючи оцінки відповідно до єдиних критеріїв і норм.

Іспити проводять методом письмової роботи, бесіди, практичної, лабораторної роботи, тестування, захисту уч­нівських науково-дослідних робіт. За результатами навчан­ня учням (випускникам) видають відповідний документ (та­бель, свідоцтво, атестат, довідку).

Самооцінка учня в навчальному процесі розвиває кри­тичне ставлення до своїх здібностей і можливостей, об'єк­тивне оцінювання результатів навчання. За результатами самооцінки учнів поділяють на таких, що переоцінюють, не­дооцінюють, оцінюють себе адекватно. Для формування на­вичок самоконтролю й адекватної самооцінки учнів треба мотивувати виставлену йому оцінку, пропонувати йому оці нити свою відповідь, організувати у класі взаємоконтроль, рецензування відповідей інших учнів тощо. Важливо при цьому ознайомити їх з нормами і критеріями оцінювання знань. Результати самоконтролю і самооцінки знань з окре­мих тем вносять у класний журнал.