У ХХ ст. найбільш плідно соціологія розвивалась у США. Це було зумовлено тим, що:
1) у США після глибокої загальної кризи та тривалої стагнації економіка почала бурхливо розвиватися завдяки новим технологіям та науковій організації праці;
2) на відміну від Європи, де соціологічна теорія розви-
валась та удосконалювалась завдяки ініціативі та ентузіаз-
му окремих учених, у США соціологічні дослідження з само-
го початку були добре організовані, фінансовані та стали невід’ємною частиною університетської освіти й соціальних наукових досліджень. Широке використання математики та статистики, методів експерименту та моделювання, соціометрії та соціальної інженерії забезпечили розвиток соціології як точної
науки1.
Важливою особливістю американської соціології є те, що головні зусилля вчених-соціологів були зосереджені на вирішенні практичних завдань, тобто — прагматизм, який давав відповіді на конкретні питання: якими є мотиви поведінки людей; як краще та ефективніше здійснювати соціальний контроль та управління; якими шляхами подолати конфлікти та підтримувати стабільність суспільства; якими методами, засобами та заходами можна забезпечити соціальне партнерство та співробітництво людей у виробництві, зростання продуктивності праці, підвищення добробуту громадян тощо. Якраз над розв’язанням цих проблем працювали відомі американські соціологи (див. схему 8).
Із схеми видно, що американські соціологи в логічній послідовності прагнули дати відповіді на питання, що їх висувало соціально-економічне життя суспільства, розв’язувати конкретні проблеми в конкретних умовах соціальної реальності.
Наприклад, коли виникли проблеми з реалізації системи Тейлора і йому почали дорікати за надмірну жорсткість і перевищення ролі фізичних та матеріальних чинників у виробництві, на межі 20—30-х років виникає так звана теорія «людських відносин». У ній обґрунтовувались необхідність та доцільність поставити в центр уваги саму людину — робітника, доводячи, що з робітником потрібно поводитись як із «соціально-психологічною істотою», а не як з «біологічною машиною».
Схема 8
| Основні наукові розробки американських соціологів | ||
| Система, її автор | Період розробки | Основна сутність концепції |
| Система Тейлора Ф. Тейлор (1856—1915) | Рубіж ХІХ—ХХ ст. | Для підвищення ефективності виробництва необхідні: — раціоналізація управління; — наукова організація праці; — диференційоване матеріальне стимулювання |
| Теорія людських відносин Е. Мейо (1880—1949) | Рубіж 20—30-х років ХХ ст. | Необхідні не тільки матеріальні, а й психологічні стимули: — сприятливий моральний клімат; — урахування інтересів робітника; — задоволеність працею |
| Теорія ієрархії потреб А. Маслоу (1908—1970) | Середина ХХ ст. | При задоволенні різноманітних потреб людей існує певна черговість (ієрархія) потреб, поведінка індивіда в кожний даний момент визначається найбільш важливою потребою |
| Структурний функціоналізм Толкотт Парсонс (1902—1979) | Середина ХХ ст. | Соціальна система — це система дій дійових осіб: — соціальна дія можлива тільки за наявності іншої дійової особи; — взаємна орієнтація дійових осіб на ґрунті спільних цінностей; — соціальна система діє тоді, коли відбувається певна диферен- ціація соціальних ролей |
| Біхевіоризм Дж. Уотсон (1878—1958) | Кінець ХІХ—ХХ ст. | Поведінка людини будується за схемою стимул — реакція: змінюючи стимул, можна задавати певні реакції, управляти поведінкою людей, підтримувати гармонію у суспільстві |
Для підвищення ефективності виробництва, трудової діяль-
ності робітників важливими є не тільки матеріальні стимули, а й психологічні чинники, до яких належать:
1. Згуртованість групи, в якій працює індивід.
2. Сприятливий моральний клімат у ній.
3. Добрі взаємовідносини з керівництвом.
4. Урахування інтересів робітника.
5. Задоволеність своєю працею тощо.
Звідси практичними рекомендаціями щодо удосконалення управління є такі:
1. Потрібно проявляти постійну турботу про людей.
2. Створювати атмосферу гармонії у взаємовідносинах індивідів та груп.
3. Доповнювати індивідуальну винагороду за працю колективною.
4. Розвивати демократичний стиль керівництва та ін.
У середині ХХ ст. американський психолог Абрахам Маслоу обґрунтовує складніший механізм впливу запитів людей на їхню поведінку, що його він розкриває у своїй теорії «Ієрархії потреб», згідно з якою різноманітні людські потреби можна поєднати у певні групи і рівні, що розташовуються за ступенем їх важливості, необхідності задоволення та впливу на поведінку людей. В одному із варіантів даної концепції виділяються такі шість груп і рівнів потреб:
1) фізіологічні;
2) екзистенціальні (самозбереження);
3) соціальні;
4) престижу;
5) особистісні;
6) духовні.
Головна ідея ієрархії потреб полягає у тому, що в кожен даний момент поведінка людини або групи визначається найважливішою потребою із всієї ієрархії їх.
Дуже вагомий внесок у розвиток американської соціології зроблено структурним функціоналізмом Толкотта Парсонса, який сприяв розумінню людської дії як системи, що самоорганізо-
вується. Специфіку останньої він вбачав у такому:
· символічність, тобто наявність таких символічних механізмів саморегуляції, як мова, цінності тощо;
· нормативність, тобто залежність індивідуальної дії від за-
гальноприйнятих норм;
· певна ірраціональність та незалежність від умов середовища і водночас залежність від суб’єктивних «визначень ситуації».
Одним із провідних напрямів американської соціології у ХХ ст. став «біхевіоризм» (від англ. bihavio r — поведінка) — «наука про поведінку», родоначальниками якої стали американські психологи Едуард Торндайк та Джон Уотсон. Вони прагнули створити науково обґрунтовану «технологію» поведінки людини. Однак у їхніх під-
ходах поняття поведінки зводилось до найпростішої формули —
стимул — реакція, як і в тваринному світі. Є стимул, тобто ті або ін-
ші спонукальні впливи на людей, є і реакція (відповідні дії) на них.
Таким чином, допускалося спрощене бачення людини та її поведінки, неправомірне ототожнювання життя тварин та соціального буття людей. Із формули стимул — реакція практично випускаються чинники свідомості людини та впливу на неї суспільства, керівництва. Тому вже у 30-х роках ХХ ст. біхевіоризм, будучи перетвореним у необіхевіоризм, певним чином здійснив своє самооновлення.
Позитивними характеристиками необіхевіоризму є такі:
· науковість, строгість і точність досліджень;
· широке застосування математики та статистики;
· нові методики експериментів тощо.
Усе це дозволяє соціологам та психологам використовувати біхевіоризм для розв’язання багатьох практичних завдань.
Таким чином, американська соціологія зробила вагомий внесок у розвиток соціології як науки, особливо в її прагматичний аспект.
