Поняття соціології, її предмет, об’єкт і методи

Навчальний посібник

Київ 2002

ББК 60.5 Розповсюджувати та тиражувати

Б 1 без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

 

Рецензенти:

М. О. Корж, канд. філос. наук, доц.
(Київський національний університет ім. Тараса Шевченка)

А. А. Діланян, д-р іст. наук, проф.
(Національна академія оборони України)

 

 

Рекомендовано до друку Вченою радою КНЕУ

Протокол № 6 від 05.02.2002 р.

 

 

Білоус В. С.

Б 1 Соціологія у визначеннях, поясненнях, схемах, табли­цях: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 140 с.

ISBN 966–574–430–5

Навчальний посібник містить наукові визначення й пояснення основних соціальних явищ і процесів, закономірностей і випадковостей, принципів і методів соціології, структурно-логічні схеми й таблиці, питання для само­контролю по кожній темі, завдання до іспиту (заліку), короткий словник термінів, що позначають основні поняття і категорії соціології, список ос­новної і додаткової рекомендованої літератури.

Для студентів вищих навчальних закладів, які вивчають соціологію.

ББК 60.5

© В. С. Білоус, 2002

ISBN 966–574–430–5 © КНЕУ, 2002

Навчальне видання

БІЛОУС Василь Степанович

СОЦІОЛОГІЯ
у визначеннях, поясненнях,
схемах, таблицях

 

Навчальний посібник

 

 

Редактор А. Невзгляд

Художник Т. Зябліцева

Технічний редактор Т. Піхота

Коректор І. Савлук

Верстка І. Пантюхової

 

Підписано до друку 31.10.02. Формат 60×84/16. Папір офсет. № 1.
Гарнітура Тип Таймс. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 8,13.
Ум. фарбовідб. 8,57. Обл.-вид. арк. 9,26. Наклад 2000 прим. Зам. № 01-2369.

Видавництво КНЕУ
03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1

Свідоцтво про реєстрацію № 235 від 07.11.2000

Тел./факс: (044) 458-00-66; 446-64-58
E-mail: [email protected]

ТЕМА 1

СОЦІОЛОГІЯ — НАУКА ПРО СУСПІЛЬСТВО

У сучасних умовах знання про суспільство, сутність, закономірності та випадковості його розвитку, функціонування та удосконалення набувають особливого значення. Це зумовлено передусім тим, що людство вступило в CCI століття в умовах величезних за масштабами та ґрунтовністю перетворень, які вимагають глибоких і всебічних знань суті й змісту відносин людини та природи, взаємодії людини й суспільства, взаємозв’язку та взаємо­відповідальності людини та держави, закономірностей і випад­ковостей розвитку суспільства, функціонування соціальних інститутів, причин соціальних конфліктів і шляхів їх подолання та багато інших проблем суспільного життя.

Соціологія, як відносно самостійна галузь знань, — одне із найважливіших досягнень людського розуму, забезпечує наукове пізнання суспільних відносин, суспільної діяльності, актуальних проблем повсякденного життя людини й суспільства, функціонування соціальних спільностей та соціальних інститутів, форм і методів організації та здійснення соціального управління, оновлення його засобів та механізмів. Без наукових соціологічних знань, без сучасних соціологічних досліджень практично неможливо здійснювати ефективне соціальне управління.

ПОНЯТТЯ СОЦІОЛОГІЇ, ЇЇ ПРЕДМЕТ, ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ

Поняття «соціологія» походить від лат. societas (суспільство) і грецького logos (слово, вчення) й означає вчення про суспільство.

Таким чином, соціологія — це наука про суспільство як єдину соціальну систему. Вона вивчає закономірності й випадкові чинники виникнення, становлення, функціонування й розвитку суспільства, його структуру та організацію, поведінку людей у суспільстві.

Уперше поняття «соціологія» було введене в обіг французьким філософом Огюстом Контом (1798—1867), який вже в 30-х роках CIC ст. визначав соціологію як загальну науку про структуру суспільства, його розвиток, ототожнював соціологію з суспільствознавством, вважав, що соціологія має ґрунтуватися на позитивних фактах, а не на пустих міркуваннях, та будуватися за прикладом природничих наук. Саме тому соціологія О. Конта отримала назву «позитивізм», тобто «точна наука», що діє за зразком природничих, «позитивних» наук. Інші соціологічні теорії та концепції, які виходили з того, що науки про природу — це одне, а науки про суспільство — зовсім інше, були названі «антипозитивізмом», або «розуміючою соціологією», засновником якої був
М. Вебер (1864—1920).

Аналіз показує, що соціологія, будучи наукою про реальні, конкретні соціальні явища й процеси, не обмежується цим, а розкриває соціальну взаємодію — процес взаємного впливу спільної діяльності, оскільки суспільство — це і є соціальна взаємодія, а складні взаємодії соціального, особливого й одиничного є, по суті, соціальними механізмами.

Виходячи з цього, треба використовувати всі наукові положення й висновки як позитивізму, так і антипозитивізму, тобто «розуміючої соціології», та сучасних соціальних теорій, концепцій і парадигм.

Сучасна соціологія — це багатоманітність течій та наукових шкіл, які по-різному пояснюють її об’єкт і предмет, місце і роль у суспільному житті й соціальному розвиткові, однак більшість учених-соціологів погоджуються з тим, що об’єктом соціології як науки є соціальна реальність, тобто реальне суспільне життя, суспільство як цілісний організм, що його вивчають і інші науки — філософія, історія, політологія, економічна теорія, етнографія, право тощо. Отже, об’єкт «соціальна реальність» вивчається багатьма науками, але кожна з них має свій предмет вивчення — це певні сторони, аспекти, зв’язки, закономірності, випадковості становлення й розвитку будь-якого суспільства.

З огляду на це можна зробити висновок, що предметом соціології як науки є соціальні відносини, закономірності та випадкові чинники їх становлення і розвитку, соціальні спільності, явища, процеси й механізми їх взаємодії (див. схему 1).

Зазначимо, що на сьогодні практично в жодному підручнику чи навчальному посібнику у визначення предмета соціології не включені випадкові чинники становлення, розвитку і функціонування соціальних відносин, чим збіднюється зміст предмета цієї науки, оскільки реальне суспільне життя наповнене випадковими, такими, що самовиникають, самоорганізуються, самоуправляються, явищами, які вивчаються новітньою наукою — синер­гетикою.

Схема 1

У даному посібнику аналізуються не тільки закономірності, а й випадковості становлення та розвитку соціальних відносин і со­ціальної взаємодії суб’єктів соціального життя.

Предмет соціології — це те, на що спрямовані соціологічні дос­лідницькі дії та результат соціологічних досліджень, тобто вся сукуп­ність властивостей, зв’язків і відносин, які мають назву «соціальні».

Соціальне — це сукупність тих чи інших властивостей, особливостей суспільних відносин, інтегрованих індивідами або спільностями в процесі спільної діяльності в конкретних умовах, що виявляється у їхніх взаємовідносинах, у ставленні їх до свого становища в суспільстві, до явищ та процесів суспільного життя.

Таким чином, предметом соціології є істотні властивості, зв’язки й відношення об’єкта дослідження як цілісного соціального організму, пізнання яких необхідне для вирішення теоретичних та практичних проблем функціонування й розвитку соціальної сфери суспільства.

Соціологія — це не просто сукупність теорій суспільства, а органічна єдність теорії особи й теорії соціальних спільностей, теорії соціальної структури та соціальних процесів, теорії соціальних інститутів (економіки, політики, сім’ї, культури, освіти, науки тощо), соціальних і суспільних відносин.

Соціологія використовує дві основні групи методів: перша група — загальнонаукові методи, до яких належать діалектика, синергетика, історизм, і друга група — специфічні методи соціології, до яких належать спостереження, опитування (усне, анкетне, інтерв’ю), експеримент, моделювання, соціометрія, аналіз документів та інші (див. схему 2).

Схема 2

Методи в соціології — це спосіб здобуття, побудови та обґрун­тування соціологічних знань, сукупність прийомів, процедур, операцій емпіричного, досвідного та теоретичного пізнання соціальної реальності.

Під час вивчення та аналізу соціальних відносин, явищ і процесів, закономірностей та випадковостей соціального життя суспільства використовуються зазвичай усі загальнонаукові й специфічні методи соціології. Однак кожне конкретне соціальне яви­ще або процес для свого вивчення та аналізу вимагають використання переважно тих методів, які забезпечують найбільш глибоке та повне наукове їх обґрунтування й пояснення.