Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒидактика й методика початкового навчанн€  .”шинського 1 страница




—воњ дидактичн≥ погл€ди  .”шинський виклав, головним чином, в роботах Ђ ер≥вництво до викладанн€ Ђ–≥дного словаї, Ђѕедагог≥чна подорож Ўвейцар≥Їюї. ¬≥н розробив кардинальн≥ проблеми дидактики, ≥ реал≥зував основн≥ ≥дењ в своњх п≥дручниках Ђ–≥дне слової та Ђƒит€чий св≥тї.

¬≥н под≥л€в дидактику на загальну ≥ спец≥альну. «агальна дидактика Ч це загальн≥ правила навчанн€, загальний план навчанн€, а спец≥альна повинна подавати правила викладанн€ окремих наук.

ўоб правильно навчати д≥тей, розвивати розумов≥ зд≥бност≥, говорив в≥н, треба добре знати њх ≥ндив≥дуальн≥ та психолог≥чн≥ особливост≥, основн≥ законом≥рност≥, загальнопедагог≥чн≥ ≥ дидактичн≥ принципи навчанн€, €к≥ в≥н виводив ≥з законом≥рностей процесу п≥знанн€, добре розум≥ючи в≥дм≥нност≥ м≥ж процесом наукового п≥знанн€ ≥ уч≥нн€.

 .”шинський ставив перед навчально-виховним процесом три завданн€: осв≥тнЇ, виховне, розвивальне, €к≥ мають реал≥зуватис€ через зм≥ст та методи навчанн€.

¬≥н зробив спробу встановити критер≥њ в≥дбору зм≥сту навчального матер≥алу дл€ школи:

Ч в≥дпов≥дн≥сть зм≥сту р≥вню розвитку науки;

Ч важлив≥сть ≥ значенн€ знань дл€ житт€ людини;

Чврахуванн€ в≥кових особливостей ≥ можливостей д≥тей при побудов≥ навчального курсу;

Ч народн≥сть.

” навчанн≥ треба передбачати: зм≥ст ≥ дозуванн€ навчального матер≥алу, посильн≥сть його дл€ учн≥в, м≥цн≥сть засвоЇнн€ знань, зв'€зок з житт€м, наочн≥сть, емоц≥йн≥сть, виховуюче навчанн€ тощо. ”с≥ ц≥ педагог≥чн≥ дидактичн≥ принципи навчанн€ детально розроблен≥ в творах  .”шинського, хоча самого терм≥ну Ђпринципї в його дидактиц≥ не було. ¬с≥ правила, основн≥ положенн€ в≥н називав - Ђнеобх≥дн≥ умови будь-€кого викладанн€ї.

«аслуга вченого пол€гаЇ в тому, що дидактичн≥ принципи в≥н розгл€дав у т≥сному зв'€зку з формами та методами навчанн€.

¬еликий педагог багато уваги прид≥л€в у своњй педагог≥чн≥й систем≥ уроку. Ќеобх≥дною умовою усп≥шноњ орган≥зац≥њ навчальних зан€ть маЇ бути зан€тт€ з пост≥йним складом учн≥в, сталим розкладом класних зан€ть, з поЇднанн€м фронтальних та ≥ндив≥дуальних форм при умов≥ пров≥дноњ рол≥ вчител€.

 ожний урок повинен мати ц≥льову установку, бути зак≥нченим ≥ носити виховний характер. ¬раховуючи пор≥вн€но швидку стомлюван≥сть д≥тей (особливо молодшого шк≥льного в≥ку),  . ”шинський рекомендував перем≥ну зан€ть ≥ р≥зноман≥тн≥сть метод≥в.

¬иди навчальних зан€ть на уроках можуть бути р≥зн≥: пов≥домленн€ нових знань, вправи, повторенн€ пройденого, обл≥к знань, письмов≥ ≥ граф≥чн≥ роботи учн≥в. Ќадаючи великого значенн€ розвитку у д≥тей вм≥нн€ самост≥йно працювати,  .”шинський радив включати до структури уроку самост≥йну роботу учн≥в.

¬ дидактичн≥й систем≥  . ”шинського особливе м≥сце займають питанн€ початковоњ народноњ школи. ѕраво на вихованн€ педагог розгл€дав €к природне право кожноњ людини. ¬изнаючи головним засобом вихованн€ Ч навчанн€, в≥н робив висновок, що навчанн€, ≥ особливо навчанн€ в початков≥й народн≥й школ≥ повинно бути загальним. ¬ запровадженн≥ загального обов'€зкового початкового навчанн€  .”шинський бачив могутн≥й фактор прогресу народу ≥ крањни.

6.  .”шинський про п≥дготовку вчител€

Ђякщо медикам ми дов≥р€Їмо своЇ здоров'€, то виховател€м вв≥р€Їмо моральн≥сть ≥ розум наших д≥тей, вв≥р€Їмо њхню душу, а разом з тим ≥ майбутнЇ нашоњ в≥тчизниї. “ак визначав  . ”шинський роль ≥ значенн€ профес≥њ вчител€. ѕрацю вчител€ в≥н пор≥внював з творч≥стю художника, €кий створюЇ духовний образ людини [5].

√оловна функц≥€ вчител€, за його висловом, Ч бути посередником м≥ж ус≥м, що було благородного ≥ високого в минул≥й ≥стор≥њ людей ≥ покол≥нн€м новим, охоронцем св€тих запов≥т≥в людей, що боролис€ за ≥стину ≥ за благо. ¬≥н повинен стати живою ланкою м≥ж минулим ≥ майбутн≥м. ≤ тому його справа Ч одна з найважлив≥ших справ ≥стор≥њ.

Ќадаючи учителев≥ в≥дпов≥дальну роль у сусп≥льств≥,  .”шинський ставив до нього велик≥ вимоги. ¬≥дпов≥дно до ≥дењ народност≥ вихованн€ першою ≥ основною умовою пл≥дноњ д≥€льност≥ педагога  .”шинський вважав його близьк≥сть прагненн€м та ≥нтересам народу.

” викладача середнього навчального закладу знанн€ предмета Ї далеко не головним надбанн€м. √оловне завданн€ г≥мназичного викладача пол€гаЇ в тому, щоб в≥н ум≥в виховувати учн≥в своњм предметом. ¬читель маЇ добре знати психолог≥ю д≥тей ≥ ч≥тко визначати мету своЇњ д≥€льност≥.

¬читель маЇ волод≥ти педагог≥чним тактом, знати свою справу ≥ завжди займатис€ своњм самовдосконаленн€м та п≥двищенн€м своЇњ профес≥йноњ майстерност≥.

ƒл€ п≥дготовки народних вчител≥в в≥н пропонував створювати учительськ≥ сем≥нар≥њ, а дл€ п≥дготовки учител≥в середн≥х шк≥л Ч педагог≥чн≥ факультети при ун≥верситетах. ¬ ун≥верситетську учительську сем≥нар≥ю сл≥д приймати вихованц≥в т≥льки тод≥, коли можна з певн≥стю передбачати в них хороших вчител≥в.

 .”шинський вважав необх≥дним вихованн€ у майбутн≥х вчител≥в пот€гу до знань, до самоосв≥ти. ¬≥н запроваджуЇ п≥сл€ завершенн€ навчанн€ в сем≥нар≥њ р≥чне стажуванн€ [2, 20, 22].

“ворч≥ завданн€ ≥ реферати

√.—коворода ≥  . ”шинський про народн≥сть вихованн€.

 .”шинський про гармон≥йний розвиток людини.

—истема морального вихованн€  .”шинського.

ƒидактика ≥ методика початкового навчанн€  .”шинського.

ѕитанн€ дл€ роздум≥в ≥ проблемн≥ запитанн€

1. ѕо€сн≥ть положенн€  .”шинського: Ђќск≥льки основи характеру у

кожного народу р≥зн≥, то ≥снують р≥зн≥ системи вихованн€ї.

2. ѕокаж≥ть зв'€зок в розум≥нн≥ особливостей початкового навчанн€

….ѕесталоцц≥ ≥  . ”шинським.

3. ¬каж≥ть головн≥ компоненти гармон≥йного розвитку особистост≥ (за

 . ”шинським).

“ест

1. √оловною ознакою етносу, за  .”шинським, Ї:

а) природа; б) ≥стор≥€; в) традиц≥њ; г) мова.

2. √оловними принципами у вихованн≥, за ”шинським, Ї:

а) гуман≥зму б) системност≥; в) народност≥; г) природов≥дпов≥дност≥.

3.  .”шинський був прихильником загальноњ осв≥ти, њњ напр€мку:

а) матер≥альноњ; б) формальноњ; в) гуман≥тарноњ; г) спец≥альноњ.

4.  .”шинський обірунтував метод навчанн€ грамоти:

а) буквоскладовий; б) звуковий; в) поскладовий; г) фонетичний.


“ема XIII

ќ—¬≤“ј “ј ѕ≈ƒј√ќ√≤„Ќј ƒ”ћ ј ¬ ” –јѓЌ≤

(другоњ половини XIX стол≥тт€)

—тан осв≥ти в ”крањн≥ у 60-т≥ роки.

ќсв≥тньо-педагог≥чна д≥€льн≥сть ћ. ѕирогова.

ќрган≥зац≥йна й педагог≥чна д≥€льн≥сть ћ.  орфа.

ѕросв≥тницько-педагог≥чна д≥€льн≥сть X. јлчевськоњ.

“еор≥€ й практика в≥льного вихованн€ Ћ. “олстого.

“еор≥€ ф≥зичного вихованн€ особистост≥ ѕ. Ћесгафта.

Ћ≥тература: [1, 2, 6, 14, 16, 22]

 лючов≥ слова: «акон Ѕожий, грамота, л≥чба, реальна ≥ класична г≥мназ≥€, Ђчиста дошкаї, ћедико-х≥рург≥чна академ≥€, ш≥сть тип≥в повед≥нки д≥тей: лицем≥рний, честолюбний, добродушний, затурканий м'€кий, затурканий зл≥сний та пригн≥чений.

 

1. —тан осв≥ти в ”крањн≥ у 60-т≥ роки

ѕередов≥ педагоги ”крањни виступили проти становоњ школи з њњ муштрою ≥ в≥дривом в≥д житт€, теор≥њ - в≥д практики. ¬имогам реформи початковоњ, середньоњ ≥ вищоњ школи, розвитку ж≥ночоњ осв≥ти, боротьб≥ за украњнську нац≥ональну школу, запровадженню ефективн≥ших метод≥в навчанн€ прид≥л€лос€ дедал≥ б≥льше уваги.

÷ей пер≥од характеризуЇтьс€ бурхливим розвитком педагог≥чноњ преси, по€вою ц≥лого р€ду педагог≥чних журнал≥в ≥ газет. Ќа стор≥нках педагог≥чних журнал≥в висв≥тлювались питанн€, що стосувалис€ реформи шк≥льноњ осв≥ти, психолог≥њ, педагог≥ки, дидактики, методики викладанн€ окремих дисципл≥н та ≥н. ѕедагог≥чна думка середини та к≥нц€ XIX стол≥тт€ була представлена в≥домими д≥€чами громадсько-педагог≥чноњ думки ћ.≤. ѕироговим, Ћ.ћ. “олстим, ћ.ќ.  орфом та ≥н. (буржуазно-л≥беральний напр€мок),  .ƒ. ”шинським, ¬.≤. ¬одовозовим, ћ.‘. Ѕун€ковим та ≥н. (буржуазно-демократичний напр€мок), ћ.√. „ернишевським, ¬.√. ЅЇл≥нським, ƒ.≤. ѕисаревим (революц≥йнодемократичний напр€мок), ќ.¬. ƒухновичем, ѕ.ќ.  ул≥шем, Ћ.‘. √оловацьким та ≥н. (нац≥ональний напр€мок).

 

2. ќсв≥тньо-педагог≥чна д≥€льн≥сть ћ. ѕирогова

 оротк≥ б≥ограф≥чн≥ в≥домост≥:

13.11.1810 Чроки народженн€ в ћоскв≥ в с≥м'њ небагатого чиновника.

1824Ч1828 Ч навчанн€ на медичному факультет≥ ћосковського ун≥верситету.

1828Ч1832 Ч робота в ƒерптському ун≥верситет≥.

1832 Ч захист докторськоњ дисертац≥њ ≥ вињзд на стажуванн€ до Ќ≥меччини.

1841 Ч перењзд в ѕетербург ≥ кер≥вництво кафедрою х≥рург≥њ в медико-х≥рург≥чн≥й академ≥њ.

1847 Ч обовС€зки члена-кореспондента јкадем≥њ Ќаук.

1854Ч1856 Ч участь в  римськ≥й в≥йн≥, орган≥зац≥€ першоњ дружини сан≥тарних сестер.

1856Ч1858 Ч оп≥куванн€ ќдеським учбовим округом.

1858Ч1861Ч оп≥куванн€  ињвським учбового округом.

1861 Ч в≥дставка ћ.≤. ѕирогова.

1866 Ч закордонне в≥др€дженн€.

1866Ч1881 Ч вих≥д на пенс≥ю, л≥кувальна практика в с. ¬ишн€ поблизу ¬≥нниц≥.

23.11.1881 Ч р≥к смерт≥.

¬идатний вчений, л≥кар, основоположник воЇнно-польовоњ х≥рург≥њ,ћ.≤. ѕирогов (1810Ч1881) ув≥йшов в ≥стор≥ю громадсько-педагог≥чного руху €к теоретик в галуз≥ педагог≥ки ≥ орган≥затор народноњ осв≥ти. …ого д≥€льн≥сть в ќдес≥, а пот≥м у  иЇв≥ мала великий вплив на розвиток педагог≥чноњ науки ≥ народноњ осв≥ти не т≥льки в ”крањн≥, а також ≥ в –ос≥њ. ¬ роботах Ђќ ходе просвещени€ в Ќовороссийском краЇ и о вопиющей необходимости преобразовани€ учебных заведенийї, Ђќ публичных лекци€х по педагогикеї, Ђ÷иркул€рное предложение директорам училищ ќдесского учебного округаї, Ђќб изменении правил приема в благородные пансионы при гимнази€х...ї, в≥н виступав за демократизац≥ю кер≥вництва школою та шк≥льною системою в ц≥лому.

¬ статт≥ Ђѕитанн€ житт€ї ћ.ѕирогов формулюЇ своњ погл€ди на роль, значенн€ та сучасний стан вихованн€, на його завданн€ ≥ характер, проводить думку про те, що вихованню належить дуже в≥дпов≥дальна роль в житт≥ сусп≥льства в ц≥лому ≥ кожноњ особистост≥ зокрема, що в≥д вихованн€ в значн≥й м≥р≥ залежить майбутнЇ людини.

” статт≥ ЂЎкола ≥ житт€ї ћ. ѕирогов висуваЇ вимогу Їдиноњ народноњ, загальнодоступноњ школи дл€ вс≥х стан≥в ≥ нац≥ональних тип≥в, починаючи з елементарноњ ≥ до вищоњ, проголошуЇ принцип колег≥альност≥ у кер≥вництв≥ навчальними закладами.

¬≥н брав участь в обговоренн≥ реформи народноњ осв≥ти 60-х рок≥в. Ѕорючись проти становоњ нер≥вност≥ ≥ нац≥ональних обмежень щодо школи, вчений запропонував нову систему народноњ осв≥ти. ќсновою ц≥Їњ системи повинна була стати елементарна школа з двох клас≥в, в €к≥й д≥ти повинн≥ вивчати «акон Ѕожий, грамоту, л≥чбу. ѕрог≥мназ≥њ Ч реальна ≥ класична школа з 4-р≥чним курсом навчанн€ кожна. « реальноњ прог≥мназ≥њ можна вступити також до класичноњ, €ка Ї вищим типом навчального закладу в пор≥вн€нн≥ з реальною прог≥мназ≥Їю. —ередн€ школа двох тип≥в Ч реальна ≥ класична г≥мназ≥€. –еальну г≥мназ≥ю рекомендувалось будувати в≥дпов≥дно до м≥сцевих потреб: у н≥й вивчаютьс€ прикладн≥, математичн≥ ≥ комерц≥йн≥ науки. ”чн≥, що зак≥нчують реальну г≥мназ≥ю, вступають до вищих техн≥чних навчальних заклад≥в.  ласична г≥мназ≥€ готуЇ до ун≥верситету.

« високою оц≥нкою слова вчител€ пов'€зан≥ погл€ди ћ. ѕирогова на роль ≥ значенн€ таких метод≥в в середн≥й школ≥, €к розпов≥дь вчител€, бес≥ди, твори учн≥в. ” навчанн≥ ≥ вихованн≥ д≥тей раннього в≥ку ћ. ѕирогов рекомендував використовувати також ≥гри. ѕри правильн≥й, на думку ћ. ѕирогова, орган≥зац≥њ гри вона спри€Ї розвитков≥ мисленн€, почутт≥в, фантаз≥њ.

Ќа противагу д≥ючому статутов≥ ≥ оф≥ц≥йн≥й педагог≥ц≥, ћ.ѕирогов обірунтовував принципи навчанн€ у дус≥ демократичноњ педагог≥ки, виховуючого навчанн€, поЇднанн€ наочност≥ ≥ слова, диференц≥йованого п≥дходу до метод≥в навчанн€ ≥ вихованн€, урахуванн€ ≥ндив≥дуальних особливостей, п≥двищенн€ рол≥ вчител€ в навчально-виховному процес≥, творчого п≥дходу до нього та ≥н.

ћ.ѕирогов був приб≥чником ж≥ночоњ осв≥ти. ” вихованн≥ ж≥нки пол€гаЇ вихованн€ всього людства. Ќа думку вченого, ж≥нка маЇ завжди залишатис€ ж≥нкою, нав≥ть з чолов≥чою осв≥тою ≥ нав≥ть в чолов≥чому од€з≥.

ћ.ѕирогов вважав, що необх≥дного покращенн€ житт€ можна дос€гти шл€хом широких соц≥альних перетворень, в основ≥ €ких повинн≥ бути радикальн≥ зм≥ни системи осв≥ти ≥ вихованн€, розвиток осв≥ти ≥ науки в ”крањн≥. ¬≥н вимагав л≥кв≥дац≥њ станового характеру системи народноњ осв≥ти, натом≥сть - в≥дкритого доступу в середню ≥ вищу школу представникам народу, можливост≥ гармон≥йного розвитку ус≥х вроджених сил людини [5, 22].

 

3. ќрган≥зац≥йна й педагог≥чна д≥€льн≥сть ћ.  орфа

 орф ћикола ќлександрович (1834Ч1883) Ц видатний педагог ≥ методист. Ќародивс€ у ’арков≥. «ак≥нчив петербурзький панс≥он ј.я. ‘≥л≥ппова. ” 1848Ч1854 роках навчавс€ у ќлександр≥йському л≥цењ (ѕетербург), п≥сл€ зак≥нченн€ €кого працював у ћ≥н≥стерств≥ юстиц≥њ. —творив мережу навчальних земських малокомплектних шк≥л.

ћ.  орф, виконуючи обов'€зки голови пов≥товоњ училищноњ ради у м. ќлександр≥вську (нин≥ м. «апор≥жж€), багато зробив дл€ створенн€ в пов≥т≥ нових навчальних земських шк≥л, пропагував орган≥зац≥ю нед≥льних повторювальних шк≥л. ” створених ћ.ќ.  орфом початкових земських школах (з трир≥чним курсом навчанн€) зан€тт€ проводив один вчитель одночасно у трьох класах. ѕ≥дготовц≥ вчител≥в дл€ цих шк≥л в≥н в≥ддавав багато сил, створював плани зан€ть ≥ методики проведенн€ урок≥в, сам проводив уроки.  р≥м того, ћ.ќ.  орф орган≥зував проведенн€ вчительських з'њзд≥в. «начне м≥сце у його педагог≥чн≥й спадщин≥ в≥дведено ≥дењ загального обов'€зкового навчанн€ шл€хом дос€гненн€ загальноњ письменност≥ населенн€. ƒо важливих умов зд≥йсненн€ загального навчанн€ ћ.  орф в≥дносив:

а) обов'€зкове навчанн€ д≥тей р≥зноњ стат≥, незалежно в≥д њх нац≥онального походженн€ ≥ соц≥ального статусу;

б) така орган≥зац≥€ навчально-виховного процесу, €ка б гарантувала набутт€ д≥тьми д≥йсно корисних ≥ м≥цних знань, ум≥нь ≥ навичок;

в) сп≥льне навчанн€ хлопчик≥в та д≥вчаток;

г) близьк≥сть школи до м≥сц€ проживанн€ учн≥в. ќсновною метою загальноосв≥тньоњ школи ћ.  орф вважав п≥дготовку людини, ≥ до того ж людини розвинутоњ ф≥зично ≥ духовно. ¬она повинна дати учн€м р≥зноб≥чн≥ гуман≥тарн≥ ≥ реальн≥ знанн€, розвинути здатн≥сть до самоосв≥ти, виховати у них так≥ моральн≥ риси, €к патр≥отизм, чесн≥сть, справедлив≥сть, любов до прац≥, дисципл≥нован≥сть тощо. Ўкола повинна вс≥л€ко спри€ти зм≥цненню ф≥зичних сил ≥ здоров'€ учн≥в ≥ розвивати естетичн≥ почутт€. ќсновними дидактичними правилами ћ.  орф вважав: м≥цн≥сть знань; доступн≥сть процесу навчанн€; самост≥йн≥ роботи; опора на дос€гнуте; наочн≥сть навчанн€. ћ.  орф написав п≥дручник ЂЌаш другї.

 

4. ѕросв≥тницько-педагог≥чна д≥€льн≥сть X. јлчевськоњ

јлчевська ’ристина ƒанил≥вна (1841Ч1920) Ч украњнський педагог просв≥титель, харк≥вська вчителька. ¬≥д≥грала пров≥дну роль у розвитку нед≥льних шк≥л в ”крањн≥.

Ќародилас€ ’ристина ƒанил≥вна јлчевська (∆уравльова) 16 кв≥тн€ 1841 р. у Ѕорз≥ на „ерн≥г≥вщин≥ у с≥м'њ вчител€. Ѕатько через свою жорстоку обмежену натуру був проти ж≥ночоњ осв≥ти. ” своњх в≥домих спогадах Ђѕередумане й пережитеї ’ристина ƒанил≥вна розпов≥даЇ, €к вона самотужки навчилас€ читати, п≥дслуховуючи за дверима к≥мнати т≥ уроки, що њх давав братам найн€тий за 5 карбованц≥в студент-сем≥нарист.

ѕочатком педагог≥чноњ д≥€льност≥ X. јлчевськоњ прийн€то вважати початок епохи Ђход≥нн€ в народї (60-г≥ роки XIX ст.). ¬ цей час вона багато читаЇ, пише в≥рш≥, в≥дв≥дуЇ у  урську гурток молод≥, захоплюЇтьс€ творами √. „ернишевського, ќ. ƒобролюбова, ќ. √ерцена. ” 1862 р. X. јлчевська засновуЇ ж≥ночу нед≥льну школу, що €кийсь час д≥€ла нелегально через заборону царського ур€ду ≥ була оф≥ц≥йно в≥дкрита лише у 1870 роц≥.

Ќед≥льна школа X. јлчевськоњ €вл€ла собою ун≥кальне, г≥дне подиву €вище в ≥стор≥њ в≥тчизн€ноњ педагог≥ки. Ђ оли б ц€ школа була за кордоном, вона... служила б предметом дбайливого вивченн€, становила б предмет симпат≥й, турбот усього сусп≥льстваї. «а дес€ть рок≥в к≥льк≥сть учн≥в зб≥льшилас€ з 100 до 317, а ще через два дес€тил≥тт€ Ч 619. —еред тих, кому випало щаст€ вчитис€ у ц≥й школ≥, були мал≥ д≥вчатка й зовс≥м доросл≥ ж≥нки, жительки м≥ста ≥ сел€нки з харк≥вських околиць. ѕод≥л на класи зд≥йснювавс€ одночасно за в≥ком ≥ р≥внем п≥дготовки. ”чн≥ мали можлив≥сть отримати початкову осв≥ту безкоштовно. Ќавчанн€ з ус≥х предмет≥в велос€ за спец≥альними програмами, що передбачали посилену роботу в клас≥; на домашнЇ завданн€ в≥дводилос€ читанн€ художн≥х твор≥в. ” 1885 р. програми навчанн€ X. јлчевськоњ були вперше надрукован≥ (взагал≥ вони витримали чотири виданн€) ≥ впродовж трьох дес€тил≥ть були своЇр≥дним ор≥Їнтиром дл€ багатьох нед≥льних шк≥л –ос≥њ.

¬ ≥стор≥њ педагог≥ки ’.јлчевська в≥дома €к основоположниц€ методики навчанн€ дорослих грамоти (пос≥бник Ђ нига дорослихї, методично-б≥бл≥ограф≥чний порадник Ђўо читати народов≥?ї); вона також розробила методику проведенн€ л≥тературних бес≥д з учн€ми.

5. “еор≥€ й практика в≥льного вихованн€ Ћ. “олстого

” педагог≥чних погл€дах Ћ.ћ. “олстого ч≥льне м≥сце займаЇ проблема свободи у вихованн≥, навчанн≥ та осв≥т≥ д≥тей, до €коњ в≥н звертавс€ прот€гом усього житт€. ÷ю проблему педагог розгл€даЇ на основ≥ створеноњ ним теор≥њ виникненн€, розвитку ≥ сутност≥ моральност≥. як приб≥чник ≥деал≥стичноњ ф≥лософ≥њ, в≥н вважав, що здорова дитина, народившись на св≥т, не Ї Ђчистою дошкоюї, на €к≥й можна писати все, що хочеш, проте позбавлена будь-€ких негативних €костей ≥ задовольн€Ї т≥ вимоги безумовноњ гармон≥њ в≥дносно правди, краси, добра, €к≥ людина носить в соб≥, дитина Ї перв≥сним образом гармон≥њ, правди, краси ≥ добра.

 ритикуючи сучасну йому школу, в≥н протиставив свою систему вихованн€, побудовану на принцип≥ свободи, поваги до особистост≥ дитини, розвитку њњ активност≥ та творчост≥. Ћ.ћ. “олстой п≥дкреслював, що в≥льне вихованн€ повинно спри€ти розвитку природних задатк≥в дитини, допомагати самост≥йно формувати св≥тогл€д ≥ моральн≥ переконанн€. ¬исокий моральний ≥деал, на його думку, треба шукати у погл€дах простого народу.

Ўкола при невтручанн≥ у вихованн€, на думку Ћ.ћ. “олстого, повинна мати одну мету Ч передачу в≥домостей, знань, не намагаючись переходити в моральну область переконань, в≥рувань ≥ характеру, мета њњ повинна бути одна Ч наука, а не результати њњ впливу на людську особист≥сть.

ѕор≥внюючи погл€ди Ћ.ћ. “олстого на роль вихованн€ у 60-т≥ роки з тими, що в≥н писав з цього приводу в середин≥ 70-х рок≥в, можна прийти до таких висновк≥в: у 70-т≥ роки в≥н значно уточнив свою постановку питанн€ про свободу у педагог≥чному процес≥ ≥ прийшов до висновку, що, поки в сусп≥льств≥ немаЇ Їдиноњ думки про зм≥ст ≥ методи навчанн€, питанн€ про те, чому ≥ €к навчати в народн≥й школ≥, повинн≥ вир≥шувати не д≥ти, а њх батьки, тобто народ, €кому треба надати право свободи в орган≥зац≥њ школи. —вобода у вихованн≥ та навчанн€ не Ї правилом, меж≥ њњ в школ≥ визначаютьс€ вчителем, його вм≥нн€м керувати д≥тьми [11].

¬важаючи рел≥г≥ю основою вихованн€ та навчанн€, Ћ. “олстой вказував, що вона не повинна обмежувати свободу д≥тей. ™диний шл€х дл€ покращенн€ осв≥ти, на думку Ћ.ћ. “олстого, пол€гаЇ у тому, щоб вчител≥ ≥ учн≥ мали сп≥льну основу, €ка б визначала виб≥р предмет≥в, що вивчаютьс€ в школ≥. “акою основою, за Ћ. “олстим, мала бути рел≥г≥€ в дус≥ ≥стинного христи€нства. Ћ.ћ. “олстой стверджував, що необх≥дним Ї моральне вихованн€ на основ≥ рел≥г≥йноњ морал≥, не може бути морал≥ без рел≥г≥њ. ¬≥н пропагував теор≥ю Ђнеопиранн€ злу насильствомї, доводив важлив≥сть таких €костей характеру особистост≥, €к незлоблив≥сть, смиренн≥сть, любов до ближн≥х.

6. “еор≥€ ф≥зичного вихованн€ особистост≥ ѕ. Ћесгафта

¬идатний представник рос≥йськоњ педагог≥ки к≥нц€ XIX Ч поч. XX стол≥тт€ ѕетро ‘ранцович Ћесгафт народивс€ 1837 року в ѕетербурз≥ в родин≥ ювел≥ра. ¬ 1861 роц≥ в≥н зак≥нчив медико-х≥рург≥чну академ≥ю ≥ в 1865 роц≥ захистив дисертац≥ю на ступ≥нь доктора медицини, а через три роки захистив другу дисертац≥ю на ступ≥нь доктора х≥рург≥њ.

« 1868 року ѕ.‘. Ћесгафт зав≥дував кафедрою ф≥з≥олог≥чноњ анатом≥њ в  азанському ун≥верситет≥. «а лист Ђўо д≥Їтьс€ в  азанському ун≥верситет≥ї (1871), де в≥н критикував д≥њ реакц≥йних професор≥в, вимагав дотриманн€ колег≥альност≥ при прийом≥ на посаду викладач≥в, розпод≥ленн€ кошт≥в на потреби навчального процесу, правильноњ орган≥зац≥њ ≥спит≥в ѕ.‘. Ћесгафт був зв≥льнений з ун≥верситету без права займатис€ педагог≥чною д≥€льн≥стю.

” 1872 роц≥ ѕ.‘. Ћесгафт почав працювати л≥карем у приватному г≥мнастичному заклад≥, де активно займавс€ питанн€ми ф≥зичного вихованн€. ” 1874 роц≥ виходить його прац€ Ђќснови природноњ г≥мнастикиї, в €к≥й ѕ.‘ Ћесгафт узагальнив практичний досв≥д г≥мнастичних зан€ть. ” цьому ж роц≥ йому було дозволено займатис€ педагог≥чною д≥€льн≥стю. ѕ.‘. Ћесгафт почав працювати консультантом з питань правильноњ постановки ф≥зичноњ п≥дготовки у в≥йськово-навчальних закладах ≥ в арм≥њ. Ќа ц≥й посад≥ ѕ.‘. Ћесгафт працював прот€гом дванадц€ти рок≥в [11].

¬ цей час в≥н, застосовуючи досл≥дно-експериментальн≥ методи, займавс€ досл≥дженн€м ф≥зичного стану вихованц≥в. –езультатом ц≥Їњ роботи стали прац≥ Ђћатер≥али дл€ вивченн€ шк≥льного в≥куї та Ђ‘≥зичний розвиток у школахї, €к≥ були опубл≥кован≥ в 1880 роц≥.

¬л≥тку 1875 року ѕ.‘. Ћесгафт в≥дв≥дав багато крањн «ах≥дноњ ™вропи, де вивчав досв≥д п≥дготовки вчител≥в г≥мнастики. ” прац€х Ђѕро в≥дношенн€ анатом≥њ до ф≥зичного вихованн€ї (1876) та Ђѕ≥дготовка вчител≥в г≥мнастики в крањнах «ах≥дноњ ™вропиї (1877Ч ≤880) в≥н детально охарактеризував ус≥ системи г≥мнастики та дав њм наукову оц≥нку.

Ѕагато уваги прид≥л€в ѕ.‘. Ћесгафт загальним питанн€м вихованн€. ÷≥й тем≥ присв€чен≥ його прац≥ Ђѕро ≥гри та ф≥зичне вихованн€ в школ≥Ф (1883), Ђѕро покаранн€ в с≥м'њї та ≥нш≥.

«а спри€нн€м ѕ.‘. Ћесгафта у 1896 роц≥ були в≥дкрит≥ курси виховательок та кер≥вниць ф≥зичноњ осв≥ти. ÷е був приватний, перший в –ос≥њ та в св≥т≥ вищий ж≥ночий навчальний заклад, €кий готував спец≥ал≥ст≥в з ф≥зичного вихованн€.

” 1909 роц≥ ѕ.Ћесгафт помер. ћ≥сце похованн€ - ¬олкове кладовище в ѕетербурз≥.

” систем≥ ф≥зичноњ осв≥ти та вихованн€ ѕ.‘. Ћесгафт головну роль в≥дводив ф≥зичним вправам. ’одьба, б≥г, стрибки, киданн€, подоланн€ перешкод, прогул€нки, катанн€ на ковзанах ≥ лижах, плаванн€ Ч все це з урахуванн€м в≥ку, пори року, конкретних умов повинно використовуватись €к у с≥м'њ, так ≥ в навчальних закладах.

¬перше в ≥стор≥њ ф≥зичного вихованн€ ѕ.‘. Ћесгафт систематизував ф≥зичн≥ вправи на основ≥ педагог≥чних завдань: прост≥ вправи; складн≥ вправи з≥ зб≥льшенн€м напруженн€; вивченн€ просторових в≥дношень ≥ розпод≥ленн€ вправу час≥; систематичн≥ вправи у вигл€д≥ складних д≥й; еп≥зодичн≥ необов'€зков≥ зан€тт€ ручною працею.

√оловними ланками в систем≥ ф≥зичноњ осв≥ти та вихованн€, на думкуѕ.‘. Ћергафта, Ї с≥мейне вихованн€ д≥тей дошк≥льного в≥ку; шк≥льний пер≥од вихованн€ (молодшого, середнього та старшого шк≥льного в≥ку); пер≥од ф≥зичного вихованн€ дорослих, у €кому особливо вид≥л€лась п≥дготовка до в≥йськовоњ служби; л≥карська (коригуюча) г≥мнастика.

« точки зору в≥ковоњ пер≥одизац≥њ ѕ.‘. Ћесгафт розд≥лив ф≥зичну осв≥ту в школ≥ на три пер≥оди: 1) елементарний (дл€ д≥тей 7Ч12 рок≥в); 2) середн≥й (дл€ д≥тей 12Ч15 рок≥в); 3) старший (дл€ д≥тей 15Ч 18 рок≥в). ƒл€ кожноњ в≥ковоњ групи в≥н визначив зм≥ст ф≥зичноњ осв≥ти.

” систему ф≥зичного вихованн€ ѕ.‘. Ћесгафт включав рухлив≥ ≥гри. ” процес≥ гри дитина насл≥дуЇ мову, звички, повед≥нку дорослих.

ѕ.‘. Ћесгафт €к вчений-медик зауважував, що н≥котин, алкоголь, фармаколог≥чн≥ засоби, п≥двищена рад≥ац≥€, хвороби та псих≥чн≥ розлади матер≥ Ч все це рано чи п≥зно позначаЇтьс€ на псих≥чному та ф≥зичному розвитку дитини.

ѕ.‘. Ћесгафт зазначав, що с≥м'€ Ї одним з найголовн≥ших фактор≥в у вихованн≥ дитини. ¬ робот≥ Ђ—≥мейне вихованн€ дитини та його значенн€ї в≥н узагальнив багатор≥чний досв≥д своЇњ л≥карськоњ та педагог≥чноњ д≥€льност≥. ¬≥н охарактеризував ш≥сть тип≥в повед≥нки д≥тей: лицем≥рний, честолюбний, добродушний, затурканий м'€кий, затурканий зл≥сний та пригн≥чений. «а ѕ.Ћесгафтом, тип дитини залежить в≥д впливу на нењ середовища.

¬еликим внеском ѕ.‘. Ћесгафта в педагог≥чну науку Ї розроблена ним теор≥€ та методика ф≥зичноњ осв≥ти та вихованн€ ≥ наукове обірунтуванн€ њњ необх≥дност≥ €к орган≥чноњ частини гармон≥йного розвитку особистост≥. …ого прац€ Ђ—≥мейне вихованн€ та його значенн€ї Ї дуже актуальною в наш час.

“ворч≥ завданн€ ≥ реферати

Ќавчальн≥ книги  .”шинського ≥ Ћ.“олстого.

¬≥льне вихованн€ ∆.-∆. –уссо ≥ Ћ.“олстого (пор≥вн€льний анал≥з).

ѕрирода €к зас≥б вихованн€ ∆.-∆. –уссо,  .”шинського, Ћ.“олстого.

≤де€ загальнолюдського вихованн€ ћ. ѕирогова.

ѕитанн€ дл€ роздум≥в ≥ проблемн≥ запитанн€

1. яке значенн€ мали малокомплектн≥ школи ћ.  орфа?

2. ќбгрунтуйте, за ѕ.Ћесгафтом, 3 пер≥оди ф≥зичноњ осв≥ти у школ≥.

3. ўо Ї основою ф≥зичного вихованн€ д≥тей (за ѕ. Ћесгафтом)?

“ест

1. який тип вихованн€ обстоював ћ.ѕирогов:

а) нац≥ональне; б) загальнолюдське; в) прагматичне; г) загальне.

2. ƒом≥нуючий метод навчанн€ молодших школ€р≥в у ћ.ѕирогова:

а) гра; б) бес≥да; в) дискус≥€; г) психодрама.

3. “ип початковоњ школи, €ку пропонував в≥дкрити ћ.  орф:

а) школа - дит€чий садок; б) школа дл€ найменшеньких;

в) малокомплектна школа; г) середн€ школа.

4. ¬ид д≥€льност≥ школ€р≥в, €кий Ћ.“олстой вважав визначальним:

а) екскурс≥њ; б) творч≥ вправи; в) читанна€; г)≥гри.

“ема XIV

≤ƒ≈ѓ Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќѓ ќ—¬≤“» … ¬»’ќ¬јЌЌя ¬ ” –јѓЌ≤

(друга половина XIX стол≥тт€)

≤де€ нац≥ональноњ школи ћ. ƒрагоманова.

ќсв≥тн€ д≥€льн≥сть Ќаукового товариства ≥мен≥ “. Ўевченка.

≤де€ нац≥онального шк≥льництва ћ. √рушевського.

«агальна характеристика осв≥ти на зах≥дноукрањнських земл€х.

ѕедагог≥чн≥ погл€ди ё. ‘едьковича.

Ћ≥тература: [1, 2, 5, 6, 7, 14, 16, 22]

 лючов≥ слова:Ђ≈мський указї, Ќаукове товариство ≥м. “.√. Ўевченка, ”крањнське Ќаукове “овариство, Ђ иевска€ —таринаї, ”крањнський соц≥олог≥чний ≥нститут; Ђруська тр≥йц€ї, товариство Ђѕросв≥таї, ”крањнська јкадем≥€ Ќаук.

1. ≤де€ нац≥ональноњ школи ћ. ƒрагоманова

ћ.ѕ. ƒрагоманов народивс€ 18 вересн€ 1841 року в м. √ад€ч≥ на ѕолтавщин≥. –анн≥м ≥ р≥зноб≥чним розвитком в≥н передовс≥м зобов'€заний своњм батькам та оточенню. « 1849 по 1853 р≥к юнак навчавс€ в √алицькому пов≥товому училищ≥, п≥зн≥ше Ч в ѕолтавськ≥й г≥мназ≥њ. ¬осени 1859 року ƒрагоманов стаЇ студентом ≥сторико-ф≥лолог≥чного факультету  ињвського ун≥верситету.

«аймаючись просв≥тницькою д≥€льн≥стю, ћ. ƒрагоманов мр≥€в про той час, коли у вихованн≥ будуть враховуватись кращ≥ народн≥ традиц≥њ; в≥н прагнув створити украњнську енциклопед≥ю; (розробив план до нењ).

ќсобливо його хвилювало становище с≥льських учител≥в. ћ. ƒрагоманов вважав, що вчител≥ повинн≥ ч≥тко усв≥домлювати мету педагог≥чноњ д≥€льност≥ Ч вихованн€ новоњ людини. ÷е завданн€ ставили перед собою р≥зн≥ педагоги, вони ≥ розум≥ли його по-р≥зному, залежно в≥д соц≥ально-пол≥тичних ≥деал≥в. ” ћ.ƒрагоманова цей ≥деал спиравс€ на демократичну, гуман≥стичну й патр≥отичну основу нац≥ональноњ св≥домост≥, €ка поЇднувалась з толерантн≥стю у взаЇминах м≥ж людьми, з правдою ≥ справедлив≥стю [14, 16, 23].

ћ.ƒрагоманов надавав великого значенн€ вихованню дитини в с≥м'њ, тобто саме батьк≥вському вихованню. ƒбаючи про вихованн€ тогочасноњ украњнськоњ молод≥, ћ.ƒрагоманов ор≥ЇнтуЇ њњ на найвищ≥ людськ≥ вз≥рц≥ духу ≥ прац≥, нагадуючи ще й про неодм≥нну високу моральну €к≥сть самов≥ддано служити р≥дному народу, а не бути його Ђпров≥нц≥йним родичем, прихвоснем чужогої.

2. ќсв≥тн€ д≥€льн≥сть Ќаукового товариства ≥мен≥ “араса Ўевченка

¬ 1873 р. з ≥н≥ц≥ативи ќлександра  ониського у Ћьвов≥ виникло “овариство ≥мен≥ “. Ўевченка. «а його ж пропозиц≥Їю в 1892 р. це товариство було перейменовано на Ќаукове товариство ≥м. “. Ўевченка.« 1894 року обовТ€зки голови Ќ“Ў виконував ћихайло √рушевський [3].

“овариство стало пров≥дним украњнським центром на зразок Ївропейських академ≥й наук. ¬ його рамках д≥€ло три наукових секц≥њ: ≥сторико-ф≥лософська, ф≥лолог≥чна, математично-природничо-л≥карська, а також ц≥лий р€д ком≥с≥й, в тому числ≥ археограф≥чна, б≥бл≥ограф≥чна, етнограф≥чна, правова, статистична та ≥н. ¬ Ќ“Ў працювали ћ. √рушевський, ≤. ‘ранко, ¬. √натюк, ≤. √орбачевський, ≤. ѕудюй, ≤. –аковський. “овариство заснувало власне видавництво, силами €кого науковц≥ ≤. ‘ранко,  . —тудинський, ќ.  олесса, ‘. ¬овк, ¬. √натюк, ≤. ¬ерхратський та ≥нш≥ започаткували к≥лька сер≥йних видань, таких €к Ђ«аписки Ќ“Ўї (120 том≥в), Ђѕам'€тки украњнсько-руськоњ мовиї, Ђ≈тнограф≥чний зб≥рникї (38 том≥в), Ђћатер≥али до украњнськоњ етнолог≥њї (26 том≥в), Ђ«б≥рник ф≥лолог≥чноњ секц≥њї (23 томи), Ђ”крањнсько-руський јрх≥вї. ÷≥ виданн€ збагатили украњнську науку вагомими прац€ми переважно в галуз≥ украњнознавства, стали потужним засобом п≥днесенн€ р≥вн€ нац≥ональноњ культури.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 4160 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаглость Ц это ругатьс€ с преподавателем по поводу четверки, хот€ перед экзаменом уверен, что не знаешь даже на два. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1738 - | 1412 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.067 с.