Віком і педагогічна психологія

X. Психологія навчання

Інформація повинна передаватися в одній системі кодифікації і де-кодифікації, враховуючи вік, підготовленість і здатність до сприймання інформації учнів, тобто вона повинна бути доступною.

Своєчасність і неперервність інформації означає, що вона має пред'яв­лятися учням вчасно і неперервно. Запізнення подачі інформації, як і її прискорення може викликати різні ускладнення у сприйманні і розумінні інформації.

Отже, щоб інформація виконувала функції управління, вона має від­повідати таким вимогам: релевантність, адекватність, об'єктивність, по­внота, точність, структурованість, специфічність, доступність, своєчас­ність і неперервність.

Прогнозування не відділяється від прийняття рішення, однак пе­редбачення це не рішення, а виступає як підготовча стадія, як стадія "передрішення" (П.К. Анохін). Прогнозування і прийняття рішення - це відносно самостійні функціональні компоненти управління. В основі прогнозування і прийняття рішень лежать різні за формою про­цеси мислення. Прогнозувальне мислення шукає альтернативні шляхи розв'язання проблеми, а мислення в прийнятті рішення здійснює ви­бір однієї з альтернатив. Однак у процесі управління прогнозування і прийняття рішення виступають у єдності як акти взаємодіючі і взаємо-визначаючі.

Процес вибору і прийняття рішення складається з таких компонентів: суб'єкт, який здійснює вибір; оточення і тенденції його зміни; можливі результати в певних умовах; склад доступних альтернативних способів дій; очікувальна ефективність кожного варіанту поведінки з кожного з очікувальних результатів для суб'єкта, ймовірність вибору і сам вибір як санкція на актуалізацію конкретної дії.

Психологи виділили багато видів стратегій, яких дотримується суб'єкт при виборі і прийнятті альтернативного рішення. До таких стратегій на­лежать задовольняючі, оптимізуючі і максимізуючі за ефективністю об­раного способу дій (К. Козелецький), алгоритмічні (за певним порядком дій) і евристичні (без вказаного порядку дій, які необхідно вжити для здійснення вибору); перспективні і ситуативні (за орієнтацією на час); екстернальні (прийняття рішення залежить від обставин або інших лю­дей) та інтернальні (прийняття рішень залежить від самої особистос­ті); об'єктивні (вибір дії, спрямованої на зміну зовнішнього оточення) і суб'єктивні (рішення, що призводять до змін в стані самої системи або в поведінці людини). Поєднання останніх чотирьох стратегій утворюють похідні від них форми: екстремально-об'єктивну, інтернально-об'єктив-ну. В соціально-психологічній літературі диференціюють стратегії на ді­лові (вибір здійснюється в інтересах справи) і соціальні (в ім'я інтересів окремих груп і персоналій).

Одним з важливих етапів управління є передбачення можливого рів­ня досягнення поставлених цілей. Результатом передбачення є побудова прогнозу. Прогноз — модель майбутнього результату у відомих чи очіку­ваних умовах. Цілі теж мають ефект передбачення, але ототожнювати їх з прогнозом не можна. Вони різні за походженням і призначенням. Цілі формуються раніше прогнозів. Прогноз будується на основі уже визначе­них цілей. Прогноз як інформація передбачення спрямована на визначен­ня поточної поведінки, як цілі співвідносяться з реальними, конкретними умовами і способами їх досягнення в минулому і тепер. Прогнозуванням ми дивимося у майбутнє, щоб визначити, що нам потрібно в даний мо­мент. Від точності прогнозу залежать всі поточні справи, вчинки і пове­дінка. Механізмом передбачення є складання плану дій, оцінки їх резуль­татів і співвіднесеність поточних процесуальних характеристик з мину­лим досвідом і цілями управління.

Побудова прогнозу розпочинається з формування діагнозу. Діагноз здійснюється на основі аналізу і синтезу причинно-наслідкових зв'язків, які виявляються у минулому стані і його зв'язку з тепершнім. Ці стани, події в минулому і теперішньому часі пов'язані між собою і мають озна­ки закономірних повторюваних змін, а це дає можливість при виявленні аналогічних причинно-наслідкових зв'язків передбачити події, явища, їх зміни у майбутньому. Прогноз вказує не на імовірність появи таких явищ, а оцінює ще невідомі результати.

Прогноз залежить не лише від здатності виділити повторюваність по­дій, явищ, фактів, а й від їх складності і рівня відносної стійкості. Є яви­ща, які не відрізняються стійкістю, до яких належить і психіка людини, а тому ці явища можуть мати з меншою або більшою ймовірністю якість випадкової зміни. Випадкові явища - це не хаотичні явища, а ті, які ви­никають і діють за законами ймовірності.

Залежно від повторюваності явищ як критерію сили і надійності пе­редбачення всі явища можна поділити на важкопередбачувані, слабкопе-редбачувані і легкопередбачувані, для яких характерна стійка повторюва­ність. За ступенем новизни і однорідності прогнози часто поділяють на тривіальні або ординарні і нетривіальні або неординарні.

Таким чином, прогнозування пов'язано, з одного боку, з передбачен­ням подій, тобто з визначенням перспектив змін в станах середовища і самої системи, а з другого - з оцінкою очікуваних результатів тих чи ін­ших подій.

На ймовірне прогнозування впливають суб'єктивні фактори і фактори репрезентативності, доступності, центрації, оборотного мислення і ко­рисності.

Принцип репрезентативності означає, що при оцінці ймовірності яви­ща співвідносять його з цілим класом схожих явищ, тобто орієнтуються