Вікова і педагогічна психологія. X. Психологія навчанні

X. Психологія навчанні

Для цілей характерними є такі ознаки, як їх упорядкованість і супі­дрядність. Багаторівневий зв'язок цілей суб'єкта діяльності називають деревом його цілей, у якому є цілі і підцілі.

Процес цілетворення пов'язаний із задачами. Задача є умовою реаль­ного досягнення результату, а ціль - це передбачення бажаного резуль­тату. Часто поняття "ціль" доводиться співвідносити з поняттям "ідеал". Ідеальним можна охарактеризувати результат, якого, як правило, важко досягти.

Сучасним є поділ цілей за масштабом їх значущості і часовим обсягом на стратегічні, тактичні і оперативні. їм відповідають виділені А.С. Ма-каренком далекі, середні і близькі перспективи.

Цілі є системоутворюючим компонентом управління учінням, бо во­ни мають визначальну дію, вплив на інформаційний компонент, на про­гнозування, прийняття рішення, організацію, комунікацію, контроль та корекцію. Так, залежно від цілей суб'єкта одна інформація є актуальною, а інша - ні, її конструювання, упорядкування теж відбувається під впли­вом цілей, наприклад, селекція інформації під впливом теми і мети уроку. Хоч в свою чергу цілі теж формуються під впливом інформації. Інфор­мація має на них проактивний і ретроактивний вплив, тобто під впливом інформації можуть виникати і уточнюватись або змінюватися цілі.

Цілі, засновані на прогнозах, і самі є передбаченням, прогнозуванням бажаних результатів. Прийняття рішення є критерієм оцінки альтерна­тивних способів досягнення цілей. Проте утворення цілей в своїй основі є також прийняттям рішення.

Конкретизація загальної мети на різнохарактерні цілі є організацією процесу досягнення цілей. Так, вчитель у плані-конспекті уроку після те­ми зазначає загальну мету уроку, а далі показує конкретні цілі і засоби їх реалізації. Вони й визначають організацію уроку. Сам урок є відносно стабільною формою організації здійснення навчально-виховних цілей у школі.

Процес досягнення цілей вміщує в собі операції постійного співвід­несення проміжних і кінцевих результатів з метою, що по своїй суті є оці­нюванням і контрольною функцією управління, а з цією функцією тісно пов'язана і функція корекції.

З вищесказаного легко дійти висновку, що цілі, які ставить вчитель з урахуванням норм і правил, що зумовлюють його функції, можуть бути досягнутими при виконанні ним, по-перше, всіх етапів (функцій) управ­ління, а, по-друге, прийняття цілей, які задаються вчителем, учнями. Цей момент складний і до кінця ще не розкритий. На нашу думку, конститу-юючим у цьому процесі є явище перетворення цілей зовнішніх у вну­трішні через виховання в учнів допитливості, трансформацію її у заці­кавленість, у стійкі пізнавальні інтереси та потреби, у бажання, наміри

(ініціативність, глибину, образність і критичність мислення). Вплив вчи­теля на самооцінку, на виникнення позитивної Я-концепції, на виявлен­ня адекватного можливостям рівня домагань буде сприяти перетворенню бажань, намірів у цілі особистісної значущості, у цілі особистісного сен­су, що значно підвищить їх вплив на дійову активність суб'єкта учіння. Буде спонуканням до чіткого формулювання цілей, вироблення страте­гій, програм, планів, що вбирають в себе умови, способи, конкретні дії і результати, до оцінювання, контролю і корекції, якщо є відхилення від програм і планів.

Щоб інформація виконувала функції управління й могла оптимізува-ти процес навчання, вона має бути адекватною. Адекватність інформа­ції означає відповідність її індивідуально-психологічним властивостям учнів, які сприймають і перетворюють цю інформацію в суб'єктивну мо­дель світу. Ступінь відповідності суб'єктивної моделі світу учнів об'єк­тивній картині світу і є показником адекватності відібраної і переробле­ної вчителем інформації для учнів (або авторами підручників, посібників з різних навчальних дисциплін).

Інформація повинна бути повною. Повнота інформації передбачає розгляд того чи іншого явища у дії на нього суттєвих факторів; у характе­ристиці його суттєвих властивостей і зв'язків з іншими явищами.

Інформація, на основі якої здійснюються цілі управління навчально-виховним процесом, повинна бути істотною, корисною і оптимальною за обсягом, тобто її повинно бути не мало і не багато, а достатньо для розкриття теми і досягнення тих цілей, які ставить перед собою і перед учнями вчитель.

Інформація має бути об'єктивною і точною. Ця вимога до інфор­мації вимагає попередження виникнення як об'єктивних, так і суб'єк­тивних неточностей. Об'єктивні неточності виникають з причин пору­шень у пристроях, що презентують інформацію у письмовій, звуковій чи зображувальних формах. Суб'єктивні неточності пов'язані з суб'єк­тивними особливостями носія цієї інформації, наприклад, вчитель під час пояснення намагається виразити її доступно для всіх учнів класу, що іноді зумовлює виникнення теоретично необгрунтованих спрощень, висновків.

Структурованість інформації означає поділ її на частини і відповід­ність цих частин дереву цілей, які скеровують дії вчителя, учнів.

Інформація у різних її частинах не є однорідною. За своїми параметра­ми, характеристиками вона є специфічною, бо слугує досягненню окре­мих підцілей, але всі ці специфічні частини або логічні одиниці інформа­ції повинні бути пов'язані між собою у єдину цілісну інформацію. Кожна з цих частин повинна співвідноситися з цілісною інформацією як оди­ничні компоненти з цілим.