Розвиток психічних процесів в період дорослості

Структура психофізіологічного розвитку дорослих має періоди підйо­мів, стабілізації і спадів. Стаціонарні стани зустрічаються нечасто. Роз­виток психофізіологічних функцій має суперечливий характер, він відо­бражає онтогенетичні закономірності, вплив трудової діяльності, прак­тичного досвіду людини.

Б.Г. Ананьєв виділяє дві фази в процесі онтогенетичного розвитку. Перша фаза характеризується загальним фронтальним прогресом функ­цій в юності, в ранній дорослості, на початку середньої дорослості. У другій фазі психічні функції спеціалізуються в певній діяльності і до­сягають максимуму в період середньої і пізньої дорослості. Досягнен­ня високого рівня розвитку в період дорослості можливе завдяки тому, що психічні процеси знаходяться в умовах оптимального навантажен­ня, посиленої мотивації, операційних перетворень. Вершини розвитку психофізичних функцій досягаються в більш пізні періоди дорослості, причому оптимум спеціалізованих функцій може співпадати з початком інволюції загальних властивостей цих же функцій. Наприклад, вербаль­но-логічні функції продовжують свій прогрес, коли еволюція вже вразила невербальний інтелект і сенсомоторику людини.

Двохфазний розвиток психофізіологічної еволюції людини - це прояв єдності людини як індивіда і особистості як суб'єкта діяльності.

Особливості прояву психофізичних функцій і відчуттів можна про­стежити по зміні часу реакції людини на подразник. Так, Е.І. Бойко від­значає, що у дітей час реакції суттєво більший, ніж у дорослих, але по­чинаючи з 2-3 років він невпинно зменшується і у 18-25 років набуває

сталих характеристик. Стабільність часу реакції триває до 40 років, після цього час реакції по мірі старіння організму подовжується. Зорова, слу­хова, кінестетична чутливість досягає свого максимуму у 18-20 років, а об'єм поля зору - в 20-29 років.

Було також виявлено, що в процесі дослідження закономірностей онтогенетичної еволюції чутливості (її поступового підвищення до 18-25 років, а потім стабілізації у 25-50 років) її показники співвідносять­ся з кривою вікових змін часу реакції. На думку дослідників, такий вза­ємозв'язок є фактором, що протидіє тотальній інволюції елементарних психофізіологічних функцій в процесі старіння. Разом з тим вчені ствер­джують, що розвиток сенсорної сфери носить індивідуально обумовле­ний характер. Вікові зміни чутливості залежать від професійної діяль­ності людини. На думку Б.Г. Ананьєва, сенсорні функції мають подвоєну, посилену мотивацію, якщо вони включені в трудову діяльність. Так, у водіїв гострота зору, поле зору, окомір зберігаються до пенсійного віку завдяки включеності в професійну діяльність.

Об'єм, переключення та вибірковість уваги поступово зростає від 18 до 33 років, а після 34 років починає поступово спадати. В той же час стійкість і концентрація уваги протягом всього періоду дорослості зазнає незначних змін.

У 26-29 років увага за своїм розвитком випереджає пам'ять і мислен­ня. Це свідчить про рухливість і гнучкість взаємозв'язків між пам'яттю і увагою.

У 30-33 роки знову настає високий розвиток уваги, а до 40 років швид­кість прийому інформації, інтенсивність уваги знижується.

Найбільш високий рівень розвитку уваги і найнижчий рівень розвитку пам'яті спостерігається у людей 41-46 років, а помітне зниження уваги спостерігається уже після 46 років. Такі показники розвитку уваги під­тверджують гетерохронний характер дозрівання, збереження і згасання різних психічних функцій в структурі психіки людини.

Серед психофізичних функцій фундаментальне положення займають мнемічні функції, які полягають у закарбуванні, збереженні і репродук­тивному відтворенні індивідуального досвіду.

Процеси пам'яті різнорідні, тому і спостерігається деяка різнорідність отриманих результатів при експериментальних дослідженнях пам'яті.

Так, Г. Еббінгауз сформулював положення про трьохфазну характе­ристику онтогенезу пам'яті: поступовий прогрес до 25 років, стабілізація функцій пам'яті від 25 до 50 років, а далі еволюція і регрес пам'яті.

Дослідження свідчать про дійсне зниження деяких процесів пам'яті. На думку Б.Г. Ананьєва, раніше всього процес зниження відбувається з образною пам'яттю, причому ейдетична пам'ять послаблюється і зникає уже в підлітковому віці.