Вікова і педагогічна психологія

Питання для самоконтролю

1. З якими суспільно-історичними процесами та явищами пов 'язана тен
денція подовження періоду дорослішання?

2. В чому своєрідність соціальної ситуації розвитку в юнацькому віці?

3. На які підходи та критерії опираються психологи при виділенні ниж
ньої і верхньої межі юності?

4. В чому суть розмежування стадій ранньої й пізньої юності?

5. В яких формах може реалізуватися „зверненість у майбутнє" у старшо
класників?

6. В чому різниця понять „самовизначення" і „готовність до самовиз
начення"? Запропонуйте варіанти сприяння своєчасному становлен
ню психологічної готовності до самовизначення у випускників 9 та 11
класів.

7. Які фактори сприяють чи заважають позитивному розв'язанню кризи
раннього юнацького віку?

8. Охарактеризуйте проблеми становлення Его-ідентичності в сучасно
му українському суспільстві.

9. Що таке інтелект? Поясніть суть особливостей та відмінностей в інте
лектуальному розвитку людини.

10.В чому сенс життя сучасної людини, від чого він залежить і як зміню
ється?

Література

Берне Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание: Пер. с англ. - М.: Прогресе, 1986.-422 с.

Бондар Н. Є. Формування репрезентації життєвого шляху в юнацькому віці: Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 1997. - 25 с.

Васильєв С. В. Основьі возрастной и конституциональной антрополо-гии. - М.: Изд-во РОУ, 1996. - 216 с.

ВолковБ. С. Психология юности и молодости: Учебное пособие. - М.: Академический Проект: Трикста, 2006. - 256 с.

Турова Е. В. Психология развития и возрастная психология: Тестьі: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: Аспект Пресе, 2005. - 174 с.

Заброцький М. М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. -112 с.

Идентичность: Хрестоматия / Сост. Л. Б. Шнейдер. - М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: МОДЗК, 2003.-272 с.

Кон И. С. Молодежь // Философский знциклопедический словарь. 2-е изд. / Ред кол.: С. С. Аверинцев и др. М., 1989. - С. 375; 603.

Кон И. С. Психология старшекласеника. - М.: Просвещение, 1982.

- 207 с.

Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1989.-255 с.

КулагинаИ. Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка отрождения до 17 лет: Учебное пособие. 3-є изд. - М.: Изд - во УРАО, 1997. - 176 с.

Кутішенко В. П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій): Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 128 с.

Немов Р. С. Психология: Учеб. для студ. вьісш. пед. учеб. заведений. В 2-х кн. - Кн. 2. Психология образования. - М.: Просвещение, 1994.

- 496 с.

Павловский В. В. Ювентология: проект интегративной науки о моло-дежи. - М.: Академический Проект, 2001. - 304с.

Пиаже Ж. Зволюция интеллектав подростковом и юношеском возрас-те // Психологическая наука и образование. - 1997. - № 4. - С. 56 - 64.

Профілактика психологічного насильства і маніпулювання свідомістю та розвиток критичного мислення в молодіжному середовищі. І Матеріали міжнародної наук.-практич. конференції (27-28 травня 2004 року, м. Київ). Український центр політичного менеджменту. - К., 2005

- 320 с.

Пряжников Н. С. Престижно-злитарньїе ориентации в профессио-нальном самоопределении старшекласеников // Журнал практического психолога. - 1996. - № 4. - С. 66-73.

Робочая книга школьного психолога. І Под ред. И. В. Дубровиной. - М, 1995.-С. 250-272.

Раис Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. - СПБ: Изд-во «Питер», 2000. - 624 с.

Ремшмидт X. Подростковьій и юношеский возраст: Проблеми становлення личности. \ Пер. с нем. - М.: Мир, 1994. - 320 с.

Рибалка В. В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників: Монографія. - К.: ДЕМІУР ШППО АПН України, 1998. -160 с.

Тисячник І. В. Психологічні особливості громадянського самовизначення старшокласників. Автор. Дис. Канд. психол. Наук: 19. 00. 07 - вікова та педагогічна психологія / УДПУ імені М. П. Драгоманова. - К, 1996.-24 с.

Формирование личности старшекласеника І Под ред. И. В. Дубровиной. - М.: Педагогика, 1989. - 168 с.

Шаповаленко И. В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология). - М.: Гардарики, 2005. - 349 с.

Зриксон 3. Г. Идентичность: Юность и кризис: Пер с англ. - М.: Прогресе, 1996.-344 с.

VIII. Вік дорослості

VIII. ВІК ДОРОСЛОСТІ

Період дорослості у порівнянні з іншими віковими періодами - дошкільним, молодшим шкільним, підлітковим, юнацьким - охоплює значно більший відрізок часу життя людини і тому описання його особливостей є ускладненим.

Традиційно вважалося, що вік дорослості - це стабільний період, у житті дорослої, сформованої людини і тому ніяких особливих змін у психічному розвитку особистості не відбувається. Е. Клапаред характеризував дорослість як стан психічного "закам'яніння", коли процес розвитку припиняється. Але більш ретельне вивчення цього вікового періоду змінило думку вчених. Потенціал розвитку існує протягом всього життя людини. З настанням дорослості процес розвитку людини не припиняється і не завершується, йому притаманні протиріччя і гетеро-хронність (нерівномірність); виділяються сенситивні і критичні моменти, психофізіологічний розвиток не є статичним, природа його різноманітна і суперечлива.

У 1928 році М.М. Рибніков для визначення періоду дорослості запропонував термін "акмеологія" (акме - це вища точка, розквіт, зрілість, краща пора). Таке визначення характеризує період дорослості як найпродуктивніший, творчий період життя людини, коли завершується загаль-носоматичний розвиток і статеве дозрівання, фізичний розвиток досягає свого піку. Цей вік характеризується високим рівнем інтелектуальних можливостей, творчих і професійних досягнень.

Вчені встановили, що період дорослості не завжди чітко розбивається на ряд добре виділених стадій, тому що зміни мислення, поведінки і особистості дорослої людини лише незначною мірою зумовлені хронологічним віком або специфічними змінами в організмі людини, більшою мірою ці зміни визначаються особистісними, соціальними і культурними факторами.

Не всі дорослі досягають однакових успіхів, або влаштовують своє життя за єдиним зразком. Та процесам розвитку у дорослому житті притаманні деякі спільні характеристики.

На думку Б.Г. Ананьєва, вікова періодизація життєвого циклу людини базується: на послідовній зміні станів розвитку, однонаправленості і незворотності часу життя людини, тобто на типологічній характеристиці, і на тривалості існування індивіда, яке в свою чергу залежить від тривалості життя всіх індивідів даного віку - метричній характеристиці.

Ці характеристики представлені у схемах вікових періодизацій, прийнятих як міжнародні.

Середній вік:

перший період 22 - 35 років чоловіки, 21-35 років жінки; другий період 36 - 60 років чоловіки, 36 - 55 років жінки.

Люди похилого віку:

61 — 74 років чоловіки, 55 — 74 років жінки.

Старечий вік: 75 - 90 обидві статі.

Довгожителі: старші 90 років.

В геронтології використовується періодизація Дж. Біррена - одного із дослідників процесів старіння людини. Він поділяє:

Ранню зрілість від 17 до 25 років.

Зрілість 25 - 50 років.

Пізню зрілість 50 - 75 років.

Старість 75 -... років.

За класифікацією Д.Б. Бромлей, людське життя розглядається як сукупність п'яти циклів: утробного (стадія вагітності), дитинства, юності, дорослості і старіння.

Так цикл дорослості складається із чотирьох стадій:

Рання дорослість 21 — 25 років.

Середня дорослість 25 - 40 років.

Пізня дорослість 40 - 55 років.

Передпенсійний вік 55 - 65 років є перехідним до циклу старіння.

Старість 70 і більше років.

Г. Крайг вважає, що на період дорослості випадає три чверті людського життя і розподіляє цей період на три стадії:

Рання дорослість 20 - 40 років.

Середня дорослість 40 — 60 років.

Пізня дорослість від 60 років і більше.

Наведені вікові періодизації показують, що межі періодів визначаються соціальними та економічними факторами, історичними подіями, етнічною приналежністю та середовищем в якому живе та розвивається особистість.

Б.Г. Ананьєв писав: "Життєвий шлях людини - це історія формування і розвитку особистості в певному суспільстві, сучасника певної епохи і ровесника певного покоління. Разом з тим фази життєвого шляху датуються історичними подіями, зміною способів виховання, змінами способу життя і системи відносин, сумою цінностей і життєвою програмою - цілями і смислом життя, якими дана особистість володіє... Практично ступені суспільного виховання, освіти і навчання, що складають сукупність підготовчих фаз життєвого шляху, формування особистості стали визначальними характеристиками періодів росту і дозрівання".

У запропонованих вікових періодизаціях використовуються терміни "дорослість" і "зрілість". Вчені доводять, що визначення об'єктивних