Вікова і педагогічна психологія. жити. Більшість чоловіків і жінок продовжують виконувати свої профе­сійні ролі, вони вдало зробили свій професійний вибір і повинні його ре­алізувати

VIII. Вік дорослості

жити. Більшість чоловіків і жінок продовжують виконувати свої профе­сійні ролі, вони вдало зробили свій професійний вибір і повинні його ре­алізувати. Лише незначна частина людей середнього віку змінюють свою професійну кар'єру, це відбувається в тому випадку, коли дорослі люди не реалізують себе, або змінюють свої цінності і цілі. Д. Левінсон пояснює зміну професійної діяльності поверненням юнацької мрії - прагнень, іде­алів, цілей молодості — і називає цей період переходом середини життя. Зміни у професійному житті у людей середнього віку можуть викликати надмірну тривогу, навіть стрес, якщо роботу доводиться змінювати при­мусово, або якщо кар'єра розвивається не так, як передбачалось. Втрата роботи у цьому віці супроводжується переживаннями і великим горем, коли людина взагалі не може знайти іншу роботу. Але є категорія людей середнього віку, які тільки віддані роботі, про них ітто кажуть, що вони "згорають" на роботі.

Люди середнього віку частіш за все є зв'язуючою ланкою між молод­шим і старшим поколінням, тобто між своїми вже дорослими дітьми і старенькими батьками. Так як старі батьки стають більш залежними від своїх дітей, то і влада (вирішення сімейних проблем, фінансових справ) поступово переходить до них. Старше покоління потребує піклування і розуміння, це і повинні робити дорослі діти, підтримувати сімейні тра­диції, контакти з членами родини, творити історію сім'ї.

В свою чергу у людей віку середньої дорослості змінюються стосун­ки зі своїми дітьми, які виросли і повинні поступово піти у самостій­не життя, а середньому поколінню треба навчитися жити окремо. Деякі сім'ї з розумінням і тактом ставляться до надання свободи дорослим ді­тям і більше довіряють їм, але є сім'ї, для яких прагнення дітей до само­стійності порушує звичний спосіб життя, несе тривогу та стає трагедією. Між дорослими дітьми і батьками (людьми середнього віку) виникають стосунки, які можна назвати взаємною рівністю. Такі стосунки не вини­кають раптово, а розвиваються стрибкоподібно протягом багатьох років.

Дорослі діти бажають віддалитися від батьків, чи хоча б від їх наста­нов і опіки, а батькам може здаватися, що їх недооцінюють, з ними не радяться. В одних сім'ях процес створення стосунків взаємної рівності триває десятиліттями, а в інших ці стосунки з'являються, як тільки діти виходять із юнацького віку.

Багато людей середнього віку виконують роль бабусі або дідуся. Ця роль приносить їм найбільше задоволення. В.Л. Бенгстон вважає, що присутність бабусь і дідусів є запорукою стабільності для онуків та їх батьків. Інколи ця присутність переходить в активне піклування про ону­ків. Деякі бабусі і дідусі бачать свою роль в улагодженні конфліктів, які виникають між дітьми і онуками, так як вони мають великий життєвий досвід і дивляться на конфлікт збоку.

Люди середнього віку в ролі бабусь і дідусів передають онукам сі­мейні традиції, свій життєвий досвід, елементи професійних навичок і вмінь.

В період пізньої дорослості (60 років і більше) відбувається ряд змін у житті кожної людини. В першу чергу змінюється статус людини по­хилого віку. Після 60 років більшість людей завершує свій професійний шлях і виходить на пенсію. Для одних людей це означає появу вільного часу, можливість зайнятися улюбленою справою, вихованням онуків, а для інших - це різка зміна життя, відмова від усього важливого, цінно­го, продуктивного, відчуття непотрібності тільки через те, що уже немає можливості виконувати професійну роль, з якою себе ідентифікував.

Змінюється економічний стан людей похилого віку. їм потрібно при­стосуватися до нового способу життя, якщо діти не допомагають, або не можуть допомагати їм. Деякі люди віку пізньої дорослості продовжують працювати не за своєю основною професією, таким чином підтримуючи економічний стан сім'ї.

Більшість людей у віці пізньої дорослості, що зберегли шлюб, разом виростили дітей, часто говорять про те, що шлюб став займати важли­ве місце в їх емоційному житті, як ніколи вони відчувають підтримку і душевну близькість. Вони схильні підтримувати і допомагати один одному.

Зовсім по-іншому відчувають себе ті люди, які втратили чоловіка або жінку, така втрата є великим горем і супроводжується довгим періодом адаптації.

Ще одна проблема, яка може виникнути в період пізньої дорослості і внести значні корективи в життя людини - це погіршення здоров'я, або ж тривалі і тяжкі хвороби. Побутує думка, що старіння - це завжди проб­леми, це згасання життя, це негативні емоційні переживання. Насправді це не так, бо більшість людей похилого віку процес старіння сприймають як пристосування до нових умов життя.

Кризи віку дорослості

Життя дорослої людини неминуче без криз. На думку Т.М. Титаренко, розрізняють нормальну або нормативну, тобто вікову кризу, яка пов'яза­на із завершенням певного етапу психічного розвитку і переходом до но­вого вікового періоду і анормальну, або ненормативну, кризу, що виникає в складних умовах життя і вимагає від людини дій, які перевершують її можливості, а в деяких випадках такі кризи змінюють долю людини.

Р.А. Ахмеров виділяє також біографічні кризи, які характеризуються переживаннями та протиріччями у внутрішньому світі людини і виража­ють її суб'єктивне ставлення до подій у її житті або ж до життя в цілому.