Вікова і педагогічна психологія. Високий рівень короткочасної вербальної пам'яті спостерігається у віці 18-30 років, а період зниження в 33-40 років

VIII. Вік дорослості

 

Високий рівень короткочасної вербальної пам'яті спостерігається у віці 18-30 років, а період зниження в 33-40 років. Для довготривалої вер­бальної пам'яті характерне зростання у віці 18-35 років, а зниження рівня розвитку від 30 до 40 років. За даними Д. Конрада, асоціативна пам'ять починає знижуватися з 20 років, процес зниження прискорюється після 45 років.

На думку С. Пако, логічна пам'ять знижується в період між 20-50 ро­ками на 35-40 відсотків. С. Пако вважав, що деякі функції пам'яті у менш освічених молодих людей знаходяться на рівні освічених людей похило­го віку.

Інші дослідники пам'яті, М. Мальс (оперативна пам'ять), А. Греков (процес відтворення пам'яті), виявили, що у людей від 18 до 85 років найвищі оцінки отримали піддослідні 30-49 років, але відразу в групі лю­дей 50-69 років оцінки значно знижуються. У віці 70-90 років страждає механічне запам'ятання, краще за все зберігається логічна пам'ять. Осно­вою міцності пам'яті в старшому віці є смислові зв'язки. Б.Г. Ананьєв ви­значає протилежний хід розвитку вербальних і невербальних функцій. Близько 40 років стає помітним зниження невербальних функцій, разом з тим вербальні функції саме з цього періоду починають прогресувати і до­сягають найвищого рівня в 40-70 років. При високому рівні освіти спад вербальних функцій не відбувається до глибокої старості. З рівнем освіти пов'язана швидкість мови, ерудиція і логічне мислення.

Б.Г. Ананьєв вважає, що уявлення про ранню інволюцію пам'яті у дорослих людей не відповідає дійсним потенціалам процесів пам'яті. У пам'яті, як і в перцептивних процесах, діє така закономірність: у ранньо­му і середньому віці дорослості формується і досягає найвищого рівня загальна система пам'яті, а на її базі починає розвиватися спеціалізована система пам'яті, необхідна для конкретної практичної діяльності. Багато дослідників відзначають залежність динаміки розвитку мнемічних функ­цій від характеру діяльності людини. Активна розумова діяльність дозво­ляє досягти високих показників розвитку пам'яті і її збереження.

В психології існує дві точки зору на розвиток інтелектуальних здібнос­тей в період дорослості. Одні вчені вважають, що інтелектуальні здібності досягають найвищої точки в кінці юнацького або на початку віку ранньої дорослості. Інші вчені стверджують, що інтелектуальні здібності у людей, які займаються інтелектуальною працею, зберігаються довгий час.

С. Пако і К. Ховланд припускають, що оптимум розвитку інтелекту­альних функцій знаходиться між 18-20 роками. За даними Л.А. Барано-вої, В.І. Сергеєвої та В.П. Лисенкової, найбільш високі показники коефі­цієнта розумового розвитку виявляють молоді люди 19 років. Саме на 19 років припадає найбільший відсоток коефіцієнтів розумового розвитку - це є сенситивним періодом розвитку дорослої людини. С. Пако також

вважає, що інтенсивність інволюції інтелектуальних функцій залежить від двох факторів. Внутрішнім фактором є обдарованість. У обдарова­них людей інтелектуальний процес більш тривалий і інволюція настає пізніше. Зовнішнім фактором є освіта людини, вона протидіє старінню, гальмує інволюцію.

В. Овенс і Л. Шоенфельд вважають, що вербально-логічні функції до­сягають першого оптимуму в ранній молодості, потім вони можуть зрос­тати до 50 років і знижуватися близько 60 років. У своєму дослідженні В. Овенс і Л. Шоенфельд отримали картину стаціонарного стану інтелек­ту з 18 до 60 років, вони відмічали виражені прогресивні зрушення, ево­люцію загальних характеристик інтелекту дорослих людей, але особи, за якими вони спостерігали, постійно тренували інтелектуальні функції, тобто займалися розумовою працею.

За даними Д. Векслера, еволюція інтелектуальних функцій охоплює період з 19 до 30 років. Вершина лексичних функцій досягає свого макси­муму в 40 років. Після 30 років спостерігається зниження інтелектуаль­них функцій, пов'язаних не з мовою, а з моторикою. В інтелектуальному розвитку людини Є.І. Степанова виокремлює 3 макроперіоди. Перший період - від 18 до 25 років, другий - 26-35 років, третій - 36-40 років. Найбільші зміни інтелекту відбуваються в першому макроперіоді, а дру­гий і третій макроперіоди характеризуються відносною сталістю, але ви­раженого підйому набуває вербальний інтелект.

Б.Д. Бромлеєм оцінювалися вербальні і невербальні функції у людей від 20 до 80 років. Уже в 30-35 років відмічається поступова стабілізація, а далі зниження у 40 років невербальних функцій. Разом з тим вербальні функції саме в цьому періоді прогресують найбільше і досягають макси­муму після 40-45 років. Отже, загальному процесу старіння протистоять мовномисленнєві другосигнальні функції, вони самі зазнають інволюції значно пізніше всіх інших психофізіологічних функцій. Вербально-ло­гічні функції прогресують і тоді, коли еволюція старості вже вразила не-вербальний інтелект і сенсомоторику людини.

Рання дорослість має характерні тільки для неї стадії розвитку інте­лекту. Так, Д. Перрі вважає, що на першій стадії молоді люди інтерпрету­ють події та явища авторитарними висловлюваннями на зразок "істина-брехня" і поділяють світ на біле і чорне.

Наступна, друга стадія когнітивного розвитку виявляє терпимість мо­лодих людей до інших точок зору, яких може бути багато і потрібно навчи­тися їх приймати та визнавати, а потім схвалювати думки інших людей.

Третя стадія дає можливість людині самостійно обирати позицію і нести відповідальність за свою точку зору. Когнітивна зрілість дорослої людини виникає як потреба мати особисту думку, знайти відповіді на по­ставлені питання, самостійно приймати рішення.

Вікова і педагогічна психологія

VIII. Вік дорослості

 

На думку К. Рігеля, діалектичне мислення має особливо важливий ас­пект - це інтеграція ідеального і реального - так як реальний світ є ко­рекцією штучного, абстрактного ідеального мислення. Вміння вносити корекцію є сильною стороною мислення дорослої людини.

На думку К. Шайі, когнітивний розвиток дорослих можна розглядати з точки зору функціональних змін, що відбуваються з ними. Ранній до­рослості відповідає стадія досягнень. Інтелект використовується для ви­рішення реальних проблем, які визначають подальшу долю людини, це вибір професії або супутника життя.

Середня дорослість вступає в стадію виконання соціальних обоє 'язків, коли людина відповідає не тільки за себе, але й за інших, і, приймаючи будь-яке рішення, враховує не тільки свої інтереси, а й інтереси оточую­чих (чоловіка, дружини, батьків, дітей, колег по роботі).

Люди середнього віку, які працюють на керівних посадах вступають у стадію адміністрування і від їх вміння приймати рішення залежать долі сотень, тисяч людей.

З настанням пізньої дорослості використання знань і інтелекту знову змінюється, люди повертаються до власних інтересів, цінностей, устано­вок. Ця стадія має назву реінтегрування.