Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬ластивост≥ та види сприйн€тт€




—прийн€тт€ кожного нового предмета зд≥йснюЇтьс€ на п≥дстав≥ на€вних знань ≥ досв≥ду людини. Ћюдина сприймаЇ предмет або €вище в певному сп≥вв≥дношенн≥ частин. ” де€ких випадках значущими Ї не так сам≥ складов≥, €к њхн≥ взаЇмозвТ€зки.

Ќайважлив≥шими особливост€ми сприйн€тт€ Ї:

Х предметн≥сть;

Х ц≥л≥сн≥сть;

Х структурн≥сть;

Х константн≥сть;

Х апперцепц≥€;

Х осмислен≥сть;

Х виб≥рков≥сть;

Х ≥люз≥€.

ѕредметн≥сть сприйн€тт€ ви€вл€Їтьс€ в тому, що будь-€кий предмет або €вище в≥дображаЇтьс€ не €к механ≥чна сума €костей ≥ вла-стивостей, а €к обТЇкт, €кий маЇ св≥й зм≥ст, природу, призначенн€.

ѕредметн≥сть в≥д≥граЇ важливу роль ≥ в подальшому формуванн≥ самих перцептивних процес≥в, тобто процес≥в сприйн€тт€.  оли виникаЇ розб≥жн≥сть м≥ж зовн≥шн≥м св≥том ≥ його в≥дображенн€м, субТЇкт маЇ шукати нов≥ способи сприйн€тт€, €к≥ забезпечать правильн≥ше в≥дображенн€.

÷≥л≥сн≥сть сприйн€тт€ пол€гаЇ в тому, що образи в≥дображених предмет≥в та €вищ постають у св≥домост≥ в Їдност≥ багатьох €костей ≥ властивостей.

—приймаючи певний обТЇкт, ми виокремлюЇмо його окрем≥ ознаки, аспекти, властивост≥ й водночас обТЇднуЇмо њх у Їдине ц≥ле, завд€ки чому в нас виникаЇ його ц≥л≥сний образ.

—труктурн≥сть сприйн€тт€ ви€вл€Їтьс€ в тому, що, в≥дображаючи предмети та €вища в ц≥л≥сност≥, людина виокремлюЇ в них р≥зн≥ елементи, компоненти, п≥дсистеми тощо.

—приймаючи предмет, ми осмислюЇмо його €к Їдине ц≥ле, що маЇ свою структуру. Ќаприклад, на основ≥ набутого досв≥ду, знань людина обТЇднуЇ окрем≥ елементи в процес≥ сприйн€тт€ в ц≥л≥сний образ, надаЇ њм певноњ структури, сформованост≥. Ќаприклад, сприймаючи окремо л≥таки, зл≥тну смугу, ангари, рад≥отехн≥чн≥ засоби та ≥нше, ми визначаЇмо обТЇкт €к аеродром.

  онстантн≥сть - це в≥дносна пост≥йн≥сть величини, форми, кольору предмет≥в та €вищ, що сприймаютьс€.

 онстантн≥сть формуЇтьс€ в процес≥ предметноњ д≥€льност≥ та Ї необх≥дною умовою житт€ людини.  онстантн≥сть сприйн€тт€ забезпечуЇтьс€ досв≥дом, що набуваЇтьс€ в процес≥ ≥ндив≥дуального розвитку особистост≥ й маЇ велике практичне значенн€. якби сприйн€тт€ не було константним, то п≥д час кожного кроку, повороту, руху, кожноњ зм≥ни осв≥тленн€ ми б мали справу з новими предметами, переставали б уп≥знавати те, що було в≥доме ран≥ше.

јпперцепц≥€ Ц це залежн≥сть зм≥сту ≥ спр€мованост≥ сприйн€тт€ в≥д досв≥ду людини, њњ ≥нтерес≥в, ставленн€ до житт€, установок, багатства знань.

јпперцепц≥€ Ц одна з найважлив≥ших особливостей сприйн€тт€. Ќе саме око сприймаЇ, не ≥зольоване вухо чуЇ звук, не окремо €зик розр≥зн€Ї смаков≥ €кост≥. ”с≥ види сприйн€тт€ зд≥йснюЇ конкретна жива людина. ” сприйманн≥ завжди ви€вл€ютьс€ ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ людини, њњ бажанн€, ≥нтереси, певне ставленн€ до предмета сприйн€тт€.

ќтже, сприйн€тт€ залежить в≥д попереднього досв≥ду людини. „им б≥льше людина об≥знана з певним обТЇктом, тим повн≥шим, точн≥шим ≥ зм≥стовн≥шим Ї њњ сприйн€тт€ цього обТЇкта.

—прийн€тт€ Ц це не лише чуттЇвий образ, а й усв≥домленн€ виокремленого обТЇкта. Ћюдина сприймаЇ предмети, €к≥ мають дл€ нењ певне значенн€. —прийн€тт€ людини т≥сно повТ€зане з мисленн€м, ≥з розум≥нн€м сутност≥ предмета. —в≥домо сприйн€ти предмет Ц означаЇ подумки назвати його, тобто зарахувати його до певноњ групи, класу предмет≥в, узагальнити його в слов≥.

ќсмислен≥сть сприйн€тт€ пол€гаЇ в тому, що в≥дображен≥ предмети та €вища пор≥внюютьс€ з минулим досв≥дом людини, в≥домост€ми ≥ знанн€ми про них, на основ≥ чого виникаЇ в≥дпов≥дне ставленн€ до них.

«авд€ки осмисленню сутност≥ та призначенн€ предмет≥в стаЇ можливим ц≥леспр€моване њх використанн€, практична д≥€льн≥сть ≥з ними. —приймаючи предмет, ми можемо точно назвати його або сказати, що в≥н нам нагадуЇ.

”загальнен≥сть сприйн€тт€ Ц це в≥дображенн€ одиничного випадку €к особливого ви€ву загального. ѕевне узагальненн€ Ї в кожному акт≥ сприйн€тт€. —туп≥нь узагальненн€ залежить в≥д р≥вн€ та обс€гу на€вних у людини знань.

¬ акт≥ сприйн€тт€ в≥дображенн€ будь-€кого предмета набуваЇ певного узагальненн€, предмет певним чином сп≥вв≥дноситьс€ з ≥н-шими предметами. ”загальнен≥сть Ї вищим ви€вом усв≥домленого людського сприйн€тт€. ¬ акт≥ сприйн€тт€ вт≥люЇтьс€ Їдн≥сть чуттЇвих ≥ лог≥чних елемент≥в, взаЇмозвТ€зок сенсорноњ та мисленнЇвоњ д≥€льност≥ особистост≥.

¬иб≥рков≥сть сприйн€тт€ пол€гаЇ в тому, що при в≥дображенн≥ предмет≥в та €вищ в≥дбуваЇтьс€ виокремленн€ одних щодо до ≥нших. ÷е в≥дбуваЇтьс€ п≥д впливом попереднього досв≥ду людини, њњ нахил≥в, ≥нтерес≥в, установок ≥ потреб.

 ожний фах≥вець намагаЇтьс€ сприйн€ти в предметах та €вищах головним чином те, що його ц≥кавить, що в≥н вивчаЇ, а тому в≥н не зауважуЇ тих деталей у предметах та €вищах, €к≥ не стосуютьс€ його фаху. ÷е створюЇ ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д до сприйн€тт€. “ому й кажуть про профес≥йне сприйн€тт€ у людей р≥зних спец≥альностей.

” виб≥рковост≥ ви€вл€Їтьс€, що контур предмета ≥ його тло динам≥чн≥. “е, що було предметом сприйн€тт€, може п≥сл€ завершенн€ роботи злитис€ з тлом. ўось ≥з тла на де€кий час може стати предметом сприйн€тт€. ƒинам≥чн≥сть сп≥вв≥дношенн€ предмета ≥ тла по€снюють переключенн€м уваги з одного обТЇкта на ≥нший, що зумовлено перем≥щенн€м осередку оптимального збудженн€ по кор≥ головного мозку.

¬ир≥зненн€ обТЇкта визначають передус≥м обТЇктивн≥ його властивост≥ й умови, в €ких в≥н сприймаЇтьс€. ƒо них належить контраст обТЇкта з тлом. Ќа це зважають при в≥дбор≥ форми, кольору, л≥терного шрифту дл€ вир≥зненн€ п≥шох≥дного переходу, транспортних знак≥в.

≤люз≥€ми називають неадекватн≥ сприйн€тт€, €к≥ неправильно, викривлено, помилково в≥дображають обТЇкти, що д≥ють на анал≥затори. ≤люз≥њ може бути зумовлено р≥зними причинами. ќдн≥Їю з них Ї актив≥зац≥€ старих тимчасових звТ€зк≥в у нових, ≥стотно в≥дм≥нних в≥д попередн≥х, ситуац≥€х.

≤снуЇ чимало ≥люз≥й, зумовлених р≥зницею в €скравост≥ предмета й тла сприйн€тт€. Ќа темн≥шому тл≥ ф≥гури здаютьс€ св≥тл≥шими, ан≥ж на менш темному.

≤люз≥њ породжуютьс€ д≥€льн≥стю р≥зних анал≥затор≥в. Ќайпоширен≥шими Ї зоров≥ ≥люз≥њ. ¬они мають найр≥зноман≥тн≥ш≥ причини: вироблен≥ життЇвою практикою прийоми зорового сприйн€тт€, особливост≥ зорового анал≥затора, зм≥на умов сприйн€тт€, образне передбаченн€ побаченого, дефекти зору.

јле хоч €кою б складною була ≥люз≥€, спотворене сприйн€тт€ можна в≥др≥знити в≥д правильного. ѕрактична д≥€льн≥сть людей уточнюЇ образи сприйн€тт€.

 ласиф≥кац≥€ сприйн€тт€. —прийн€тт€ под≥л€ють на види за к≥лькома основами.

«а пров≥дним анал≥затором виокремлюють так≥ види сприйн€тт€: зорове, слухове, дотикове, к≥нестезичне, нюхове ≥ смакове.

ѕроцес сприйн€тт€ зд≥йснюЇ зазвичай низка взаЇмод≥ючих анал≥затор≥в. як приклад, можна назвати дотикове сприйн€тт€, в €кому беруть участь тактильний ≥ к≥нестезичний анал≥затори. Ќав≥ть процес зорового сприйн€тт€, коли зоровий анал≥затор Ї пров≥дним, потребуЇ участ≥ рухового анал≥затора, без €кого неможлив≥ рухи очей. “е саме можна сказати про слухове сприйн€тт€, в €кому, кр≥м слухового анал≥затора, що Ї основним, великого значенн€ набуваЇ к≥нестезичний анал≥затор. –≥зн≥ види сприйн€тт€ р≥дко можна спостер≥гати в чистому вигл€д≥, здеб≥льшого вони комб≥нуютьс€ один з одним. Ќаприклад, сприйн€тт€ к≥ноф≥льму маЇ зоровий ≥ слуховий характер, бо гл€дач сприймаЇ кадри, що проход€ть перед його очима на екран≥, ≥ розмову, ≥ музику, з €ких складаЇтьс€ звукова частина картини. ¬ключаЇтьс€ в цей процес ≥ руховий анал≥затор, €кий бере участь у сприйманн≥ мови ≥ музики. ѕеревага того чи ≥ншого анал≥затора в сприйманн≥ визначаЇтьс€ характером самого обТЇкта.

¬ основу другого типу класиф≥кац≥њ сприйн€тт€ покладено форми ≥снуванн€ матер≥њ: прост≥р, час ≥ рух. ¬≥дпов≥дно виокремлюють так≥ види сприйн€тт€: сприйн€тт€ простору, сприйн€тт€ часусприйн€тт€ руху.

«а активн≥стю сприйн€тт€ под≥л€ють на навмисне (дов≥льне) ≥ ненавмисне (мимов≥льне).

Ќенавмисне сприйн€тт€ спричинено особливост€ми навколишн≥х предмет≥в: њх €скрав≥стю, розташуванн€м, незвичн≥стю; ≥нтересом до них людини. …дучи вулицею, ми чуЇмо шум машин, розмови людей, бачимо €скрав≥ в≥трини, сприймаЇмо р≥зноман≥тн≥ запахи тощо. ” ненавмисному сприйманн≥ не ≥снуЇ заздалег≥дь поставленоњ мети. ¬≥дсутнЇ в ньому й вольове зусилл€.

Ќавмисне сприйн€тт€ маЇ ≥ншу характеристику. «д≥йснюючи його, людина ставить перед собою мету, докладаЇ певних вольових зусиль, щоб краще реал≥зувати св≥й нам≥р, дов≥льно обираЇ обТЇкти сприйн€тт€. “аким сприйн€тт€м, наприклад, Ї слуханн€ допов≥д≥ або перегл€д тематичноњ виставки книг.

—прийн€тт€ простору Ц це в≥дображенн€ у псих≥ц≥ людини розташуванн€, величини, форми, обТЇмност≥, в≥ддаленост≥ один в≥д одного предмет≥в та €вищ на земл≥ й у неб≥.

—прийн€тт€ простору маЇ велике значенн€. ¬оно Ї обовТ€зковою умовою њњ ор≥Їнтуванн€ в цьому середовищ≥.

” процес≥ сприйн€тт€ простору розр≥зн€ють сприйн€тт€ величини, форми, обТЇмност≥ й в≥ддаленост≥ предмет≥в.

¬заЇмод≥€ людини з довк≥лл€м включаЇ й саме т≥ло людини з характерною дл€ нього системою координат. Ћюдина, €ка в≥дчуваЇ св≥т, сама Ї матер≥альним т≥лом, що займаЇ певне м≥сце в простор≥ та маЇ певн≥ просторов≥ ознаки: величину, форму ≥ вим≥ри т≥ла, спр€муванн€ рух≥в у простор≥.

ƒоведено, що в основ≥ р≥зноман≥тних форм просторового сприйн€тт€ лежить функц≥онуванн€ комплексу анал≥затор≥в, €к≥ взаЇмод≥ють м≥ж собою. ќсобливу роль у просторовому ор≥Їнтуванн≥ виконуЇ руховий анал≥затор, за допомогою €кого встановлюЇтьс€ ц€ взаЇмод≥€.

—прийн€тт€ форми ≥ величини предмета зд≥йснюЇтьс€ за допомогою зорового, тактильного ≥ к≥нестезичного анал≥затор≥в. ќднак основну роль в≥д≥граЇ зоровий анал≥затор. јкомодац≥€ очей з важливим руховим механ≥змом зорового анал≥затора допомагаЇ сприймати в≥дстань. якщо порушуЇтьс€ акомодац≥€, знижуЇтьс€ точн≥сть зорового сприйн€тт€ в≥дстан≥.

ƒл€ сприйн€тт€ в≥дстан≥ важливе значенн€ мають рухи очей, зокрема њх конвергенц≥€.  оли перевод€ть оч≥ з дальшого обТЇкта на ближчий, в≥дбуваЇтьс€ њх конвергенц≥€, ≥ тим б≥льша, чим ближчий обТЇкт.  онвергенц≥€ очей спостер≥гаЇтьс€ за умов б≥нокул€рного зору (баченн€ двома очима). ƒл€ сприйн€тт€ в≥дстан≥ одним оком характерна недостатн€ точн≥сть.

„ерез взаЇмод≥ю зорового ≥ к≥нестезичного анал≥затор≥в забезпечуЇтьс€ адекватне сприйн€тт€ розм≥ру, форми, рельЇфу предмет≥в та њх в≥ддаленост≥ в≥д нас. ≤.ћ. —Їченов зазначав, що, сприймаючи предмети р≥зного розм≥ру ≥ форми, ми обводимо њх рухами очей, немовби Ђщупальц€миї. ћ≥ж рухами очей ≥ в≥дбитком предмета на њх с≥тк≥вц≥ встановлюЇтьс€ звТ€зок, що даЇ нам змогу краще сприймати розм≥ри ≥ форми предмет≥в.

Ќай≥нформативн≥шою ознакою, €ку необх≥дно вир≥знити п≥д час ознайомленн€ з формою, Ї контур. «орова система маЇ не лише встановлювати межу м≥ж обТЇктом ≥ тлом, а й утримувати њњ. ÷е зд≥йснюЇтьс€ за допомогою рух≥в очей, €к≥ н≥би повторно виокремлюють контур, ≥ Ї неодм≥нною умовою створенн€ образу форми предмета.

—прийн€тт€ величини та форми залежить в≥д попереднього досв≥ду людини. „им краще людина об≥знана з конкретною формою, тим легше вона вир≥зн€Ї њњ серед ≥нших форм.

” сприйманн≥ обТЇмност≥ або глибини предмет≥в основну роль в≥д≥граЇ б≥нокул€рний з≥р. ѕри б≥нокул€рному зор≥ зображенн€ падаЇ на диспарантн≥, тобто на незб≥жн≥ точки с≥тк≥вок правого ≥ л≥вого ока.  оли зображенн€ падаЇ на ≥дентичн≥, тобто ц≥лком зб≥жн≥ точки с≥тк≥вки, його сприймають €к плоске. якщо диспарантн≥сть зображенн€ предмета дуже велика, то воно починаЇ сприйматис€ подв≥йно.

ѕри одночасному баченн≥ двома очима в≥дпов≥дне подразненн€ в≥д правого й л≥вого ока обТЇднуЇтьс€ в мозков≥й частин≥ зорового ана-л≥затора. —творюЇтьс€ враженн€ обТЇмност≥ предмета, що сприймаЇтьс€.

«а в≥ддаленост≥ предмет≥в велике значенн€ в сприйманн≥ просто-ру маЇ взаЇмне розташуванн€ св≥тлот≥ней, €ке залежить в≥д розташуванн€ предмет≥в. Ћюдина зауважуЇ ц≥ особливост≥ й навчаЇтьс€, користуючись св≥тлот≥н€ми, правильно визначати розташуванн€ предмет≥в у простор≥.

” сприйманн≥ простору, зокрема в≥дстан≥, беруть участь нюхов≥ та слухов≥ в≥дчутт€. «а запахом можна, наприклад, визначити, що десь близько Ї њдальн€, за звуком крок≥в Ц розп≥знати, далеко чи близько в≥д вас ≥де людина.

—прийн€тт€ часу Ц це в≥дображенн€ обТЇктивноњ тривалост≥, швидкост≥ та посл≥довност≥ €вищ д≥йсност≥. «авд€ки сприйманню часу в≥дображаютьс€ зм≥ни, що в≥дбуваютьс€ в навколишньому св≥т≥.

‘≥з≥олог≥чною основою процесу сприйн€тт€ часу Ї умовн≥ рефлекси на час, €к≥ пост≥йно виробл€ютьс€ у людини. ¬оно зд≥йснюЇтьс€ шл€хом взаЇмод≥њ анал≥затор≥в, €кими ми в≥дображаЇмо ≥нш≥ аспекти €вищ обТЇктивноњ д≥йсност≥.

¬елике значенн€ у сприйманн≥ часу належить к≥нестезичному анал≥заторов≥. ¬≥н виконуЇ важливу роль у сприйн€тт≥ ритму. ѕ≥д ритмом розум≥ють низку подразник≥в, €к≥ посл≥довно зм≥нюють один одного ≥ мають пер≥одичний характер.

—прийн€тт€ тривалост≥ часу залежить в≥д зм≥сту д≥€льност≥ людини. Ќа оц≥нку часу впливаЇ установка особистост≥. Ћюдин≥, котра оч≥куЇ неприЇмних под≥й, час здаЇтьс€ швидкоплинним. ѕри оч≥куванн≥ приЇмного зазвичай здаЇтьс€, що ц€ под≥€ довго не настаЇ.

ѕри згадуванн≥ минулого спостер≥гаЇтьс€ ≥нша оц≥нка часу. „ас, наповнений у минулому переживанн€ми, д≥€льн≥стю, згадуЇтьс€ €к б≥льш тривалий, н≥ж в≥н був насправд≥, а значн≥ пер≥оди житт€, позначен≥ малоц≥кавими й одноман≥тними под≥€ми, згадуютьс€ €к швидкоплинн≥.

—туп≥нь субТЇктив≥зму в оц≥нц≥ часу залежить також в≥д в≥ку людини.

—прийн€тт€ руху Ц це в≥дображенн€ зм≥ни положенн€ обТЇкт≥в у простор≥. ¬оно даЇ змогу ор≥Їнтуватис€ у в≥дносних зм≥нах у взаЇмному розташуванн≥ та взаЇмов≥дношенн≥ предмет≥в навколишньоњ д≥йсност≥.

¬≥домост≥ про перем≥щенн€ предмет≥в людина отримуЇ, безпосередньо сприймаючи рух. ¬становити, в €кий б≥к летить л≥так, з €кою швидк≥стю в≥н рухаЇтьс€, куди спр€мований удар ворога можна на п≥дстав≥ досв≥ду просторовоњ ор≥Їнтац≥њ.

—прийн€тт€ руху також зд≥йснюЇтьс€ на баз≥ висновк≥в. Ќаприклад, про незначн≥ зм≥ни у швидкост≥ автомоб≥л€ суд€ть, спостер≥гаючи за зм≥нами в показниках сп≥дометра. ≤снують пози б≥гу, стрибк≥в, ходьби, повзанн€, за допомогою €ких, з огл€ду на особист≥сний досв≥д, доход€ть висновк≥в про зд≥йснюваний рух.

≤люз≥€ руху може виникнути за в≥дсутност≥ реального руху предмета, при ф≥ксованому погл€д≥. якщо через незначн≥ пром≥жки часу показувати низку зображень, €к≥ в≥дтворюють етапи рух≥в предмета, то складаЇтьс€ враженн€ руху. ÷е €вище д≥стало назву стробоскоп≥чного ефекту. Ќа його основ≥ зд≥йснюЇтьс€ сприйн€тт€ руху п≥д час перегл€ду к≥ноф≥льму.

—прийн€тт€ руху зд≥йснюЇтьс€ зоровим, слуховим ≥ к≥нестезичним анал≥заторами. —прийманню руху допомагаЇ осмисленн€ зм≥н у навколишньому середовищ≥ на основ≥ ≥ндив≥дуального досв≥ду ≥ знань особистост≥.

” процес≥ п≥знанн€ навколишньоњ д≥йсност≥ сприйн€тт€ може перейти в спостереженн€.

—ѕќ—“≈–≈∆≈ЌЌя Ц це ц≥леспр€моване планом≥рне сприйн€тт€ обТЇкт≥в, у п≥знанн≥ €ких зац≥кавлена особист≥сть.

—постережлив≥сть Ц це вм≥нн€ вир≥зн€ти характерн≥, проте ледь пом≥тн≥ особливост≥ предмет≥в ≥ €вищ. ¬она формуЇтьс€ в процес≥ систематичних зан€ть улюбленою справою ≥ тому повТ€зана з розвитком профес≥йних ≥нтерес≥в особистост≥.

” кожноњ особистост≥ ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ сприйн€тт€. ≤ндив≥дуальний характер сприйн€тт€ та спостереженн€ може ви€витис€ в њх динам≥ц≥, точност≥, глибин≥, р≥вн≥ њх узагальненост≥ та в особливост€х емоц≥йного забарвленн€.

” психолог≥чному вивченн≥ особливостей сприйн€тт€ людей склалас€ така класиф≥кац≥€ основних тип≥в сприйн€тт€ та спостереженн€: синтетичний, анал≥тичний, анал≥тико-синтетичний та емоц≥йний.

Ћюд€м синтетичного типу властива схильн≥сть до узагальненого в≥дображенн€ €вищ ≥ до визначенн€ основноњ сут≥ того, що в≥дбуваЇтьс€. ¬они не надають значенн€ детал€м ≥ не схильн≥ заглиблюватись у них.

Ћюди анал≥тичного типу меншою м≥рою ви€вл€ють схильн≥сть до узагальненоњ характеристики €вищ д≥йсност≥. ƒл€ них характерне намаганн€ вир≥зн€ти та анал≥зувати насамперед детал≥. ¬они вникають в ус≥ подробиц≥. ƒл€ них ≥нод≥ буваЇ проблемою зрозум≥ти загальну суть €вища.

Ћюди анал≥тико-синтетичного типу сприйн€тт€ однаковою м≥рою намагаютьс€ зрозум≥ти основну суть €вища ≥ фактично його п≥дтвердити. ¬они завжди сп≥вв≥днос€ть анал≥з окремих частин з висновками, встановленн€ факт≥в Ц з њх по€сненн€м.

ќсобистост≥ емоц≥йного типу сприйн€тт€ притаманна п≥двищена емоц≥йна збудлив≥сть до р≥зноман≥тних подразник≥в.

 онтрольн≥ питанн€:

Ј ўо становить собою псих≥чний п≥знавальний процес сприйн€тт€?

Ј Ќа основ≥ чого в≥дбуваЇтьс€ сприйн€тт€ предмет≥в та €вищ?

Ј яке ф≥з≥олог≥чне п≥дірунт€ сприйн€тт€?

Ј як≥ властивост≥ сприйн€тт€?

Ј яким чином класиф≥кують сприйн€тт€? ќхарактеризуйте класиф≥кац≥ю сприйн€тт€ за пров≥дними анал≥заторами.

Ј ” чому ви€вл€Їтьс€ сприйн€тт€ простору?

Ј ” чому ви€вл€Їтьс€ сприйн€тт€ часу?

Ј ” чому ви€вл€Їтьс€ сприйн€тт€ руху?

Ј  оли сприйн€тт€ переходить у спостереженн€?

Ј як≥ основн≥ типи сприйн€тт€ ≥ спостереженн€ ¬ам в≥дом≥?

Ј –озкрийте теор≥њ сприйн€тт€.

Ј як≥ функц≥њ сприйн€тт€?

Ј ќхарактеризуйте образ сприйн€тт€.

Ј ” чому пол€гаЇ процесуальн≥сть сприйн€тт€?

Ћ≥тература:

¬ар≥й ћ.…. «агальна психолог≥€: Ќавч. пос≥бник / ƒл€ студ. психол. ≥ педагог. спец≥альностей. Ц Ћьв≥в:  рай, 2005.

¬еккер Ћ.ћ. ѕсихические процессы: ¬ 3 т. Ц “. 1. Ц Ћ.: »зд-во Ћенингр. ун-та, 1974.

«агальна психолог≥€: ѕ≥дручн. дл€ студ. вищ. навч. заклад≥в / «а заг. ред. акад. —.ƒ. ћаксименка. Ц  .: ‘орум, 2000.

«агальна психолог≥€: Ќавч. пос≥б. / ќ.¬.—крипченко, Ћ.¬.ƒолинська, «.¬. ќгородн≥йчук та ≥н. Ц  .: ј.√.Ќ., 2002.

Ћеонтьев ј.Ќ. Ёволюци€ психики. Ц ћ., 1999.

Ћури€ ј.–. ќщущение и воспри€тие. Ц ћ.: »зд-во ћоск. ун-та, 1975.

ћаксименко —.ƒ. –озвиток псих≥ки в онтогенез≥: ” 2-т. Ц  .: ‘орум, 2002.

ћТ€соњд ѕ.ј. «агальна психолог≥€: Ќавч. пос≥б. Ц 3-тЇ вид., випр. Ц  .: ¬ища шк., 2004.

ќснови психолог≥њ / «а заг. ред. ќ.¬.  иричука, ¬.ј. –оменц€. Ц  .: Ћиб≥дь, 1996.

ѕсихологи€ XXI века: ”чебник дл€ вузов / ѕод ред. ¬.Ќ. ƒружинина. Ц ћ.: ѕ≈– —Ё, 2003.

ѕсихолог≥€ / «а ред. √.—.  остюка. Ц  .: –ад. школа, 1968.

ѕсихолог≥€: ѕ≥дручник / «а ред. ё.Ћ. “роф≥мова. Ц 3-тЇ вид. Ц  .: Ћиб≥дь, 2001.


√лава 14

ѕјћТя“№





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 474 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—воим успехом € об€зана тому, что никогда не оправдывалась и не принимала оправданий от других. © ‘лоренс Ќайтингейл
==> читать все изречени€...

1456 - | 1281 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.029 с.