Облік злочинів в правоохоронних органах

При єдиному обліку злочинів головною вимогою виступає єдність всіх показників, що характеризують зведення даних про злочини і злочинців. З цією метою 25.05.2010р. виданий спільний наказ Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Адміністрації державної прикордонної служби, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби, Міністерства юстиції України за №21/135/218/240/ 499/5.0/354/367/159/69.

Єдиний облік злочинів полягає в первинному обліку, реєстрації та введенні у звітність виявлених злочинів та осіб, які їх учинили.

Система єдиного обліку злочинів і осіб, які їх учинили, ґрунтується на реєстрації злочинів з моменту порушення кримінальної справи та осіб, які вчинили злочини, до моменту затвердження прокурором обвинувального висновку або винесення мотивованої постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності і на подальшому коригуванні цих даних залежно від наслідків розслідування та судового розгляду справи. Таке коригування допускається лише впродовж звітного періоду.

Підставами для коригування можуть бути також розкриття злочинів минулих років, поставлення злочинів на облік прокурором, додаткове виявлення злочинів у ході досудового слідства або дізнання, виявлення технічних або методологічних помилок в обліку та звітності (у разі виявлення помилок минулих років коригування у звітах не проводиться, а допущені помилки відображаються у спеціальній записці, що додається до звіту про злочинність).

Інструкція поширюється на органи прокуратури (включаючи й військові прокуратури), органи внутрішніх справ, підрозділи податкової міліції, прикордонної, митної служби України, органи державного пожежного нагляду, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, Збройні Сили України та інші утворені відповідно до законів України військові формування тобто усі правоохоронні органи, а також місцеві та апеляційні загальні суди України.

Злочини, дізнання у кримінальних справах за якими проводять Військова служба правопорядку у Збройних Силах України та командири військових частин, з’єднань, військових установ, кораблів обліковуються військовими прокуратурами.

Реєстрація та облік злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ, що розслідуються прокурорами, слідчими прокуратури, слідчими і дізнавачами органів внутрішніх справ, підрозділів податкової міліції, дізнавачами органів держпожнагляду та УВП, військовими прокуратурами (Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, командирами військових частин, з’єднань, військових установ, кораблів), здійснюється органами внутрішніх справ. Злочини, у кримінальних справах яких проводиться розслідування слідчими та дізнавачами прикордонної та митної служби України обліковуються відповідно до Інструкції.

Слід сказати, що зміни та доповнення до Інструкції можуть вноситися тільки Генеральною прокуратурою України за погодженням із зацікавленими правоохоронними органами.

Отже єдиний облік злочинів ґрунтується на реєстрації: злочинів на момент порушення кримінальної справи; злочину, за яким особі, яка його вчинила, пред’явлено обвинувачення; кримінальної справи з моменту її порушення і прийняття у ній рішень; особи, яка вчинила злочин.

Реєстрація злочинів, осіб, які їх учинили, проводиться за територіальним принципом (адміністративним районом) його вчинення. Якщо немає можливості визначити місце вчинення злочину, то злочин реєструється за місцем його виявлення.

Єдина система обліку злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ визначає такі форми облікових документів:

· статистична картка на виявлений злочин форми 1 (додаток 1);

· статистична картка про наслідки розслідування злочину форми 1.1 (додаток 2);

· статистична картка про заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності форми 1.2 (додаток 3);

· статистична картка на особу, яка вчинила злочин форми 2 (додаток 4);

· статистична картка про рух кримінальної справи форми 3 (додаток 5);

· статистична картка на злочин, за вчинення якого особі пред’явлено обвинувачення форми 4 (додаток 6);

· алфавітна картка на особу, яка притягається до відповідальності як обвинувачена за вчинення злочину форми 1 (додаток 7);

· талон-повідомлення про прийняття для розгляду кримінальної справи судом форми 5 (додаток 8);

· довідка про наслідки розгляду кримінальної справи судом форми 6 (додаток 9);

· єдиний журнал обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини (додаток 10).

Реєстрація злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ здійснюється шляхом занесення працівником, на якого покладено обов’язки ведення обліково – статистичної роботи (тобто – працівником з обліково- статистичної роботи), відомостей із статистичної картки до єдиного журналу обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочин, присвоєння номера кримінальній справі та складання реєстру про передачу їх для централізованого обліку до інформаційних підрозділів (форма реєстру встановлюється інформаційними підрозділами на місцях).

Облік злочинів - реєстрація в інформаційних підрозділах документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх учинили, про рух кримінальних справ та внесення даних цих документів до звітності у вигляді цифрових показників.

Уважаються облікованими злочини, особи, які їх учинили, та кримінальні справи, коли дані про них внесені до документів первинного обліку, зареєстровані в журналі обліку злочинів, поставлені на централізований облік і включені до звітності про стан злочинності на території України.

Система показників документів первинного обліку побудована відповідно до вимог положень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а також спрямована на зміцнення законності при здійсненні обліку злочинів та осіб, які їх учинили. Забороняється вносити до документів первинного обліку будь-які доповнення та зміни, оскільки вони єдині для всіх органів досудового слідства та дізнання.

При заповненні документів первинного обліку, журналів, слід керуватися правилами реєстрації та обліку злочинів, осіб, які їх учинили, викладеними в Інструкції.

На підставі документів первинного обліку в інформаційних підрозділах правоохоронних органів проводиться первинне формування звітності про злочинність.

Обліковується як один злочин (складається одна статистична картка на виявлений злочин форми 1) у випадках:

1.Учинення одного злочину групою осіб у співучасті (ст. 26 КК України).

2. Учинення злочину, який складається із кількох злочинних дій (бездіяльність) або посягання на різні об`єкти, якщо вони за законом кваліфікуються як один злочин.

3. Учинення кількох різних злочинних дій, що кваліфікуються за законом як один злочин.

Наприклад: перевищення влади або службових повноважень, що супроводжувалось насильством до потерпілого (ч. 2 ст. 365 КК України), злісне хуліганство, пов'язане з опором представнику влади, який припиняв хуліганські дії (ч. 3 ст. 296 КК України).

4. Учинення такого злочинного діяння, яке хоча і посягає на різні об'єкти, але за законом утворює один злочин.

Наприклад: посягання на життя працівника правоохоронного органу (ст. 348 КК України), де об’єктами посягання є службова діяльність працівників правоохоронних органів та їх життя.

5. Учинення одного злочинного діяння, у результаті якого потерпілими є кілька осіб.

Наприклад: фіктивне банкрутство (ст. 218 КК України), коли суб’єкт господарської діяльності шляхом подання офіційної заяви про свою фінансову неспроможність виконати вимоги з боку кредиторів завдає їм збитків, незалежно від кількості кредиторів і суми завданих їм збитків; шахрайство (ст. 190 КК України), коли одна особа (група осіб) шляхом однієї злочинної дії (обману чи зловживання довір'ям) заволодіває майном, яке належить декільком особам.

6. Тривалий злочин, тобто вчинення одного злочинного діяння протягом визначеного часу безперервно.

Наприклад: незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України), незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК України).

7. Продовжуваний злочин, тобто вчинення низки тотожних
злочинних дій, тісно пов'язаних між собою єдиним умислом, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату, спільністю об’єкта, злочинними наслідками і становлять у своїй сукупності єдиний злочин.

Наприклад: доведення до банкрутства (ст. 219 КК України); привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, незалежно від способу розкрадання (ст. 191 КК України); шахрайство, незалежно від часу заволодіння майном потерпілих, якщо намір був спрямований на заволодіння майном визначеного кола потерпілих (ст. 190 КК України), ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), якщо злочин учинено на одному підприємстві однією службовою особою (ст. 212 КК України), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України), створення злочинної організації (ст.255 КК України).

8. Учинення двох чи більше різних злочинів, однією злочинною дією (ідеальна сукупність), при цьому обліковується найтяжчий злочин.

Наприклад: зґвалтування, поєднане із зараженням венеричною хворобою, обліковується як зґвалтування.

9. Злочини, що вчинені у вигляді промислу, тобто вчинення двох і більше злочинних дій, які стали для особи основним чи додатковим джерелом прибутку.

Наприклад: придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом (ст.198 КК України).

10. Неодноразове вилучення майна чи заволодіння ним в одного і того самого потерпілого, якщо воно складалося із низки тотожних дій, охоплювалося з початку єдиним умислом на заволодіння конкретним майном і вчинено одним способом, належить розглядати як один продовжуваний злочин.

Обліковується як два і більше злочинів (складається дві і більше статистичних карток на виявлений злочин форми 1) у випадках:

1. Сукупність злочинів (ст. 33 КК України), учинення двох або більше злочинних дій, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті КК України (реальна сукупність).

Наприклад: умисне вбивство, учинене при розбійному
нападі - обліковується умисне вбивство та розбій; крадіжка приватного майна громадян і підпал з метою ухилення від відповідальності за крадіжку.

2. Неодноразове вчинення тотожних або однакових злочинних діянь, якщо вони не мають ознак продовжуваного злочину.

Наприклад: умисне вбивство двох або більше осіб, якщо вони не пов’язані єдиним наміром винного щодо вбивства визначеного кола потерпілих, обліковуються кожне самостійно.

3. Одночасне вчинення кількома особами без попереднього зговору злочинів, кваліфікованих за однією і тією ж статтею КК України, коли кожний учасник діяв незалежно від другого.

Наприклад: одночасне вчинення двома або більше особами хуліганських дій без попереднього зговору – злочини обліковуються окремо за ст. 296 КК України.

4. Учинення особою (групою осіб) двох і більше злочинів, що кваліфікуються за різними частинами однієї статті Кримінального кодексу, кожен з яких становить самостійний злочин.

Наприклад: зґвалтування дорослої жінки, а потім неповнолітньої. Такі дії обліковуються самостійно за ч. 1 і ч. 3 ст. 152 КК України.

Деякі склади злочинів, залежно від конкретних обставин, можуть ураховуватися як один або як два і більше злочинів. Особливості обліку деяких злочинів такі:

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і незаконне перевезення або пересилання їх за межі території України необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 307 чи ст. 309, і як контрабанду за ст. 305 КК України.

Незаконне заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та наступне їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 308, ст. 307 чи ст. 309 КК України, проте не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 КК України.

Сукупність має місце й тоді, коли з викрадених наркотиковмісних рослин виготовляється наркотичний засіб нового виду (з коноплі – гашиш, анаша, настойка та екстракт, марихуана; з макової соломи – екстракційний або ацетильований опій). Повторності в цьому разі також не має (постанова пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4).

2. При обліку вимагання (ст. 189 КК України) необхідно керуватися
такими правилами:

а) вимагання, вчинене під погрозою насильства над
потерпілим або близькими йому особами, розголошення відомостей,
що ганьблять його або близьких йому осіб, пошкодження або
знищення майна, або під погрозою вбивства чи нанесення тяжких
тілесних ушкоджень, обліковується як один злочин;

б) якщо вимагання було поєднане з умисним вбивством, а також з
взяттям заручників (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), у зв'язку з чим потрібна додаткова кваліфікація вчиненого, то необхідно облікувати вимагання та інший вчинений злочин.

3. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї обліковуються за кількістю
виявлених фактів. У випадках, коли кримінальні справи про такі факти у зв'язку з установленням одного джерела виготовлення або збуту підроблених грошових знаків, цінних паперів і білетів державної лотереї об'єднуються в одне провадження, у звітності показується тільки один злочин за тим органом, який провадить розслідування об'єднаної кримінальної справи. Решта злочинів зазначеної категорії з обліку знімаються і з наступних звітів поточного року виключаються шляхом виставлення статистичної картки форми 1 з позначкою пункту 02=5 “знято”.

4. Одержання службовою особою хабара від декількох осіб належить кваліфікувати як учинене повторно тоді, коли він дається за вчинення дій в інтересах кожної особи, яка дає хабар, а службова особа усвідомлює, що одержує його від декількох осіб.

Одержання службовою особою в декілька прийомів одного хабара за виконання чи невиконання дій, обумовлених із тим, хто його дає, потрібно розглядати як продовжуваний злочин. Кваліфікувати такі дії за ознакою повторності не можна.

Одержання й давання хабара не можуть кваліфікуватись як учинені повторно у випадках, коли:

а) судимість за раніше вчинений злочин знята або погашена в передбаченому законом порядку;

б) на момент учинення особою нового злочину минули строки давності притягнення її до відповідальності за раніше вчинений злочин;

в) особа була звільнена від відповідальності за раніше вчинений злочин у встановленому законом порядку.

Послідовне одержання одного хабара у великому, а другого – в особливо великому розмірі належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, тобто за частинами 2 і 3 статті 368 КК України.

Якщо виконано службовою особою у зв'язку з одержанням хабара дії самі є злочинними (службове підроблення, зловживання владою чи службовим становищем), учинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів (постанова пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5).

5. При визначенні особливостей окремих видів злочинів необхідно керуватися Кримінальним кодексом України та постановами Пленуму Верховного Суду України.

Обліку в числі злочинів не підлягають дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, а тому не вважається злочином (ч. 2 ст. 11 КК України).

Зареєстровані злочини підлягають зняттю з обліку, якщо відносно осіб, які їх учинили, винесено мотивовану постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (статті 226, 417 КПК України) або кримінальні справи направлено до суду для вирішення питання про їх закриття у зв’язку із закінченням строків давності за злочинами, за якими особи, які їх учинили, не встановлено (ч. 3 ст. 11-1 КПК України) або кримінальні справи за якими закрито за таких підстав:

а) за відсутністю події злочину (п. 1 ст. 6 КПК України);

б) за відсутністю в діянні складу злочину (п. 2 ст. 6 КПК України), у тому числі за малозначністю діяння (ч. 2 ст. 11 КК України);

в) стосовно особи, яка не досягла на час учинення суспільно небезпечного діяння віку, при досягненні якого відповідно до закону встановлено кримінальну відпо­відальність (п. 5 ст. 6, ст. 7-3 КПК України);

г) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше, як за його скаргою (п. 7 ст. 6 КПК України);

д) стосовно особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави, а також є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню та якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора (пункти 9, 10, 11 ст. 6 КПК України);

е) коли кримінальну справу порушено без законних підстав у порядку ст.100 КПК України (при скасуванні прокурором постанови про порушення кримінальної справи заповнюються реквізити підпункту 11.2 статистичної картки форми 1 та пункту 13 статистичної картки форми 3, при закритті кримінальної справи прокурором заповнюються статистичні картки форм 1.1, 3 з позначкою відповідних реквізитів);

ж) при скасуванні судом за скаргою постанови про порушення кримінальної справи (ст. 236-8 КПК України);

з) за документами прокурорського реагування після проведення службової перевірки;

и) за статистичними картками форми 1 при виявленні технічних або методологічних помилок (використовується пункт 02 = 5 статистичної картки форми 1).

Зареєстровані злочини залишаються на обліку у випадках, коли кримінальну справу зупинено відповідно до ст. 206 КПК України або закрито щодо померлого (п. 8 ст. 6 КПК України) або кримінальну справу направлено до суду в порядку статей 232, 430 КПК України або для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності:

а) унаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння (п. 4 ст. 6 КПК України);

б) при звільненні особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки (ст. 7 КПК України) або у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 7-2 КПК України);

в) унаслідок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки (статті 8 (п. 6 ст. 6), 9, 10 КПК України);

г) із закінченням строків давності щодо особи, яка вчинила злочин (ч. 1 ст. 11-1 КПК України).

Злочини реєструються в журналі обліку злочинів на підставі статистичних карток на виявлений злочин форми 1 за порушеними кримінальними справами та в інших випадках, що зазначені в пункті 8 Інструкції.

Відомості про виявлені злочини коригуються за даними статистичних карток форм 1.1, 3, 4 та довідок форми 6.

Відомості про осіб, які вчинили злочини, формуються на підставі алфавітних карток форми 1 та статистичних карток форми 2. Ці відомості коригуються за даними статистичних карток форм 1.1, 3 та довідок форми 6.

Слідчий (працівник дізнання) органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції, органів держпожнагляду, УВП отримують в органах внутрішніх справ порядковий номер справи. Слідчий прокуратури отримує порядковий номер справи в прокуратурі. Працівники дізнання у Збройних Силах України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях отримають номер кримінальної справи у відповідній військовій прокуратурі. Номер кримінальної справи повинен складатися із наступних реквізитів: рік, орган, номер кримінально справи.

Якщо прокурором (прокурором вищого рівня) скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи з одночасним порушенням кримінальної справи, порушена кримінальна справа за матеріалами перевірки, злочин у кримінальній справі реєструється за територіальним принципом його вчинення (підпункт 6.1 Інструкції), кримінальній справі надається номер органу прокуратури, який порушив кримінальну справу.

Кримінальні справи, що надходять для розслідування з органів прокуратури до органів внутрішніх справ або з органів внутрішніх справ до органів прокуратури даного району (міста), а також справи, що надійшли за підслідністю з одного району (міста) в інший район (місто), удруге не реєструються і закінчуються провадженням за номером первинної реєстрації.

Зареєстровані територіальними органами внутрішніх справ злочини, справи за якими перейшли за підслідністю у органи Служби безпеки, податкової міліції, прикордонної та митної служби з обліку в територіальних органах внутрішніх справ знімаються та ставляться на облік у відповідних органах.

Злочини за кримінальними справами, що надійшли для розслідування з органів суду, податкової міліції, Служби безпеки, прикордонної, митної служби України та з компетентних органів іноземних держав за місцем учинення злочину, знімаються з обліку в цих органах і реєструються в територіальних органах внутрішніх справ, як уперше порушені справи.

Злочини, що вчинені на території України громадянами інших держав, обліковуються відповідно до чинного законодавства.

Злочини, за якими порушуються справи не інакше як за скаргою потерпілого, обліковуються судами. У випадках, коли судом визнано необхідним порушити справу та провести досудове слідство чи дізнання, злочини обліковуються органом, який проводить слідство чи дізнання, при цьому документи первинного обліку заповнюються слідчим або працівником дізнання. У разі порушення кримінальної справи прокурором документи первинного обліку виставляються ним.

Злочини за кримінальними справами, що повернуті для додатко­вого розслідування, удруге не реєструються.

У разі, коли в кримінальній справі розслідується декілька злочинів, що вчинені на території різних областей, документи первинного обліку направляються до інформаційного підрозділу органів внутрішніх справ для обліку злочинів за місцем їх учинення.

Додатково виявлені в процесі розслідування злочини реєструються в журналі обліку злочинів з зазначенням наступного порядкового номера запису та номера справи, за якою вони виявлені. У журналі додатковий злочин позначається літерами «ДВ».

Якщо кримінальні справи об'єднуються в одну справу у зв'язку з тим, що злочини вчинені однією і тією ж особою, то в журналах обліку злочинів робляться відповідні позначки про об'єднання цих справ, але зміни у звітність про кількість зареєстрованих злочинів не вносяться.

Злочин, справа за яким направляється за територіальною підслідністю, може бути знятий з обліку тільки після того, як відповідним прокурором буде прийнято рішення про направлення кримінальної справи для подальшого розслідування за місцем учинення злочину.

Злочини можуть бути зняті з обліку тільки за кримінальними справами, що направляються для проведення досудового слідства до інших органів за місцем учинення злочину або за кримінальними справами відносно іноземних громадян, які направляються до іноземних держав:

а) з України в іншу державу - після одержання на пе­редачу справи згоди прокурора;

б) з однієї області, міста, Автономної Республіки Крим або з однієї ділянки обслуговування лінійним органом внутрішніх справ на залізниці у межах України до іншої, а також у територіальний орган, а також навпаки - після одержання згоди на передачу справи про­курора області, міста, Автономної Республіки Крим. При цьому треба мати на увазі, що коли в одній області або Автономній Республіці Крим злочин знімається з обліку в кінці звітного періоду і виключається з звіту за рік, то в іншій області або Автономній Республіці Крим цей же злочин після надходження кримінальної справи про нього і прийняття його слідчим (працівником дізнання) до провадження на початку наступного року не може бути віднесений до злочинів минулих років, а повинен бути зареєстрований та відображений у звітності поточного звітного періоду.

У разі пересилки кримінальної справи в іншу область, місто, Автономну Республіку Крим або до іншого лінійного органу внутрішніх справ на залізниці для розслідування за місцем учинення злочину, інформаційні підрозділи надсилають документи первинного обліку до відповідного інформаційного підрозділу. Останній реєструє цей злочин після з'ясування, чи не був він облікований раніше.

На централізований облік у звітному періоді також повинні ставитись і відображатись у відповідних звітах усі злочини, кримінальні справи за якими порушено у попередніх звітних роках, що надійшли за підслідністю з інших органів, де їх у зв'язку з цим було знято з обліку. У разі повернення таких справ до того органу, який раніше надсилав справу, злочини повинні бути відновлені на обліку в цьому органі та у тому звітному періоді, коли справу було повернуто.

Документи первинного обліку зберігаються в інформаційних підрозділах органів внутрішніх справ упродовж одного року після складання на їх підставі статистичної звітності про злочини та осіб, які їх учинили, а за справами, які направлено до суду, надійшли довідки форми 6.

Документи первинного обліку, за якими кримінальні справи зупинено на підставі п. 1 ст. 206 (ст. 207), п. 3 ст. 206 (ст. 209) КПК України знищенню не підлягають і вони зберігаються до закінчення кримінальної справи.

Документи первинного обліку призначені для автоматизованого оброблення на ЕОМ. Заповнення документів первинного обліку здійснюється відповідно до вимог Інструкції, використовуючи типове математичне забезпечення.

Укладач:

Старший викладач кафедри кримінології

кандидат юридичних наук Г.Ю. Зубко