Основні форми. Види та способи статистичного спостереження

Репрезентативність це властивість вибіркового масиву відтворювати характеристики всієї сукупності. Таким чином, при відборі одиниць у вибіркову сукупність завжди повинна бути забезпечена рівна можливість потрапити у вибірку кожної з одиниць сукупності. Водночас, при проведенні вибіркового спостереження завжди присутня похибка репрезентативності, в першу чергу тому, що частина завжди відрізняється від цілого.

Відбір репрезентативної вибірки здійснюється за допомогою або імовірних методів, або методів так званих квот. Відомо, що чим більша вибірка (частина тієї, що піддається вивченню сукупності), тим точніше результати.

Відповідно, наголошуючи що частина завжди відрізняється від цілого і має певні відмінності, а самі ті що є між показниками генеральної і вибіркової сукупностей, в статистиці називають похибками репрезентативності. Відповідно вони пояснюються тим, що вибіркова сукупність не зовсім точно відображає склад генеральної сукупності. Таким чином, середня в генеральній сукупності відрізняється від середньої у вибірковій сукупності на величину похибки репрезентативності. Похибки репрезентативності можуть бути систематичними і випадковими. Якщо перші виникають у зв'язку з особливостями прийнятої системи відбору і обробки даних спостережень або у зв'язку з порушенням встановлених правил відбору, то другі в наслідок недостатньо рівномірного уявлення у вибірці окремих видів одиниць генеральної сукупності.

При проведенні вибіркового спостереження слід спиратися на знання закону великих чисел і теорії ймовірностей, якби ні проводився відбір одиниць сукупності, ми обов’язково одержимо розбіжності між характеристиками генеральної і вибіркової сукупностей, тому що частина завжди відрізняється від цілого.

Враховуючи зазначене, підкреслимо, що похибка репрезентативності залежить від багатьох чинників: по-перше, імовірності, з якою ми бажаємо отримати результат; по-друге, кількості одиниць вибіркової сукупності; по-третє, однорідності досліджуваної сукупності, і по-четверте, від способу відбору одиниць у вибіркову сукупність.

Формування вибіркової сукупності завжди здійснюється за певними правилами. Найчастіше використовують такі способи відбору одиниць у вибіркову сукупність:

· випадковий,

· типовий,

· серійний (гніздовий).

Випадковий відбір — це вибірка, при якій генеральна сукупність заздалегідь поділяється на певне число рівних за кількістю одиниць груп, після чого із кожної групи для вибіркової сукупності відбирається тільки одна одиниця. Вибір одиниць у вибіркову сукупність здійснюється через рівні інтервали (кожна десята, двадцята).

Типовий відбір —це спосіб формування вибіркової сукупності залежно від складу генеральної сукупності. Типовою називається така вибірка, при якій генеральна сукупність заздалегідь поділяється на типові групи, після чого із кожної групи відбирається певна кількість одиниць у порядку механічного або простого випадкового відбору з метою формування вибіркової сукупності з урахуванням кількості одиниць, які потрапили в кожну окрему групу. Він найчастіше застосовується при вивченні громадської думки. Спочатку вивчається реальний склад населення за істотними ознаками (наприклад, стать, вік, рівень освіти, родинний стан, рівень доходів тощо). Вибіркова сукупність за цими ознаками повністю відповідатиме генеральній сукупності.

Серійний (гніздовий) відбір - це випадковий відбір при якому основою вибірки стає серія одиниць, яка розглядається і вивчається як одне ціле.

Серійний відбір дає значно більшу похибку репрезентативності. Цей вид можна застосовувати наприклад, якщо необхідно детально вивчити осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, можна застосувати серійний відбір. Спочатку відбирається достатня кількість кримінально-виконавчих установ і в кожній з них вивчаються усі особи, які відбувають покарання.

З точки зору організації статистичного спостереження розрізняють дві основні організаційні форми спостереження:

· звітність,

· спеціально організоване статистичне спостереження.

В Україні головним видом статистичного спостереження є безперервне суцільне спостереження. Воно і створює базу для звітності, яка дає змогу одержати дані, які характеризують діяльність правоохоронних органів з різних боків, оперативно координувати їх діяльністю, слідкувати за розвитком соціальних явищ і процесів в суспільстві, а також застосовуватися для проведення наукових досліджень. Зміст звіту, його форма та термін подання встановлюються Державним комітетом статистики України.

Звітність — це форма спостереження, при якій будь-яка нижчестояща ланка за єдиними затвердженими формами і у твердо встановлені строки повинна обов’язково подати до вищестоящого органу відповідні документально обґрунтовані відомості про свою діяльність.

Звітність поділяється на загальнодержавну та відомчу. Загальнодержавною є така, що надається в органи державної статистики, а потім - у загальному вигляді - уряду. Відомчою є звітність, яка отримується міністерствами й відомствами для своїх оперативних потреб. Всі форми звітності затверджуються органами державної статистики. Надання звітності за незатвердженими формами вважається порушенням звітної дисципліни, за що винні особи притягуються до встановленої законом відповідальності.

В кожній формі звітності мають бути такі реквізити: найменування форми, яка визначає її зміст; номер та дата затвердження форми звітності; період, за який надаються відомості, або дата, до якої вона надається; номер чи літера, що присвоєні даній формі; строки надання (висилки) звітності; адреси, куди повинна надаватись звітність; назва установи, яка подає звіт, та її адреса; назва міністерства (відомства), головного управління, яким підлегла організація; посада осіб, зобов’язаних підписати звіт та відповідальних за його складання.

Звітність характеризується такими властивостями, як:

· Обов’язковість — подання звітів обов’язкове для всіх зареєстрованих суб’єктів діяльності з додержанням уніфікованої форми, затвердженого переліку показників, із зазначенням реквізитів підзвітного об’єкту (назви, адреси, прізвища та підпису відповідальної особи, дати складання звіту).

· Систематичність передбачає регулярне, своєчасне складання та подання звітності в затверджені терміни.

· Вірогідність — дані, наведені у звітності, мають відповідати дійсності й виключати будь-які викривлення (приховування та приписки). За вірогідність поданих даних суб’єкти діяльності несуть юридичну відповідальність.

· Формалізованість - дані, що подаються повинні мати єдину стандартизовану систему для всіх суб’єктів звітності.

Звітність як форма спостереження має свої переваги. Її складають на основі даних первинного обліку, що забезпечує можливість зіставлення і контролю даних. Достовірність звітності гарантується також юридичною відповідальністю керівників підзвітних установ.

За періодичністю подання звітність буває

· поточна (щоденна, декадна, місячна, квартальна), яка охоплює показники поточної діяльності суб’єктів,

· річна, що підбиває головні підсумки діяльності правоохоронних органів за рік.

Залежно від терміновості звіти можуть подаватись такими способами: поштою, телетайпом, електронною поштою.

За порядком проходження звітність поділяють на:

· централізовану

· децентралізовану.

Централізована звітність проходить через систему державної статистики, де обробляється і передається відповідним органам управління. Тобто міністерства і відомства цю звітність підвідомчих установ не розробляють, а одержують у готовому вигляді від органів державної статистики.

Децентралізована звітність опрацьовується у відповідних міністерствах чи відомствах, а зведену інформацію подають статистичним органам.

Але не усі суспільні явища і процеси можно охопити статистичною звітністю. Для одержання даних, які не відображені у звітності, здійснюються спеціально організовані статистичні спостереження. Вони можуть проводитися для уточнення і перевірки звітних даних, а також для вирішення самостійних наукових завдань, особливо з метою прийняття важливого управлінського або політичного рішення.

До спеціально організованих статистичних спостережень відносять:

· переписи,

· опитування,

· спеціальні обстеження.

Переписи проводяться періодично або одноразово і дають повну характеристику масового явища станом на якусь дату або певний момент часу. Класичним прикладом є перепис населення, який в більшості країн світу проводиться з інтервалом в 10 років і дає інформацію про віковий і національний склад населення, сімейний стан, джерела засобів існування, житлові умови тощо.

Спеціальні обстеження — переважно несуцільне обстеження масових явищ згідно з повною тематикою, що виходить за межі звітності. Вони можуть бути періодичними або одноразовими.

Опитування — це, як правило, несуцільне спостереження з мстою вивчення думок, мотивів, оцінок, що реєструються зі слів респондентів. Винятком є суцільне опитування всього населення — референдум — масове волевиявлення щодо принципових соціально-економічних та політичних питань. Опитування можуть здійснюватись у різних формах: усній (інтерв’ю), письмовій (анкетування), заочній (поштові, телефонні).

Отже, основними формами статистичного спостереження є:

офіційна статистична звітність;

спеціально організоване статистичне дослідження.

Видами статистичного спостереження є

– Безперервне (поточне)

– Перервне (тимчасове)

– Суцільне

– Не суцільне

– Вибіркове

Також назвемо три основні способи отримання статистичних матеріалів:

1) Безпосереднє спостереження

2) Опитування