До групи вітаміна Д відносять ергокальциферол (Дд) і холекальциферол (Дз). Вітаміни групи Д є про гормонами із яких утворюються активні метаболіти, які можна віднести до гормонів.Вплив вітамінів групи Д на обмін речовин проявляється у відношенні метаболізма (Са2+) і фосфата (НРО42). Віт. Д підвищує проникність епітелія кишківника для Са2+ і фосфатів, чим забезпечує необхідну їх концентрацію в крові. Окрім цього віт. Д регулює мінералізацію кісткової тканини. При його дефіциті розвивається рахіт, остеомаляція остеопороз. Разом з тим під контролем вітаміна Д знаходиться процес мобілізації Са із кісткової тканини. Певне значення в підтриманні концентрації фосфатів в організмі має здатність вітаміну Д підвищувати їх реабсорбцію в канальцях нирок.
Окрім цього вітамін Д гальмує проліферацію кератоноцитів шкіри і активує їх диференціровку. В медичній практиці використовують ергокальциферол, кальцитріол, альфа-кальцидол, холекальциферол, кальцифедіол. Призначають препарати восновному для лікування і профілактики рахіту.
БІЛЕТ 10 (5 При)передозуванняі вітаміну Д може виникнути гостре чи хронічне отруєння. Проявляється воно в патологічній демінералізації кісток і відкладанні кальція в нирках, судинах, серці, легенях, кишківнику. Це супроводжується порушенням функцій відповідних органів. Істотно страдає і ЦНС. Лікування Д-гіпервітаміноза полягає у відміні препарата, призначенні кортикостероїдів, вітаміна Е, препаратів калія, магнія, аскорбінової кислоти.
Форма випуску: Ergocalciferolum - драже 500 МО, 0,0625%, 0,125%, 0,5% розчини в маслі (містить відповідно в 1 мл - 25000;
. Середники, які впливають на тонус і скоротливу здатність міометрію. 1) засоби, що переважно впливають на скоротливу активність міометрія:
а) посилюють скоротливу активність - окситоцин, пітуітрин, дінопрост (ПГР2а), дінопростон (ПГЕ2)
б) ослаблюють скоротливу активність (тонолітичні засоби):
Речовини, що стимулюють переважно 82 -адренорецептори (фенотерол, сальбутамол); засоби ддя наркозу (закис азоту, натрію оксибутират) та інші засоби (магнія сульфат)
2) засоби, які підвищують переважно тонус міометрія
а) препарати рослинного походження (алкалоїди і препарати спориньї): Ергометрина малеат, Ергометрина гідротартрат, Ерготал, екстракт спориньї густий
б) синтетичні засоби (котаріна хлорид).
3) засоби, що понижують тонус шийки матки (атропіна сульфат, дінопрост, дінопростон).
До засобів, що посилюють ритмічні скорочення матки насамперед слід віднести окситоцин (гормон задньої долі гіпофіза). Вагітна матка більш чутлива до окситоцину, ніж не вагітна. Ефект препарату зростає зі збільшенням терміну вагітності і досягає максимуму під час родів і зберігається декілька днів після родів (2-3). Під впливом окситоцину зростає амплітуда, частота і тонус скорочень міометрія.
В якості препаратів для проведення абортів та пологів використовуються простагландини.
Дінопрост (простагландин Рза) володіє вираженою стимулюючою дією на міометрій. Він викликає ритмічні скорочення і підвищує тонус вагітної і невагітної матки, розширює шийку матки. Проте дінопрост підвищує тонус бронхіальних м'язів, що призводить до бронхоспазму, збільшує серцевий викид, частоту серцевих скорочень, в високих дозах підвищує AT. Звужує легеневі судини, звужує проникність судин.
БІЛЕТ 3(3) 7(2) ТА 5(3) ТА 6(2)= Протизапальні препарати похідні саліцилової кислоти, піразолону. Механізм дії. Застосування. Побічні ефекти.
Типовим проедставником похідних саліцилової кислоти є кислота ацетилсаліцилова (аспірин). Володіє болевгамовуючою, протизапальною, жарознижуючою дією. Протизапальні властивості пов'язують з невибірковим інгібуванням циклооксигеназ.
В великих дозах збуджує центр дихання, а також підвищує в тканинах утворення вугільної кислоти. Збільшення частоти і амплітуди дихання може призвести до респіраторного алкалозу. Тільки в великих дозах володіють деякою судиннорозширюючою дією. Впливають на печінку і посилюють жовчевиділення. Пригнічуютьь реабсорбцію фосфатів і уратів у нирках. В великих дозах пригнічують екскрецію сечової кислоти. В малих дозах саліцилати пригнічують тільки секркцію сечової кислоти, що може призвести до збільшення її концентрації в крові.
Побічним ефектом застосування препарату є диспепсичні явища (нудота, блювота). Цн пояснюється впливом на рецептори пускової зони та подразнюючою дією на слизову шлунка. При тривалому використанні призводить до звиразкування, геморагій. Поряд з цим спостерігається дзвін у вухах, ослаблення слуху, алергічні реакції, інколи спостерігається ідіосинкразія до препарату.
Acidi acetilsalicylicum — таблетки no 0,1; 0,25; 0,5 г.
БІЛЕТ 5(6)= Гормональні препарати задньої долі гіпофізу. Застосування.
Гормони задньої долі гіпофізу - окситоцин і вазопресин. Отримані гормональним шляхом. Основним ефектом окситоцину є його стимулюючий вплив на міометрій.
Використовують окситоцин для стимуляції пологів і зупанки післяпологовихкровотеч, а також для стимуляції лактації.
В великих дозах вазопресин має стимулюючий вплив на гладкі м'язи кишківника, підвищує скоротливу активність міометрія.
Основний показ до застосування - нецукровий діабет. 3 цією метою переважно використовуються адіуреприн - порошок в флаконах по 1,5 і 10 г вводять інтраназально 0,03 - 0,05 3-4 рази на день.
Є 0,01% розчин адіуреприну в флаконах по 5 мл. застосовують 1-4 краплі в ніс 3-4 рази на день.
БІЛЕТ 4(1) Імуностимулюючі засоби.
Класифікація
1. Полісахариди:
- Ліпополісахариди грамнегативних бактерій (продігіозан, пірогенал);
- Дріжджові полісахариди (зимозан).
2. Препарати нуклеїнових кислот і синтетичні полінуклеотиди (натрію нуклеїнат).
3. Похідні піримідину і пурину (метилурацил, пентоксил).
4. Похідні імідазолону (декарис-левамізол, дибазол).
5. Інтерферони, гропринозин (інозин пронобекс).
6. Вакцини (ВСД).
7. Гормональні препарати тимуса (тимузин, Т-активін, тималін).
8. Вітаміни (А, С, Е).
9. Інші ЛЗ – прополіс, ехінацея, препарати заліза, анаболічні ЛЗ.
10. Лімфо- і монокіни (ІЛ-2, ІЛ-3, В-активін - мієлонід). КЛАСИФІКАЦІЯ Імуносупресивних ЗАСОБІВ
 1. Антиметаболіти:
- антагоністи пурину (меркаптопурин, азатіоприн),
- антагоністи кислоти фолієвої (метотрексат).
2. Алкілуючі сполуки (циклофосфан, хлорбутин).
3. Протипухлинні антибіотики (актиноміцин Д, циклоспорин)
4. Алкалоїди (вінкристин, вінбластин).
| ||
| 5. Глюкокортикоїди (преднізолон, дексаметазон) | ” | |
6. Антилімфоцитарна сироватка (глобулін).
| 7. Інші ЛЗ з імуносупресивним ефектом. (пеніциламін, НСПЗ, гепарин, кислота амінокапронова, ферментні препарати). |
БІЛЕТ 3(1) ТА 10(1) Класифікація протиалергічних засобів
І. ЛЗ, що пригнічують реакції негайного типу:
1) Глюкокортикоїди (гідрокортизон, преднізолон, метилпреднізолон і т. д)
2) Протигістамінні:
- гальмуючі вивільнення гістаміну – мембраностабілізуючі (кромолін-натрій – інтал, задитен - кетотіфен);
- блокатори Н1- рецепторів (димедрол, діазолін, супрастін, дипразин, тавегіл - клемастин),
- блокатори серотонінових рецепторів (циптогептарин – перитол.)
3) Інгібітори фібринолізу (кислота амінокапронова);
4) Ліквідатори алергічних проявів:
- адреноміметичні засоби (адреналін, ефедрин, мезатон),
- М-холіноблокатори (атропіну сульфат), -спазмолітичні засоби (еуфілін, теофілін).
ІІ. ЛЗ, що пригнічують алергічні реакції уповільненого типу.
1) Імунодепресивні засоби:
- глюкокортикоїди,
- цитостатичні засоби.
2) Селективні антагоністи лейкотрієнових Д4 рецепторів.
ІІІ ЛЗ, що зменшують пошкодження тканин:
- глюкокортикоїди, НСПЗрозчину,
