Організаційна культура: поняття та роль у підтриманні життєдіяльності соціальної організації

Більшість авторів сходиться на тому, що культура організації є складною композицією важливих припущень (часто непіддатливих формулюванню), що бездоказово приймаються і розділяються членами колективу. Часто організаційна культура трактується як організації, що приймаються переважно, філософія і ідеологія управління, припущення, ціннісні орієнтації, вірування, очікування, розташування і норми, що лежать в основі відносин і взаємодій як усередині організації, так і за її межами. Організаційна культура виявляється у відносинах між людьми в організації. Тому різні люди або різні частини в організації схильні описувати її культуру в схожих термінах. Цінності (або ціннісні орієнтації), яких може дотримуватися індивід, є другою загальною категорією, що включається авторами у визначення організаційної культури. Цінності орієнтують індивіда г тому, яку поведінку слід вважати допустимою або неприпустимою. Так, в деяких організаціях вважається, що "клієнт завжди має" рацію, тому в них неприпустимо обвинувачувати клієнта за невдачу в роботі членів організації. В інших -может бути все навпаки. Проте і в тому, і в іншому случав прийнята цінність допомагає індивіду зрозуміти те, як він повинен діяти в конкретній ситуації.І нарешті, третім загальним атрибутом поняття організаційної культури вважається "символіка", за допомогою якої ціннісні орієнтації "передаються" членам організації. Багато фірм мають спеціальні, призначені для всіх документи, в яких вони детально описують свої ціннісні орієнтації. Проте зміст і значення останніх якнайповніші розкриваються працівникам через "ходячі" історії, легенди і міфи. Їх розказують, переказують, тлумачать. В результаті цього вони роблять іноді більше впливу на індивідів, ніж ті цінності, які записані в рекламному буклеті компанії.

78. Особливості співвідношення понять «соціальні зміни» та «соціальний розвиток»

Суспільство постійно перебуває у процесі змін. Соціальні зміни - це ті перетворення в організації суспільства, у зраз­ках поведінки та мислення групи й індивідів, з яких воно складається, та які відбуваються з часом. Соціальна зміна — це перехід соціальних систем, спільнот, інститутів і організацій з одного стану в інший. Зміни притаманні всім елементам соціальної структури суспільства і виявляються на всіх етапах його існування. Під соціальними змінами розуміються перетворення, що відбуваються з часом в організації, структурі суспільства, зразках мислення, культурі і соціальній поведінці. Це: перехід соціального об’єкта з одного стану в інший; істотна трансформація соціальної організації, соціальних інститутів; зростання різноманіття соціальних форм і таке інше. Типи соціальних змін багатоманітні, вони можуть охоплювати всю соціальну систему, а можуть віддавати “пріоритет” якому-небудь аспекту (елементу), можуть бути короткочасними і довгостроковими, можуть спонукати систему до розвитку або занепаду.

Соціальні зміни можуть бути пов'язані з такими факторами:

• природними - зменшення природних ресурсів, забруд­нення довколишнього середовища, природні катаклізми;

• демографічними - міграція, перенаселення, зміна поколінь;

• соціально-політичними — реформи, революції;

• культурними;

• науково-технічними;

• соціально-психологічними.

Безумовним є те, що соціальні зміни відбуваються під упливом усіх цих факторів. Вони можуть зумовити роз­виток суспільства та його структур, однак можуть і не справи­ти на них відчутного впливу.

Соціальний розвиток - це лише такі зміни в суспільстві, котрі пов'язані з глибинними, структурними змінами та ведуть до появи нових суспільних відносин, інститутів, норм і цін­ностей. Соціальний розвиток — незворотна, спрямована зміна соціальних систем, спільнот, інститутів і організацій. Розвиток передбачає перехід від простого до складного, від нижчого до вищого і т.д. Соціальний розвиток — це процес незворотних змін соціальних об’єктів, в результаті яких виникає їх якісно новий стан, що втілюється в трансформації його складу або структури, виникненні нових елементів і зв’язків, а також у відповідній зміні функцій.

Про розвиток суспільства свідчать такі параметри:

• поява нових елементів культури у формі нових ціннісних моделей і колективних уявлень, відповідно до яких відбувається легітимація норм та інституційних відносин;

• поява нових інститутів, зміни на статусно-рольовому рівні, поява нових статусно-рольових взаємодій;

• зміна функціональних залежностей між структурними елементами соціальної системи.

Отже, в суспільстві існують не лише механізми самовід­творення, але й здатність до змін, розвитку. У стабільних су­спільствах ці зміни можна спрогнозувати, оскільки новації зорієнтовані на нормативні вимоги.

79. Сутність та особливості співвідношення понять «соціальний прогрес» та «соціальний регрес»

Соціальний прогрес — це особливий тип розвитку суспільства, при якому суспільство в цілому або окремі його елементи переходять на більш високий рівень, стадію зрілості відповідно до об’єктивних критеріїв.

Відповідно, соціальний регрес означає рух соціальних систем по низхідній лінії від більш розвинених до менш розвинених. Прогрес розглядається як синонім розвитку. Якщо сума позитивних наслідків великомасштабних змін в суспільстві перевищує суму негативних, то говорять про прогрес суспільства. Якщо ж сума негативних змін перевищує, то вважають, що має місце регрес.

Проте поняття “соціальний прогрес” частіше за все використовується для оцінки спрямованості суспільного розвитку. Соціальним прогресом в цьому розумінні називається глобальний, всесвітньо-історичний процес сходження людського суспільства від нижчих рівнів до вищих (від стану дикості до вершин цивілізації — при цивілізаційному підході і від первісної формації до комуністичної — при формаційному підході). Об’єктивні показники соціального прогресу пов’язують з вдосконаленням знарядь праці і інших засобів виробництва, що постійно підвищують продуктивну потужність людини як родової істоти.

Соціальний регрес — узагальнююче поняття, що включає занепад моралі в суспільстві. Регрес може охоплювати окремі соціальні структури суспільства, окремі сфери суспільного життя (виробничу, політичну та інші), він може уразити окремі держави, цивілізації і формації, але при цьому людство в цілому в своєму русі, не дивлячись на всі зигзаги, занепади і руйнівні моменти, продовжує розвиватися по висхідній лінії.