Об’єкт і предмет вивчення сучасної географії. Місце географії в системі наук. Структура системи географічних наук, їх зв’язок з іншими науками про природу і суспільство.
Географічне середовище – об’єкт вивчення всієї географії. Географічна оболонка – об’єкт вивчення фізичної географії. Головний предмет географічних досліджень – аналіз просторово-часових взаємозв’язків між природними чи суспільними об’єктами, а також між природою, населенням і господарством.
Географія – система наук, яка входить до складу як природничих, так і суспільних наук, оскільки формує знання про територіальну організацію як природи, так і суспільства.
Структура системи географічних наук, її поділ на блоки:
1) за об’єктом вивчення (природничо-географічний, суспільно-географічний, наскрізний і допоміжний блоки);
2) за ступенем диференціації чи інтеграції (галузеві або компонентні, комплексні, інтегральні або міжгалузеві науки);
3) за охопленням території (глобальні, регіональні локальні географічні науки або їх підрозділи);
4) за застосуванням знань (фундаментальні дослідження й прикладні підрозділи географічних наук).
Узагальнена структура сучасної географії, як родини наук
| Блоки наук→ | Фізико-географічний (природничий) блок | Суспільно-географічний блок | Наскрізний і допоміжний блок |
| КОМПОНЕНТНІ (ГАЛУЗЕВІ) НАУКИ | Геоморфологія Кліматологія Гідрологія Географія ґрунтів Біогеографія (включає геоботаніку й зоогеографію) | Географія промисловості. Географія сільського господарства. Географія сфери послуг | Картографія. Теоретична географія. Історія географії |
| КОМПЛЕКСНІ НАУКИ | Загальне землезнавство Ландшафтознавство Палеогеографія Регіональна фізична географія | Економічна географія. Соціальна географія. Соціально-економічна географія світу | |
| ІНТЕГРАТИВНІ (МІЖГАЛУЗЕВІ) НАУКИ | а) у межах географії: географічне країнознавство, краєзнавство б) на межі географії та інших наук: топоніміка, медична географія; військова географія; геоінформатика, геоекономіка, фенологія |
Приклади зв’язків окремих галузей географії з іншими науками
| Блоки наук | Географічні науки | Науки, з якими пов’язані |
| Фізико- географічний блок | Геоморфологія | Геологія |
| Кліматологія | Метеорологія | |
| Гідрологія | Гідравліка | |
| Географія ґрунтів | Ґрунтознавство, агрономія | |
| Біогеографія | Зоологія, ботаніка, екологія | |
| Загальне землезнавство | Астрономія | |
| Ландшафтознавство | Біогеоценологія | |
| Суспільно- географічний блок | Географія промисловості | Економіка, технологія промислового виробництва |
| Географія сільського господарства | Економіка, технологія с.-г. виробництва | |
| Географія населення | Демографія, статистика | |
| Наскрізний і допоміжний блок | Картографія | Топографія, геодезія |
| Теоретична географія | Філософія, логіка | |
| Історія географії | Історія |
Приклади географічних наук за охопленням території:
| Глобальні | Регіональні | Локальні |
| Загальне землезнавство | Фізична географія України | Ландшафтознавство |
| Геоглобалістика | Географічне країнознавство | Географічне краєзнавство |
| Геоморфологія (загальна; світу) | Геоморфологія материка, України. | Геоморфологія Полтавської області, міста Полтави |
Тема 2.ЗЕМЛЯ І ВСЕСВІТ.ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА
3. Основні географічні наслідки параметрів Землі як планети
Основні параметри Землі як планети в тій чи іншій мірі зумовлені силою всесвітнього тяжіння (гравітації), взаємодією Землі з іншими космічними тілами (передусім, із Сонцем).
| Параметри | Географічні наслідки |
| 1) Відстань від Землі до Сонця (147…152 млн. км) | Визначає масу землі; кількість сонячної радіації; існування води в трьох агрегатних станах; наявність атмосфери тощо |
| 2) Еліптична орбіта обертання Землі навколо Сонця при постійному куті нахилу земної осі до площини екліптики (66º 33´) | Зміна тривалості дня й ночі й кількості сонячної радіації упродовж рок, тощо |
| 3) Кулеподібна фігура Землі (еліпсоїд) з екваторіальним радіусом 6378 км) | Оболонкова будова Землі; зменшення кута падіння сонячних променів від екватора до полюсів; широтна зональність тощо |
| 4) Обертання Землі навколо своєї осі | Зміна дня й ночі, добова ритміка природи тощо |
Параметри Землі як планети мають географічні наслідки.
1. Відстань від Сонця до Землі визначає її велику масу, за рахунок якої формується гравітаційне поле Землі з усіма аспектами його географічного значення.
2. Кулеподібна форма при мінімальному об’ємі концентрує максимальну масу речовини. Велика маса Землі обумовлює дію не лише сил зчеплення, а більшої за них – сили тяжіння. Сила тяжіння ущільнила земну речовину, обумовила її гравітаційну диференціацію й оболонкову будову:
а. Сила тяжіння сформувала щільне ядро, яке разом з обертанням створило магнітосферу.
б. Величина сили земного тяжіння дозволяє утримати атмосферу, яка у свою чергу забезпечує існування гідросфери (інакше остання б випарувалася і зникла з Землі).
в. Сила тяжіння створює тиск глибинних мас і обумовлює їх гравітаційну диференціацію і вертикальне переміщення, у результаті чого виділяється енергія – один із видів внутрішньої енергії Землі.
3. Відстань від Землі до Сонця визначає кількість сонячної радіації, котра надходить на Землю. Обумовлені сонячним теплом температури створюють унікальні умови існування на Землі води одночасно в 3 х агрегатних станах.
4. Кулеподібна форма Землі визначає нерівномірний розподіл сонячної радіації біля земної поверхні – зменшення її від екватора до полюсів, що обумовлює виділення теплових поясів, кліматичних поясів.
Цим обумовлюється зональний характер природи географічної оболонки. В.В.Докучаєв писав: Усі земні стихії: вода, земля (розуміємо гірські породи і ґрунт), вогонь (тепло і світло), повітря, а також рослинний і тваринний світ завдяки астрономічному положенню, кулеподібній формі Землі несуть на собі явні, різкі риси світової зональності.
Комплексний вираз її – поділ географічної оболонки на географічні пояси і природні зони, котрі мають переважно широтне простягання.
5. Кулеподібна форма Землі при постійному осьовому обертанні обумовлює постійний поділ її поверхні на освітлену та неосвітлену частини, що спричинює добову ритміку у географічній оболонці.
6. Незмінний кут нахилу земної осі до екліптики обумовлює зміну пір року в орбітальному русі Землі і сезонну ритміку у географічній оболонці.
7. Сферична форма Землі спричинює сферичність геосфер і географічної оболонки в цілому. Тому вони безперервні та єдині вздовж поверхні Землі, тобто процеси в них не мають меж у горизонтальних (точніше у латеральних) напрямках – довжині і ширині. Наприклад: рухи внутрішньої речовини Землі, циркуляція атмосфери й океанічної води, розселення живих організмів.
8. Унаслідок кулеподібної форми Землі формується її сферичне гравітаційне поле.
Ця форма обумовлює дві універсальних форми симетрії на Землі – конічну і білатеральну (горизонтальну). Розглянемо географічні об’єкти котрі ростуть вгору або вниз: дерева, квітки, плоди, насіння, гірські вершини, вулкани, карстові лійки, бархани, дюни, атмосферні вихори – циклони, антициклони тощо. Усі вони мають форму близьку до конічної. Якщо тіло «росте» горизонтально, сила тяжіння робить його листоподібним – листки рослин, тварини (плазуни), акумулятивні рівнини, дельти, поверхні вирівнювання тощо.
