Відображення є загальна властивість матерії, що визначається як здатність одних матеріальних явищ, предметів і процесів відтворюва-ти у своїх властивостях особливості інших предметів, явищ і процесів при взаємодії з ними. Звичайно виділяють відображення в неживій природі, живій природі і на соціальному рівні.
Найпростіші форми відображення в неживій природі є слід, від-биток і прямий вплив, які хоча і є наслідком впливу іншого об’єкта (наприклад, найпростіший удар, який призвів до вм’ятини), але не
— 194 —
МОДУЛЬ ІІ. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ, ЛЮДИНИ ТА СУСПІЛЬСТВА
служать орієнтиром для власної активності. Вони протікають само-стійно і пов’язані з різними взаємодіями.
І тільки при переході від неживої природи до живої з’являється новий тип відображення — інформаційний. Тут вже виникає ієрархія відображень, коли більш прості види відображення підготовляють більш складні. Інформаційне відображення пов’язане з активним ви-користанням відбиваної інформації і здатністю об’єктів змінювати свій стан у результаті зовнішнього впливу. Але якщо друга з цих влас-тивостей пов’язана в певних випадках і з неживою природою (наприк-лад, у результаті хімічних реакцій), то перша виникає тільки разом з появою відчуттів, тобто властива лише живій природі. Інформаційні відображення впливають вибірково, тому що пов’язані вже з роботою свідомості і психіки.
У живій природі відображення також можна класифікувати за їх ефективністю. Вони діляться на подразливість, чутливість і психічні відображення. Подразливість — властивість найпростіших одноклі-тинних організмів до специфічної реакції у відповідь на дію подраз-ників (вона також є і у рослин, і у тварин, і людині). Чутливість — наступна, більш висока стадія відображення — пов’язана зі здатністю тварин і людини до відчуття. Психічне відображення — вищий з ві-домих людині як біологічній сутності способів відбиття — пов’язане із збудливістю нервових тканин (цей тип відображення властивий переважно людині і пов’язаний з нейрофізіологічними процесами, але у слаборозвиненій формі існує й у тварин). Здійснення психічної діяльності виробляється переважно свідомістю. У цьому сенсі свідо-мість може розглядатися як вища форма відображення дійсності. Для людини найбільш характерними є почуттєвий і раціональний типи пізнання. Однак психіка людини не зводиться тільки до свідомої (ра-ціональної) діяльності, у неї включаються також і несвідомі процеси.
І нарешті відображення на соціальному рівні пов’язують із фор-мами суспільної свідомості, з індивідуальними формами відобра-ження людини, і саме останнім часом з технічними можливостями зв’язку і керування. Згідно з К. Марксом, суспільна свідомість є по-родженням і відображенням суспільного буття. Вона може розумі-тися як усвідомлення суспільством свого буття і навколишньої дій-сності. Звичайно ж, і тут пізнання виробляється реальним діючим суб’єктом, але тільки в інтегральній єдності групи суб’єктів проявля-ється феномен науки і суспільної свідомості, коли кожний з членів
— 195 —
ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС
цієї групи виконує свою частину роботи, у цілому пізнавальні здат-ності суспільства багаторазово зростають. До форм суспільної свідо-мості відносяться: політична свідомість, правова свідомість і мораль, які пов’язані з регуляцією суспільних відносин; наука, мистецтво і філософія, що виступають формами духовного освоєння дійсності, а також релігія і міф, у яких світ розкривається у вигляді уявлень і ду-мок, які активно впливають на суспільство. Кожна з цих форм має два підрівня психологічний і ідеологічний. Форми суспільної свідомості являють собою різні способи колективного освоєння (відображення) дійсності. Вони характеризують не стільки індивідуальну свідомість людини, скільки різні можливі способи пізнання і самовираження со-ціальних груп (своєрідних співтовариств вчених, художників, людей, що вірують тощо, об’єднаних за принципом діяльності і способу відо-браження дійсності).
