До середини липня японці сконцентрували на Ляодунському півострові до 50 тис. солдатів і майже 400 гармат. їм протистояв 40-тисячний гарнізон Порт-Артура, який мав на озброєнні 650 гармат. Екіпаж Тихоокеанської ескадри, що базувалася в Порт-Артурі, налічував 12 тис. офіцерів і матросів. Наприкінці липня японська армія підійшла безпосередньо до лінії оборони Порт-Артура, яка становила 29 км. Загальне командування гарнізоном здійснював начальник Квантунського укріпленого району генерал-лейтенант А. Стес-сель, а сухопутні сили фортеці очолював генерал-майор Р. Кондратенко (після його смерті - генерат-майор О. Фок). 6 (19) серпня почався перший загальний штурм фортеці, який тривав 6 днів і призвів до великих втрат з обох сторін. Після четвертого штурму в листопаді 1904 р. японці захопили гору Високу, з якої могли вести прицільний вогонь по укріпленнях фортеці й кораблях Тихоокеанської ескадри. Після знищення цих кораблів Порт-Артур тримався ще кілька тижнів. Останній, шостий, штурм Порт-Артура закінчився 20 грудня 1904 р. (2 січня 1905 р.) підписанням акта про капітуляцію. Гарнізон не вичерпав боєприпасів і продуктів. Більшу їх частину було знищено вночі перед капітуляцією. Тоді ж були потоплені залишки ескадри, за винятком кількох міноносців, яким удалося прорватися в китайські порти. Згідно з умовами капітуляції, весь гарнізон фортеці потрапляв у полон (23 тисячі офіцерів і нижчих чинів), форти, укріплення, кораблі, зброя і боєприпаси мали перейти до японців. Після війни Стесселя, який здав Порт-Артур, було засуджено до смертної кари, але згодом замінено ув'язненням у фортеці. Його помилував Микола II.
Новий головнокомандувач збройних сил на Далекому Сході О. Куропаткін (Алексєєва усунули в середині жовтня 1904 р.) вирішив перейти до активних наступальних дій у Маньчжурії. Він та його штаб розробили наступ проти японських армій, зосереджених на підступах до Мукдена. Від 5 (18) до 25 лютого (10 березня) 1905 р. тривала найбільша на той час битва в історії війн, у якій на 100-кілометровому фронті брало участь з обох сто-
Росія на початку XX ст.
рін понад 660 тис. осіб та 2500 гармат. Після того як виникла загроза оточення трьох російських армій, Куропаткін віддав наказ про відступ. Російські армії відійшли на 180 км на північ від Мукдена. Японці не переслідували їх. Обидві сторони зазнали важких утрат.
Останньою значною подією у ході війни була морська битва 14—15 (27-28) травня 1905 р. біля острова Цусіма в Японському морі. Ще навесні 1904 р. було ухвалено рішення скерувати на Далекий Схід Балтійську ескадру під командуванням начальника Головного морського штабу контр-адмірала 3. Ро-жественського. Підготування до відправки ескадри затягнулося майже на півроку. У жовтні 1904 р. ескадра, яку назвали Другою тихоокеанською, у складі 8 броненосців, 11 крейсерів і 9 міноносців вийшла з Лібави. У грудні ескадра досягла Мадагаскару. На той час Порт-Артур здали, і Перша тихоокеанська ескадра припинила своє існування. Похід на Далекий Схід втратив сенс, тому що ескадра Рожественського була значно слабшою від японського флоту. Тоді в лютому 1905 р. їй навздогін послали з Любави Третю тихоокеанську ескадру контр-адмірала М. Небогатова, яка була сформована з тихохідних броненосців берегової оборони. Наприкінці квітня Небогатов наздогнав Рожественського біля берегів В'єтнаму, а 14 (27) травня об'єднана ескадра вступили в Цусімську протоку і взяла курс на Владивосток. Тут російські кораблі зустрілися з головними силами японського флоту під командуванням адмірала X. Того. Японська ескадра переважала російську і за кількістю кораблів, і за кількістю та якістю озброєнь. У ході запеклого бою з 33 кораблів ескадри Рожественського 19 були затоплені, 8 захопив противник, 3 вдалося відійти в Манілу, де вони були інтерновані, і тільки крейсерові "Алмазу", есмінцям "Бравому" і "Грозному" вдалося прорватися до Владивостока. Із 14 тис. осіб команди загинуло понад 5 тис, майже 800 були поранені, 5 тис. осіб потрапили в полон.
Поразки біля Цусіми і наростання революційних подій у Росії змусили царський уряд піти на мирні переговори. Наприкінці травня сторони погодилися на американське посередництво. У червні 1905 р., вже під час готування переговорів про мир, Японія, користуючись практично відсутністю на Сахаліні російських військ, висадила десант й окупувала його. Мирні переговори розпочалися наприкінці липня 1905 р. в американському місті Портсмуті й тривали майже місяць. 23 серпня (5 вересня) 1905 р. було підписано мирну угоду між Росією та Японією. Російська делегація під керівництвом С. Вітте змушена була погодитись на визнання Кореї сферою впливу Японії, передати їй право на оренду Ляодунського півострова з Порт-Артуром і південну частину острова Сахалін; японські піддані одержали право виловлювати рибу в російських водах Японського, Охотського і Берінго-вого морів. Проте делегації вдалося відхилити вимогу про контрибуцію. Вплив Росії на Далекому Сході було підірвано, країна втратила десятки тисяч людей вбитими, пораненими і скаліченими, не кажучи вже про величезні фінансові втрати.
1905-1907 роки: революція і реформи
Розділ 2. 1905-1907 роки: революція і реформи
Невдала війна Росії з Японією дестабілізувала ситуацію в країні. Поразки на Далекому Сході пов'язували в суспільстві з кризою самодержавної системи. Росія опинилася перед вибором: або продовження старого урядового курсу, або рішуча зміна самої моделі модернізації, яка вимагала прискорення, гармонізації і справедливого розподілу пов'язаних з нею проблем між різними соціальними верствами, і "верхами" суспільства також. І що менш дієздатною в цій ситуації виглядала влада, то реальнішою ставала перспектива революції як радикального виходу з глухого кута.
