Як суб'єкт соціальних відносин особистість характеризується соціальною активністю, здатністю впливати на оточення, змінюючи його і себе. Причому активна діяльність особистості лише тоді є продуктивною, коли вона узгоджується з культурними надбаннями суспільства, коли її поведінка взаємозв'язана з оточуючими і має соціальний характер.
Соціальна поведінка - це дії людини стосовно суспільства, інших людей, до оточуючої природи і речей.
Діяльність і поведінка особистості детермінується, тобто обумовлюється, обмежується не лише внутрішнім механізмом мотивації, взаємодії потреб, інтересів, цінностей особистості. Ззовні на поведінку людини впливають існуючі у суспільстві норми.
Соціальна норма - це типовий зразок дії, еталон поведінки, що приписується індивіду, який діє у певній ситуації. Виходячи із власної системи цінностей та у межах соціальних норм, що ззовні регулюють поведінку людини, вона визначає спрямованість своїх дій, свою активність.
Соціальні норми як регулятори соціальної взаємодії існують об'єктивно стосовно людини. У процесі соціалізації особистості соціальні норми інтеріоризуються в елементи системи саморегуляції поведінки, формують рівень культури особистості. Водночас, далеко не всі нормативні вимоги соціального оточення і далеко не для всіх людей соціальні норми стають регуляторами поведінки. Тобто суспільство намагається врегулювати поведінку своїх членів, але зробити це у повній мірі не вдається.
За своїм характером соціальна поведінка, соціальна поведінка може бути найрізноманітнішою: альтруїстичною або егоїстичною, законослухняною або протизаконною, серйозною або легковажною, коректною або грубою і т.д.
Унаслідок різноманітних причин духовного, економічного, політичного характеру в суспільстві завжди є люди з девіантною поведінкою -поведінкою, що відхиляється від прийнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів.
Один з засновників теорії структурного функціоналізму американський соціолог Р.Мертон розробив класифікацію девіантної поведінки, основною причиною якої він вважав розрив між цілями суспільства та соціально прийнятними засобами досягнення цих цілей. Більшість членів суспільства визнають пануючі у ньому норми і цінності, прагнуть реалізувати їх легальними, тими, що схвалюються суспільством, рекомендуються засобами.
Основні види девіантної поведінки (за Р.Мертоном)
• Конформізм - повне прийняття цілей суспільства і способів їх досягнення
• Інноваційна - людина визнає цілі суспільства., але намагається реалізувати їх новими, нетрадиційними засобами (рекет, крадіжки, зловживання тощо)
• Ритуалізм - людина не визнає суспільні цілі та цінності, однак дотримується прийнятих "правил гри", діє у відповідності до суспільних уявлень про припустимі засоби досягнення цілей
• Ескейпізм (ретритизм)- відхід, втеча людини від соціальної дійсності, людиною не визнаються ні цілі, ні засоби їх досягнення (анархія, наркоманія, бродяжництво та ін.)
• Бунт, заколот - відкидаючи суспільні цінності, цілі та засоби їх реалізації, людина активно їм протидіє, прагне замінити їх новими (тероризм, радикалізм та ін.)
Увага! Поняття девіації у соціологічну систему знання ввів французький соціолог Еміль Дюркгейм, вивчаючи такий вид девіантної поведінки, як самогубство. Проявами цього типу поведінки є правопорушення, злочини, наркоманія, проституція, алкоголізм тощо.
Слід розуміти позитивну і негативну девіацію.
У періоди, коли суспільні відносини зазнають суттєвих трансформацій, у кризові моменти розвитку суспільства прояви девіантної поведінки збільшуються.
Увага! Найбільш небезпечною формою девіації є злочинність, вона є виявом гострого конфлікту між суспільними інтересами та індивідуальними.
Девіантна поведінка
| У широкому росу мінні | У вузькому розумінні | |
| будь-які дії, які не відповідають соціальним нормам і стереотипам даного суспільства | усякі негативні і несхвалювальні відхилення від соціальних норм | |
| Позитивна девіація | Негативна девіація | Основні форми |
| самопожертвування надпрацездатність героїзм | тероризм крадіжки суїцид цинізм та ін. | злочинність пияцтво і алкоголізм наркоманія проституція гомосексуалізм аномія |
Поширення алкоголізму та наркоманії пов'язують з неспроможністю деяких членів суспільства адаптуватися до вимог соціального середовища, бажанням сховатися від життєвих негараздів. Крайньою формою втечі від реалій життя є самогубство (суїцид). Суспільство намагається всіляко протидіяти негативним проявам девіантної поведінки, здійснювати її профілактику. Головною альтернативою цим негативним явищам є розвиток соціальної творчості, удосконалення форм і засобів виховання особистості.
